Провадження № 2/200/3699/14

КОПІЯ:

Справа № 200/15508/14 - ц

РІШЕННЯ

(заочне)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2014 року Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

Головуючого судді - Бібіка М.М.,

при секретарі - Дельфонцевій Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що між ним та ОСОБА_2 був укладений договір позики, згідно з яким позивач надав відповідачеві позику на суму 49 000 гривні 00 копійок, в свою чергу відповідач зобов'язався в строк до 01 липня 2014 року повернути всю суму позики, та у разі несвоєчасної виплати боргу зобов'язався виплатити йому 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення. Дотепер відповідачем своїх обов'язків за договором позики не виконано, грошові кошти не повернуто, що явилося причиною звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача боргу, який складає - 49 000 гривень 00 копійок, відсотки за несвоєчасну сплату боргу - 12 495 гривень 00 копійок, а також судових витрат у розмірі 614 гривні 96 копійок (а.с. а.с. 3, 3 - 5).

Позивач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Відповідно до вказаної заяви, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, та не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с. 28).

Відповідач в судове засідання не з'явився про день, час та місце розгляду справи, повідомлений належним чином, причини неявки до суду не повідомив, тому суд відповідно до ст. ст. ст. 169, 224, 225 ЦПК України, з урахуванням згоди позивача, вважає можливим провести заочний розгляд справи (а.с. а.с. 20, 24, 25, 26, 27).

У зв'язку з зазначеним клопотанням, яке надійшло на підставі ч. 2 ст. 158 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2 ст. 197 ЦПК України, не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом було встановлено, що 01 листопада 2013 року ОСОБА_1, в присутності двох свідків: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, передав ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 49 000 гривень 00 копійок. В свою чергу ОСОБА_2 зобов'язався у строк до 01 липня 2014 року повернути надані йому грошові кошти, про що власноруч написав відповідну розписку (а.с. 7). Крім того, згідно п. 10 Договору позики, у разі несвоєчасної виплати боргу, ОСОБА_2 зобов'язався виплатити ОСОБА_1 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення (а.с. 6).

ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором позики виконав у повному обсязі, передавши ОСОБА_2 суму у розмірі 49 000 гривень 00 копійок, в свою чергу ОСОБА_2 взяті на себе обов'язки щодо повернення суми боргу, не виконав.

Вказані вище спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України 2003 року.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори й інші правочини.

В силу ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначенні родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, в такій же кількості, такого ж роду і такої ж якості, які були передані йому позикодавцем) у строк і в порядку, встановлені договором.

В силу ч. 1 ст. 1050 ЦК України визначено, що в разі якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України, якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1051 ЦК України, якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, з урахуванням приведених норм закону та встановлених обставин справи, суд доходить висновку, що позов необхідно задовольнити, а саме стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за укладеним договором позики, з урахуванням 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення, в межах заявлених позивачем вимог, у розмірі 61 495 гривень 00 копійок, виходячи із наступних розрахунків:

1. сума основного боргу - 49 000 гривень 00 копійок;

2. сума 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення - 12 495 гривень 00 копійок, у відповідності до розрахунку: 49 000 гривень 00 копійок (сума боргу) х 0,5% х 51 (кількість днів прострочення в період, зазначений позивачем, з 01.07.2014 року до 20.08.2014 року).

Також у порядку ст. 88 ЦПК України з відповідача також слід стягнути судовий збір: на користь позивача - в сумі 614 гривень 96 копійок.

Керуючись ст. ст. 11, 14, 526, 611, 625, 1046, 1049, 1050, 1051 Цивільного кодексу України 2003 року, ст. ст. 4 - 8, 10, 11, 18, 57 - 60, 79, 81, 88, 158, 169, 197, 208, 209, 212 - 215, 224, 225 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІПН НОМЕР_1), на користь ОСОБА_1, (ІПН НОМЕР_2), заборгованість за договором позики від 01 листопада 2013 року в сумі 61 495 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІПН НОМЕР_1), на користь ОСОБА_1, (ІПН НОМЕР_2), судовий збір в сумі 614 гривень 96 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровська шляхом подання у десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя М.М. Бібік