Справа № 2-214/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2012 року                      Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі:           головуючого судді –Маймур Ф.Ф.

          при секретарі –Чоха К.О.

за участю:           позивача –ОСОБА_1,

представника позивача –ОСОБА_2,

представника відповідача –ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, –

ВСТАНОВИВ:

22 серпня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики у розмірі 601 730,00 грн., включаючи відсотки та судові витрати (т.1 а.с. 5-6).

Заочним рішенням від 18 грудня 2007 року позовні вимоги було задоволено у повному обсязі (т.1 а.с. 36).

01 лютого 2008 року представником відповідача було подано заяву про перегляд заочного рішення по даній справі (т.1 а.с. 55-57).

Ухвалою від 12 лютого 2008 року вищевказана заява була залишена без задоволення (т.1 а.с. 60).

24 березня 2008 року представником відповідача була подана апеляційна скарга на заочне рішення від 18 грудня 2007 року та справа була передана до Апеляційного суду Дніпропетровської області (т.1 а.с. 62-70).

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2008 року, заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2007 року було скасовано та справа направлена на новий розгляд (т.1 а.с. 156).

Позивач у позовній заяві, з урахуванням уточнень від 03 листопада 2008 року (т.1 а.с. 164-165) та разом з представником у судовому засіданні в обґрунтування своїх позовних вимог посилались на те, що 25 квітня 2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було договір позики, відповідно до якого позивач передав у борг відповідачу 500 000 грн., а відповідач повинен був повернути зазначені кошти до 25 квітня 2007 року, а також відсотки у розмірі 5%. У встановлений строк відповідач борг та відсотки за ним не повернув, тому позивач звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 500 000 грн., відсотки у розмірі 137 500 грн., послуги адвоката –12500 грн., а також покласти на відповідача судові витрати по справі в розмірі 1730 грн. (т.1 а.с. 5-6, 164-165).

У судовому засіданні позивач та його представник заявлені вимоги підтримали та наполягали на їх задоволенні у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти пред’явлених позивачем вимог заперечувала, посилаючись на те, що договір позики був підроблений позивачем та гроші за ним відповідач не отримував, крім того, відповідно до вимог Цивільного кодексу УРСР, який діяв на момент укладання вищевказаного договору, не передбачено надання позики під відсотки, також не підтверджені належними доказами вимоги про стягнення витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 12500 грн.

Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 25 квітня 2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у присутності свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6. ОСОБА_7 було укладено договір позики, відповідно до якого відповідач позичив у позивача грошові кошти в розмірі 500 000 грн., та зобов’язався повернути їх до 25 квітня 2007 року, а також відсотки у розмірі 5%, що підтверджується поясненнями позивача у судовому засіданні, а також копією договору, оригінал якого досліджувався у судовому засіданні та експертами при проведенні судових експертиз. (т.1 а.с. 7).

У судовому засіданні встановлено, що підпис від імені ОСОБА_4 в договорі від 25 квітня 2003 року виконаний відповідачем, що підтверджується висновком почеркознавчої експертизи від 04 лютого 2009 року (т.1 а.с. 211-216).

Встановлено, що рукописний запис прізвища «ОСОБА_8А.»у договорі позики від 25 квітня 2003 року виконаний ОСОБА_4, що підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи від 24 грудня 2009 року (т.2 а.с. 102-112).

Встановлено, що реквізити ВАТ «Черкаський лакофарбовий завод «Аврора»на договорі позики від 25 квітня 2003 року та текст зазначеного договору виконані в різний час, спочатку наносився відтиск печатки від імені ВАТ «Черкаський лакофарбовий завод «Аврора», а потім, зверху нього, виконувався підпис від імені ОСОБА_4; встановити період часу нанесення відтиску печатки від імені ВАТ «Черкаський лакофарбовий завод «Аврора»не надається можливим з причини непридатності для дослідження наданого вільного зразка відтиску печатки; встановити період часу виконання рукописних записів (прізвища ОСОБА_5, ОСОБА_6. ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_4О.) і підписів, їх відповідність даті, вказаній на договорі, не надається можливим, у зв’язку з відсутність необхідного обладнання, що підтверджується висновком судово-технічної експертизи від 28 липня 2009 року (т.2 а.с. 2-7).

Встановлено, що відтиск печатки ВАТ «Черкаський лакофарбовий завод «Аврора»у договору позики нанесений в період з 03 червня 2003 року до 19 лютого 2004 року (виходячи з наданих вільних зразків), що підтверджується висновком додаткової судово-технічної експертизи від 08 грудня 2009 року (т.2 а.с. 96-100).

Також за результатами додаткової судово-технічної експертизи від 18 липня 2011 року було встановлено, що встановити, в якій проміжок часу виконані текст, відтиск печатки ВАТ «Черкаський лакофарбовий завод «Аврора», підписи від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не надається можливим (т.2 а.с. 218-225).

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Цивільного кодексу Української РСР, 1963 року, Цивільного кодексу України, 2003 року, умовами укладеного між сторонами договору.

Відповідно до ст. 374 ЦК Української РСР, чинній на час укладення письмової угоди сторін, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості. Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені у судовому засіданні у їх сукупності, та аналізуючи зміст письмової угоди сторін від 25 квітня 2003 року, суд дійшов висновку про те, що між сторонами склалися правовідносини з договору позики, за яким ОСОБА_4 не виконане зобов’язання про повернення боргу у розмірі 500 000 грн.

При цьому, суд, виходив з того, що факт передачі коштів підтверджується змістом укладеного договору, форма якого відповідає вимогам ст. 374 ЦК Української РСР, крім того, даний факт підтвердили свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6. ОСОБА_7, які були допитані у судовому засіданні та висновками проведених судових експертиз.

Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що зазначена угода ним не підписувалась, а виготовлена позивачем з чистого бланку ВАТ «Черкаський лакофарбовий завод «Аврора» на якому вже містилися підпис ОСОБА_4 та відтиск печатки підприємства, суд критично ставиться до даних заперечень, оскільки, з висновків проведених судових експертиз вбачається, що підпис від імені ОСОБА_9 та рукописний текст «ОСОБА_8А.»виконаний особисто відповідачем.

Факт, що договір між сторонами укладений на бланку ВАТ «Черкаський лакофарбовий завод «Аврора»та містить відтиск печатки даного товариства, не впливає на юридичну природу правовідносин сторін як позичальника та боржника, оскільки з аналізу змісту угоди вбачається, що кошти, які визначені сторонами як борг, отримані особисто ОСОБА_4 від фізичної особи ОСОБА_1 на відплатній основі, із зобов’язанням їх повернути у визначений ними строк. Крім того, наявність між сторонами корпоративних правовідносин не перешкоджає укладенню між ними цивільно-правових угод, що регулюється нормами цивільного законодавства.

Вирішуючи вимоги позивача про стягнення 5% річних за користування грошовими коштами у розмірі 137 500 грн., суд враховує, той факт, що норми ст. ст. 170, 374 ЦК Української РСР не допускали встановлення процентів за грошовими зобов’язаннями фізичних осіб.

Разом з тим з моменту набрання чинності Цивільним кодексом України (1 січня 2004 року) до правовідносин сторін, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, але продовжують існувати і після набрання ним чинності, у силу положень ст. 4 Прикінцевих та перехідних положень застосовуються положення Цивільного кодексу України, зокрема ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Оскільки договором сторін установлено розмір і порядок одержання процентів, суд вважає за можливим стягнути з відповідача на користь позивача 5% річних за користування грошовими коштами за період з 25 квітня 2003 по 25 квітня 2007 року у розмірі 100 000 грн. (500 000 грн. * 5% / 100 * 4 роки), задовольнивши вимоги позивача в цій частині частково.

Вирішуючи питання судових витрат та враховуючи результат вирішення справи, суд вважає необхідним судові витрати у розмірі 14 230,00 грн. (12500,00 грн. витрати на правову допомогу, 1700,00 грн. –судовий збір та 30,00 грн. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи) покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213, 215 ЦПК, ст. ст. 1046-1049 ЦК України, ст.ст. 170, 374 ЦК УРСР суд -

В И Р І Ш И В:

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 у рахунок стягнення боргу за договором позики від 25 квітня 2003 року –500 000,00 грн., у рахунок сплати відсотків по даному договору за період з 25 квітня 2003 року по 25 квітня 2007 року –100 000,00 грн., у рахунок відшкодування судових витрат –14 230,00 грн., а разом –614 230,00 грн.

ОСОБА_1 у задоволенні іншої частини позовних вимог до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики –відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                                                       Ф.Ф. Маймур