2-4107/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2012 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого - судді Крупко О.Г.,

при секретарі –Фуковській Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Ворошиловському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Ворошиловському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання, посилаючись на те, що він більше 17 років працював у вугільній промисловості в небезпечних умовах праці з повним робочим днем під землею. В результат роботи з даними умовами праці він захворів антрако-силактозом, інтерстиціальна форма 1/1, S/S, бронхіт, емфізема легенів першої стадії, легенева недостатність першого-другого ступеня. Захворювання було визнано професійним, що підтверджується висновком лікарсько-експертної комісії і актом огляду МСЕК форми П-4 від 08.05.2001 р. № 33.

Згідно виписки з акту огляду МСЕК від 22.05.2001 р. позивач був визнаний інвалідом 3 групи з втратою професійної працездатності в розмірі 60 %, яка в подальшу була встановлена безстроково.

Внаслідок професійного захворювання він перебував на стаціонарному та на амбулаторному лікуванні, що підтверджується виписками з лікувальних закладів.

Внаслідок професійного захворювання позивач отримав як матеріальну так і моральну шкоду. Однак, в теперішній час він отримує лише компенсацію матеріальної шкоди.

Погіршення здоров’я призвело до порушення особистих немайнових прав позивача, він став інвалідом, здоров’я вже ніколи не відновиться, він змушений постійно звертатися до лікувальних закладів, згідно приписів лікаря йому рекомендовано уникати переохолоджень, тяжких фізичних навантажень. Внаслідок захворювання він не може виконувати окремі роботи по господарству, відмовився від деяких звичок і улюблених занять. Все це призводе до психологічних страждань.

Посилаючись на те, що внаслідок професійного захворювання йому було спричинено моральну шкоду, позивач просив стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Ворошиловському районі м. Донецька 60 240,00 грн.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_2, що діє на підставі угоди на надання юридичних послуг від 23.01.2012 р., не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Ворошиловському районі м. Донецька в судове засідання не з’явився, повідомлений належним чином, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що позовні вимоги не визнає та просив у їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що позивач є соціально захищеною людиною з боку ОСОБА_3, факт заподіяння позивачу моральної шкоди не підтверджений висновком МСЄК, діями ОСОБА_3 позивачу моральну шкоду не спричинено, а тому воно і не повинно відповідати за даним позовом.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та душевних стражданнях, яких особа зазнає у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.

Згідно п. п. З, 5, 6, 7, 8, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України від 25.05.2001 р. № 5) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до законодавства моральна шкода може полягати зокрема: у моральних переживаннях у ушкодженням здоров’я, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, настанні інших негативних наслідків.

Судом встановлено, що позивач більш ніж 17 років працював в шкідливих умовах вугільної промисловості, перебував у трудових відносинах з ОП „Шахта ім. О.Ф. Засядька”, про що свідчить копія трудової книжки.

Внаслідок роботи в шкідливих умовах праці ОСОБА_1 отримав професійне захворювання, антрако-силактозом, інтерстиціальна форма 1/1, S/S, бронхіт, емфізема легенів першої стадії, легенева недостатність першого-другого ступеня, про що 8 травня 2011 р. був складений акт № 33 розслідування хронічного професійного захворювання (а.с.5).

Висновком обласної медико-соціальної експертної комісії № 3 ОСОБА_1 15.05.2033 р. було встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок професійного захворювання, встановлено 60% втрати професійної працездатності безстроково (а.с.3).

Наведені позивачем докази свідчать про те, що внаслідок отриманого професійного захворювання він відчуває фізичні та душевні страждання, які виникають у зв’язку з характером хвороби. Доводи відповідача в запереченнях про відсутність доказів, що підтверджують факт заподіяння моральної шкоди, а також обґрунтування її спростовуються матеріалами справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у зв’язку з професійним захворювання знаходився на стаціонарному лікуванні, після чого його стан здоров’я не відновився, потребує подальшого лікування у зв’язку з отриманим захворюванням.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд, згідно з ЦК України, враховує глибину та тривалість страждань позивача, погіршення здібностей потерпілого, порушення загальновизнаних життєвих зв’язків, необоротність викликаних хворобою наслідків, а саме: позивач став інвалідом, через що відчуває фізичний біль, моральні страждання та хвилювання, нервовість, позбавлення можливості нормально вести свій побут через втрату професійної працездатності, а виходячи із засад розумності та справедливості.

Крім того, за практикою Верховного суду України, при відшкодуванні моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров’я, на кожні 10 % втрати працездатності сплачується не більш 3000 грн. Тому суд визначає таке відшкодування у розмірі 18 000 грн., та вважає за необхідне стягнути вказану суму з відповідача на користь позивача.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди застрахованим особам незалежно від відшкодування майнової втрати передбачено ст. 1 Закону „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999 р. і є одним із засобів особистих немайнових прав працівника. Обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди застрахованим, як це передбачено підпунктом „е” пункту 1 частини першої статті 21, частиною третьою статті 28 Закону, покладено на відповідача.

Частина 1 статті 9 Закону України „Про охорону праці” від 14 жовтня 1992 р., в редакції від 21.11.2002 р. передбачає, що відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.

В п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1-9/200 зазначено, що ушкодження здоров’я, заподіяні потерпілому, під час виконання обов’язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють моральні і фізичні страждання.

Факт заподіяння шкоди здоров’ю позивача підтверджений висновком МСЕК.

Доводи відповідача про те, що для призначення та виплати моральної шкоди необхідний висновок МСЕК про наявність такої шкоди, не ґрунтуються на Законі. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 34 Закону такий висновок необхідний у разі, коли травма не потягла за собою втрати потерпілим професійної працездатності.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 55 Конституції України, ст. ст. 1, 28, 34 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, ст. 9 Закону України „Про охорону праці” від 14.10.1992 р., Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1-9/2004 р., ст. ст. 8, 10, 11, 57-60, 209, 213, 214, 223 ПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Ворошиловському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання –задовольнити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Ворошиловському районі м. Донецька на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, спричинену внаслідок професійного захворювання, в розмірі 18 000 (вісімнадцять тисяч) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через даний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення – протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення надруковане у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Ворошиловського

районного суду м. Донецька О.Г. Крупко