Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Бондаренко Н.В.,Боймиструка С.В.,Шимківа С.С., секретар судового засідання: Пиляй І.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Костопільського району Рівненської області на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 25 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності,

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 25 лютого 2014 року визнано за ОСОБА_1 право власності на приміщення ветеринарного пункту свинарника (інв. №16), загальною площею 220,3 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

В поданій апеляційній скарзі прокурор Костопільського району Рівненської області вказує, що рішення суду є таким, що постановлено з порушенням норм матеріального права, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що ПСГП "Надія" станом 16.05.2010 року було позбавлене правових підстав для укладання із ОСОБА_2 договору купівлі-продажу майна, оскільки власником цього майна не являлось та позбавлене права розпоряджатись земельною ділянкою на якій розміщений об'єкт, нотаріально даний договір сторони не посвідчили.

Вважає, що договір від 15.01.2013 року є не укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, оскільки фактично ОСОБА_2 власником майна та земельної ділянки не була, сторони всупереч вимогам закону договір не посвідчили нотаріально.

Вказані факти підтверджуються копіями рішення Злазненської сільської ради №50 від 26.09.2013 та заяви директора ПСГП "Надія" Футрука В.М. від 5.09.2013 року, згідно яких, станом на 5.09.2013 року ПСГП "Надія" лише планувало виготовити правовстановлюючі документи на приміщення ветеринарного пункту свинарника (інв.№16), загальною площею 220,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду- скасуванню з наступних підстав.

____________________________________________________________________

Справа № 564/228/14-ц Головуючий у суді І інстанції - Грипіч Л.А.

Провадження № 22-ц/787/2176/2014 Доповідач - Бондаренко Н.В.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що договір купівлі-продажу від 16.05.2010 року, укладений між ОСОБА_2 та ПСГП "Надія", а також договір купівлі-продажу від 15.01.2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, містять всі істотні умови, які встановлені ч. 1 ст. 638 ЦК України та відбулося їх виконання, а тому позивач набула право власності на приміщення ветеринарного пункту свинарника, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Проте такі висновки суперечать обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З матеріалів справи вбачається, що 16.05.2010 року між ПСГП "Надія" та ОСОБА_2 в простій письмовій формі укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ПСГП "Надія" передає, а Покупець приймає у власність приміщення ветеринарного пункту свинарника (інв.№16), що знаходиться в АДРЕСА_1, залишковою вартістю 9247 грн. На умовах даного договору покупець зобов'язався в порядку і на умовах, передбачених Договором, прийняти майно і сплатити договірну ціну 9247 грн. за нього в порядку, передбаченому Договором.

В цей же день між сторонами договору підписано акт прийому-передачі майна по договору купівлі-продажу від 16.05.2010 року, згідно якого Продавець передав, а Покупець отримав у власність приміщення ветеринарного пункту свинарника (інв.№16), що знаходиться в АДРЕСА_1. Одночасно Покупець передав, а Продавець отримав кошти в сумі 9247 грн.

15.01.2013 року між відповідачем ОСОБА_2 та позивачем ОСОБА_1 в простій письмовій формі укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого Продавець в порядку і на умовах, передбачених Договором, зобов'язується передати у власність покупцю об'єкт продажу, а саме: приміщення ветеринарного пункту свинарника, що знаходиться в АДРЕСА_1, а покупець зобов'язався в порядку і на умовах, передбачених Договором, прийняти майно і сплатити договірну ціну 9247 грн. за нього, в порядку, передбаченому Договором.

Згідно підписаного ОСОБА_2 та ОСОБА_1, акту прийому-передачі нерухомого майна до договору купівлі-продажу від 15.01.2013 року Продавець передав, а Покупець отримав у власність приміщення ветеринарного пункту свинарника (інв.№16), що знаходиться в АДРЕСА_1. Одночасно Покупець передав, а Продавець отримав кошти в сумі 9247 грн.

Відповідно до вимог ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

За наведеного договір купівлі-продажу приміщення ветеринарного пункту свинарника підлягав нотаріальному посвідченню.

За змістом ч.3 ст.334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Частиною 3 ст.640 ЦК України встановлено, що договір, що підлягає нотаріальному посвідченню є укладеним з дня такого посвідчення.

Відповідно до ст.220 ЦК України в разі недодержання сторонами вимог про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Договір купівлі-продажу приміщення ветеринарного пункту свинарника (інв.№16) в АДРЕСА_1 від 15.01.2013 року нотаріально не посвідчений, а тому є нікчемним, не породжує для сторін прав та обов'язків, а тому не може бути підставою для визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно.

Рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального права та неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, в зв'язку з чим воно підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 317, 325 ЦПК України, ст.ст. 220, 657 ЦК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу прокурора Костопільського району Рівненської області задовольнити.

Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 25 лютого 2014 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді: Бондаренко Н.В.

Боймиструк С.В.

Шимків С.С.