2/0532/15/2012                                                             

Справа № 2-546/11

Р І Ш Е Н Н Я

          І М Е Н Е М У К Р А І Н И

26.03.2012 Ленінський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді: Кротінова В.О.

при секретарі: Шелістової Ю.К. Гордієнко І.В.

за участю позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

за участю відповідачів: ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту мешкання однією родиною та зміну черговості одержання права на спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про встановлення факту мешкання однією родиною та зміну черговості одержання права на спадкування У обґрунтування позовних вимог зазначив, що 17 лютого 1993 року помер ОСОБА_5. Після його смерті залишилось спадкове майно у вигляді ? частини домоволодіння № 142 по вулиці Щелгунова у Ленінському районі м. Донецька. Зазначене спадкове майно належало ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 23.03.1972р. посвідченого державним нотаріусом Сьомої донецької державної нотаріальної контори за реєстровим № 1393. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 була його дружина –ОСОБА_6 та син –ОСОБА_7.

Незважаючи на факт прийняття спадщини, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у встановленому порядку не оформили свої спадкові права документально, так як не звертались до нотаріальної контори з приводу своєї юридичної необізнаності.

25 квітня 2005 року ОСОБА_7 помер. Після його смерті залишилось спадкове майно у вигляді ? частини домоволодіння №142 по вул. Щелгунова у м. Донецьку. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_7 були його мати –ОСОБА_6, та доньки –ОСОБА_8 та ОСОБА_3.

На момент смерті ОСОБА_7 його донька ОСОБА_3 була неповнолітньою, а мати –ОСОБА_6 постійно мешкала з ОСОБА_7, вони прийняли спадщину але документально свої спадкові права не оформляли.

ОСОБА_4 спадщину після смерті батька не прийняла, так як до нотаріальної контори з відповідною заявою не зверталась, була повнолітня та мешкала окремо від батька.

13 січня 2009 року ОСОБА_6 померла. Після її смерті залишилось спадкове майно у вигляді домоволодіння №142 по вул. Щелгунова у Ленінському районі м. Донецька. ? зазначеного домоволодіння належала померлій на підставі договору купівлі-продажу від 23.03.1972р. посвідченого державним нотаріусом Сьомої донецької державної нотаріальної контори за реєстровим № 1393; 3/12 частини зазначеного домоволодіння в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка –ОСОБА_5; 2/12 зазначеного домоволодіння в порядку спадкування за законом після смерті сина – ОСОБА_7. Спадкоємців першої черги після смерті ОСОБА_9 не було, спадкоємцем другої черги за законом є її рідна сестра –ОСОБА_10, спадкоємцем четвертої черги є позивач по справі –ОСОБА_1, який на протязі п’яти років до моменту смерті ОСОБА_6 проживав разом з нею та мав спільний побут.

Починаючи з листопада 2004 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 постійно мешкали однією сім’єю, забезпечували себе всім необхідним для життя, вели спільне господарство, частково об’єднували та витрачали кошти, а також мали дуже теплі, родинні стосунки.

Починаючи з 1996 року ОСОБА_6 знаходилась на обліку у міській лікарні №7, що перешкоджало ОСОБА_6 вести повноцінне життя і вона потребувала допомоги з боку інших осіб. Так, за період їх спільного проживання ОСОБА_1 увесь час дбав про ОСОБА_6 У 2008 році стан здоров’я ОСОБА_6 погіршився і вона майже перестала вставати з ліжка. Однак, ОСОБА_1 продовжував дбати про неї. З метою достойного догляду за хворою ОСОБА_1 витрачав багато коштів на придбання необхідних для неї ліків. Відповідачі за позовом зовсім не піклувались про стан ОСОБА_6

Окрім матеріальної допомоги та догляду за станом здоров’я ОСОБА_6 позивач також піклувався про її емоційний стан. Після смерті ОСОБА_6 ОСОБА_1 ніс усі витрати у зв’язку з її похованням. Організував та самостійно оплатив поминальний обід. Вартість обіду склала 5 000 грн. 00 коп.

Також зазначив, що відповідачі по справі достовірно знаючи про стан здоров’я бабусі та про те, що їх бабуся отримує мізерну пенсію навіть не навідували її, не надавали їй а ні матеріальної, а ні будь-якої іншої допомоги, хоча були повнолітніми і мали змогу допомогти йому у догляді за бабусею хоча б у моральному сенсі.

Вважає, що відповідно до ст. 1264 Цивільного кодексу України має право на спадкування після смерті ОСОБА_6 у четверту чергу, але за ч. 2 ст.1259 Цивільного кодексу України може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, так як протягом тривалого часу опікувався, матеріально забезпечував, надавав іншу допомогу спадкодавцеві, яка через похилий вік та тяжку хворобу була у безпорадному стані.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, пояснення дав аналогічні викладеним у позовній заяві.

Крім цього, позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні додатково пояснив, що за весь час мешкання з ОСОБА_6 він єдиний хто надавав їй допомогу. Ніяких квартирантів ОСОБА_6 до свого будинку не вселяла. У 2008р. ОСОБА_6 видала довіреність на ім’я ОСОБА_11 з метою оформлення своїх спадкових прав після смерті чоловіка –ОСОБА_5, так як бажала скласти заповіт на ім’я позивача. Єдиним джерелом доходу у ОСОБА_6 була її пенсія, яка складала приблизно 500 грн. 00 коп. на місяць.

Представник позивача ОСОБА_2, також підтримала позовні вимоги і пояснила, що ОСОБА_1 є спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_6, впродовж тривалого часу він піклувався, матеріально забезпечував, надавав іншу допомогу ОСОБА_6, яка внаслідок похилого віку та хвороби була у безпорадному стані та потребувала сторонньої допомоги.

Відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала та пояснила, що у неї були добрі стосунки з ОСОБА_6 Коли вона приходила до бабусі у гості жодного разу не бачила ОСОБА_1 Після смерті бабусі її мати допомагала в організації поховання. Також пояснила, що допомагала ОСОБА_6, а саме купувала харчі, ліки. Крім того, їй відомо, що ОСОБА_1 зберігав свої речі у гаражі бабці. Після того як ОСОБА_6 потрапила у лікарню вона не провідувала її, останній раз бачила ОСОБА_6 десь за три місяці до смерті. Про те, що бабуся померла їй стало відомо від ОСОБА_1, який доглядав за нею у лікарні і якому зателефонували з лікарні.

Відповідачка ОСОБА_4 позов не визнала, надала суду пояснення аналогічні поясненням відповідачки ОСОБА_3 Крім того пояснила, що їх батько до своєї смерті мешкав разом з ОСОБА_6, був зареєстрований у її будинку. Стан здоров’я бабусі був нормальний, вона не потребувала сторонньої допомоги. Матеріально ОСОБА_6 також була людиною незалежною, так як окрім пенсії отримувала додатковий дохід від квартирантів. Згадати коли в останній раз вона бачила бабусю ОСОБА_4 не змогла, а про її смерті вона дізналась від ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що є сусідкою померлої ОСОБА_6 та ОСОБА_1, так як ОСОБА_1 мешкав разом з бабусею з самого дитинства. До проходження служби в армії він мешкав у ОСОБА_6 разом зі своєю рідною бабусею Галиною. Вона, як сусідка неодноразово приходила в гості до ОСОБА_6 та бачила, що ОСОБА_1 мешкає у будинку, веде себе як вдома. Усюди по дому були його речі. Також пояснила, що останні три роки ОСОБА_6 почувала себе погано та постійно проходила стаціонарне лікування у лікарнях. ОСОБА_1 дуже опікувався нею, відвозив її на своєму автомобілю до лікарні. Купував ліки, харчі, доглядав за будинком. Десь з 2006р. у будинку також почала мешкати дружина ОСОБА_1 –ОСОБА_12. ОСОБА_6 дійсно впустила до себе квартирантів, але вони мешкали у неї до 2006р. Після того як у будинку поселився ОСОБА_1 квартиранти перешли жити до неї. Відповідачів по справі вона жодного разу не бачила, але один раз ОСОБА_6 говорила, що до неї приходили онучки.

Свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14 пояснили суду, що відповідачі по справі їм не відомі, а ОСОБА_1 вони знають, так як він мешкав разом з ОСОБА_6 у будинку, який знаходиться біля магазину де вони працювали продавцями. Їм відомо, що ОСОБА_1 опікувався ОСОБА_6, так як він дуже часто купував продукти для неї у магазині, так як вона почувала себе погано і їй самій було тяжко ходити у крамницю. Також їм відомо, що у 2007р. ОСОБА_1 одружився з дівчиною на ім’я –ОСОБА_14 і вони почали усі разом мешкати у будинку №142 по вул. Щелгунова.

Свідок ОСОБА_11 пояснила суду, що є дружиною позивача. Відповідачів по справі бачила один раз на похоронах ОСОБА_6 Починаючи з 2005 року вона знайома з ОСОБА_1 На момент знайомства він мешкав по вул. Щелгунова, буд. 142 разом зі своєю двоюрідною бабусею ОСОБА_6 До одруження з позивачем вона неодноразово приїжджала до нього в гості. Разом з ОСОБА_1 вони почали мешкати у 2006р. після того як він повернувся з армії. Поселилися в будинку ОСОБА_6 Станом на 2006р. ніяких квартирантів у будинку не було. ОСОБА_15 завжди піклувався про бабусю. Допомагав їй. Після одруження вона з ОСОБА_1 залишились проживати з бабусею. Останні роки ОСОБА_6 дуже погано себе почувала, потребувала сторонньої допомоги. Про смерть ОСОБА_15 дізнався перший від лікарів, так як він був єдиний хто доглядав за нею. За останні три роки ОСОБА_6 проходила стаціонарне лікування приблизно 10 разів.

Свідок ОСОБА_16 пояснила суду, що є матір’ю відповідачів, а ОСОБА_1 знає у зв’язку з тим, що його батько був двоюрідним братом її чоловіка.

Після розлучення з чоловіком у 1994р. вона продовжувала спілкуватись зі свекрухою. До грудня 2006. ОСОБА_1 не проживав у ОСОБА_6 В період з 2005-2007р. ОСОБА_6 мешкала одна та здавала кімнати квартирантам, отримуючи таким чином додатковий дохід. Останній квартирант виїхав з будинку у день похорон. Від ОСОБА_6 їй відомо, що у останній було приблизно 15 000 грн. 00 коп., які вона відкладала на свій похорон. За допомогою в організації поховання до неї ніхто не звертався. Про смерть ОСОБА_6 їй стало відомо від матері ОСОБА_1 Про те, що ОСОБА_6 хворіє і знаходиться у лікарні вона не знала.

Свідок ОСОБА_17 пояснила, що є бабусею відповідачок. Вона бачилась з ОСОБА_6 два рази на рік, так як а була свекрухою її доньки –ОСОБА_16 Останній раз вона бачила ОСОБА_6 влітку 2008р. Десь за рік до смерті ОСОБА_6 вона перестала приходити до неї, так як у будинку мешкав ОСОБА_1 Їй не відомо з якого часу у будинку проживав ОСОБА_1, але у 2005р. його там не було. Онучки провідували ОСОБА_6 постійно, на день народження та на восьме березня. Також пояснила, що останнім часом за ОСОБА_6 доглядала сусідка.

Свідок ОСОБА_18 пояснила суду, що мешкає по вулиці Краснопольській у будинку №51. Приблизно у 2006-2007р. будинок №6 по вул. Краснопольській продали. Хто на цей час мешкає у будинку їй не відомо, так як на вигляд будинок є нежилим, у ньому ніколи не горить світло. ОСОБА_1 вона не знає, але бачила його декілька разів коли він приходив до будинку.

Свідок ОСОБА_19 пояснила, що у 2006р. орендувала кімнату у ОСОБА_6 Мешкала у будинку №142 по вул. Щелгунова до середини 2007р. За кімнату сплачувала 200 грн. щомісяця. Коли вона вселилась до будинку то ОСОБА_6 мешкала у ньому сама. ОСОБА_20 скаржилась їй на те, що в неї постійно болять ноги і їй важко ходити. ОСОБА_1 вона ніколи не бачила. На питання де у будинку знаходиться вбиральня відповісти не змогла.

Свідок ОСОБА_21 пояснив, що є приятелем ОСОБА_1 Він неодноразово приїжджав до позивача додому де той мешкав разом з ОСОБА_6 і бачив що ОСОБА_1 допомагає бабусі, опікується нею. Крім того, йому відомо, що ОСОБА_1 єдиний хто піклувався про стан її здоров’я, постійно допомагав їй у той час коли вона знаходилась у лікарні. Організацією поховання також повністю займався ОСОБА_1

Заслухавши думку учасників процесу, з’ясувавши дійсні обставини справи шляхом всебічного, повного, об’єктивного та безпосереднього дослідження у суді доказів, суд оцінивши їх належність, допустимість та достовірність у сукупності з іншими матеріалами справи, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Так, судом встановлено, що 13.01.2009р. померла ОСОБА_22 (а.с. 10). В період з листопада 2004 року по день смерті, тобто до 13.01.2009р. постійно мешкала однією сім’єю з ОСОБА_1, з яким забезпечували себе всім необхідним для життя, вели спільне господарство, частково об’єднували та витрачали кошти, а також мали дуже теплі, родинні стосунки, що підтверджується актом від 11.01.2010р. (а.с. 12), показаннями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14

Як встановлено судом, ОСОБА_6 за станом здоров’я потребувала догляду третіх осіб, що підтверджується довідкою міської лікарні №7 м. Донецька від 02.12.2010р. (а.с. 25).

Вирішуючи вказану справу суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 266 Сімейного кодексу України повнолітні внуки, правнуки зобов’язані утримувати непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда, які потребують матеріальної допомоги і якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні внуки, правнуки можуть надавати матеріальну допомогу.

Відповідачі по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (онуки померлої) достовірно знаючи про стан здоров’я бабусі та про те, що їх бабуся отримує мізерну пенсіюне навідували її, не надавали їй а ні матеріальної, а ні будь-якої іншої допомоги, хоча були повнолітніми і мали змогу допомогти.

Відповідно до ст. 1264 Цивільного кодексу України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 2 ст.1259 Цивільного кодексу України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

При цьому, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, вбачається, що відповідачами не надано доказів того, що вони доглядали та опікувалися ОСОБА_6 за її життя. Крім того, матеріали справи не містять жодного доказу того, що ОСОБА_1 мешкав окремо від ОСОБА_6

На підставі ст. ст. 1220, 1221, 1222, 1258, ч.2 ст. 1259, 1264, 1266 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 58-60, 213, 215, 218, 256 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту мешкання однією родиною та зміну черговості одержання права на спадкування - задовольнити у повному обсязі.

Встановити факт спільного проживання однією родиною ОСОБА_1 з ОСОБА_22, померлою 13.01.2009 року, в період з 05.11.2004 року по 13.01.2009 року.

Визнати за ОСОБА_1, спадкоємцем четвертої черги за законом, право на спадкування у першій черзі разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, після смерті ОСОБА_22, померлої 13.01.2009 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя:                                                                                В. О. Кротінов