2-4012/11

№ 2/508/757/12

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 лютого 2012 року Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі:

головуючої –судді Крупко О.Г.,

при секретарі –Решетиленко Н.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, –

В С Т А Н О В И В :

Позивач ККП “Донецькміськтепломережа»звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за користування тепловою енергією, посилаючись на наступні обставини: ККП «Донецькміськтепломережа»з 01.07.2005 року надає послуги з теплопостачання населенню, а також здійснює нарахування за надані послуги. Виконуючи розпорядження Донецької обласної державної адміністрації від 12.02.1996 р. № 72, підприємство перейшло в відповідачем на оплату комунальних послуг за окремими розрахунковими книжками. Відповідач по справі є власником квартири АДРЕСА_1, опалювальна площа якої дорівнює 64,80 кв.м. Протягом всього періоду проживання у вказаній квартирі відповідачі, користуючись тепловою енергією, оплату за отриману теплову енергію здійснювала нерегулярно і не в повному обсязі. Між позивачем і відповідачем укладено договір на оплату за користування тепловою енергією шляхом видачі розрахункової книжки, що передбачено ст. 639 ЦК України. З 01.07.2005 року по 01.07.2007 р. сума заборгованості відповідача складає 2256,28 грн. Тому позивач звернувся з даним позовом до суду, просив стягнути з відповідача суму боргу 2256,28 грн.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності № 5036 від 29.12.2011 р., підтримала позовні вимоги, надала суду пояснення, аналогічні викладеним в позові, пояснила, що у 2007 р. прийнято судовий наказ про стягнення з відповідачів заборгованості за період з 01.07.2005 р. по 01.07.2007 р., який потім був скасований ухвалою суду від 17.10.2007 р. Тому позивач і звернувся до суду з даним позовом. Просила задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснила суду, що в період за який нараховано заборгованість сплачувала послуги теплопостачання. Просила відмовити в задоволенні позову у зв’язку із пропуском позивачем строку позовної давності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить розписка про вручення судової повістки.

Суд, вислухавши представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 68 ЖК України наймач зобов’язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 мешкають в квартирі АДРЕСА_1.

Згідно розрахунку заборгованості, сума боргу відповідача за період з 01.07.2005 р. по 01.07.2007 р. складає 2256,28 грн. Судовим наказом від 11.07.2007 р. з відповідачів на користь позивача було стягнуто дану суму заборгованості за цей період часу. Ухвалою судді Ворошиловського районного суду м. Донецька від 17.10.2007 р. судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості було скасовано.

Статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Позивачем пред’явлено позов до суду 05.12.2011 р., тобто поза межами строків позовної давності.

Представником позивача заявлено клопотання про поновлення строку давності у зв’язку з тим, що судовий наказ був пред’явлений до виконання, і позивач не знав про скасування судового наказу, а дізнався після звірки з відповідачкою. Однак, суду не надані належні докази, які б підтверджували ці обставини. В судовому засіданні представник позивача не надала суду належного обґрунтування та доказів поважності пропуску строку позовної давності, який сплинув ще у 2010 р.

Згідно ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.3, ч.4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 наполягали на застосуванні строку позовної давності, а позивач не зазначив поважні причини пропуску давності і не надав суду доказів, що підтверджують поважність причини його пропуску, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На підставі ст.68 ЖК України, ст.ст. 257, 261, 267 ЦК України та керуючись ст.ст. 213, 214, 215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості послуги теплопостачання за період з 01.07.2005 року по 01.07.2007 року в сумі 2256,28 гривень –відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Донецької області через Ворошиловський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення надруковане у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Ворошиловського

районного суду м. Донецька                     О.Г. Крупко