Справа № 2/531/536/12
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14.02.2012 року місто Донецьк
Куйбишевський районний суд міста Донецька у складі:
головуючого: судді Васильевої Н.П.,
при секретарі Молчановій С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на квартиру,
В С Т А Н О В И В :
Позивачка звернулася до суду із позовною заявою, в якій просила визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: місто Донецьк, вулиця Церетелі 2/43, укладений між нею та відповідачами та посвідчений Донецькою Товарною біржею «Строй-Інвест» 27 серпня 1998 року та визнати за нею право власності на вказану квартиру, посилаючись на слідуюче: 27 серпня 1998 року у відповідачів вона купила вказану квартиру. Договір купівлі-продажу було зареєстровано Донецькою Товарною Біржею «Строй-Інвест». Обидві сторони виконали умови договору, вона стала власником вказаної квартири. На час укладення договору купівлі-продажу відповідачі вже були зняті з реєстраційного обліку. Нею було укладено договір з ЖЕУ-3 ЖЕО Куйбишевського району міста Донецька на участь у витратах на утримання будинків та прибудинкової території. Вона вселилась в квартиру, постійно в ній мешкає, несе всі витрати по її утриманню. На теперішній час вона звернулася до КП БТІ міста Донецька з ціллю державної реєстрації договору купівлі-продажу та внесення її в реєстр прав власників на вказану квартиру, але їй було відмовлено, оскільки відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності договір купівлі-продажу, посвідчений Донецькою Товарною Біржею не входить до переліку правоустановлюючих документів на нерухомість, визначених Тимчасовим положенням. Але на час укладання вказаного договору купівлі-продажу Товарним Біржам було надано таке право, як і нотаріальним конторам. Після укладення вказаного договору купівлі-продажу вона не зареєструвала вказаний договір своєчасно в БТІ. У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги .
Відповідачка ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги визнала та показала, что дійсно 27 серпня 1998 року вона продала разом із донькою вказану квартиру позивачці. Вказаний договір було посвідчено товарною Біржею «Строй-Інвест», які на той час прирівнювались до нотаріальних контор. Вони отримали гроші від позивачки, передали документи, ключі, позивачка вселилась, один до одного до теперішнього часу претензій не мають. Відповідачка ОСОБА_2А./післяшлюбне прізвище Екрот/ до судового засідання не з,явилась, просила розглядати справу за її відсутністю.
Суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню з слідуючих підстав: 27 серпня 1998 року ОСОБА_2 /Екрот/ ОСОБА_4 та ОСОБА_3 продали ОСОБА_1 квартиру, розташовану за адресою: місто Донецьк, вулиця Церетелі 2/43, яка складається з двох житлових кімнат загальною площею 47,4 кв. метрів /на той час/ , в тому числі житловою площею 27,40 кв. метрів, яка належала їм на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на квартиру номер 5552 від 11 травня 1998 року, виданого Представництвом Фонду державного майна України у місті Донецьку, зареєстрованого в КП БТІ міста Донецька в реєстровій книзі номер 2/9 ДК- /280/ за реєстровим номером 72 від 26 травня 1998 року. Договір купівлі-продажу номер 1535/41 було посвідчено Товарною Біржею «Строй-Інвест» на підставі ст. 15 Закону України «Про Товарну біржу» від 10 грудня 1991 року, про що в журналі реєстрації біржових угод зроблено запис за реєстраційним номером 1535/41 27 серпня 1998 року. Вказаний договір куплі-продажу до теперішнього часу покупець не зареєструвала в КП БТІ міста Донецька.
Після звернення позивачки в 2011 році в КП БТІ міста Донецька для реєстрації вказаної угоди та внесення до реєстру права власності, рішенням від 27 грудня 2011 року реєстратором було відмовлено в державній реєстрації прав з посиланням на те, що ч.1 п. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію майнових прав на нерухоме майно та їх обмежень», п.3.5.4 Тимчасового Положення про порядок державної реєстрації прав власності та інших майнових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року номер 7/5 із змінами та доповненнями прийнято рішення про відмову в державній реєстрації права власності на вказану квартиру, оскільки подані документи не відповідають вимогам, встановленим Законом, Тимчасовим положенням та іншими нормативно-правовими актами. У відповідності до ст. 357 ЦК України, договір купівлі-продажу квартири складається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Оскільки договір купівлі-продажу квартири не посвідчений нотаріально, здійснити державну реєстрацію вказаної квартири є неможливим. Але, суд вражає, вказаний порядок державної реєстрації права власності прийнятий та діє з 07 лютого 2002 року, в той час, коли договір купівлі-продажу вказаної квартири між сторонами було укладено 27 серпня 1998 року, коли ще не діяв вказаний Закон, а угода посвідчена Донецькою Товарною Біржею «Строй-Інвест» на підставі ст. 15 Закону України «Про Товарну Біржу» від 10 грудня 1991 року. Таким чином, позивачка на підставі діючого на час укладання угоди Закону придбала право власності на вказану квартиру, при укладанні вказаної угоди діючий на той час Закон ніким не порушено.
У відповідності до ст. 47 ЦК України /в редакції 1963 року/ нотаріальне посвідчення угод обов,язкове лише у випадках, вказаних в законі. Недодержання у цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, що передбачені ч.2 ст. 48 ЦК України. Якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а інша сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі на вимогу виконавчої угоду сторони визнати угоду дійсною. У цьому випадку послідуюче нотаріальне оформлення угоди не потребується. У судовому засіданні встановлено, що на час укладання між сторонами угоди на підставі Закону України «Про Товарну Біржу» від 10 грудня 1991 року посвідчення угод Товарними Біржами» прирівнювались до нотаріального посвідчення та такі угоди реєструвались КП БТІ міста Донецька до внесення змін до діючого законодавства щодо державної реєстрації права власності. Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є доказаними та підлягаючими задоволенню.
Відповідно до технічної документації на час укладання угоди, виданої КП БТІ міста донецька та умов договору купівлі-продажу від 27 серпня 1998 року загальна площа вказаної квартири складає 47,40 кв. метрів, в тому числі житловою площею 27,40 кв. метрів. У відповідності до Інструкції номер 127 від 24 травня 2001 року загальна площа квартири змінена та на теперішній час складає 49,2 кв. метрів, розмір житлової площі залишено без змін та складає 27,40 кв. метрів. Право власності позивачки підлягає державній реєстрації.
На підставі ст.ст. 47, 227 ЦК України / в редакції 1963 року/, ст. 15 Закону України «Про Товарну Біржу», ст.ст. 16, 386, 390, 391 ЦК України / в редакції 2003 року/, керуючись ст.ст. 213-215,209 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Визнати дійсним договір купівлі-продажу, зареєстрований 27 серпня 1998 року Донецькою Товарною Біржею «Строй-Інвест» за номером 1535/41, відповідно до якого ОСОБА_5 та ОСОБА_3 продали, а ОСОБА_1 купила двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: місто Донецьк, вулиця Церетелі 2/43.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру, розташовану за адресою: місто Донецьк, вулиця Церетелі 2/43, загальною площею 49,2 кв. метрів, в тому числі житловою площею 27,4 кв. метрів.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів після його проголошення. Особами, які не були присутні при проголошенні рішення – в той же час з дня отримання його копії.
Рішення суду набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набуває чинності після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: