Справа № 0314/30/2012 Провадження №11/0390/211/2012 Головуючий у 1 інстанції:Хитрик Р.І.
Категорія: ст. 185 ч.2 КК УкраїниДоповідач: Хомицький А. М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 квітня 2012 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді -Хомицького А.М.,
суддів - Оксентюка В.Н., Польового М.І.,
за участю прокурора -Старчука В.М.,
представника потерпілої - ОСОБА_1,
захисника -адвоката ОСОБА_2,
засудженого - ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Рожищенського районного суду від 25 січня 2012 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Луцька Волинської області, житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, неодружений, не працює, згідно ст. 89 КК України несудимий, -
засуджений за ст.185 ч.2 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 залишено попередній - підписку про невиїзд.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 визначено обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.
Вироком вирішено долю речових доказів, зокрема металобрухт, вагою 188 кг. залишено потерпілій ОСОБА_4, а коня з гужовим транспортом, які належать ОСОБА_3, конфісковано в доход держави.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_5 за ст.ст. 185 ч.2, 75, 76 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі з встановленням двохрічного іспитового строку, апеляції щодо якого не надійшло.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області,
В С Т А Н О В И Л А :
Згідно з вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним у тому, що він 02 грудня 2011 року близько 23 години, за попередньою змовою з ОСОБА_5, перебуваючи на подвір'ї будинку АДРЕСА_2, шляхом вільного доступу таємно викрали 188 кг. металобрухту, чим спричинили потерпілій ОСОБА_4 майнову шкоду на загальну суму 338 грн. 40 коп.
У поданій на вирок апеляції та в доповненні до неї засуджений ОСОБА_3, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації своїх дій, просить вирок змінити, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.ст. 75, 76 КК України. При цьому просить врахувати, що вину у вчиненому він визнав повністю, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується, добровільно відшкодував потерпілій завдані збитки та має на утриманні восьмеро дітей. Крім цього, злочин вчинив внаслідок збігу тяжких сімейних та матеріальних обставин, сума викраденого є незначною та межує із сумою, за яку передбачена адміністративна відповідальність. Також суд, всупереч вимогам ч.1 ст. 81 КПК України, безпідставно конфіскував коня та гужовий транспорт, які є власністю його дружини ОСОБА_6 та не були визнані знаряддям злочину.
У своєму запереченні на апеляцію старший помічник прокурора Рожищенського району просить вирок щодо засудженого ОСОБА_3 залишити без змін, а його апеляцію без задоволення. Вважає, що судом при обранні покарання повністю враховані вимоги ст. 65 КК України.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляції, пояснення засудженого ОСОБА_3, його захисника ОСОБА_2 та представника потерпілої ОСОБА_1, які підтримували апеляцію, прокурора, який просив залишити вирок без зміни, дослідивши матеріали справи, колегія суддів судової палати дійшла висновку, що апеляція засудженого ОСОБА_3 підлягає до задоволення.
Висновки суду про винність ОСОБА_3 у вчиненні злочину, за який він засуджений, підтверджуються зібраними по справі доказами і ніким не оскаржуються.
Діям ОСОБА_3 дана правильна юридична оцінка, яка також ніким не оспорюється.
Згідно ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Між тим, колегія суддів судової палати знаходить, що судом першої інстанції при призначенні покарання засудженому ОСОБА_3 не в повній мірі враховано усі обставини, що пом'якшують його покарання.
Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 повністю визнав свою вину і розкаявся у вчиненому, активно сприяв органам слідства в розкритті злочину, повністю відшкодував потерпілій ОСОБА_4 завдані збитки, у зв'язку з чим остання не має до нього ніяких претензій.
Безпідставно судом першої інстанції не взято до уваги при призначенні покарання також доводи ОСОБА_3 про те, що на його утриманні перебувають восьмеро дітей, пославшись, що в копіях свідоцтв про народження цих дітей він не записаний батьком.
Посвідченням № НОМЕР_1, виданим Рожищенською районною державною адміністрацією 22.10.2010 року, стверджено що ОСОБА_3 (батько) та ОСОБА_6 (матір) мають пільги, передбачені законодавством для багатодітних сімей.
Згідно копій свідоцтв про народження дітей засуджений ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7
Біологічним батьком інших дітей - ОСОБА_10, 1994 р.н., ОСОБА_11, 1995 р.н., ОСОБА_11, 1997 р.н., ОСОБА_12, 2000 р.н., ОСОБА_13, 2002 р.н, був ОСОБА_14, який помер 10.04.2009 року, а тому вихованням та утримуванням всіх дітей займаються ОСОБА_3 разом із свою дружиною ОСОБА_6
Факт здійснення виховання ОСОБА_3 з дружиною восьми дітей та проживання разом з ними стверджено характеристикою, виданою Любченською сільською радою. Ця обставина характеризує його з позитивної сторони.
Ця ж характеристика містить і інші позитивні дані про нього, зокрема, що він веде домашнє господарство, тобто займається суспільно-корисною працею, будь-яких скарг на його поведінку не надходило.
Також слід врахувати, що сума викраденого майна є незначною і обставини, які обтяжують його покарання, у матеріалах справи відсутні.
Із урахуванням наведеного, суд першої інстанції, передчасно прийшов до висновку про неможливість виправлення і перевиховання ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства.
За наявності зазначених обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, колегія суддів вважає за можливе звільнити засудженого ОСОБА_3 на підставі ст. 75 КК України від відбуття призначеного покарання у вигляді позбавлення волі з покладенням на нього обов'язків згідно ст. 76 КК України в межах трьохрічного іспитового строку.
Таке покарання, на думку колегії суддів судової палати, відповідатиме принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Поряд з цим, колегія суддів судової палати також знаходить, що суд першої інстанції, в порушення вимог п.1 ч.1 ст.81 КПК України, безпідставно конфіскував в доход держави коня та гужовий транспорт, оскільки вони не є власністю ОСОБА_3, а також у встановленому законом порядку не були визнані знаряддями злочину. Тому вирок суду в цій частині слід змінити, виключивши з нього вказівку про конфіскацію цього майна.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 373 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області,
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 задовольнити, вирок Рожищенського районного суду від 25 січня 2012 року щодо нього змінити.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбуття призначеного судом покарання, якщо він протягом трьохрічного іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки, а саме: повідомлятиме органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи; періодично з'являтиметься в ці органи для реєстрації.
Виключити з мотивувальної та резолютивної частин вироку вказівки суду про конфіскацію в доход держави коня та гужового транспорту, залишивши їх ОСОБА_6 та ОСОБА_3
У решті цей вирок залишити без зміни.
Головуючий
Судді