Справа № 2-1972/11

У Х В А Л А

іменем України

"08" грудня 2011 р. м. Донецьк

Суддя Куйбишевського районного суду м. Донецька Добнєв С.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 Україна, столиця Київ, суддів Київського районного суду м.Донецька Брежнєва О.А., Мусієнко О.П., Сухарьок М.Г., Павленко Л.М., Попревич В.М. про визнання довготривалими дії неухильного недодержання Конституції України та законів України, посягання на право здійснення правосуддя в строки, які визначені законодавством України та нормами міжнародного права; визначення юридичної відповідальності за незнання законів на підставі ст. 68 Конституції України; визнання, що відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 не представники судової гілки влади в державі України, не визнавали позивача як людину, яка є найвищою соціальною цінністю для держави, а утвердження і забезпечення його прав, гарантованих Конституцією України і нормами міжнародного права є головним обов’язком держави згідно ст. 3 Конституції України. Стягнення з ОСОБА_3 Україна 1-ї копійки, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачки на підставі ст..ст.55,56 Конституції України, ст..3 ЦПК України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 Україна, столиця Київ, суддів Київського районного суду м.Донецька Брежнєва О.А., Мусієнко О.П., Сухарьок М.Г., Павленко Л.М., Попревич В.М. про визнання довготривалими дії неухильного недодержання Конституції України та законів України, посягання на право здійснення правосуддя в строки, які визначені законодавством України та нормами міжнародного права; визначення юридичної відповідальності за незнання законів на підставі ст. 68 Конституції України; визнання, що відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 не представники судової гілки влади в державі України, не визнавали позивача як людину, яка є найвищою соціальною цінністю для держави, а утвердження і забезпечення його прав, гарантованих Конституцією України і нормами міжнародного права є головним обов’язком держави згідно ст. 3 Конституції України. Стягнення з ОСОБА_3 Україна 1-ї копійки.

Ухвалою Куйбишевського районного суду м.Донецька від 9 серпня 2011 року у відкритті провадження за вказаним позовом було відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 23 листопада 2011 року ухвала Куйбишевського районного суду м.Донецька від 9 серпня 2011 року в чистині відмови відкриття провадження за позовом до суддів була залишена без змін, а в частині відмови відкриття провадження за позовом до ОСОБА_3 Україна ухвала скасована, направлена до суду першої інстанції на новий розгляд для вирішення питання що до відкриття провадження у справі.

Із позовних вимог вбачається, що відповідачі позбавляли позивача права на судовий захист, рішення суддів вказує на те, що вони винесені умисно незаконно, з рішення вбачається наявність повної відсутності знання закону.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Так, Конституцією України встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону (ст. 129), вплив на них у будь-який спосіб забороняється (ст. 126). Однією з засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Рішення суду, дії або бездіяльність судів під час здійснення правосуддя, підготовки, розгляду справи у судовій інстанції, звернення рішення до виконання, тощо, можуть оскаржуватись в апеляційному та касаційному порядку. Оскарження таких дій шляхом подачі позову чи скарги до іншого суду першої інстанції є порушенням принципу незалежності суддів і недопущення впливу на них.

Суд є органом, що вирішує скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових і службових осіб. Рішення суду оскаржується в порядку визначеному ст. 129 Конституції України і законодавством про судочинство.

Відповідно до ст.62 Конституції матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя відшкодовується державою лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного. Однак і за таких обставин за зазначену шкоду перед особою відповідає не безпосередньо суд або суддя, а держава. Судді несуть дисциплінарну, або кримінальну відповідальність за навмисно неправомірне рішення, вирок.

Згідно з ч.2 п. 10 Постанолви Пленуму Верховного суду України «Про незалежність судової влади»№ 8 від 13 червня 2007 року оскарження у будь-який спосіб діяльності суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком, у справі не допускається і судді повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв за таким предметом.

Тому судді, суд як орган, що здійснюють правосуддя, не можуть бути відповідачем або іншою стороною, котра бере участь у цивільній справі. У зв’язку з цим, скарги, позови, спрямовані на це, не підлягають розгляду в суді першої інстанції, оскільки відповідно до закону є інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя.

Виходячі зі змісту доводів позовних вимог позивачів ОСОБА_3 Україна повинна нести відповідальність за незаконні дії чи бездіяльність перелічених вище посадових осіб, - суддів, але не надано доказів навмисних не передбачених процесуальним законом дій суддів.

При таких обставинах і ОСОБА_3 України не може бути відповідачем у даному позові.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст.62,129 Конституції України, п.п.10.12. Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від13.06.2007 року, п.1 ч.2 ст. 122 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 Україна (в обличчі Генеральної прокуратури України)., столиця Київ, суддів Київського районного суду м.Донецька Брежнєва О.А., Мусієнко О.П., Сухарьок М.Г., Павленко Л.М., Попревич В.М. про визнання довготривалими дії неухильного недодержання Конституції України та законів України, посягання на право здійснення правосуддя в строки, які визначені законодавством України та нормами міжнародного права; визначення юридичної відповідальності за незнання законів на підставі ст. 68 Конституції України; визнання, що відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 не представники судової гілки влади в державі України, не визнавали позивача як людину, яка є найвищою соціальною цінністю для держави, а утвердження і забезпечення його прав, гарантованих Конституцією України і нормами міжнародного права є головним обов’язком держави згідно ст. 3 Конституції України. Стягнення з ОСОБА_3 Україна 1-ї копійки.

Ухвалу може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Куйбишевський районний суд м. Донецька на п’яти діб з дня отримання копії даної ухвали.

Копії ухвали направити позивачам.

Суддя: