2-1/11

Справа № 2/508/1023/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2012 року Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого - судді Цукурова В.П.,

при секретарі –Коноплянко А.О.,

за участю позивачки ОСОБА_1, представника позивачки ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів дарування частини житлового будинку, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на частину житлового будинку, поділ спадкового майна, виселення, стягнення матеріальної та моральної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання недійсним свідоцтва про спадщину, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів відчуження житлового будинку в частині визначення часток, визнання права власності на частину будинку, –

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів дарування частини житлового будинку, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на частину житлового будинку, поділ спадкового майна, виселення, стягнення матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на наступне.

У 1942 році ОСОБА_11 та ОСОБА_12, перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах з 1932 по 1962 роки, придбали на спільні сімейні кошти 70/100 будинку літ. А-1 за адресою: м. Донецьк, Павловське сел., вул. Каменна, буд.34 (в подальшому адреса змінена на: м. Донецьк, пр. Ватутіна, буд. 79). За час спільного життя на земельній ділянці, де вже був будинок літ. А-1 і надвірні споруди, в 1955-1960 роках ОСОБА_11 та ОСОБА_12 звели будинок літ. Б-1 з прибудовою літ. Б`-1. Однак ці споруди за час спільного життя батьків не було введено в експлуатацію. Вказані будівлі прийняті в експлуатацію у 1989 році.

Для ОСОБА_1 ОСОБА_11 та ОСОБА_13 є батьками. Для ОСОБА_7, ОСОБА_8 - ОСОБА_11 та ОСОБА_13 є дідусь і бабуся. Для ОСОБА_9 - ОСОБА_11 та ОСОБА_13 є батьками її померлого чоловіка.

В лютому 1962 року ОСОБА_11 та ОСОБА_13 припинили спільне проживання, після чого ОСОБА_11 уклав шлюб з ОСОБА_14 В зв’язку з припиненням цивільного шлюбу ОСОБА_11 сплатив ОСОБА_13 вартість ? частині будинку літ. А-1 без врахування зведених за їх спільне життя в 1955-1960 роках будинку літ. Б-1 з прибудовою літ. Б ‘-1 та надвірних споруд, оскільки зазначені будівлі на час розподілу спільно нажитого майна не було введено в експлуатацію. В 1970 році ОСОБА_11 продав ОСОБА_15 37/100 частин будинку літ. А-1 з відповідними надвірними спорудами за адресою: м. Донецьк, пр. Ватутіна, буд. 79, згідно договору купівлі-продажу, засвідченого Першою донецькою державною нотаріальною конторою 24.03.1970 року №3-170.

07.11.1980 року ОСОБА_11 помер, після його смерті залишилась спадщина на 33/100 частини будинку літ. А-1, 1/2 будинку літ. Б-1 з прибудовою літ. Б ‘-1 та 1/2 надвірних споруд. Спадкоємцями зазначеного майна є його дружина ОСОБА_14 та діти ОСОБА_1 і ОСОБА_16 Всі троє спадкоємців отримали свідоцтво на 1/3 частку спадкового майна (11/100 від домоволодіння). При цьому в спадкове майно не увійшли будинок літ. Б-1 з прибудовою літ. Б ‘-1 в зв’язку з тим, що на момент оформлення спадщини вони не були введені в експлуатацію.

03 березня 1980 року померла ОСОБА_13. ЇЇ діти –ОСОБА_1 і ОСОБА_16І прийняли після її смерті все спадкове майно. Після смерті ОСОБА_13 залишилось майно –? надвірних споруд і ? будинку літ. Б-1 з прибудовою літ. Б ‘-1, які були зведені за час спільного проживання з ОСОБА_11 та не були розділені при розірванні шлюбу, оскільки на той час не були введені в експлуатацію.

Таким чином, після смерті ОСОБА_11, ОСОБА_16 та ОСОБА_14 спадкоємцями ? частини будинку літ. Б-1 з прибудовою літ. Б ‘-1 та ? надвірних споруд є: ОСОБА_1 (1/6 частина) –як дочка спадкодавця, у відповідності до ст.1261 ЦК України; ОСОБА_7 (1/18 частина), ОСОБА_8 (1/18 частина), ОСОБА_9 (1/18 частина) –як спадкоємці ОСОБА_16, який помер і не встиг прийняти спадщину від ОСОБА_11, у відповідності до ст. 1276 ЦК України; і спадкоємці ОСОБА_14 (1/6 частина), як спадкоємці спадкодавця, який помер і не встиг прийняти спадщину.

ОСОБА_16 і ОСОБА_1 також є спадкоємцями ? частини будинку літ. Б-1 з прибудовою літ. Б`-1 та ? надвірних споруд (по 1/4 частині кожному) після смерті матері –ОСОБА_13М, а після смерті ОСОБА_16, спадкоємцями ? частини будинку літ. Б-1 з прибудовою літ. Б`-1 та ? надвірних споруд є: ОСОБА_1 (1/4 частина), ОСОБА_7 (1/12 частина), ОСОБА_8 (1/12 частина), ОСОБА_9 (1/12 частина). Враховуючи, що ОСОБА_1 і ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 спільно мають право на прийняття спадщини на 5/6 будинку літ. Б-1 з прибудовою літ. Б`-1, та надвірних споруд, вважають можливим виділити в натурі ОСОБА_1 і ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 будинок літ. Б-1 з прибудовою літ. Б ‘-1 та надвірні споруди з виплатою відповідної грошової компенсації за 1/6 частину будинку літ. Б-1 з прибудовою літ. Б ‘-1 та надвірних споруд спадкоємцям ОСОБА_14

В будинку літ. Б-1 з прибудовою літ. Б‘-1 незаконно проживає ОСОБА_10 із сім’єю, що перешкоджає позивачам користуватися зазначеним приміщенням.

Крім того, 07.08.1989 року ОСОБА_17 продала 37/100 частини будинку літ. А-1 ОСОБА_18, а він, в свою чергу, 16.04. 1993 році подарував ОСОБА_3 26/100 частин домоволодіння з прибудовою. Однак права власності на будинок чи частку будинку літ. Б-1 з прибудовою літ. Б‘-1, ОСОБА_18 не мав і не міг його відчужувати. Таким чином, ідеальна частка домоволодіння, що належала ОСОБА_18, відрізняється від його частки у будинку А-1, зазначеної в договорі.

Крім того, згідно свідоцтва на спадщину, позивачі спільно володіють 22/100 частини будівлі літ. А-1, якою не мають змоги користуватися, оскільки фактично вона самочинно зайнята ОСОБА_3 Враховуючи, що судові процеси відбуваються багато років, позивачі несли неодноразово матеріальні витрати на проведення експертиз, транспортні витрати на прибуття до суду, інші оплати судових витрат на загальну суму 8714, 00 гривень.

Крім того, дуже тривалий судовий розгляд справи виснажив позивачів, спричинив їм багато душевних страждання та переживань, змінив їх привичний спосіб життя, позивачам довелось багато часу витратити на збір різних документів і доказів по багатьох інстанціях, тому позивачі вважають, що мають право на відшкодування їм моральної шкоди.

Позивачі просили визнати недійсним договір дарування 37/100 частин домоволодіння №79 по пр. Ватутіна в м. Донецьку № 6-806 від 14.02.1994 року укладений між ОСОБА_14 і ОСОБА_10;

визнати недійсним договір дарування, укладений між ОСОБА_18 та ОСОБА_3 від 16.04.1993 року на 26/100 домоволодіння з прибудовою; визнати право власності на: ? будинку літ. Б-1 з прибудовою літ. Б ‘-1; ? кожної з надвірних будівель: літ. Г, Д, Е, З И, К, Ф, забору, воріт №1-2, замощеній I-V, водопровідної лінії I V, розташованих за адресою: м. Донецьк, пр. Ватутіна, буд. 79, за ОСОБА_13 на дату її смерті –03.03.1980 рік;

встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1: що залишилась після смерті матері ОСОБА_13 в об’ємі: ? (1/2 від ?) будинку літ. Б-1 з прибудовою літ. Б ‘-1; ? (1/2 від ?) кожної з надвірних будівель: літ. Г, Д, Е, З И, К, Ф, забору, воріт №1-2, замощеній I-V, водопровідної лінії I V, розташованих за адресою: м. Донецьк, пр. Ватутіна, буд. 79; та що залишилась після смерті батька ОСОБА_11 в об’ємі: 1/6 (1/3 від ? ) частини будинку літ. Б-1 з прибудовою літ. Б`-1; 1/6 (1/3 від ?) кожної з надвірних будівель: літ. Г, Д, Е, З, И, К, Ф, забору, воріт №1-2, замощеній I-V, водопровідної лінії I V, розташованих за адресою: м. Донецьк, пр. Ватутіна, буд. 79; всього: 5/12 частин будинку літ. Б-1 з прибудовою літ. Б`-1 та 5/12 кожної з надвірних будівель: літ. Г, Д, Е, З, И, К, Ф, забору, воріт №1-2, замощеній I-V, водопровідної лінії I V, розташованих за адресою: м. Донецьк, пр. Ватутіна, буд. 79;

визнати за ОСОБА_1 право власності на 5/12 частин будинку літ. Б-1 з прибудовою літ. Б`-1 та 5/12 кожної з надвірних будівель: літ. Г, Д, Е, З, И, К, Ф, забору, воріт №1-2, замощеній I-V, водопровідної лінії I V, розташованих за адресою: м. Донецьк, пр. Ватутіна, буд. 79. Визнати ОСОБА_7 спадкоємицею спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_16, який помер не встигши прийняти спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_12 в об’ємі: 1/12 (1/6 від ?) будинку літ. Б-1 з прибудовою літ. Б`-1; 1/12 (1/6 від ?) кожної з надвірних будівель: літ. Г, Д, Е, З, И, К, Ф, забору, воріт №1-2, замощеній I-V, водопровідної лінії I V, розташованих за адресою: м. Донецьк, пр. Ватутіна, буд. 79; та що залишилась після смерті ОСОБА_16, який помер не встигши прийняти спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_11 в об’ємі: 1/18 (1/9 від ? ) частини будинку літ. Б-1 з прибудовою літ. Б`-1; 1/18 (1/9 від ?) кожної з надвірних будівель: літ. Г, Д, Е, З, И, К, Ф, забору, воріт №1-2, замощеній I-V, водопровідної лінії I V, розташованих за адресою: м. Донецьк, пр. Ватутіна, буд. 79 - всього: 5/36 частин будинку літ. Б-1 з прибудовою літ. Б`-1 та 5/36 кожної з надвірних будівель: літ. Г, Д, Е, З, И, К, Ф, забору, воріт №1-2, замощеній I-V, водопровідної лінії I V, розташованих за адресою: м. Донецьк, пр. Ватутіна, буд. 79;

визнати за ОСОБА_7 право власності на 5/36 частин будинку літ. Б-1 з прибудовою літ. Б`-1 та 5/36 кожної з надвірних будівель: літ. Г, Д, Е, З, И, К, Ф, забору, воріт №1-2, замощеній I-V, водопровідної лінії I V, розташованих за адресою: м. Донецьк, пр. Ватутіна, буд. 79;

визнати ОСОБА_8 спадкоємицею спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_16, який помер не встигши прийняти спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_12 в об’ємі: 1/12 (1/6 від ?) будинку літ. Б-1 з прибудовою літ. Б`-1; 1/12 (1/6 від ?) кожної з надвірних будівель: літ. Г, Д, Е, З, И, К, Ф, забору, воріт №1-2, замощеній I-V, водопровідної лінії I V, розташованих за адресою: м. Донецьк, пр. Ватутіна, буд. 79; та що залишилась після смерті ОСОБА_16, який помер не встигши прийняти спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_11 в об’ємі: 1/18 (1/9 від ? ) частини будинку літ. Б-1 з прибудовою літ. Б`-1; 1/18 (1/9 від ?) кожної з надвірних будівель: літ. Г, Д, Е, З, И, К, Ф, забору, воріт №1-2, замощеній I-V, водопровідної лінії I V, розташованих за адресою: м. Донецьк, пр. Ватутіна, буд. 79; всього - 5/36 частин будинку літ. Б-1 з прибудовою літ. Б`-1 та 5/36 кожної з надвірних будівель: літ. Г, Д, Е, З, И, К, Ф, забору, воріт №1-2, замощеній I-V, водопровідної лінії I V, розташованих за адресою: м. Донецьк, пр. Ватутіна, буд. 79;

визнати за ОСОБА_8 право власності на 5/36 частин будинку літ. Б-1 з прибудовою літ. Б`-1 та 5/36 кожної з надвірних будівель: літ. Г, Д, Е, З, И, К, Ф, забору, воріт №1-2, замощеній I-V, водопровідної лінії I V, розташованих за адресою: м. Донецьк, пр. Ватутіна, буд. 79;

визнати ОСОБА_9 спадкоємицею спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_16, який помер, не встигши прийняти спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_13 в об’ємі: 1/12 (1/6 від ?) будинку літ. Б-1 з прибудовою літ. Б`-1; 1/12 (1/6 від ?) кожної з надвірних будівель: літ. Г, Д, Е, З, И, К, Ф, забору, воріт №1-2, замощеній I-V, водопровідної лінії I V, розташованих за адресою: м. Донецьк, пр. Ватутіна, буд. 79; та що залишилась після смерті ОСОБА_16, який помер не встигши прийняти спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_11 в об’ємі: 1/18 (1/9 від ? ) частини будинку літ. Б-1 з прибудовою літ. Б`-1; 1/18 (1/9 від ?) кожної з надвірних будівель: літ. Г, Д, Е, З, И, К, Ф, забору, воріт №1-2, замощеній I-V, водопровідної лінії I V, розташованих за адресою: м. Донецьк, пр. Ватутіна, буд. 79, всього - 5/36 частин будинку літ. Б-1 з прибудовою літ. Б`-1 та 5/36 кожної з надвірних будівель: літ. Г, Д, Е, З, И, К, Ф, забору, воріт №1-2, замощеній I-V, водопровідної лінії I V, розташованих за адресою: м. Донецьк, пр. Ватутіна, буд. 79;

визнати за ОСОБА_9 право власності на 5/36 частин будинку літ. Б-1 з прибудовою літ. Б`-1 та 5/36 кожної з надвірних будівель: літ. Г, Д, Е, З, И, К, Ф, забору, воріт №1-2, замощеній I-V, водопровідної лінії I V, розташованих за адресою: м. Донецьк, пр. Ватутіна, буд. 79;

виділити ідеальні частки власників домоволодіння за адресою: м. Донецьк, пр. Ватутіна, буд. 79. Виділити в натурі ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 33/100 частини будинку літ А-1 зі сплатою компенсації за 11/100 частин будинку літ А-1 спадкоємцям ОСОБА_14 Виділити в натурі ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 будинок літ. Б-1 з прибудовою літ. Б`-1 з надвірними спорудами: літ. Г, Д, Е, І, К, Ф, забору, воріт №1-2, замощеній I-V, водопровідної лінії I V, розташованих за адресою: м. Донецьк, пр. Ватутіна, буд. 79 зі сплатою компенсації за 1\6 частину будинку літ. Б-1 з прибудовою літ. Б`-1 з надвірними спорудами: літ. Г, Д, Е, І, К, Ф, забору, воріт №1-2, замощеній I-V, водопровідної лінії I V, спадкоємцям ОСОБА_14;

усунути перешкоди в користуванні майном шляхом виселення ОСОБА_3 із 33/100 частин будинку літ. А-1 та шляхом виселення ОСОБА_10 і її родини із будинку літ. Б-1 з прибудовою літ. Б ‘-1, розташованих за адресою: м. Донецьк, пр. Ватутіна, буд. 79, без надання їм інших приміщень;

вселити ОСОБА_1 і ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в належну їм частину домоволодіння літ А-1, літ. Б-1 з прибудовою літ. Б`-1 за адресою: м. Донецьк, пр. Ватутіна, буд. 79;

стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_1 (1/2 часину), ОСОБА_7 (1/6 частини), ОСОБА_8 (1/6 частини) та ОСОБА_9 (1/6 частину) самовільно знесені нею споруди літ. Г, Е, З, И, К, Ф, та частину забору від гаражу Т до гаражу Г на загальну суму 4642 гривень;

стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_1 (1/2 часину), ОСОБА_7 (1/6 частини), ОСОБА_8 (1/6 частини) та ОСОБА_9 (1/6 частину) 8714, 00 гривень судових витрат, витрат на правову допомогу та транспортних витрат;

стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 3000,00 гривень. Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральну шкоду у розмірі 3000,00 гривень. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000,00 гривень. Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000,00 гривень;

стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000,00 гривень. Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000,00 гривень;

стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000,00 гривень. Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_9 відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000,00 гривень (т. 7 а.с. 46-51).

ОСОБА_10 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9 про визнання недійсним свідоцтва про спадщину. При цьому посилалася на те, що оскільки в свідоцтві про народження ОСОБА_1 та ОСОБА_19 їхнім батьком є ОСОБА_20, то вони не є спадкоємцями після смерті ОСОБА_11, а отже і ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 не можуть претендувати на спадщину після смерті свого батька ОСОБА_16 (т. 3 а.с. 174-176).

ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів відчуження житлового будинку в частині визначення часток, визнання права власності на частину будинку, посилаючись на наступне. Відповідно до договору купівлі-продажу його сестра ОСОБА_15 купила 37/100 домоволодіння, розташованого за адресою: м. Донецьк, пр. Ватутіна, 79. Цю частку вона купила у ОСОБА_11, угода була посвідчена в нотаріальній конторі 24 березня 1970 року. Але при складанні угоди лише формально за ОСОБА_11 залишилося 33 відсотків житлового будинку (до укладення угоди йому згідно рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 3 січня 1962 року належало 70 відсотків будинку –т.2 а.с. 332). ОСОБА_11 з дружиною переселився проживати в будинок літ. Б-1 з відповідними прибудовами. 7 серпня 1989 року ОСОБА_17 продала належну їй частку житлового будинку ОСОБА_18 16 квітня 1993 року ОСОБА_18 подарував належну йому частку житлового будинку. З 1993 року він проживає у спірному домоволодінні, при цьому займає квартиру № 1 житлового будинку літ.А-1, другу частину цього будинку займав ОСОБА_21, зараз займає ОСОБА_5 Крім квартири №1, йому належить гараж літ. Т, його право на цей гараж ніким не оспорюється. Просив провести розподіл житлового будинку, виділити йому в натурі квартиру № 1 в житловому будинку літ. А-1, гараж літ. Т, визнати частково недійсними договір купівлі-продажу будинку, який укладено між ОСОБА_11 і ОСОБА_15, договір купівлі-продажу між ОСОБА_17 і ОСОБА_18 та договір дарування між ОСОБА_18 і ним в частині визначення часток житлового будинку, які переходили у власність іншій особі (т.2 а.с. 286).

У судовому засіданні позивачка та представник позивачів ОСОБА_1 просила позов задовольнити, надала пояснення, аналогічні викладеним в попередніх та узагальненій позовних заявах.

Позивачі ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9 в судові засідання не з’явилися, були повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, надали суду заяви про розгляд справи за їхньої відсутності.

Відповідачка ОСОБА_10 у судове засідання не з’явилася, була повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, за участю її представника ОСОБА_6 Крім того, надала суду письмові пояснення, в яких, зокрема, підтвердила викладене в зустрічній позовній заяві, просила відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити її позовні вимоги.

Представник відповідача ОСОБА_10 - ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення первісних позовних вимог, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_10 просила задовольнити повністю.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_10 підтримали, просили їх задовольнити. Також ОСОБА_4 зазначив, що він та ОСОБА_10 проживають у квартирі № 3 за адресою: м. Донецьк, пр. Ватутіна, 79. Іншого житла у них немає. Договір дарування частини домоволодіння між ОСОБА_14 та ОСОБА_10 вважають укладеним належним чином, за взаємної згоди сторін. Також вважають безпідставними вимоги позивачів щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди, оскільки частина надвірних споруд зруйнувалася сама по собі, під впливом часу.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнав, підтримав доводи, викладені у його зустрічній позовній заяві. Пояснив суду, що йому була подарована частина домоволодіння за адресою: м. Донецьк, пр. Ватутіна, 79, яка зараз є квартирою №1 в будинку літ. А-1. ОСОБА_11 з сім’єю в будинку не проживав з 1970 року, коли продав його ОСОБА_15, а сам з сім’єю переселився проживати у відокремлені будівлі літ. Б-1, літ. Б`-1, які на той час не мали статусу житлових будинків. Тому, щоб мати місце для реєстрації місця проживання, ОСОБА_11 формально залишив за собою право власності на 33 відсотки домоволодіння. Однак фактично він продав повністю квартиру №1 з надвірними прибудовами. Тому просив визнати частково недійними договори відчуження будинку літ. А-1, визнати за ним право власності на квартиру №1 у будинку літ. А-1.

Відповідач ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав пояснення, в яких зазначив, що згідно договору міни від 29 січня 2002 року, укладеного між ним та ОСОБА_21, йому належить 28/100 частки спірного домоволодіння. Вказана частка є відокремленою квартирою згідно з рішенням народного суду Ворошиловського району м. Донецька від 1976 року. Однак відбулася зміна часток внаслідок переобладнання приміщень, перетворення нежитлових будівель у житлові будинки. У зв’язку з цим просив визначити його частку у власності.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено наступні обставини.

7 листопада 1980 року помер ОСОБА_11. Після його смерті відкрилася спадщина. 17 лютого 1995 року до суду з позовом звернулися діти покійного - ОСОБА_1 (дівоче прізвище - Шалун) та ОСОБА_16 Позивачами були надані суду копії свідоцтв про народження, в яких батьком ОСОБА_22, ІНФОРМАЦІЯ_1, записаний ОСОБА_23, батьком ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_2 –ОСОБА_23 (т. 3 а.с. 90, 91).

На підставі рішення Апеляційного суду Донецької області від 07.12.2001 року в актових записах про народження дітей ОСОБА_11 –ОСОБА_16 та ОСОБА_22 є позначки про внесення змін по-батькові батька дитини з «Йосипович»на «Іванович»(т. 7 а.с. 88-89).

Ухвалою Верховного суду України від 10 вересня 2003 року (т. 3 а.с. 466-468) вказане рішення було скасовано.

Проте суд вважає, що при складанні актових записів про народження ОСОБА_1 та ОСОБА_16 була допущена помилка. Згідно інформації, наданої Відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Головного управління юстиції у Донецькій області, 14 червня 1952 року ОСОБА_11 був поновлений актовий запис про його народження, де зазначалося, що його батьком є ОСОБА_24, а він відповідно є ОСОБА_11 (актовий запис № 3305, т. 7, а.с. 91).

За таких обставин, з урахуванням матеріалів справи, пояснень сторін, суд вважає доведеним факт того, що ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3, був батьком ОСОБА_22 та ОСОБА_16.

З 1932 року по 1961 рік ОСОБА_11 перебував у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу з ОСОБА_13 –матір’ю ОСОБА_1 та ОСОБА_16

Як встановлено рішенням народного суду Калінінського району м. Донецька від 03 січня 1962 року у справі за позовом ОСОБА_13 до ОСОБА_11 про розподіл майна, у 1961 році шлюбні відносини між ними було припинено.

01 грудня 1962 року, ОСОБА_11 одружився з ОСОБА_25 (запис акту про одруження № 2344, т. 1 а.с. 103).

31 липня 2001 року померла ОСОБА_14 (т. 3, а.с. 453). Згідно даних Першої донецької державної нотаріальної контори (т. 4, а.с. 175) та нотаріуса Горшеченського нотаріального округу Курської області (Російська Федерація), за останнім місцем проживання ОСОБА_14 (т. 4 а.с. 177), після її смерті ніхто не звертався з приводу прийняття спадщини та спадкові справи не заводились.

11 липня 2007 року помер один з позивачів за первісним позовом та відповідач за зустрічними позовами –ОСОБА_16. Оскільки наявні у справі правовідносини передбачають правонаступництво, ухвалою суду від 28.01.2008 року до участі у справі було залучено його спадкоємців: дружину ОСОБА_9 та дітей –ОСОБА_8 та ОСОБА_7 (т. 6 а.с. 2-3).

Таким чином, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7 стали позивачами за первісним позовом та відповідачами за зустрічним –як правонаступники ОСОБА_16

Після смерті ОСОБА_11 залишилася спадщина у вигляді 33 відсотків житлового будинку, який знаходиться за адресою: м. Донецьк, пр. Ватутіна, 79, що йому належав на підставі рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 03 січня 1962 року (т. 2 а.с. 293-294). Спадщину прийняли дружина ОСОБА_14 та діти ОСОБА_1, ОСОБА_16

08 грудня 1982 року ОСОБА_14 в нотаріальній конторі одержала свідоцтво про право власності на спадщину, згідно якого стала власником 11 відсотків жилого будинку літ. А-1 з надвірними спорудами, розташованого за адресою: м. Донецьк вул. Ватутіна, буд.79 (т.1 а.с. 31).

22 лютого 1990 року ОСОБА_1, ОСОБА_11 одержали свідоцтво про право власності на спадщину, згідно з яким стали власниками 22 відсотків цього ж житлового будинку (т.1 а.с. 17,18).

В свідоцтвах вказано, що на земельній ділянці розташовані: житловий будинок А-1, житловою площею 49,30 кв.м, навіс З, гараж Г, сарай Д, вбиральні І,Р,У, кухня О, огорожа, ворота, замощення, водопровід.

Крім них, співвласниками житлового будинку є ОСОБА_5 - згідно договору міни від 29.01.2002 року (т.7 а.с. 97); ОСОБА_3- згідно договору дарування від 16.04.1993 року (т. 1 а.с. 88).

Після одержання свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_14 14 лютого 1994 року подарувала належні їй 37 відсотків (розмір часток змінено рішенням суду, яке в наступному було скасовано) домоволодіння ОСОБА_10 (т.1 а.с. 70, т. З а.с. 14).

На теперішній час домоволодіння за адресою: м. Донецьк пр. Ватутіна, б. 79 складається із житлового будинку літ. А-1, який має дві відокремлені квартири № 1 і № 2, і окрему квартиру №3, в яку входить житловий будинок літ. Б-1, житлова прибудова літ. Б`-1, надвірні споруди. В квартирі №1 проживає ОСОБА_3, в квартирі №2 проживає ОСОБА_5, в квартирі № 3 проживає ОСОБА_10 та її чоловік ОСОБА_4

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ставлячи питання про розподіл спадкового майна і збільшення своїх часток, посилаються на те, що житловий будинок літ. Б-1 і житлова прибудова літ. Б`-1 збудовані їх батьком (та дідусем) ОСОБА_11І, і матір’ю (та бабусею) ОСОБА_13 до 1962 року. Вважали, що половина вартості цих будівель належить їм, як спадкове майно після смерті ОСОБА_13, а половина повинна підлягати розподілу після смерті ОСОБА_11 на всіх його спадкоємців.

Проте вказані доводи не знайшли свого підтвердження ані в матеріалах справи, ані в судових засіданнях.

Встановлено, що на підставі договору про право на забудівлю вільної земельної ділянки від 11 лютого 1940 року, виданого Сталінським міським відділом комунального господарства, ОСОБА_26 була виділена земельна ділянка за адресою м. Донецьк вул. Кам’яна, 6.34 (тепер - пр. Ватутіна, 79), площею 500 кв.м. для будівництва житлового будинку (т.2. а.с. 41).

ОСОБА_11 і ОСОБА_13М - батьки позивачки ОСОБА_1 - знаходилися у фактичних шлюбних відносинах з 1932 р. по 1961 рік. В 1942 році ними придбана частина житлового будинку по вул. Кам’яній, 34. При цьому правовстановлюючих документів на будинок вони не мали. Після припинення шлюбних відносин ОСОБА_13М поставила питання про розподіл житлового будинку і рішенням народного суду Калінінського району м. Донецька від 3 січня 1962 року на її користь з ОСОБА_11 стягнута грошова компенсація в розмірі 1978 руб. і за ОСОБА_27 визнано право власності на 70% жилого будинку № 34 по вул. Кам’яній в м. Донецьку (т. 2 а.с. 332). Ухвалою судової колегії у цивільних справах Донецького обласного суду від 06 лютого 1962 року вказане рішення було залишено в силі.

Згідно запиту народного суду Калінінського району м. Донецька, техніком міського Бюро технічної інвентаризації було проведено дослідження спірного домоволодіння та 28.09.1961 року складено відповідний висновок (т. 2 а.с. 60).

Таким чином, судом встановлено, що при визначенні розміру компенсації були враховані всі існуючі на той час будівлі, споруди, в тому числі літні кухні літ. Б-1, літ.В-1, гараж літ.Г-1. сарай літ. Д, вбиральня, навіс, загальною вартістю 3955 руб. 64 коп. Половина цієї суми стягнута на користь ОСОБА_13 та виплачена їй у повному обсязі, про що свідчить довідка суду (т. 2 а.с. 295). Тому після вказаного розподілу їй на праві приватної власності у спірному житловому будинку нічого не належало.

Відповідно до довідки Бюро технічної інвентаризації від 08.06.1992 року (т. 1 а.с. 89), висновку додаткової будівельно-технічної експертизи №1212/21 від 30.10.1997 року (т. 1 а.с. 209), висновку додаткової будівельно-технічної експертизи №3277/21 від 10.01.2000 року (т. 2 а.с. 188), житлова прибудова літ. Б`-1 з літ.6-2 була зведена після вказаного розподілу, після 1962 року, ОСОБА_27 і його дружиною ОСОБА_14, а тому підстав для збільшення спадкової частки позивачів немає. Є підстави для збільшення частки ОСОБА_14, оскільки споруди літ. Б`-1, літ.6-2 збудовані нею та ОСОБА_11 в період зареєстрованого шлюбу.

Починаючи з 1962 року домоволодіння по вул. Кам’яній, 34 складалося із двох квартир. При цьому ОСОБА_11 згідно з рішенням народного суду Калінінського району м. Донецька від 03 січня 1962 року належало 70 відсотків. Інша частина належала ОСОБА_26

Рішенням народного суду Ворошиловського району м. Донецька від 26 січня 1976 року визначена частка ОСОБА_26Д і вказано, що йому належить 30 відсотків домоволодіння і його частина виділена із загального домоволодіння (т. 2 а.с. 67).

24 березня 1970 року ОСОБА_11 продав ОСОБА_15 37 відсотків спірного житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд. Договір посвідчено в нотаріальній конторі. У надвірні споруди входили і будівлі літ. Б-1, літ. б-1, гараж літ. Г, сарай літ. Д та інші (т.2 а.с. 290, 292). Вартість відповідної частки надвірних споруд згідно з висновками експертизи складає 37849 грн (т. 6 а.с. 320).

27 серпня 1989 року було укладено договір дарування 37/100 житлового будинку між ОСОБА_17 та ОСОБА_18 (т. 2 а.с. 300). У вказані 37/100 частин входили: житловий будинок літ. А-1, гаражі Г, Т, сараї Д, К, навіси З,П, вбиральні И, Р, літня кухня О, зливна яма Ф, №1-2 огорожа, ворота, І-ІІІ замощення, водопровід.

В судових засіданнях встановлено, що розмір часток в домоволодінні з 1970 року по 1993 рік у правовстановлюючих документах співвласників жилого будинку не змінювався, не враховувалися зміни в домоволодінні, переобладнання деяких нежитлових приміщень в житлові. Рішенням виконкому Ворошиловської районної ради народних депутатів від 10.05.1989 року прийняті в експлуатацію житловий будинок літ. Б-1, літ. Б`-1 (т. 1 а.с. 129). Рішенням виконкому тієї ж ради від 13.01 1993 р. приміщення літ. 2-4 зареєстровано як житлова кімната (т. 2 а.с. 68).

Не враховувалися зміни в домоволодінні, а саме - збільшення житлової площі і при отриманні позивачкою ОСОБА_1 та її братом ОСОБА_16 свідоцтва про право власності на спадщину. Встановлено, що житловий будинок літ. Б-1 створений із літньої кухні літ. Б-1, літня кухня літ. В перетворена в літ. б, які на 1970 рік знаходилися на земельній ділянці і були зареєстровані в БТІ, прибудована житлова споруда літ. Б`-1. Всі ці будови склали одну відокремлену квартиру №3.

Пізніше нові частки співвласників ОСОБА_28, ОСОБА_29 ОСОБА_3, ОСОБА_18, ОСОБА_14 визначалися рішеннями суду, які на теперішній час скасовані, тому виникає необхідність визначення нових часток співвласників у житловому будинку та визнання в частині розміру ідеальних часток недійсними правовстановлюючих документів на житловий будинок.

Квартира № 1 складається з приміщень літ. 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-1, 1-3 в житловому будинку літ. А-1, погребу, тамбуру, гаражу літ. Т, воріт, частини замощення, частини водопроводу, загальною вартістю 101921 грн., що складає 32 відсотки від загального домоволодіння.

Квартира № 2 складається із приміщень літ.2-4, 2-5, 2-2 в житловому будинку літ. А-1 , а також погребу літ. а-3, сіней літ. а-4, а-5, ганку, навісу, літньої кухні літ. О, вбиральні Р загальною вартістю 90911 грн, що складає 28 відсотків від загального домоволодіння.

Квартира № 3 складається із житлового будинку літ. Б-1, сіней літ. б, тамбуру літ. 6-1, житлової прибудови літ. Б`-1, гаражу літ. Г., сараю літ. Д, зливної ями літ. Ф, частини огорожі літ.№1, частини замощення літ. 111, частини водопроводу, загальною вартістю 111257 грн., що складає 40 відсотків від загального домоволодіння.

Рішення виконкому Ворошиловської районної ради народних депутатів від 10.05.1989 р. про прийняття в експлуатацію житлових будинків літ. Б-1, літ. Б`-1 сторони не оспорюють.

Відповідно до ст. 119 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), коли учасник спільної часткової власності на жилий будинок збільшить в ньому корисну площу будинку шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної за згодою решти учасників і в установленому порядку, частки учасників спільної власності на будинок і порядок користування приміщеннями в ньому підлягають відповідній зміні.

Встановлено, що до ОСОБА_5 на підставі договору міни від 29 січня 2002 року, укладеного між ним та ОСОБА_21, перейшло на праві власності 28 відсотків домоволодіння № 79 по пр. Ватутіна у м. Донецьку. У той же час ОСОБА_21 належала частка домоволодіння на підставі договору дарування від 22 лютого 1994 року, згідно якого йому переходив на праві власності 21 відсоток житлового будинку, хоча фактично належна йому на праві приватної власності частина жилого будинку складала 28 відсотків. Право ОСОБА_21 на 28 відсотків домоволодіння визначено рішенням Апеляційного суду Донецької області від 7 грудня 2001 року, яке в подальшому було скасовано ухвалою Верховного суду України. В зв’язку з цим суд вважає, що вимоги ОСОБА_5 щодо уточнення ідеальної частки в домоволодінні є обґрунтованими. Таким чином, змінюється частка і інших співвласників.

14 лютого 1994 року ОСОБА_14 подарувала ОСОБА_10 належну їй частину житлового будинку за адресою: м. Донецьк пр. Ватутіна, буд. 79. Угоду посвідчено державним нотаріусом у встановленому законом порядку. До складу подарованої частини входили житловий будинок літ.А-1, а також житловий будинок літ. Б-1, літ. Б`-1 і відповідна частина надвірних споруд.

Позивачі просять визнати вказану угоду недійсною, оскільки, на думку позивачки ОСОБА_1, на ОСОБА_14 було вчинено тиск або вона була введена в оману.

Стаття 57 ЦК УРСР (в ред. 1963 року) передбачає, що угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого. Однак судом встановлено, що сторони, які укладали угоду, її не оспорювали. ОСОБА_14 подарувала ОСОБА_10 все те, що їй належало. У той же час помилки в розмірі часток, зміна складу житлового будинку, збільшення корисної площі будинку, прибудова або перебудова не може бути підставою для визнання договору недійсним, а лише підставою для зміни часток у спільній власності на будинок. Таким чином, законних підстав для визнання договору дарування від 14 лютого 1994 року між ОСОБА_14 і ОСОБА_10О недійсним не вбачається.

Встановлено, що вартість спадкового майна складає 105928 грн., в частковому відношенні це 33 відсотки від загальної вартості домоволодіння. У вартість спадкового майна включається: 40337 грн. - вартість частини житлового будинку в приміщенні літ. А-1, 65591 грн. - вартість спадкового майна в житловому будинку літ. Б.-1, літ. б, літ.б-1, літ. Б`-1, сіней літ. б-2, гаражу літ. Г, сараю літ. Д, зливної ями літ. Ф.

Спадкоємці мають рівне право на спадкове майно. При цьому суд вважає доведеним, що спадковим є 1/2 частина житлової прибудови літ. Б`-1 і 1/2 сіней літ. б -2; 1/2 вартості цих будівель належала на праві приватної власності дружині ОСОБА_11 - ОСОБА_14. як співвласниці, тому частка ОСОБА_10 збільшується на 7 відсотків.

За таких обставин частка ОСОБА_10 буде складати 18 відсотків, частки ОСОБА_16 і ОСОБА_1 по 11 відсотків. Оскільки ОСОБА_16 помер, а його правонаступниками є ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, то їхні спадкові частки складатимуть: ОСОБА_8 –3,67 відсотка, ОСОБА_7 – 3,67 відсотка, ОСОБА_9 –3,67 відсотка.

З урахуванням технічної можливості, квартира №1 в житловому будинку літ. А-1 розподілу не підлягає, оскільки в ній неможливо створити відокремлені квартири з самостійним виходом. Квартира №1 в житловому будинку літ. А-1 складає 32 відсотка у спільній власності на будинок. Саме ця частка житлового будинку відповідно до обставин справи з урахуванням зміни часток у власності в зв’язку з прийняттям в експлуатацію житлового будинку літ.Б-1, літ. Б`-1, переобладнанням інших приміщень в житлові належить на праві приватної власності ОСОБА_3 Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню в частині визнання недійсним в частині розміру ідеальної частки договору дарування між ОСОБА_18 та ОСОБА_3 від 16 квітня 1994 року та визнання права власності на частину будинку.

Квартира №3 складає 40 відсотків і саме це співвідношення мають на праві власності на житловий будинок ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 проживає з трикімнатній квартирі в м. Донецьку. ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 проживають в ІНФОРМАЦІЯ_4, мають власне житло, що підтвердила у судовому засіданні позивачка ОСОБА_1

Відповідачі ОСОБА_10 та ОСОБА_4 є чоловіком та дружиною, проживають разом за адресою: м. Донецьк, пр. Ватутіна, 79. Крім того, згідно інформації, наданої КП «БТІ м. Донецька», ОСОБА_10 має право на 1/4 частину квартири, розташованої за адресою: м. Донецьк пр. Ватутіна 6.44 кв. 10 (т. 7 а.с. 98). Однак у вказаній квартирі не проживає. За ОСОБА_4 право власності на об’єкти нерухомого майна, розташовані у м. Донецьку, не зареєстровані. Доля ОСОБА_30 у домоволодінні більша, ніж долі ОСОБА_1 та ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9 Грошову компенсацію за належну їм частку позивачі одержувати не бажають. Позивачі просили виділити в натурі окрему належну їм частку домоволодіння у житловому будинку літ. А-1, житловому будинку літ. Б-1 та літ. Б`-1. Однак, відповідно до висновків будівельно-технічних експертиз у справі, ані провести розподіл частини житлового будинку літ. А-1, ані утворити відокремлене житло у квартирі № 3 неможливо.

ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4 користуватися спільно однією квартирою з огляду на загальні правила співжиття не зможуть.

Відповідно до ст. 115 ЦК УРСР (в ред. 1963 року), кожний з учасників спільної часткової власності має право вимагати виділу своєї частки з спільного майна. Якщо угоди про спосіб виділу не досягнуто, то за позовом будь-кого з учасників майно ділиться в натурі, коли це можливо без нерозмірної шкоди для його господарського призначення. В противному разі власник, що виділяється, одержує грошову компенсацію.

Як передбачає п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», у випадках, коли суд вирішує спори учасників спільної власності щодо розпорядження чи користування майном - не слід розглядати як неправомірне позбавлення права власності присудження грошової компенсації за частку у спільній власності, якщо її неможливо виділити або поділити майно в натурі чи спільно користуватися ним.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність стягнути на користь позивачів без їхньої згоди грошову компенсацію за належні їм частки.

Визначаючи розмір грошової компенсації, суд виходить із вартості спадкової маси і місця її знаходження. В квартирі № 3 з урахуванням відповідної частки ОСОБА_3 в цій частині в сумі 37849 грн. і компенсації цієї суми за рахунок вартості літ. А-1 вартість спадкової маси складає 65591 грн. Тому з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 21863,67 грн., на користь ОСОБА_8 – 7287,89 грн., на користь ОСОБА_7 –7287,89 грн., на користь ОСОБА_9 –7287,89 грн. а з ОСОБА_3Н на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 829,33 грн., на користь ОСОБА_10 –829,33 грн., на користь ОСОБА_8 –276,44 грн., на користь ОСОБА_7 –276,44 грн., на користь ОСОБА_9 –276,44 грн.

За таких обставин правових підстав для виселення ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та вселення ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 до спірного домоволодіння немає.

Щодо вимог позивачів про стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_10 за самовільно знесені споруди нею споруди літ. Г, Е, З, І, К, Ф, та частину забору від гаражу Т до гаражу Г, суд зазначає наступне.

Згідно висновків судово-будівельних експертиз, споруда літ. Е самовільно збудована і не належала позивачам на праві приватної власності. Споруди літ. Ф, літ. Г не зруйновані. Споруди літ. І, К, З збудовані у 1955 році (т. 2 а.с. 188), на 1981 рік технічний стан перерахованих приміщень характеризувався як незадовільний та вітхий, на сьогоднішній день ці приміщення відсутні (т. 2 а.с. 348, т. 5 а.с. 381). У відповідності з вимогами ст. 440 ЦК УРСР (в ред. 1963 року) шкода, заподіяна особі або майну громадянина підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду. У той же час позивачами не надано доказів, що вони зруйновані саме відповідачкою ОСОБА_30

З урахуванням вищевикладеного, підстав для стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_10 не вбачається, тому у вказаній частині позовних вимог позов задоволенню не підлягає.

Крім того, згідно зі ст. 440-1 ЦК УРСР, моральна шкода, спричинена громадянину діями іншої особи, яка порушила його законні права, відшкодовується особою, яка спричинила шкоду. Вказана норма кореспондується зі ст. 1167 діючого ЦК України.

Однак позивачами не наведено жодного належного та допустимого доказу спричинення їм такої шкоди з боку відповідачів ОСОБА_10 та ОСОБА_3 Більше того, такі вимоги позивачів щодо стягнення моральної шкоди не ґрунтуються на нормах матеріального права.

Таким чином, вимоги позивачів про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Крім того, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_11 був батьком ОСОБА_1 та ОСОБА_16, то необхідно відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_10 про визнання недійсними свідоцтв про право власності на спадщину на ім’я ОСОБА_16, ОСОБА_1

В частині позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення судових витрат, витрат на правову допомогу та транспортних витрат (тобто витрат, пов’язаних з явкою до суду) необхідно відмовити, оскільки на протязі всього часу розгляду справи позивачами не надано суду жодного належного та допустимого доказу того, що вони дійсно понесли такі витрати. У той же час, відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України, сторони зобов’язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті.

Не містять матеріали даної цивільної справи будь-яких підтверджень того, що сторони понесли будь-які інші судові витрати. Тому суд приходить до висновку, що судові витрати необхідно залишити за сторонами.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 57, 115, 119, 440, 440-1 ЦК УРСР (в ред. 1963 року), ст.ст. 3, 131, 213-216 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів дарування частини житлового будинку, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на частину житлового будинку, поділ спадкового майна, виселення, стягнення матеріальної та моральної шкоди –задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 11 відсотків ідеальних часток домоволодіння, розташованого за адресою: м. Донецьк, пр. Ватутіна, буд. 79.

Визнати за ОСОБА_7 право власності на 3,67 відсотків ідеальних часток домоволодіння, розташованого за адресою: м. Донецьк, пр. Ватутіна, буд. 79.

Визнати за ОСОБА_8 право власності на 3,67 відсотків ідеальних часток домоволодіння, розташованого за адресою: м. Донецьк, пр. Ватутіна, буд. 79.

Визнати за ОСОБА_9 право власності на 3,67 відсотків ідеальних часток домоволодіння, розташованого за адресою: м. Донецьк, пр. Ватутіна, буд. 79.

Визнати за ОСОБА_10 право власності на 18 відсотків ідеальних часток домоволодіння, розташованого за адресою: м. Донецьк, пр. Ватутіна, буд. 79, визнавши недійсним в частині розміру ідеальної частки договір дарування між ОСОБА_14 та ОСОБА_10 від 14 лютого 1994 року.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 32 відсотки ідеальних часток домоволодіння, розташованого за адресою: м. Донецьк, пр. Ватутіна, буд. 79, визнавши недійсним в частині розміру ідеальної частки договір дарування між ОСОБА_18 та ОСОБА_3 від 16 квітня 1994 року.

Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 21863,67 грн.

Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 грошову компенсацію у розмірі 7287,89 грн.

Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 грошову компенсацію у розмірі 7287,89 грн.

Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_9 грошову компенсацію у розмірі 7287,89 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 829,33 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_10 грошову компенсацію у розмірі 829,33 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 грошову компенсацію у розмірі 276, 44 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 грошову компенсацію у розмірі 276, 44 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 грошову компенсацію у розмірі 276, 44 грн.

Уточнити ідеальну частку квартири №2 житлового будинку, розташованого за адресою: м. Донецьк, пр. Ватутіна №79, яка належить ОСОБА_5 на підставі договору міни від 29.01.2002 року і встановити, що йому належить частина житлового будинку літ. А-1, що складається із приміщень літ. 2-4,2-5,2-2, сіней а-4, а-5, ганку а-6, погребу а-3, літньої кухні літ. О, вбиральні Р, навісу літ. П, частини огорожі літ. №1, замощення літ. 1, частини водопроводу, загальною вартістю 90911 грн., що складає 28 відсотків ідеальної частки.

Квартиру АДРЕСА_1, що складається із житлового будинку літ. Б-1, сіней літ. б, тамбуру літ.6-1, житлової прибудови літ. Б`-1, сіней літ. б-2, гаражу літ. Г, сараю літ. Д, зливної ями літ. Ф, частини огорожі літ.№1 частини замощення літ. З, частини водопроводу загальною вартістю 111257 грн., що складає 40 відсотків ідеальної частки - виділити на праві приватної власності ОСОБА_10.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 –відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів відчуження житлового будинку в частині визначення часток, визнання права власності на частину будинку –задовольнити частково.

Квартиру № 1 житлового будинку №79 по пр. Ватутіна в м. Донецьку, що складається з приміщень літ. 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, літ. 1-1, 1-3, погребу літ. а-1, тамбуру літ. а-2, в житловому будинку літ. А-1, воріт літ.№2 замощення літ. 2,5 частини водопроводу, гараж літ. Т загальною вартістю 101921 грн., що складає 32 відсотки ідеальної частки - виділити на праві приватної власності ОСОБА_3.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 –відмовити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_10 до ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину –відмовити повністю.

В частині позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_10 про стягнення судових витрат на правову допомогу та пов’язаних з явкою до суду –відмовити.

Інші судові витрати залишити за сторонами.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано через Ворошиловський районний суд м. Донецька до апеляційного суду Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Ворошиловського районного суду

м. Донецька В.П. Цукуров