2-4184/11

РІШЕННЯ

Іменем України

21 березня 2012 року Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого –судді Цукурова В.П.,

при секретарі –Кривошей Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»про визнання кредитного договору удаваним правочином, визнання видачі кредиту у національній валюті України та зобов’язання зробити перерахунок –

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»про визнання кредитного договору удаваним правочином, визнання видачі кредиту у національній валюті України та зобов’язання зробити перерахунок, посилаючись на наступне.

15 жовтня 2007 року між ПАТ «Укрсоцбанк»і ОСОБА_1 був укладений договір №163/2-26. Відповідно до умов даного договору позивач отримав кредит в сумі 18 644,00 доларів США для оплати придбаного автомобіля. Надання кредиту проводилось шляхом видання готівкових грошей в іноземній валюті та з наступною їх конвертацією через касу відповідача в національну валюту України.

Таким чином кредит був виданий фактично в національній валюті України.

Позивач зазначає, що вказаний договір є удаваним правочином, оскільки насправді договір був вчинений з метою приховання іншого правочину, який сторони вчинили в дійсності, а саме: надання кредиту в національній валюті України. У зв’язку з цим, порушуються права позивача, оскільки через коливання курсу долару до національної валюти України в теперішній час він вимушений сплачувати значно більшу суму в гривнях, ніж фактично отримав від відповідача, більші суми процентів в гривнях, ніж фактично передбачено договором.

Позивач просив визнати кредитний договір №163/2-26 від 15.10.2007 року удаваним правочином, визнати видачу суми кредиту у національній валюті, а також зобов’язати відповідача зробити перерахунок сум капіталу і відсотків у національну валюту України за курсом долару США, який існував на момент укладання кредитного договору, врахувати ті зобов’язання, які він вже виконав.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з’явилися, надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини.

15.10.2007 року між ПАТ «Укрсоцбанк»та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №163/2-26, відповідно до якого відповідач надав позивачу кредит на загальну суму 18 644,00 доларів США (а.с. 5-11). Позивач прийняв на себе зобов’язання здійснювати погашення кредиту згідно графіку (а.с. 12).

Відповідно до вимог ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Статтею 628 ЦК передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

В той же час, згідно ст. 1056 ЦК України позичальник має право відмовитись від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначає п.3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. У даному випадку, наявність підписаного правочину свідчить про те, що обидва учасники бажали укласти правочин і, що зовнішній вираз волі відповідає внутрішньому.

Позивач посилається на те, що кредитний договір, укладений між сторонами у справі, є удаваним правочином, оскільки фактично він отримав кредит у національній валюті України.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно з п.25 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06.11.2009 року, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

Відповідач видав кредит в сумі 18 644,00 доларів США. Дана сума була перерахована на рахунок позивача, після чого була проведена валютно-обмінна операція на українську гривню.

Крім того, відповідно до розрахунків, позивач протягом строку дії кредитного договору здійснював платежі по його погашенню в іноземній валюті, в якій було надано кредит, а саме в доларах США (а.с. 13-19).

Відповідно до ч.1, ч.4 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно зі ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд не погоджується з твердженням позивача про те, що кредитний договір, укладений між сторонами в валюті США, було вчинено з метою приховати укладання кредитного договору в національній валюті, оскільки відповідно до п.2.1.1. вказаного договору, кредит позивачу надавався шляхом видачі готівкових коштів в іноземній валюті з наступною їх конвертацією (обміном) через операційну касу відповідача в гривню та прийняттям суми в гривнях, що не суперечить діючому законодавству та відповідає фактичним обставинам.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для визнання вказаного кредитного договору удаваним правочином, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк»про визнання кредитного договору удаваним правочином, визнання видачі кредиту у національній валюті України та зобов’язання зробити перерахунок необхідно відмовити повністю.

На підставі ст.ст. 6, 15, 16, 203, 235, 526, 627, 628, 1054, 1056 ЦК України, ст.ст. 3, 15, 57, 58, 60 ЦПК України, п.25 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06.11.2009 року суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»про визнання кредитного договору удаваним правочином, визнання видачі кредиту у національній валюті України та зобов’язання зробити перерахунок –відмовити повністю.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано через Ворошиловський районний суд м.Донецька до апеляційного суду Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Ворошиловського районного

суду міста ОСОБА_2 Цукуров