Справа 2-а-13/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.06.2012 року Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Чумак Н.О.

при секретарі Хачатурян М.Ю.

представника позивача                               ОСОБА_1

третьої особи -                                         ОСОБА_2

представника третьої особи ОСОБА_3

представника третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 8 в приміщенні суду в місті ОСОБА_5 адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Криворізької міської ради, треті особи – Криворізьке міське управління земельних ресурсів, ОСОБА_2 про визнання незаконними рішення виконкому міської ради та виданого на підставі його державного акту на право приватної власності на землю, визнання права користування земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И В:

          Позивач ОСОБА_6 звернувся до Криворізької міської ради, треті особи – Криворізьке міське управління земельних ресурсів, ОСОБА_2 про визнання незаконними рішення виконкому міської ради та виданого на підставі його державного акту на право приватної власності на землю, визнання права користування земельною ділянкою, вказавши в обгрунтування своїх вимог, що на підставі договору дарування від 19.06.2006 ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 та договору дарування від 12.09.2006 року, посвідченого 1-ю Криворізькою державною нотаріальною конторою, він придбав у приватну власність житловий будинок, розташований за адресою м. Кривий Ріг, вул. Фесенка, З «а». Суміжною до його домоволодіння садибою є домоволодіння по вул. Фесенка, будинок 3, який на даний час перебуває у власності третьої особи ОСОБА_2 О.М. Раніше вул. ОСОБА_8 носила назву провулок Мопрівський. Будинок, належний тепер позивачеві, мав номер «5б». Будинок, що зараз перебуває у власності ОСОБА_2, а раніше перебував у власності ОСОБА_9, числився під номером «5а». До позивача як до набувача права власності на домоволодіння, перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розміщені житловий будинок з господарськими спорудами та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Отже, з моменту придбання домоволодіння по вул. ОСОБА_8, З «а» позивач є законним користувачем земельної ділянки площею, визначеною договором від 01.08.1961року про надання у безстрокове користування земельною ділянкою для будівництва житлового будинку по вул. Мопровській, 5 «б» (зараз - вул. ОСОБА_8,За), яка становить 574 кв.м. Жодним іншим документом площа та конфігурація даної земельної ділянки не змінювалася. Площа земельної ділянки, наданої під будівництво будинку № 5 «а» (зараз – вул. Фесенка, 3) згідно договору на право забудови від 30.01.1959 року, затвердженого 4-ю Державною нотаріальною конторою 05.02.1959 року, становила 600 кв.м. Конфігурація належної позивачеві на праві користування земельної ділянки, а також суміжної земельної ділянки по вул. Мопровській, 5 «а» (зараз вул.. Фесенка, 3), їх розміри, розташування об'єктів нерухомого майна закріплені Проектом прив'язки житлового будинку, виконаного управлінням головного архітектора м. Кривого Рогу.

Відповідно до зазначеного проекту межі зазначених земельних ділянок у місці розміщення гаражу, належного власнику будинку № 5 «а» становлять 7,0 та 9,0 метрів. Під час оформлення документів, необхідних для приватизації земельної ділянки, позивачу стало відомо, що рішенням виконкому Криворізької міської ради від 12.03.1997 року № 139/1 громадянину ОСОБА_10 була передана у приватну власність земельна ділянка по вул. ОСОБА_8, з площею 635 кв.м. (замість 600), що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю від 19.08.1997 року № 2050. Відповідно до плану зовнішніх меж земельної ділянки державного акту, межі земельної ділянки у місці розташування будівлі гаражу, визначені у розмірах 10,0 та 11,45 м., на відміну від відповідних розмірів 7.0 та 9,0 м, встановлених під час надання земельних ділянок під забудову. Таким чином, під час приватизації земельна ділянка по вул. Фесенка, 3 була передана міською радою у приватну власність ОСОБА_10 у розмірах, які не відповідають її розмірам, визначеним під час передачі землі під забудову, а фактично з урахуванням самовільно захопленої частки суміжної земельної ділянки. ОСОБА_10 помер 19 березня 2003 року, після його смерті з заявою про прийняття спадщини ніхто не звертався, свідоцтво про право на спадщину не видавалось.

Тому позивач вважає рішення виконкому міської ради від 12.03.1997 року № 1391 про передачу ОСОБА_10 у приватну власність земельної ділянки по вул. Фесенка,3 м. Кривого Рогу площею 635 кв.м., та виданий на підставі його Державний акт на право приватної власності на землю від 19.08.1997 р. № 2050 незаконними, та, відповідно, такими, що підлягають скасуванню, з наступних підстав. Відповідно до ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. №15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» громадянам передаються у приватну власність земельні ділянки, надані їм, зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських споруд (присадибна ділянка).

Якщо при встановленні меж земельних ділянок будуть виявлені розбіжності в даних про розміри земельних ділянок, переданих у власність, з фактичними розмірами, то остаточний розмір площі таких ділянок відповідно до п.4 цього Порядку визначається Радою народних депутатів.

В порушення зазначених вище вимог, виконком міської ради дані про площу земельної ділянки, визначену договором передачі земельної ділянки під забудову у розмірі 600 кв.м., під час передачі земельної ділянки у власність до уваги не прийняв, причини розходження у розмірах (635 замість 600 м.кв.) не з'ясував, матеріали стосовно розмірів суміжної земельної ділянки не витребував, та відповідно, не вивчив, що й призвело до прийняття незаконного рішення щодо приватизації землі частково за рахунок чужої земельної ділянки.

Пунктом 1.10 Інструкції про порядок складання, видачі і зберігання державних актів на право приватної власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої Наказом Держкомзему України по земельних ресурсах від 15.04.1993 р. № 28 встановлено, що технічна документація при складанні державних актів на право приватної власності на землю, поряд з іншими документами, має включати матеріали погодження меж земельної ділянки з суміжним власниками землі і землекористувачами.

У порушення вимог Інструкції технічна документація містить лише позначку квартального уповноваженого про те, що власниця садиби № 5а ОСОБА_11 не мешкає. Причини відсутності ОСОБА_11 під час складання технічної документації, яка за станом здоров'я періодично перебувала на стаціонарному лікуванні, не встановлювалися.

Більше того, абсолютно не з'ясовувалась думка і не робились спроби узгодити межі із ОСОБА_12, яка на той час, разом із ОСОБА_11, була співвласницею садиби № 5а, і мала спір із гр. ОСОБА_10 стосовно меж земельної ділянки, що підтверджується протоколом №1 Криворізької міської узгоджувальної комісії по розгляду земельних спорів. Матеріали погодження меж земельних ділянок у технічній документації відсутні.

Таким чином, слід вважати, що технічна документація, на підставі якої було прийнято рішення про приватизацію земельної ділянки, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Міська рада, до компетенції якої віднесені функції організації землеустрою (п.10. ст.11 ЗК України), відповідність виготовленої технічної документації вимогам чинного законодавства не перевірила, що також призвело до прийняття неправомірного рішення про приватизацію земельної ділянки.

Під час прийняття рішення про передачу земельної ділянки у власність виконком міської ради не взяв до уваги наявність земельного спору між суміжним користувачами земельних ділянок стосовно їх розмірів, зокрема щодо зменшення площі ділянки по вул.. Фесенка, 3-а, та, відповідно, збільшення площі ділянки по вул. Фесенка, 3, що дозволило ОСОБА_10 провести реконструкцію будівлі гаражу за рахунок самовільного зайняття суміжної земельної ділянки.

Згідно з п. 6. Порядку земельні спори розглядаються місцевими Радами народних депутатів в 10-денний строк (у разі розгляду складних питань, що потребують спеціальних висновків, - у 20-денний строк), судом, арбітражним судом або третейським судом у порядку, встановленому Земельним кодексом України та іншими актами законодавства України.

Порядок вирішення земельних спорів встановлено розділом VІІІ ЗКУ. Відповідно до ст.106 ЗКУ спори землевласників і землекористувачів з питань володіння або користування землею на території міської Ради народних депутатів вирішуються цією Радою, яка згідно зі ст.110 розглядає земельний спір та приймає рішення. У рішенні передбачаються порядок його виконання та заходи щодо поновлення порушеного права землевласника або землекористувача. На час прийняття рішення про приватизацію земельної ділянки земельний спір вирішено не було, про що виконкому міської ради було достеменно відомо, але незважаючи на цей факт, виконком все ж таки прийняв рішення про приватизацію земельної ділянки до вирішення земельного спору. Земельний спір з питань зменшення площі земельної ділянки, пов'язаної з порушенням меж суміжним землекористувачем, є безпосереднім свідченням відсутності погодження меж земельних ділянок, невідповідності фактичних розмірів земельних ділянок, розмірам, які були визначені під час їх передачі під забудову, тобто про наявність факту самовільного захоплення частки земельної ділянки, яка на теперішній час перебуває у користуванні позивача. Наявність земельного спору унеможливлює прийняття рішення про приватизацію земельної ділянки до вирішення його по суті.

Наявність зазначеного рішення виконкому міської ради та державного акту на право власності на землю, перешкоджають позивачу користуватися усією належною йому земельною ділянкою а згодом й приватизувати її у розмірах, визначених під час надання її під будівництво придбаного ним домоволодіння. Відповідно до пункту „а" ч. 3 ст.152 Земельного кодексу України, пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 р. № 7 „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 р. № 20 „Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання права на землю. Тому, позивач просить рішення виконкому Криворізької міської ради від 12.08.1997 р. № 139/1 про передачу ОСОБА_10 у приватну власність земельної ділянки площею 0,0635 га по вул. Фесенка, 3 та виданий на його підставі державний акт на право приватної власності на землю від 19.08.1997 р. № 2050, на ім'я ОСОБА_10 визнати незаконними та визнати за ним право користування земельною ділянкою по вул. Фесенка, 3 площею 574 кв.м. у розмірах, встановлених проектом прив'язки жилого будинку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні в повному об’ємі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, надав суду письмові пояснення, де зазначено, що оскаржуване рішення № 139\1 про передачу у власність ОСОБА_10 земельної ділянки було прийнято виконавчим комітетом Криворізької міської ради 12.08.1997 року. Як вбачається з матеріалів справи, на час прийняття оскаржуваного рішення між ОСОБА_12 та ОСОБА_10 існував спір щодо земельної ділянки, яка в подальшому була надана у власність ОСОБА_10 Таким чином, про факт надання у власність земельної ділянки згідно рішення від 12.08.1997 № 139/1, позивачу було відомо, ще у 1997 році, проте оскаржує його позивач тільки зараз з явним порушенням строків позовної давності – строку, в межах якого особа може звернутися до суду за захистом порушеного свого права або інтересу. Строк звернення до адміністративного суду визначено ст. 99 КАС України, в якому зазначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст. 100 КАС України – адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала. Позивачем не наведено поважних причин пропуску строку звернення до суду за захистом прав, свобод чи інтересів, оскільки не додано до позовної заяви відповідного клопотання про поновлення процесуального строку на звернення до суду згідно вимог ст. 102 КАС України. Тому, представник відповідача просить залишити адміністративний позов без розгляду.

Представник третьої особи – Криворізького міського управління земельних ресурсів в судовому засіданні пояснила, що відповідно до п. 1.10 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15.04.93р. №28, технічна документація при складанні державних актів направо приватної власності на землю і право постійного користування землею, що видаються громадянам на земельні ділянки, якими вони користуються включає - виписку з рішення місцевої Ради народних депутатів про передачу земельної ділянки у власність або надання її у користування; абриси обміру земельної ділянки; план земельної ділянки, складений за результатами обміру; збірний план землевласників та землекористувачів; відомість обчислення площ; матеріали погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками землі і землекористувачами. Не можна вважати погодженим акт встановлення меж земельної ділянки, посвідченим зі сторони суміжника печаткою квартального, який в межах, визначених законодавством, не наділений повноваженням про встановлення та/або скасування права власності особи на об'єкт нерухомого майна.

В таких випадках передбачена робота погоджувальної комісії, а саме, відповідно до ст.107 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року N 561-XII визначений порядок розгляду спорів з приводу суміжного землекористування - «спори з приводу суміжного землекористування громадян розглядаються погоджувальною комісією, склад якої обирається відповідною Радою народних депутатів. Неявка сторін без поважних причин за повторним викликом погоджувальної комісії не зупиняє розгляду земельного спору. У разі недосягнення згоди спір за заявою однієї із сторін розглядається у судовому порядку». По результатах розгляду спору з приводу суміжного землекористування погоджувальна комісія готує свій висновок, який оформляється протоколом і підписується головою і секретарем цієї комісії.

Третя особа ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позовних вимог, пояснюючи, що на підставі договору купівлі –продажу від 23 січня 2003 року вона є власником будинку № 3 по вул. Фесенко, але земельна ділянка за вказаною адресою оформлена не була. Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 13 липня 2010 року за нею було визнано право власності на земельну ділянку розміром 635 кв.м за адресою м. Кривий Ріг вул. Фесенко, будинок № 3 як спадкоємицею першої черги за законом після смерті батька ОСОБА_8, померлого 17 квітня 2005 року. Вважає, що підстав для задоволення позовних вимог позивача не має.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі договору дарування від 19.06.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 та договору дарування від 12.09.2006 року, посвідченого 1-ю Криворізькою державною нотаріальною конторою позивач є власником домоволодіння, розташованого за адресою м. Кривий Ріг, вул. Фесенка, З «а»(а.с.6-8).

Суміжною до його домоволодіння садибою є домоволодіння по вул. Фесенка, будинок 3, який на даний час перебуває у власності третьої особи ОСОБА_2, що підтверджується копією рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 13 листопада 2010 року, відповідно до якого за ОСОБА_2 було визнано право власності на земельну ділянку розміром 635 кв.м за адресою м. Кривий Ріг вул. Фесенко, будинок № 3 після померлого 17 квітня 2005 року батька ОСОБА_8(а.с.129-132).

ОСОБА_8 був власником вказаного домоволодіння на підставі договору купівлі-продажу від 23 січня 2003 року, який було укладено між М»яч ОСОБА_13 та ОСОБА_8, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_14,реєстр №24(л.д.171-172).

19 березня 2003 року ОСОБА_10 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть(а.с18). Після померлого 19 березня 2003 року ОСОБА_10 з заявою про прийняття або про відмову від спадщини ніхто не звертався, свідоцтво про право на спадщину не видавалося(а.с.19).

Раніше вул. ОСОБА_8 носила назву провулок Мопрівський.

Будинок, належний позивачеві, мав номер «5б», а будинок, що зараз перебуває у власності ОСОБА_2, а раніше перебував у власності М»яча П.Д., числився під номером «5а».

До позивача як до набувача права власності на домоволодіння, перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розміщені житловий будинок з господарськими спорудами та частиною ділянки, яка необхідна для його обслуговування.

З моменту придбання домоволодіння по вул. ОСОБА_8, З «а» позивач є користувачем земельної ділянки площею, що була визначена договором від 01.08.1961року про надання у безстрокове користування земельною ділянкою для будівництва житлового будинку по вул. Мопровській, 5 «б» (зараз - вул. ОСОБА_8,За), яка становить 574 кв.м. Жодним іншим документом площа та конфігурація даної земельної ділянки не змінювалася.(а.с.140-143).

Площа ж земельної ділянки, наданої під будівництво будинку № 5 «а» (зараз – вул.. Фесенка, 3) згідно договору на право забудови від 30.01.1959 року, затвердженого четвертою Державною нотаріальною конторою 05.02.1959 року, становила 600 кв.м (а.с.137-139).

Конфігурація належної позивачеві на праві користування земельної ділянки, а також суміжної земельної ділянки по вул. Мопровській, 5 «а» (зараз вул.. Фесенка, 3), їх розміри, розташування об'єктів нерухомого майна закріплені Проектом прив'язки житлового будинку, виконаного управлінням головного архітектора м. Кривого Рогу.

Як вбачається з зазначеного проекту межі зазначених земельних ділянок у місці розміщення гаражу, належного власнику будинку № 5 «а» становлять 7,0 та 9,0 метрів.

Під час оформлення документів, необхідних для приватизації земельної ділянки, позивачу стало відомо, що рішенням виконкому Криворізької міської ради від 12.03.1997 року № 139/1 громадянину ОСОБА_10 була передана у приватну власність земельна ділянка по вул. ОСОБА_8, з площею 635 кв.м. (замість 600), що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю від 19.08.1997 року № 2050(а.с.145).

Відповідно до плану зовнішніх меж земельної ділянки державного акту, межі земельної ділянки у місці розташування будівлі гаражу, визначені у розмірах 10,0 та 11,45 м., на відміну від відповідних розмірів 7.0 та 9,0 м, встановлених під час надання земельних ділянок під забудову. Під час приватизації земельна ділянка по вул. Фесенка, 3 була передана міською радою у приватну власність ОСОБА_10 у розмірах, які не відповідають її розмірам, визначеним під час передачі землі під забудову.

Якщо при встановленні меж земельних ділянок будуть виявлені розбіжності в даних про розміри земельних ділянок, переданих у власність, з фактичними розмірами, то остаточний розмір площі таких ділянок відповідно до п.4 цього Порядку визначається Радою народних депутатів.

Виконком міської ради дані про площу земельної ділянки, визначену договором передачі земельної ділянки під забудову у розмірі 600 кв.м., під час передачі земельної ділянки у власність до уваги не було прийнято, причини розходження у розмірах (635 замість 600 м.кв.).

Пунктом 1.10 Інструкції про порядок складання, видачі і зберігання державних актів на право приватної власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої Наказом Держкомзему України по земельних ресурсах від 15.04.1993 р. № 28 встановлено, що технічна документація при складанні державних актів на право приватної власності на землю, поряд з іншими документами, має включати матеріали погодження меж земельної ділянки з суміжним власниками землі і землекористувачами.

Але технічна документація містить лише позначку квартального уповноваженого про те, що власниця садиби № 5а ОСОБА_11 не мешкає. Причини відсутності ОСОБА_11 під час складання технічної документації, яка за станом здоров'я періодично перебувала на стаціонарному лікуванні, не встановлювалися.

Не були узгоджені межі і з ОСОБА_12, яка на той час, разом із ОСОБА_11, була співвласницею садиби № 5а і мала спір із ОСОБА_10 стосовно меж земельної ділянки, що підтверджується протоколом №1 Криворізької міської узгоджувальної комісії по розгляду земельних спорів, але матеріали погодження меж земельних ділянок у технічній документації відсутні.

Відповідно до ст.106 ЗКУ спори землевласників і землекористувачів з питань володіння або користування землею на території міської Ради народних депутатів вирішуються цією Радою, яка згідно зі ст.110 розглядає земельний спір та приймає рішення. У рішенні передбачаються порядок його виконання та заходи щодо поновлення порушеного права землевласника або землекористувача. На час прийняття рішення про приватизацію земельної ділянки земельний спір вирішено не було, про що виконкому міської ради було достеменно відомо, але незважаючи на цей факт, виконком все ж таки прийняв рішення про приватизацію земельної ділянки до вирішення земельного спору. Земельний спір з питань зменшення площі земельної ділянки, пов'язаної з порушенням меж суміжним землекористувачем, є безпосереднім свідченням відсутності погодження меж земельних ділянок, невідповідності фактичних розмірів земельних ділянок, розмірам, які були визначені під час їх передачі під забудову, тобто про наявність факту самовільного захоплення частки земельної ділянки, яка на теперішній час перебуває у користуванні позивача. Наявність земельного спору унеможливлює прийняття рішення про приватизацію земельної ділянки до вирішення його по суті.

Як вбачається з позовної заяви, підставою для звернення ОСОБА_6 до суду з даним позовом до відповідачів за захистом порушених прав стала незаконність, на думку позивача, державного акту на право власності на земельну ділянку за адресою м. Кривий Ріг вул. Фесенко, буд. 3, виданого на ім’я ОСОБА_10 та наявність в зв’язку з цим підстав для визнання незаконним рішення виконкому Криворізької міської ради від 12 серпня 1997 року № 139/1, в частині передачі у приватну власність ОСОБА_10 земельної ділянки площею 0,0635 га та скасування державного акта, та визнання за позивачем права користування земельною ділянкою.

У п.2, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (в редакції постанови № 2 від 19 березня 2010 року) роз’яснено, що за загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов’язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб’єктивного складу їх учасників. Ті земельні спори із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадян, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб’єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші в порядку цивільного судочинства, крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з п.п. 1, з ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України віднесено до компетенції адміністративних судів. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється згідно з ч.3 ст.152 Земельного кодексу України шляхом визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Позивач ОСОБА_6 звернувся до суду за вирішенням земельного спору, вирішення якого в судовому порядку передбачено ч.1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України та ч.3 ст. 152 Земельного кодексу України. Таким чином, спірні правовідносини виникли у зв»язку із передачею ОСОБА_10 у власність земельної ділянки на підставі зазначеного рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради, які згідно зазначених норм закону підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. За таких обставини суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10, 11, 71, 160, 165, 167, 17, 105, 106, ч.3ст.71, КАС України, ст.ст. 152, 126, 131, суд -

П О С Т А Н О В И В:

          В задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до Криворізької міської ради, треті особи – Криворізьке міське управління земельних ресурсів, ОСОБА_2 про визнання незаконними рішення виконкому міської ради та виданого на підставі його державного акту на право приватної власності на землю, визнання права користування земельною ділянкою - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через районний суд шляхом подачі протягом 10 днів з дня проголошення постанови суду апеляційної скарги.

                                        Суддя                                                  Н.О. Чумак