2-3195/11

Справа № 2/508/1023/12

РІШЕННЯ

Іменем України

02 квітня 2012 року Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого: судді Цукурова В.П.,

при секретарі: Кривошей Г.В.,

за участю відповідача та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, представника третьої особи, яка заявила самостійні вимоги ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_5, про визнання права власності на частку у спадщині, за позовом третьої особи ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частку у спадщині, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про поділ спадкового майна, припинення права власності на частку у спільному майні, визнання правочину недійсним, визнання права власності на майно та стягнення витрат на утримання, догляд, лікування спадкодавця та стягнення витрат на утримання спільного майна -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на частку у спадщині, третя особа –ОСОБА_5, посилаючись на те, що 24.01.2011 р. помер його батько ОСОБА_6, якій на момент смерті перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 За час перебування у шлюбних відносинах померлим та відповідачем було набуто право власності на квартири, розташовані за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2. При цьому у документах про придбання квартир власником квартир було зазначено лише відповідача ОСОБА_1

Оскількі ОСОБА_4 належить до спадкоємцем першої черги за законом, він вважає, що поряд зі своєю сестрою ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_1 в рівних частках має спадкувати частку померлого у спільному майні подружжя.

Втім намагання успадкувати належну йому частку спадкового майна та прийняти спадщину зустріли спротив з боку відповідача, який вважає, що набуті подружжям квартири є його особистою власністю і не мають спадкуватись. Після відкриття спадкової справи нотаріусом відповідачем не надано правовстановлюючих документів на квартири, які необхідні для оформлення спадщини. Тому вважає, що поведінка відповідача перешкоджає позивачу в оформленні права власності і дає підстави дійти висновку, що таким чином відповідач фактично заперечує право позивача на належну йому частку у спадковому майні. З відповіді, наданої приватним нотаріусом ОСОБА_7 вбачається, що за існуючих обставин набуття позивачем права власності на відповідну частку у спадковому майні є неможливим.

З посиланням на ст.ст.11, 12, 13, 15, 16, 147, 368, 1226, 1258, 1261, 1268, 1278, 1279 ЦК України просив суд постановити рішення, яким визнати за ним право власності на частку у спадковому майні померлого, а саме визнати за ним право власності на 1/6 квартири №5 у буд.21/5 по пр.Панфілова у м.Донецьку та 1/6 квартири АДРЕСА_3.

Згодом позивач збільшив позовні вимоги та зазначив, що до складу спадщини померлого ОСОБА_6 входить також частка померлого у статутному капіталі приватного навчального закладу «ОСОБА_8 університет економіки та права»(код ЄДРПОУ 22012958) у розмірі 5%, що підтверджується даними ОСОБА_8 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Вважає, що за приписами ст.1226 ЦК України ця частка спадкується на загальних підставах; за ч.1 ст.100 ЦК України право на участь у товариствах є особистим немайновим правом, а тому належна померлому частка не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Тому вважає, що ця частка має спадкуватись позивачем, третьою особою та відповідачем у рівних частках по 1/3 частки кожному з спадкоємців.

Просив суд визнати за ним право власності на 1/3 частку спадкового майна померлого ОСОБА_6, а саме на 1/6 квартири №5 у буд.21/5 по пр.Панфілова у м.Донецьку, 1/6 квартири АДРЕСА_3 та 1,66% статутного капіталу приватного навчального закладу «ОСОБА_8 університет економіки та права»(код в ЄДРПОУ 22012958).

Третя особа ОСОБА_5 звернулась до суду с самостійним позовом до ОСОБА_1 про визнання права на частку у спадщині та за тими ж підставами, що і ОСОБА_4, просила визнати за нею право власності на 1/3 частку спадкового майна померлого ОСОБА_6, а саме на 1/6 квартири №5 у буд.21/5 по пр.Панфілова у м.Донецьку, 1/6 квартири АДРЕСА_3 та 1,66% статутного капіталу приватного навчального закладу «ОСОБА_8 університет економіки та права»(код в ЄДРПОУ 22012958).

Відповідач ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про поділ спадкового майна, припинення права на частку у спільному майні, визнання правочину недійсним, визнання права на майно та стягнення витрат на утримання, догляд, лікування спадкодавця та стягнення витрат на утримання суспільного майна, посилаючись на те, що з 05.11.1996 р. вона є дружиною померлого. В період шлюбу ними були набуті дві квартири, що були зареєстровані на її ім`я: квартира №5 у буд.21/5 по пр.Панфілова у м.Донецьку та квартира АДРЕСА_3. Крім того, також у період шлюбу ОСОБА_6 став учасником (співвласником) Приватного вищого навчального закладу «ОСОБА_8 університет економіки та права»(код ЄДРПОУ 22012958).

Вважає, що її частка як дружини померлого в цьому майні складає 1/2, і 1/2 складала частка її чоловіка. Тому вважає, що вона та відповідачі, які є спадкоємцями за законом першої черги та своєчасно прийняли спадщину, спадкують по 1/3 частки від спадщини, що дорівнює 1/6 частки від всього майна. Тому вона є власником 4/6, а відповідачі 1/6 частки кожний квартир та частки у статутному фонді університету.

З посиланням на статті 183, 355, 356, 364, 365, 1278, 1279 ЦК України відповідач ОСОБА_1 (позивач за зустрічним позовом) просила суд в порядку поділу спадкового майна припинити право відповідачів на частку в розмірі 1/6 у кожного в квартирі АДРЕСА_4 та визнати право власності на вказану квартиру за нею. В рахунок компенсації частки відповідачів в цієї квартирі просить визнати за відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право власності за кожним на 20,11% квартири №5 в будинку №21 корпус 5 по пр.Панфілова в м.Донецьку, право власності на 59,78% цієї квартири визнати за нею.

Крім того, з посиланням на ст.1232 ЦК України ОСОБА_1 просила стягнути з кожного з відповідачів по 1/3 від витрат на лікування, догляд та поховання спадкодавця в сумі 232756,98 грн., або по 77585,66 грн. з кожного.

Також з посиланням на ст.ст.15, 16, 108, 147, 191, 203, 216, 657, 719 ЦК України, ст.65, 67 СК України просила визнати недійсним правочин –відчуження (відступ) ОСОБА_6 ОСОБА_4 частки в розмірі 10% статутного капіталу Приватного вищого навчального закладу «ОСОБА_8 університет економіки та права»(код ЄДРПОУ 22012958) та визнати за нею право власності на частку в розмирі 10% в статутному капіталі Приватного вищого навчального закладу «ОСОБА_8 університет економіки та права»(код ЄДРПОУ 22012958).

Подавши письмову заяву, відповідач ОСОБА_1 (позивач за зустрічним позовом) збільшила позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів витрат на догляд, лікування і поховання спадкодавця, зазначивши, що витрати на лікування спадкодавця склали 250834,83 грн., та просила суд стягнути з відповідачів по 1/3 від цієї суми, або по 83611,61 грн. з кожного.

Також з посиланням на ст.ст.360, 1220, 1268 ЦК України просила суд стягнути з відповідачів по 1/6 частини понесених нею витрат на утримання квартири №5 у буд.21/5 по пр.Панфілова у м.Донецьку та квартири АДРЕСА_3, а саме на сплату комунальних платежів за період січень-листопад 2011 р. в загальній сумі 15339,19 грн., тобто по 2556,53 грн. з кожного з відповідачів.

В судове засідання позивач ОСОБА_4 не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. У минулих судових засіданнях його представники позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив позов задовольнити. Зустрічний позов не визнали, позов третьої особи підтримали.

В судове засідання третя особа, що заявила самостійні вимоги ОСОБА_5 не з’явилася, її представник позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві третьої особи, просив її позов задовольнити. Зустрічний позов не визнав, первісний позов підтримав.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача позовні вимоги не визнали, просили в задоволенні позовів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовити. Позовні вимоги за зустрічним позовом підтримали, просили їх задовольнити.

Суд, вислухавши сторін та їх представників, дослідивши матеріали даної справи, приходить до висновку про те, що позови ОСОБА_4, ОСОБА_5 та зустрічний позов ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини.

Відповідач ОСОБА_1 та спадкодавець ОСОБА_6 уклали шлюб 05.11.1996 р.

Під час шлюбу ними було набуто право власності на квартиру №5 у буд.21/5 по пр.Панфілова у м.Донецьку (свідоцтво про право власності від 25.04.2008 р.) та квартиру АДРЕСА_3 (свідоцтво про право власності від 09.02.2004 р.). Обидві квартири були зареєстровані в КП «БТІ м.Донецька» на ім`я ОСОБА_1

Крім того, під час шлюбу ОСОБА_6 було набуто право власності на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_8 університет економіки та права»(код ЄДРПОУ 22012958).

Згідно із ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч.2 ст.60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст.70 СК України, ч.2 ст.373 ЦК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними (шлюбним договором) або законом.

Таким чином, вказані квартири та частка у статутному капіталі ТОВ «ОСОБА_8 університет економіки та права» належали відповідачу ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності.

24.01.2011 р. ОСОБА_6 помер, внаслідок чого після його смерті відкрилась спадщина у вигляді його частки в спільному майні подружжя.

Відповідно до ст.1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Згідно із ст.1261 ЦК України ОСОБА_1 як дружина спадкодавця та позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як його діти є спадкоємцями першої черги за законом. Відповідно до вимог ст.ст.1268, 1269 ЦК України вони всі прийняли спадщину. Згідно із ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Таким чином, прийнявши спадщину, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 кожний з часу відкриття спадщини набули право власності на 1/6 частку спадкового майна, що з урахуванням частки ОСОБА_1 у розмірі 3/6 (1/2) як співвласника спільного майна складає: за ОСОБА_4 –1/6 частка майна; за ОСОБА_5 –1/6 частка майна, за ОСОБА_1 –4/6 частки майна.

Як підставу для подання позову та судового захисту своїх прав позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зазначили, що намагання успадкувати належну їм частку спадкового майна та прийняти спадщину зустріли спрямований і свідомий спротив з боку відповідача ОСОБА_1, яка вважає, що набуті подружжям квартири є її особистою власністю і не мають спадкуватись. Після відкриття спадкової справи нотаріусом відповідачем не надано правовстановлюючих документів на квартири, які необхідні для оформлення спадщини. Тому зазначили, що поведінка відповідача перешкоджає їм в оформленні права власності і дає підстави дійти висновку, що таким чином відповідач фактично заперечує право позивачів на належну їм частку у спадковому майні. З відповіді, наданої приватним нотаріусом ОСОБА_7 вбачається, що за існуючих обставин набуття позивачами права власності на відповідну частку у спадковому майні є неможливим.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що вона не оспорює право позивачів на 1/6 частку квартир та частки статутного капіталу університету. Більш того, її позовні вимоги за зустрічним позовом засновані саме на тому, що позивачі є співвласниками вищевказаних квартир, і їх частка складає саме 1/6 за кожним. Що стосується частки у статутному капіталі Приватного вищого навчального закладу «ОСОБА_8 університет економіки та права», то з огляду з заявлених нею вимог про недійсність відчуження (відступлення) ОСОБА_6 частки в розмірі 10% статутного капіталу спадкова частка кожного з позивачів повинна складати не 1,66% за кожним, як ними заявлено в позові, а 2,5%.

Таким чином, між нею та позивачами немає спору з приводу визнання за позивачами права на 1/6 частку спадкового майна. Але ж врахуванням вимог поданого нею зустрічного позову в частині припинення права власності відповідачів на частку в розмірі 1/6 у кожного в квартирі АДРЕСА_4 та визнання права власності на вказану квартиру за нею, а також перерозподілу належних неї та відповідачам як співвласникам часток квартири №5 в будинку №21 корпус 5 по пр.Панфілова в м.Донецьку позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вона не визнає, наполягає на задоволенні її вимог за зустрічним позовом.

Відповідно до ст.123 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

З урахуванням наведеного позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання права на спадкове майно та позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 про припинення права власності на майно та поділ спадкового майна підлягають спільному розгляду, тому що вони виникають з одних правовідносин та тому, що задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Розглянувши позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання за кожним з них права власності на 1/3 частку спадкового майна та визнання права власності на 1/6 квартири №5 у буд.21/5 по пр.Панфілова у м.Донецьку, 1/6 квартири АДРЕСА_5 та 1,66% статутного капіталу приватного навчального закладу «ОСОБА_8 університет економіки і права», та позовні вимоги ОСОБА_1 за зустрічним позовом про поділ спадкового майна та припинення права відповідачів на частку в розмірі 1/6 у кожного в квартирі АДРЕСА_4 та визнання права власності на вказану квартиру за нею, визнання за відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 права власності за кожним на 20,11% квартири №5 в будинку №21 корпус 5 по пр.Панфілова в м.Донецьку, визнання права власності на 59,78% цієї квартири, про визнання недійсним правочину –відчуження (відступлення) ОСОБА_6 ОСОБА_4 частки в розмірі 10% статутного капіталу Приватного вищого навчального закладу «ОСОБА_8 університет економіки та права»(код ЄДРПОУ 22012958) та визнання за нею права власності на частку в розмирі 10% в статутному капіталі Приватного вищого навчального закладу «ОСОБА_8 університет економіки та права»(код ЄДРПОУ 22012958), суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 була дружиною спадкодавця ОСОБА_6 та є співвласником 1/2 частки набутого ними під час шлюбу майна, тобто спільного майна подружжя. Вона як дружина спадкодавця та відповідачі за зустрічним позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як діти спадкодавця прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6 та з моменту відкриття спадщини є власниками як спадкоємці по 1/6 частки кожний квартири №5 у буд.21/5 по пр.Панфілова у м.Донецьку та квартири АДРЕСА_5. Ці обставини не спростовує жодна із сторін.

Таким чином, ОСОБА_1 має право власності на 4/6 частки, а відповідачі за зустрічним позовом –на 1/6 частки кожний квартири №5 у буд.21/5 по пр.Панфілова у м.Донецьку та квартири АДРЕСА_5.

ОСОБА_1 мешкала із спадкодавцем ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_5 та продовжує там мешкати після відкриття спадщини.

Відповідно до ч.2 ст.1278 ЦК України кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі. Відповідно до ч.2 ст.1279 ЦК України спадкоємці, які разом із спадкодавцем були співвласниками майна, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі цього майна, у межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що мають істотне значення.

Відповідно до роз`яснень, наданих Пленумом Верховного суду України в п.26 постанови №7 від 30.05.2007 р. «Про судову практику у справах про спадкування», «При поділі спадщини між спадкоємцями необхідно враховувати правило частини першої статті 1278 ЦК про те, що коли спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між спадкоємцями, частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними. При розподілі такої спадщини необхідно застосовувати норми, що регулюють відповідні правовідносини спільної часткової власності».

Згідно зі ст.355, ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю; частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Згідно зі ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Ст.365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Відповідно до ст.183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення. Відповідно до роз`яснень, наданих Пленумом Верховного суду України в п.6 постанови №7 від 04.10.1991 р. «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності на житловий будинок», житловий будинок може бути поділений в натурі, якщо кожній із сторін може бути виділена відокремлена частина будинку з самостійним виходом (квартира).

Спірна квартира №12 розташована в багатоквартирному житловому будинку, на 4-му поверсі, має один вихід. Обладнання другого вихід у та виділення відповідачам за зустрічним позовом відокремленої частини, що відповідає їх частці 1/6, є неможливим. Тому ця квартира є неподільним майном та відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.365 ЦК України право відповідачів на їх частку у цьому спільному неподільному майні може бути припинено.

Відповідно до даних технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_6 інвентарна (балансова) вартість вказаної квартири складає 99048 грн., тобто вартість частки 1/6 відповідачів складає 16508 грн.; відповідно до даних технічного паспорту на квартиру №5 в будинку №21 корпус 5 по пр.Панфілова в м.Донецьку інвентарна (балансова) вартість вказаної квартири складає 479945 грн., тобто вартість частки 1/6 відповідачів складає 79990,83 грн. Відповідно до позовів відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 загальна вартість 1/6 частки обох квартир становить 535000 грн., але належних та допустимих доказів такої оцінки відповідачами не надано, як ї даних, що б спростовували наведену ОСОБА_1 оцінку, клопотань про проведення оцінки квартир сторонами не заявлено, тому суд приймає до уваги наведену позивачем за зустрічним позовом оцінку квартир БТІ.

З огляду на це суд погоджується з розрахунками позивача за зустрічним позовом та вважає за можливе задовольнити заявлені нею вимоги про припинення права власності відповідачів на 1/6 частки за кожним квартири АДРЕСА_6 та визнати за нею право власності на вказану квартиру; також визнати за відповідачами за зустрічним позовом право власності за кожним на 20,11% квартири №5 в будинку №21 корпус 5 по пр.Панфілова в м.Донецьку, визнати за позивачем за зустрічним позовом право власності на 59,78% квартири №5 в будинку №21 корпус 5 по пр.Панфілова в м.Донецьку. В зв`язку з задоволенням в цей частині зустрічного позову позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання за ними права власності на 1/6 квартир задоволенню не підлягають.

Відносно позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину –відчуження (відступлення) ОСОБА_6 ОСОБА_4 частки в розмірі 10% статутного капіталу Приватного вищого навчального закладу «ОСОБА_8 університет економіки та права»(код ЄДРПОУ 22012958) та визнання за нею право власності на частку в розмирі 10% в статутному капіталі Приватного вищого навчального закладу «ОСОБА_8 університет економіки та права»(код ЄДРПОУ 22012958), суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Пункт 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального Кодексу України визначає, що господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів. Проте в даному випадку спір не охоплюється вказаною нормою ст. 12 ГПК України, оскільки на даний час ОСОБА_1 не є учасником Приватного вищого навчального закладу «ОСОБА_8 університет економіки та права».

Крім того, в п.1.5 рекомендацій № 04-5/14 від 28.12.2007 р. «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин»Президія Вищого господарського суду України роз'яснила, що п.4 ч.1 ст. 12 ГПК не відносить до складу сторін корпоративного спору осіб, які мають право на набуття корпоративних прав шляхом вступу до господарського товариства або придбання акцій. Тому господарським судам слід виходити з того, що справи у спорах, пов'язаних із розподілом майна подружжя, вступом до господарських товариств спадкоємців, правонаступників, осіб, яким було відчужено частку у статутному капіталі господарських товариств тощо розглядаються залежно від суб'єктного складу сторін спору загальними або господарськими судами.

Аналогічні роз'яснення наведені в постанові Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів». Згідно з п.3 Постанови, не підлягає розширеному тлумаченню п.4 ч.1 ст. 12 ГПК України також щодо справ, пов'язаних зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності господарського товариства, якщо однією зі сторін у справі не є учасник (засновник, акціонер) господарського товариства, у тому числі такий, що вибув. Зокрема, спори за участю спадкоємців учасників господарського товариства, які ще не стали його учасниками, не є підвідомчими (підсудними) господарським судам.

Таким чином, вказані позовні вимоги підлягають розгляду в порядку саме цивільного, а не господарського судочинства.

При цьому, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 зазначила, що, звернувшись після смерті чоловіка, ОСОБА_6, із запитом до Єдиного державного реєстру юридичних осіб стосовно ВНЗ «ОСОБА_8 університет економіки та права»і отримав 21.03.2011 р. відповідний ОСОБА_8, вона дізналася, що 25.11.2005 р. в Реєстрі при реєстрації змін до установчих документів ВНЗ (перетворенні Університету в формі ТОВ в Приватний вищій навчальний заклад) була зареєстрована зміна розміру внеску її чоловіка до статутного капіталу університету –його зменшення на 10800 грн. (10%) з 16200 грн. (15%) до 5400 грн. (5%) з одночасним збільшенням частки відповідача ОСОБА_4, який також є учасником ВНЗ, на 10800 грн. (10%) з 38880 грн.(36%) до 49680 грн. (46%).

Ці обставини також підтверджені вищевказаним Витягом від 21.03.2011 р., а також наданою за запитом суду відповіддю №10185 від 08.12.2011 р. Управління державної реєстрації ОСОБА_8 міської Ради. З цієї відповіді та наданих до неї документів вбачається, що частка ОСОБА_6 в статутному капіталі Донецького університету економіки і права (в формі ТОВ) складала 16200 грн. із загального розміру 108000 грн., тобто 15%, відповідно частка відповідача ОСОБА_4 складала 38880 грн., або 36%.

При державній реєстрації 26.11.2005 р. перетворення Донецького університету економіки та права (в формі ТОВ) в Приватний вищій навчальний заклад «ОСОБА_8 університет економіки і права»були зареєстровані зміни до Статуту університету, відповідно до яких відбулося зменшення частки ОСОБА_6 в статутному капіталі університету на 10800 грн. (10%), з 16200 грн. (15%) до 5400 грн. (5%) з одночасним збільшенням частки відповідача ОСОБА_4 на 10800 грн. (10%) з 38880 грн.(36%) до 49680 грн. (46%).

Єдиним документом, в якому зафіксовані вказані зміни до моменту їх державної реєстрації, є Протокол №1 зборів власників Приватного вищого навчального закладу «ОСОБА_8 університет економіки та права»від 26.09.2005 р., відповідно до п.3 якого відбувся вищенаведений розподіл часток ОСОБА_6 та ОСОБА_4

Також п.1 вказаного Протоколу визначено, що Приватний вищий навчальний заклад «ОСОБА_8 університет економіки та права»створюється шляхом перетворення Донецького університету економіки та права (у формі товариства з обмеженою відповідальністю), перереєстрованого виконкомом Ворошиловської районної Ради м.Донецька рішенням від 04.06.2003 р., та що Приватний вищий навчальний заклад «ОСОБА_8 університет економіки та права»визначається правонаступником Донецького університету економіки та права (у формі товариства з обмеженою відповідальністю).

Це також зафіксовано в п.1.2 Статуту Приватного вищого навчального закладу «ОСОБА_8 університет економіки та права», зареєстрованого 25.11.2005 р.

Відповідно до ст.108 ЦК України перетворення - це зміна організаційно-правової форми юридичної особи, в результаті чого до нової юридичної особи переходить усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи. Таким чином, перетворення - це особливий вид реорганізації, який пов'язаний із зміною організаційно-правової форми юридичної особи, і при цьому до правонаступника юридичної особи, що створюється в результаті реорганізації, переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи, що припиняється. Згідно ст.144 ЦК України статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників, тобто якщо товариством - правопопередником передано правонаступнику статутний капітал в повному обсязі, то передані вклади всіх учасників в тому ж обсязі, як вони були вкладені у статутний капітал підприємства, що припиняється. Таким чином, під час початку процедури перетворення на 26.09.2005 р. вклад ОСОБА_6 складав 16200 грн. (15%), а вклад ОСОБА_4 - 38880 грн. (36%), що відповідає інформації з ОСОБА_8 з єдиного державного Реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Відповідно до ч.15 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців»перетворення вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичної особи, що припиняється. Таку процедуру у Донецькому університеті економіки та права було завершено 25.11.2005 р., що також зафіксовано у ОСОБА_8 з єдиного державного Реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

26.09.2005 р. відбулися загальні збори власників Донецького університету економіки та права в формі ТОВ, бо на цей час він ще був зареєстрований у формі ТОВ, а новоутвореного підприємства ще не існувало. У порядку денному протоколу №1 зборів власників ПВНЗ «ОСОБА_8 університет економіки та права»від 26.09.2005 р. відсутнє питання про затвердження передачі частки статутного капіталу від одного засновника до іншого або про перерозподілу часток між власниками із зазначенням причин нового розподілу часток, що суперечить поняттю правонаступництва, про яке йдеться у Статуті. Згідно протоколу лише фіксується розподіл часток між власниками і не вказуються підстави, за якими це відбувається. Згідно ст.147 ЦК України, учасник ТОВ має право передати або іншим чином відступити свою частку ( її частину) у статутному капіталі іншому учаснику цього товариства. Але таке відчуження можливе лише шляхом укладення правочину внаслідок підписання договору. Воно не може бути оформлене Протоколом загальних зборів ТОВ, так як саме ТОВ не володіє частками засновників та ніяким чином не може бути однією зі сторін відчуження часток своїми учасниками. Сторонами договору відчуження є лише учасник ТОВ, що відступає свою частку (або її частину) та учасник, що отримує її. Якщо цей правочин проходить без грошової компенсації, то за своїм змістом він є даруванням.

Правочин має відповідати вимогам ст.203 Цивільного кодексу України і вчиняться у формі, встановленій законом. Відповідно до ст.208 ЦК України правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, належить вчиняти в письмовій формі, а тому, оскільки частка в статутному фонді Товариства у розмірі 10% оцінена в 10800 грн., то відповідно до вказаних вимог таке відчуження мало бути оформлене у вигляді правочину у письмовій формі. Крім того, відповідно до ст.191 ЦК України підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю. Відповідно до ст.719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, договір дарування майнового права укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним. Відповідно до ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Таким чином, відчуження корпоративних прав вартістю 10800 грн. (частки в статутному капіталі юридичної особи) в усній формі не відповідає змісту законодавства України щодо форми правочину та його нотаріального посвідчення. Тому цей правочин є нікчемним.

Відповідно до роз`яснень Верховного суду України, наданих в п.4 постанови №9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини —якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані —якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

З огляду на це, тобто на нікчемність правочину, не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання правочину по відчуженню частки в статутному капіталі підприємства недійсним з приводу недотримання ОСОБА_6 при його вчиненні вимог ст.65 СК України.

У той же час, відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Тому суд застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину та визначає, що внаслідок перетворення Донецького університету економіки та права (в формі ТОВ) в Приватний вищий навчальний заклад «ОСОБА_8 університет економіки та права», якій є його правонаступником, частки ОСОБА_6 та ОСОБА_4 в статутному капіталі новоствореного Приватного вищого навчального закладу «ОСОБА_8 університет економіки та права»складають відповідно 16200 грн. (15%) у ОСОБА_6 та 38880 грн. (36%) у ОСОБА_4, тобто в тих самих розмірах, що і в статутному капіталі Донецького університету економіки та права (в формі ТОВ).

Таким чином, на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 його частка в статутному капіталі Приватного вищого навчального закладу «ОСОБА_8 університет економіки та права»складала 16200 грн., або 15%, і саме в цих розмірах ця частка повинна враховуватися при спадкуванні.

Як вбачається з наданих Управлінням державної реєстрації ОСОБА_8 міської ОСОБА_9 (запис 2) ОСОБА_8 університет економіки та права (в формі ТОВ) зареєстрований 04.06.2003 р., тому суд вважає обґрунтованим ствердження позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 про те, що право на частку в розмірі 15% статутного капіталу університету набуто ОСОБА_6 в період шлюбу. Доказів іншого сторонами суду не надано. Тому згідно з приписами діючого на той час ЦК УРСР та КпШС України суд вважає, що 1/2 від цієї частки, тобто 7,5%, належить ОСОБА_1 як співвласнику спільного майна подружжя, а інші 7,5% підлягають спадкуванню ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в рівних частках (по 1/3 спадкового майна), або по 2,5% кожному.

Тому суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на частку 10% статутного капіталу Приватного вищого навчального закладу «ОСОБА_8 університет економіки та права» та позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання за ними в порядку спадкування права на 1/3 частку спадкового майна померлого ОСОБА_6 і визнає за ОСОБА_4 в порядку спадкування право власності на частку 2,5% статутного капіталу, за ОСОБА_5 в порядку спадкування право власності на частку 2,5% статутного капіталу та за ОСОБА_1 в порядку спадкування право власності на частку 2,5% статутного капіталу та як частку, належну на праві спільної сумісної власності подружжя 7,5% статутного капіталу - а всього 10% статутного капіталу Приватного вищого навчального закладу «ОСОБА_8 університет економіки та права»(код ЄДРПОУ 22012958).

Розглянувши позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 про стягнення з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 витрат на догляд, лікування і поховання спадкодавця, та понесених нею витрат на утримання спільних квартир, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Позивачем ОСОБА_1 надані докази (розрахункові квитанції по сплаті комунальних платежів), що в період с січня 2011 р., тобто з часу відкриття спадщини та набуття відповідачами права власності за кожним на 1/6 частку квартири №5 у буд.21/5 по пр.Панфілова у м.Донецьку та квартири АДРЕСА_5, по листопад 2011 р. включно нею понесені витрати по сплаті комунальних платежів: по квартирі №5 у буд.21/5 по пр.Панфілова у м.Донецьку –8392,99 грн.; по квартирі АДРЕСА_5 (тільки за опалення та квартплату) –6946,20 грн., а всього 15339,19 грн.

Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача ОСОБА_5 про те, що вона не повинна нести витрати по утриманню спадкового майна до часу оформлення спадщини, оскільки за приписами ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, яким є день смерті спадкодавця.

Тому суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідачів по 1/6 частки, пропорційно їх частці у праві власності, понесених нею витрат по сплаті комунальних послуг за квартири, тобто по 2556,53 грн. з кожного.

Також ОСОБА_1 заявлені вимоги про стягнення з відповідачів за зустрічним позовом 1/3 витрат на лікування спадкодавця в ТОВ «Медікс-Рей Інтернешнл груп», які склали 250834,83 грн. Наданими ОСОБА_1 платіжними документами підтверджені ці витрати. Заперечуючи проти вказаних вимог, представник відповідача ОСОБА_5 з посиланням на довідку про заробітну плату ОСОБА_6 вказував, що ці витрати було зроблено за рахунок заробітної плати спадкодавця, якої було цілком достатньо для цього. Але суд не приймає ці заперечення до уваги з огляду на те, що за приписами ст.60, ст.61 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, заробітна плата одного із подружжя є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

З цього ж випливає, що лише половина грошей, сплачених за лікування ОСОБА_6, тобто 125417,41 грн., належали позивачці, друга половина витрат зроблена за рахунок частки ОСОБА_6 у праві спільної сумісної власності на гроші подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.1232 ЦК України спадкоємці зобов`язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.

Тому суд вважає за можливе задовольнити вимоги ОСОБА_1 про стягнення витрат на лікування спадкодавця частково та стягнуті з відповідачів за зустрічним позовом по 41805,80 грн. з кожного.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, а також враховуючи розмір частково задоволених позовних вимог, необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судовий збір у сумі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,00 грн.; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1458,55 грн.; стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1458,55 грн.; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 судовий збір у сумі 2823,00 грн.

На підставі ст.ст.147, 203, 208, 215, 216, 219, 220, 222, 223, 224, 225, 355, 356, 360, 364, 365, 368, 373, 1226, 1232, 1261, 1268, 1278, 1279 ЦК України, ст.ст. 60, 61, 70 СК України, ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців», Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2007 р. «Про судову практику у справах про спадкування», Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 04.10.1991 р. «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності на житловий будинок»та керуючись ст. ст. 5, 58-60, 123, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_5, про визнання права власності на частку у спадщині, самостійні позовні вимоги третьої особи ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частку у спадщині, та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про поділ спадкового майна, припинення права власності на частку у спільному майні, визнання правочину недійсним, визнання права власності на майно та стягнення витрат на утримання, догляд, лікування спадкодавця та стягнення витрат на утримання спільного майна –задовольнити частково.

Припинити право власності ОСОБА_4 на 1/6 частки квартири АДРЕСА_7.

Припинити право власності ОСОБА_5 на 1/6 частки квартири АДРЕСА_7.

Визнати право власності на квартиру АДРЕСА_7 за ОСОБА_1.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 20,11% квартири №5 в будинку №21 корпус 5 по пр.Панфілова в м.Донецьку

Визнати за ОСОБА_5 право власності на 20,11% квартири №5 в будинку №21 корпус 5 по пр.Панфілова в м.Донецьку

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 59,78% квартири №5 в будинку №21 корпус 5 по пр.Панфілова в м.Донецьку.

Визнати в порядку спадкування за ОСОБА_4 право власності на частку 2,5% статутного капіталу Приватного вищого навчального закладу «ОСОБА_8 університет економіки та права»(код ЄДРПОУ 22012958).

Визнати в порядку спадкування за ОСОБА_5 право власності на частку 2,5% статутного капіталу Приватного вищого навчального закладу «ОСОБА_8 університет економіки та права»(код ЄДРПОУ 22012958).

Визнати в порядку спадкування за ОСОБА_1 право власності на частку 2,5% статутного капіталу та як частку, належну на праві спільної сумісної власності подружжя 7,5% а всього 10% статутного капіталу Приватного вищого навчального закладу «ОСОБА_8 університет економіки та права»(код ЄДРПОУ 22012958).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 2556,53 грн. в рахунок відшкодування витрат на утримання спільного майна.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 2556,53 грн. в рахунок відшкодування витрат на утримання спільного майна.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 41805,80 грн. в рахунок відшкодування витрат на лікування спадкодавця.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 41805,80 грн. в рахунок відшкодування витрат на лікування спадкодавця.

В іншій частині позовних вимог –відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судовий збір у сумі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1458,55 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1458,55 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 судовий збір у сумі 2823,00 грн.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано через Ворошиловський районний суд м.Донецька до Апеляційного суду Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення надруковано у нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Суддя Ворошиловського районного

суду міста ОСОБА_8 Цукуров