Справа № 2-3187/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.03.2012 р. Куйбишевський районний суд м. Донецька в складі: головуючого - судді Якубенка О.Б., при секретарі Шевченко Ю.В., за участю позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним, стягнення суми, моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання договору недійсним, стягнення суми, моральної шкоди, мотивуючи його таким. Перебуваючи в дуже скрутному фінансовому стані, вона 18.11.2011р. звернулася до Центру грошових рішень, який як посередник на фінансовому ринку надає послуги з оформлення договірних відносин. Консультант пояснила, що для участі в інвестиційній програмі «Приватінвест» вона повинна укласти 2 договори. Один з них - основний, ціль якого – одержання грошового кредиту в сумі 36000грн., а другий договір укладається в межах першого й містить у собі надання інформаційних і консультаційних послуг, супровід виконання основного договору. За виконання цієї роботи необхідно було заплатити разовий асигнаційний платіж у сумі 3400грн. При оформленні договорів її збентежила відсутність ліцензії на послуги, що надаються, чітких тимчасових рамок виконання основного договору й відповідальності за якість і своєчасність послуг консультаційного партнера за договором послуг – відповідача, тобто договір споконвічно укладався під впливом важких для неї обставин, з дисбалансом договірних прав і зобов'язань не в її сторону. Право оформлення основного договору було засвідчене довіреністю на ім’я ОСОБА_3, одночасно нею же на правах представника оформлявся договір на послуги з відповідачем. 18.11.2011г. вона оплатила асигнаційний платіж. З 21.11.2011р. вона зверталася в Центр щодня з питанням про хід виконання основного договору, але її повідомили, що Центр – тільки консультаційний партнер і не несе відповідальності ні за яку діяльність, у тому числі діяльність інвестора. Відповідач же шляхом обману ухилився від виконання договірних зобов'язань, не виявив ніяких послуг у межах основного договору, але привласнив собі оплату за роботу, яку не виконав і не збирався виконувати. Метою договорів було ввести в оману заказника, а не дотримання їхнього виконання за суттю. Відмова відповідача від добровільного задоволення її законних вимог нанесла їй моральну шкоду у зв'язку з тим, що вона змушена затрачати час і засоби для захисту своїх порушених прав. Просить визнати укладений між нею та відповідачем договір про надання послуг №1111110 ІП від 18.11.2011р. недійсним на підставі ст.ст.227, 229, 230, 233 ЦК України, зобов’язати відповідача повернути отриману від неї з застосуванням омани суму в подвійному розмірі – 6800грн. та стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 1000грн.

В судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги та дала пояснення, аналогічні викладеним у позові обставинам.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про дату та місце судового засідання його повідомлено належним чином. На підставі ст.224 ЦПК України, так як позивач не заперечувала, суд розглянув справу у відсутність відповідача.

Як встановлено в судовому засіданні, 18.11.2011р. між позивачем та ТОВ «Траст Інвест ОСОБА_4» укладено договір №1111110, предметом якого є надання ТОВ «Траст Інвест ОСОБА_4» позивачеві послуг, спрямованих на придбання нею товару вартістю 36000грн. на умовах програми діяльності «Приватінвест».

18.11.2011р. між позивачем та відповідачем укладено договір №1111110 ІП, відповідно до якого відповідач зобов’язався за плату в розмірі 3400грн. надати позивачеві інформаційні, консультаційні, роз’яснювальні та інші послуги з питань діяльності та подальшої участі у Програмі діяльності соціального кооперування з метою придбання товарів у групах «Приватінвест», виконати всі попередні дії та оформити вищевказаний договір між позивачем та ТОВ «Траст Інвест ОСОБА_4».

Відповідно до наданої суду квитанції від 18.11.2011р. позивач сплатила відповідачеві 3400грн. за вищенаведеним договором.

21.11.2011р. позивачем та відповідачем підписано акт прийому – передачі наданих послуг до договору №1111110 ІП від 18.11.2011р., відповідно до якого сторони засвідчили відсутність будь-яких взаємних як майнових, так і інших претензій одна до одної та підтвердили, що послуги позивачеві були надані належним чином у відповідності до умов договору №1111110 ІП та виконані в повному обсязі.

          Суд, дослідивши докази в їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.

          Відповідно до ст.227 ЦК України судом може бути визнаний недійсним правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії). Оскільки позивачем в судовому засіданні нічим не доведено, що відповідач при укладенні договору діяв не як фізична особа, а як представник юридичної особи, та що на послуги, які він повинен був надати за спірним договором, потрібна ліцензія, підстав для визнання недійсним договору №1111110 ІП від 18.11.2011р. відповідно до вимог ст.227 ЦК України немає.          

          Згідно ст.229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним; істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

          В судовому засіданні позивач пояснила, що її помилка при укладенні спірного договору полягала в тому, що вона повірила відповідачеві. За таких обставин суд вважає, що позивачем нічим не доведено, що спірний договір вона уклала під впливом помилки, а саме, що вона помилилася щодо обставин, які мають істотне значення. Тому суд вважає, що підстав для визнання недійсним договору №1111110 ІП від 18.11.2011р. відповідно до вимог ст.229 ЦК України немає.

          Згідно ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним; обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

          В судовому засіданні позивач пояснила, що омана при укладенні спірного договору полягала в тому, що відповідач за цим договором нічого не зробив та не збирався виконувати. Відповідно до вищенаведеного акту прийому – передачі наданих послуг до договору №1111110 ІП від 18.11.2011р. послуги позивачеві були надані відповідачем належним чином у відповідності до умов договору №1111110 ІП та виконані в повному обсязі. Тому підстав для визнання недійсним договору №1111110 ІП від 18.11.2011р. відповідно до вимог ст.230 ЦК України та стягнення з відповідача на користь позивача сплаченої останньою суми в подвійному розмірі немає. Суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що вказаний акт прийому – передачі носив фіктивний характер, що оплата за цим актом проведена нею в результаті застосування обману з боку відповідача, оскільки дані доводи нічим в судовому засіданні не доведені.

          Відповідно до ст.233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

          Згідно з п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім’ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин; особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. В судовому засіданні позивач пояснила, що спірний договір укладено під впливом тяжкої для неї обставини, а саме, оскільки їй терміново були потрібні гроші для покупки житла для дітей. Суд не вважає, що ця обставина є тяжкою в контексті вказаної юридичної норми. Тому підстав для визнання недійсним договору №1111110 ІП від 18.11.2011р. відповідно до вимог ст.233 ЦК України немає.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Оскільки позивачем в судовому засіданні не доведено, що відповідачем порушені її права, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.

На підставі ст.ст.23, 227, 229, 230, 233 ЦК України, керуючись ст.ст.60,209,212,214,215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним, стягнення суми, моральної шкоди відмовити.

          Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Куйбишевський районний суд м. Донецька на протязі десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Суддя: