У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді Рожина Ю.М.,

суддів - Григоренка М.П., Ковальчук Н.М.

секретаря судового засідання Демчук Ю.Ю.,

за участю

представників відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Рівненської області цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_4 на ухвалу Дубенського міськрайонного суду від 6 листопада 2014 року при розгляді заяви відповідачки ОСОБА_1 про скасування ухвали Дубенського міськрайонного суду від 28 березня 2014 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором позики.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, що з'явились у судове засідання, перевіривши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, -

в с т а н о в и л а:

Під час попереднього розгляду ухвалою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 6 листопада 2014 року скасовано заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на рухоме і нерухоме майно та грошові кошти, які належать ОСОБА_1, в межах заявлених позовних вимог, у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором позики.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції в апеляційній скарзі позивач вказує на її незаконність та необґрунтованість та як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права. Вказує, що ухвала про забезпечення позову у даній справі постановлена судом 28 березня 2014 року. Відповідачка в порушення ч.4 ст.154 ЦПК України не подала заяву, протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали, про скасування заходів забезпечення позову. Поряд з цим подала апеляційну скаргу на дану ухвалу, яка відповідно до ухвали апеляційного суду Рівненської області від 23 червня 2014 року не скасована, а тому набрала законної сили. Доводить, що суд першої інстанції в порушення ст.130 ЦПК України, під час попереднього розгляду, як слідує із самої ухвали, вирішив питання про скасування заходів забезпечення позову, що не є предметом розгляду цього питання на цій стадії судового розгляду справи, а може лише вирішуватися питання щодо забезпечення позову. Покликається на те, що відповідно до ч.5 ст.154 ЦПК України питання про скасування заходів забезпечення позову розглядається судом у судовому засіданні за участю сторін. Зазначає, що не був повідомлений судом щодо розгляду питання про скасування заходів забезпечення позову під час попереднього розгляду, а тому не мав можливості належним чином підготуватися та аргументувати свою позицію. Зазначає, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові вклади відповідачки могло забезпечити виконання її зобов'язання за договором позики, а відсутність таких застережень, враховуючи її доходи лише у вигляді пенсії можуть унеможливити виконання рішення суду. За викладених обставин просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити ухвалу про відмову ОСОБА_1 у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики у сумі боргу 60000 грн., 1324 грн. 93 коп. процентів за користування позикою, 780 грн. суми витрат від інфляції, 3% річних в розмірі 552 грн. 33 коп.

При подачі позову ОСОБА_4 подав, а суд першої інстанції прийняв заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, що належить відповідачці за місцем проживання або знаходиться в інших осіб із забороною на його відчуження.

Суд першої інстанції при відкритті провадження у справі ухвалою від 28 березня 2014 року задовольнив заяву позивача та наклав арешт на рухоме, нерухоме майно та грошові кошти, що належать відповідачці ОСОБА_1, яке знаходиться за місцем проживання та в інших осіб у межах суми боргу 62657 грн. 26 коп., яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 23 червня 2014 року за апеляційною скаргою відповідачки.

Після повторного розподілу справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики, після задоволення заяв відповідачки про відвід суддям Дубенського міськрайонного суду Рівненської області, ухвалою Дубенського міськрайонного суду від 30 жовтня 2014 року відкрито провадження у справі та призначено попередній розгляд.

Ухвалою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 6 листопада 2014 року скасовано заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на рухоме і нерухоме майно та грошові кошти, які належать ОСОБА_1, в межах заявлених позовних вимог.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції послався на докази надані позивачем на підтвердження своїх позовних вимог та матеріальний стан відповідачки, яка отримує лише пенсію, дійшов висновку про відсутність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду.

Колегія суддів не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Суд першої інстанції вдався до оцінки доказів наданих позивачем на підтвердження своїх позовних вимог, не пересвідчився про наявність майнового спору між сторонами, що є не припустимими до ухвалення рішення та протиричить нормам процесуального права щодо вчинення дій для забезпечення позову, зокрема ст.152 ЦПК України.

У відповідності до приписів п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України та роз'яснення, що викладені в п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року „Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" у справах за позовами майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги, що предметом апеляційного розгляду було оскарження ОСОБА_1 ухвали Дубенського міськрайонного суду від 28 березня 2014 року про забезпечення позову, яка ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 23 червня 2014 року залишена без змін, доводи відповідачки визнано безпідставними, а прийняту ухвалу місцевого суд прийняту з дотриманням процесуальних норм та принципу співмірності виду забезпечення позову заявленим вимогам.

ОСОБА_1 у заяві від 22.07.2014 року не навела належних та переконливих доводів, які могли слугувати підставою для скасування заходів забезпечення позову, за ухвалою Дубенського міськрайонного суду від 28 березня 2014 року, а тому відсутні підстави для її задоволення.

За викладених обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а тому наявні підстави для застосування положень ст.307 ЦПК України щодо скасування ухвали суду першої інстанції, яка прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,307,312,314,315,317,324,325 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 6 листопада 2014 року скасувати.

ОСОБА_1 відмовити у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий: Ю.М. Рожин

Судді: М.П. Григоренко

Н.М. Ковальчук