2/532/39/2012                                         

Справа № 2-89/2011

Р І Ш Е Н Н Я

          І М Е Н Е М У К Р А І Н И

15.02.2012 Ленінський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді: Шестопалової Я.В.

при секретарі: Колесник А.О.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Донецька цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль»в особі Донецької обласної Дирекції до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль», треті особи –ОСОБА_5, приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним, зобов’язання здійснити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначивши, що 27 березня 2008 року між ВАТ «ОСОБА_3 Аваль»в особі Донецької обласної Дирекції та відповідачем ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 014/07-175/165. Згідно до умов кредитного договору відповідачу був наданий кредит в сумі 150 000 доларів США зі сплатою 14 % річних строком на 120 місяців. При цьому, заборгованість по кредиту відповідач зобов”язався погашати щомісячно ануїтетними платежами кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем надання кредиту згідно графіку погашення кредиту. Станом на 12.11.2008р. відповідачем ОСОБА_4 не виконуються умови погашення кредиту, що передбачені вищезазначеним кредитним договором і заборгованість перед позивачем становить за курсом НБУ 940 374,60 грн., яка складається з заборгованості за кредитом –849 634,90 грн., прострочені платежі –53 698,40грн., 32 087,71грн. –штрафні проценти –32087,71 грн. Також, 18 квітня 2007 року між ВАТ „ОСОБА_3 Аваль” в особі Донецької обласної Дирекції та відповідачем ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 014/11-175/0168. Згідно до умов кредитного договору відповідачці ОСОБА_5 був наданий кредит в сумі 353 500,00 доларів США зі сплатою 12,85 % річних строком до 18.04.2027р. зі сплатою 12,85%. Відповідно до п.п.1.3,5.1 кредитного договору відповідач зобов’язався щомісячно до 30 числа кожного місяця починаючи з місяця отримання кредиту, частково погашати кредит відповідно до Графіку погашення кредиту в розмірі 1/240 від суми отриманого кредиту. Станом на 19.11.2008р. відповідачем ОСОБА_7 не виконуються умови погашення кредиту, що передбачені вищезазначеним кредитним договором і заборгованість перед позивачем становить 358 690,30 доларів США, що за курсом НБУ становить 2 149 630,96грн, яка складається з заборгованості за кредитом –331 400,01 доларів США, заборгованість за відсотками –14 198,60 доларів США, пеня за порушення строків погашення кредиту –1657,04доларів США, пеня за порушення строків погашення процентів –11434,65 доларів США. З метою забезпечення виконання боржником своїх зобов’язань, 28.03.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 був укладений договір іпотеки №014/07-175/165 посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6 зареєстрованого в реєстрі №3227, предметом якого є житловий будинок №8 по вулиці Камчатська у м. Донецьку. З метою забезпечення повернення кредиту 20.04.2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 був укладений договір іпотеки №014/11-175/0168 посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6 зареєстрованого в реєстрі №1820, предметом якого є житловий будинок №8 по вулиці Камчатська у м. Донецьку. Оскільки в добровільному порядку відповідачі не виконують умов кредитного договору та не сплачують заборгованість, незважаючи на надіслані на їх адресу рекомендовані листи-попередження про дострокове стягнення заборгованості, позивач був вимушений звернутися до суду з позовною заявою. Просив суд стягнути з ОСОБА_4 суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 940 374,60 гривень, стягнути з ОСОБА_5 суму заборгованості у розмірі 2 149 630,96 гривень, стягнути у солідарному порядку з відповідачів понесені судові витрати, звернути стягнення на предмет іпотеки, виселити відповідачів з будинку №8 по вулиці Камчатській у м. Донецьку.

           Представник позивача надав до суду уточнення до позовної заяви, де зазначив, що станом на 24.12.2010 року заборгованість ОСОБА_4 за кредитним договором №014/17-175/165 від 27.03.2008 року становить 402 358,38 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом –148 271,57 доларів США, заборгованість за відсотками –50 046,30 доларів США, пеня за відсотками за один рік –145 851,66 доларів США, пеня за кредитом за один рік –58 188,85 доларів США, що в перерахунку по курсу НБУ складає 3 204 180, 96 гривень. 13.07.2007 року між ВАТ «ОСОБА_3 Аваль» та ОСОБА_4 укладений кредитний договір №014/11-175/0396, згідно до умов якого надані грошові кошти у розмірі 255 000 доларів США строком погашення до 13.07.2017 року зі сплатою 13,5% річних за користування кредитними коштами. З метою забезпечення повернення кредиту №014/11-175/0396 між позивачем та ОСОБА_8 укладений договір іпотеки №014/11-175/0396/1 предметом якого є житловий будинок за адресою: м. Донецьк, вул.. Верховинська, 33. Станом на 21.01.2011 року ОСОБА_4 не виконує свої зобов’язання та заборгованість складає 511 443,09 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом –229 365,85 доларів США, заборгованість за відсотками –77 669,82 доларів США, пеня за відсотками за один рік –112 378,79 доларів США, пеня за кредитом за один рік – 92 028,66 доларів США, що по курсу НБУ складає 4 062 648,19 гривень. Станом на 27.12.2010р. заборгованість ОСОБА_5 за кредитним договором №014/11-175/0168 від 18.04.2007р. складає 648 678,69 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом –331 400,01 доларів США, заборгованість за відсотками –105 064,24 доларів С ША, пеня за відсотками за один рік –149 663,37 доларів США, пеня за кредитом за один рік –62 551,07 доларів США, що по курсу НБУ складає 5 165 752,75 гривень. У зв’язку з чим просив суд стягнути з ОСОБА_4 суму заборгованості за кредитними договорами №014/17-175/165 від 27.03.2008р., №014/11-175/0396 від 13.07.2007р. у розмірі 7 266 829,15 гривень, з ОСОБА_5 суму заборгованості за кредитним договором №014/11-175/0168 від 18.04.2007р. у розмірі 5 165 752,75 гривень, стягнути з відповідачів у солідарному порядку судові витрати.

          Відповідач ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль», треті особи –ОСОБА_5, приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним, зобов’язання здійснити певні дії. В обґрунтування позову зазначивши, що він вважає умови кредитного договору №014/07-175/165 від 27.03.2008 року такими, що не відповідають вимогам законодавства та цє є підставою для визнання його недійсним. Умови кредитного договору порушують ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме п.п.3.2, 4.1-4.4. кредитного договору банк має право в односторонньому порядку на власний розсуд без згоди позичальника змінити процентну ставку за кредитом. Також п.16.3 кредитного договору суперечить ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»оскільки розмір пені значно більший ніж встановлений у законодавстві. Також істотним порушенням законодавства є укладення договору у валюті іншій ніж гривня, що суперечить ЗУ «Про банки та банківську діяльність», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», ст.. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти як засобу платежу можливо при дотримані суб’єктами цивільних відносин імперативних вимог законодавства щодо одержання відповідної ліцензії, якої у відповідача на момент укладення кредитного договору не було. Також позивач повинен був отримати індивідуальну ліцензію НБУ на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави відповідно до п.г ч.4 ст .5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Під час укладання кредитного договору сторони не визначили істотні умови –дата надання кредиту, дата остаточного погашення кредиту та сума щомісячного погашення кредиту. У зв’язку з чим просив суд визнати недійсним кредитний договір №014-175/165 від 27.03.2008р. укладений між позивачем та відповідачем, визнати недійсним договір іпотеки №014/07-175/165 від 28.03.2008 року житлового будинку за адресою: м. Донецьк, вул.. Камчатська, 8 та зеленої ділянки укладений між відповідачем та третьою особою посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №3227, зобов’язати приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6 касувати заборону відчуження та вилучити з Державного реєстру іпотек обтяження на житловий будинок за адресою: м. Донецьк, вул.. Камчатська, 8 та на земельну ділянку під цією ж адресою площею 0,0600 га у зв’язку з визнанням договору іпотеки житлового будинку №014/07-175/165 від 28.03.2008 року недійсним, втрати покласти на відповідача.

          Ухвалою Ленінського районного суду м. Донецька від 22.12.2010 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль», третя особа –ОСОБА_5, приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним об’єднано в одне провадження з первісним позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль»до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

          Представник позивача надав до суду заперечення на позовну заяву, де зазначив, що зустрічні позовні вимоги не визнає у повному обсязі, 12.12.2008 року був прийнятий закон , де передбачено що процентна ставка не може збільшуватись в односторонньому порядку, закон набрав законної чинності лише 10.01.2009р., закон не має зворотної сили не має, процентна ставка банком не збільшувалась, пеня була вирахувана згідно договорів, 1% від простроченого платежу за кожний день прострочки. Відповідачем не викладені факти порушення банком Закону України «Про банки та банківську діяльність», банк має ліцензію НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями. У зв’язку з чим просив суд відмовити у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив задовольнити, стягнути з ОСОБА_4 суму заборгованості за кредитними договорами №014/17-175/165 від 27.03.2008р., №014/11-175/0396 від 13.07.2007р. у розмірі 7 266 829,15 гривень, з ОСОБА_5 суму заборгованості за кредитним договором №014/11-175/0168 від 18.04.2007р. у розмірі 5 165 752,75 гривень, стягнути з відповідачів у солідарному порядку судові витрати, зустрічні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, просив суд відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_5 –ОСОБА_2 первісні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, та зазначив, що відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»за порушення грошових зобов’язань встановлений вид штрафних санкцій –пеня, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення грошового зобов’язання. Також зазначив, що банком порушені вимоги вказаного закону при розрахунку пені за кредитним договором. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, просив суд зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідачка за первісним позовом ОСОБА_5, у судове засідання не з’явилась, про час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду невідомі.

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні первісні позовні вимоги не визнав, вважав, що позивачем по справі заявлено суму пені із порушенням вимог діючого законодавства. Зустрічний позов підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві просив суд визнати недійсним кредитний договір №014-175/165 від 27.03.2008р. укладений між позивачем та відповідачем, визнати недійсним договір іпотеки №014/07-175/165 від 28.03.2008 року житлового будинку за адресою: м. Донецьк, вул.. Камчатська, 8 та зеленої ділянки укладений між відповідачем та третьою особою ОСОБА_5.

          Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши сторони, вважає, що первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у задоволенні зустрічного позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.

          Щодо первісного позову.

27 березня 2008 року між ВАТ «ОСОБА_3 Аваль»в особі Донецької обласної Дирекції та відповідачем ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 014/07-175/165. Згідно до умов кредитного договору відповідачу був наданий кредит в сумі 150 000 доларів США зі сплатою 14 % річних строком на 120 місяців. При цьому, заборгованість по кредиту відповідач зобов’язався погашати щомісячно ануїтетними платежами кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем надання кредиту згідно графіку погашення кредиту. (а.с.16-20)

Станом на 24.12.2010 року заборгованість ОСОБА_4 за кредитним договором №014/17-175/165 від 27.03.2008 року становить 402 358,38 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом –148 271,57 доларів США, заборгованість за відсотками –50 046,30 доларів США, пеня за відсотками за один рік –145 851,66 доларів США, пеня за кредитом за один рік –58 188,85 доларів США, що в перерахунку по курсу НБУ складає 3 204 180, 96 гривень.

13.07.2007р. між ВАТ «ОСОБА_3 Аваль»та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №014/11-175/0396. Згідно до умов кредитного договору відповідачу був наданий кредит у розмірі 255 000,00 доларів США строком до 13.07.2017 року зі чплатолю 13,5% річних за користування кредитними коштами. (а.с.166-172)

Станом на 21.01.2011 року ОСОБА_4 не виконує свої зобов’язання та заборгованість складає 511 443,09 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом –229 365,85 доларів США, заборгованість за відсотками –77 669,82 доларів США, пеня за відсотками за один рік –112 378,79 доларів США, пеня за кредитом за один рік –92 028,66 доларів США, що по курсу НБУ складає 4 062 648,19 гривень.

18 квітня 2007 року між ВАТ „ОСОБА_3 Аваль” в особі Донецької обласної Дирекції та відповідачем ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 014/11-175/0168. Згідно до умов кредитного договору відповідачці ОСОБА_5 був наданий кредит в сумі 353 500,00 доларів США зі сплатою 12,85 % річних строком до 18.04.2027р. зі сплатою 12,85%. Відповідно до п.п.1.3,5.1 кредитного договору відповідач зобов’язався щомісячно до 30 числа кожного місяця починаючи з місяця отримання кредиту, частково погашати кредит відповідно до Графіку погашення кредиту в розмірі 1/240 від суми отриманого кредиту. (а.с.21-25)

Станом на 27.12.2010р. заборгованість ОСОБА_5 за кредитним договором №014/11-175/0168 від 18.04.2007р. складає 648 678,69 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом –331 400,01 доларів США, заборгованість за відсотками –105 064,24 доларів С ША, пеня за відсотками за один рік – 149 663,37 доларів США, пеня за кредитом за один рік –62 551,07 доларів США, що по курсу НБУ складає 5 165 752,75 гривень.

З метою забезпечення виконання боржником своїх зобов’язань, 28.03.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 був укладений договір іпотеки №014/07-175/165 посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6 зареєстрованого в реєстрі №3227, предметом якого є житловий будинок №8 по вулиці Камчатська у м. Донецьку. (а.с.29-32)

З метою забезпечення повернення кредиту 20.04.2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 був укладений договір іпотеки №014/11-175/0168 посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6 зареєстрованого в реєстрі №1820, предметом якого є житловий будинок №8 по вулиці Камчатська у м. Донецьку. (а.с.33-36).

З моменту порушення відповідачем умов кредитного договору позивачем були застосовані всі необхідні заходи для вирішення питання у добровільному порядку: проводились розмови з відповідачами, на їх адресу надсилались поштою вимоги про виконання договірних зобов’язань, але заборгованість за кредитним договором сплачена не була.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно ст. 530 ЦК України - якщо у зобов’язанні встановлений строк(термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк( термін).

          Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів, що залишилися за договором.

На момент розгляду справи доказів погашення кредиту відповідачами та сплати відсотків немає.

Відповідачі неналежним чином виконують свої зобов’язання за кредитним договором щодо його погашення, що підтверджується матеріалами справи та поясненнями представника позивача, а тому позивач має право достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

          Оскільки кредитні договори були укладені в іноземній валюті, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів суму заборгованості еквівалентну гривні згідно курсу НБУ на день винесення рішення, що складає 7,988 гривень за 1 долар США.

          Таким чином, з відповідача ОСОБА_4 підлягає стягненню за кредитним договором №014/17-175/165 від 27.03.2008р. сума заборгованості у розмірі 148 271,57 доларів США, що еквівалентно 1 184 393,30 гривень, за відсотками у розмірі 50046,30 доларів США, що еквівалентно 399 769,84 гривень, за кредитним договором №014/11-175/0396 від 13.07.2007р. заборгованість за кредитом у розмірі 229 365,85 доларів США, що еквівалентно 1 832 174,40 гривень, заборгованість за відсотками у розмірі 77 669,82 доларів США, що еквівалентно 620 426,52 гривень, з відповідача ОСОБА_5 за кредитним договором №014/11-175/0168 від 18.04.2007р. заборгованість за кредитом у розмірі 331400,01 доларів США, що еквівалентно 2 647 223,30 гривень, заборгованість за відсотками у розмірі 105064,24 доларів США, що еквівалентно 839253,15 гривень.

          Відповідно до п.16.3 кредитного договору №014/17-175/165 від 27.03.2008р. за прострочення виконання будь –яких грошових зобов’язань позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 1% від простроченої до оплати за кожен календарний день прострочення.

          Відповідно до п. 10.1 кредитного договору №014/11-175/0168 від 18.04.2007р. за порушення строків повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

          Відповідно до п. 10.1 кредитного договору №014/11-175/0396 від 13.07.2007р. за порушення строків повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

          Позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_4 за кредитним договором №014/17-175/165 від 27.03.2008р. пеню за кредитом у розмірі 58188,85 доларів США, пеню за відсотками у розмірі 145851,66 доларів США, за кредитним договором №014/11-175/0396 від 13.07.2007р. пеню кредитом у розмірі 92028,66 доларів США, пеню за відсотками у розмірі 112378,79 доларів США, з відповідача ОСОБА_5 за кредитним договором №014/11-175/0168 від 18.04.2007р. пеню за кредитом у розмірі 62551,07 доларів США, пеню за відсотками у розмірі 149663,37 доларів США.

          У судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_2 зазначив, що відповідачі не оспорюють розмір заборгованості за кредитним договором та розмір заборгованості за відсотками проте розмір нарахованої пені за кредитом та відсотками розрахований з порушенням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань». Мотивуючи свої доводи представник відповідачки послався на ухвалу Верховного Суду України від 15.12.2010 року за позовом акціонерного банку «ОСОБА_3 регіонального розвитку» про стягнення заборгованості за кредитним договором, пені й штрафу на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07.10.2009 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 21 січня 2010 року ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»встановлено граничний розмір пені: розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки ОСОБА_9 банку України, що діяла в період за який сплачується пеня.

          Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки ОСОБА_9 банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          З огляду на наведене, суд при винесенні рішення вважає, що заперечення представника є обґрунтованими та для розрахунку пені слід застосовувати формулу: [Пеня] = [Сума простроченої заборгованості] ? [подвійна облікова ставка НБУ] / 100% / 365 днів ? [Кількість днів прострочки]

          Розмір облікової ставки складає: 12.08.2009 - 10,25% згідно Постанови НБУ від 10.08.2009 № 468; 08.06.2010 - 9,50% згідно Постанови НБУ від 07.06.2010 р. № 259; 08.07.2010 - 8,50% згідно Постанови НБУ від 07.07.2010 р. № 320; 10.08.2010 - 7,75% згідно Постанови НБУ від 09.08.2010 р. № 377.

          Суд приймає до уваги розрахунок пені за кредитом та відсотками наданий відповідачами згідно вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

          Таким чином, за кредитним договором №014/17-175/165 від 27.03.2008р. з відповідача ОСОБА_4 підлягає стягненню пеня за кредитом у розмірі 2820,59 доларів США та пеня за відсотками у розмірі 7086,97 доларів США, що загалом складає 9907,56 доларів США, що еквівалентно 79 141,59 гривень, за кредитним договором №014/11-175/0396 від 13.07.2007р.: пеня за кредитом у розмірі 8747,89 доларів США, пеня за відсотками у розмірі 10681,83 доларів США, що загалом складає 19 429,72 доларів США, що еквівалентно 155 204,60 гривень, та підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_5 за кредитним договором №014/11-175/0168 від 18.04.2007р. пеня за кредитом у розмірі 6076,55 доларів США, пеня за відсотками у розмірі 14 555,45 доларів США, що загалом складає 20 632 доларів США, що еквівалентно 164 808,42 гривень.

          Щодо зустрічного позову.

          Відповідач ОСОБА_4 пред’явив зустрічну позовну заяву до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль», треті особи –ОСОБА_5, приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним, зобов’язання здійснити певні дії, проте у задоволенні зустрічного позову суд вважає за необхідне відмовити з огляду на наступне.

Позивач за зустрічним позовом в обґрунтування позовних вимог посилається на Закон України «Про захист прав споживачів», проте відповідно до ст.. 11 вказаного Закону надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється, тому суд приходить до висновку, що до даних правовідносин слід застосовував ати спеціальне законодавство в системі кредитування.

          Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 та ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, в тому числі при здійснені розрахунків на території України за зобов’язаннями, допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом. Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

          Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти –це гроші у національній або іноземній валюті.

          Статті 47, 49 вищевказаного закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Порядок надання дозволу НБУ на банківські операції та генеральних ліцензій встановлюється також положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженим постановою правління НБУ від 17.07.2001 №275, у п.5.3 якого зазначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, що перераховані в цьому положенні, є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з декретом КМУ.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій ОСОБА_9 банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю.

Аналізуючи вказані норми, суд дійшов висновку, що банк як фінансова установа, отримавши в установленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

          Доводи позивача за зустрічним позовом щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями не приймається оскільки відповідно до п. в) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»ліцензія необхідна якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Однак на сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено та таким чином, операції з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

При укладенні кредитного договору від 27.03.2008 року та договору від 13.07.2007 року в іноземній валюті та беручи на себе певні зобов’язання, сторони повинні були чітко усвідомлювати, що курс національної валюти по відношенню до долара США не є незмінним та враховувати підвищений валютний ризик за таким кредитом. Ризик підвищення курсу долару США до гривні несе саме позичальник. Тому права позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 при укладені та виконанні кредитного договору, укладеного між ним та ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» не порушені.

Відповідно до ст.. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Таким чином, договір, укладений сторонами з дотриманням вимог, необхідних для чинності правочину, має обов’язкову силу для самих сторін. Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долару США до національної валюти-гривні. Відповідно до ст.. 36 Закону України «Про ОСОБА_9 України» офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється ОСОБА_9 Банком України. Згідно з ч.1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», валютні курси встановлюються ОСОБА_9 Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, Положенням «Про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів», затвердженого Постановою Правління НБУ № 496 від 12.11.2003 року, визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. З наведеного можливо зробити висновок, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, при укладанні кредитного договору в іноземній валюті (доларах США) та беручи на себе повні обов’язки щодо погашення кредиту саме в доларах США, відповідач за первісним позовом ОСОБА_4 повинен був усвідомлювати, що курс національної валюти України до долару США не є незмінним та те, що зміна цього курсу можливо настане, а тому повинен був передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за кредитним договором.

Відповідно до ч.2 ст. 1056 ЦК України відповідач за первісним позовом ОСОБА_4 мав право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, відповідач за первісним позовом ОСОБА_4 отримуючи дохід в національній валюті –гривні, усвідомлював, що може здійснювати виконання боргових зобов’язань у національній валюті за курсом на день платежу, відповідно до ч.2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті. Сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06.11.2009 р. №9 - правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно ст. 203 ч.1 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст.. 203 цього Кодексу.

Посилання позивача на невідповідність умов кредитного договору ст. 203 ЦК України суд не приймає оскільки ст. 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст.. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору, чим не скористався позичальник при укладенні кредитного договору.

Таким чином, кредитний договір був укладений з урахуванням волевиявлення відповідача ОСОБА_4, оскільки підпис на договорі є доказом того, що сторони погодилися з його умовами. З огляду на це суд не приймає посилання позивача на невідповідність умов кредитного договору вимогам діючого законодавства оскільки при укладанні вказаного кредитного договору позивач був ознайомлений з текстом кредитного договору у повному обсязі, умови договору він прийняв, про що свідчить його підпис.

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивачем не надано суду жодного доказу в обґрунтування позовних вимог, що підтверджують наявність підстав для визнання кредитного договору №014/07-175/165 від 27.03.2008р., укладеного між ОСОБА_4 та ВАТ «ОСОБА_3 Аваль»та договору іпотеки №014/07-175/165 від 28.03.2008 року недійсними.

Судом встановлено, що договори між сторонами підписані повноваженими особами, вони містять всі суттєві умови передбачені законом для договорів і які мають істотне значення, а також які були узгодженні сторонами шляхом звернення відповідача з пропозицією щодо укладання договору та погодження позивачем на укладання такого договору, що підтверджується матеріалами цивільної справи.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Таким чином, договір, укладений сторонами з дотриманням вимог, необхідних для чинності правочину, має обов’язкову силу для самих сторін, тому суд вважає за необхідне відмовити позивачу у визнанні кредитного договору №014-175/165 від 27.03.2008р. укладеного між ОСОБА_4 та ВАТ «ОСОБА_3 Аваль», договору іпотеки №014/07-175/165 від 28.03.2008 року житлового будинку за адресою: м. Донецьк, вул.. Камчатська, 8 та зеленої ділянки укладений між ВАТ «ОСОБА_3 Аваль»та ОСОБА_5 посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №3227 недійсними. Також суд вважає за необхідне відмовити позивачу у зобов’язанні приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6 скасувати заборону відчуження та вилучити з Державного реєстру іпотек обтяження на житловий будинок за адресою: м. Донецьк, вул.. Камчатська, 8 та на земельну ділянку під цією ж адресою площею 0,0600 га оскільки вказані вимоги не ґрунтуються на вимогах закону.

Крім того, при подачі заяви в суд позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1700 гривень, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень, які у відповідності до ст. 88 ЦПК підлягають стягненню у солідарному порядку з відповідачів, оскільки внаслідок невиконання відповідачами узятих на себе зобов'язань позивач вимушений звернутися до суду із даною позовною заявою.

На підставі ст. 99 Конституції України, ст. ст. 192, 203,215,533, 526, 527, 627, 629, 1050, 1054, 1056 ЦК України, ст.ст.2,47,49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 5,8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», п.5.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затверджених постановою правління НБУ від 17.07.2001 №275, п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06.11.2009 р., ст.. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», ухвала Верховного суду України від 15.12.2010 року, керуючись ст. ст. 10,11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

                                                   ВИРІШИВ:

Позовні Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль»в особі Донецької обласної Дирекції до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

          Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль»в особі Донецької обласної Дирекції, розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Ф. Зайцева, буд. 46в, МФО 335076, код ЄДРПОУ 23346741, р/р 290961279 заборгованість за кредитними договорами №014/17-175/165 від 27.03.2008р., №014/11-175/0396 від 13.07.2007р. у розмірі 4 271 110 (чотири мільйони двісті сімдесят одну тисячу сто десять) гривень 30 (тридцять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_5, на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль»в особі Донецької обласної Дирекції, розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Ф. Зайцева, буд. 46в, МФО 335076, код ЄДРПОУ 23346741, р/р 290961279 заборгованість за кредитним договором №014/11-175/0168 від 18.04.2007р. у розмірі 3 651 284 (три мільйони шістсот п’ятдесят одну тисячу двісті вісімдесят чотири) гривні 90 (дев’яносто) копійок.

Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь позивача витрати по сплаті судового збору –1700 (одна тисяча сімсот) гривень та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 250 (двісті п’ятдесят) гривень.

          У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль», треті особи –ОСОБА_5, приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним, зобов’язання здійснити певні дії –відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10- денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                                                      Я. В. Шестопалова