Справа № 1-105/11/0309 Провадження №11/0390/217/2012 Головуючий у 1 інстанції:Хомич В.І.
Категорія: ст.ст. 286 ч.2, 135 ч.1 КК України Доповідач: Хомицький А. М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 березня 2012 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області у складі:
головуючого судді -Хомицького А.М.,
суддів -Польового М.І., Силки Г.І.,
за участю прокурора -Артиш Н.В.,
потерпілого - ОСОБА_1,
законного представника потерпілої ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
захисників -ОСОБА_4 та адвоката ОСОБА_5,
засудженого -ОСОБА_6,
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляціями потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_1, прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_6 на вирок Любешівського районного суду від 20 грудня 2011 року, яким
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з повною загальною середньою освітою, одружений, має на утриманні трьох малолітніх дітей, не працює, раніше не судимий, -
засуджений за ст. 286 ч.2 КК України на 6 (шість) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки, за ст. 135 ч.1 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_6 визначено обчислювати з дня затримання -15 вересня 2011 року.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_6 залишено попередній - тримання під вартою.
Стягнуто з ОСОБА_6 за лікування потерпілої ОСОБА_2 2 175 гривень 25 коп. в користь Любешівської ЦРЛ та 3 157 гривень 42 коп. в користь Волинської обласної клінічної лікарні.
Стягнуто з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_2 23 164 (двадцять три тисячі сто шістдесят чотири) гривні 70 коп. у відшкодування матеріальної та 25 000 (двадцять п'ять тисяч) гривень - моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_6 в користь потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_7 кожному по 722 (сімсот двадцять дві) гривні у відшкодування матеріальної та по 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень - моральної шкоди.
Вироком також вирішено долю речових доказів та судових витрат у справі.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області ,
В С Т А Н О В И Л А :
Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнаний винним у тому, що 15 вересня 2011 року близько 13 год. 30 хв., в порушення вимог п.п.1.1 р.34; 2.3 «б»; 2.9 «а»; 12.3; 12.4; 12.9 «б»Правил дорожнього руху України, керуючи у стані алкогольного сп'яніння автомобілем марки «ВАЗ-2106», р.н. НОМЕР_1, і рухаючись в населеному пункті с.Любязь Любешівського району в напрямку смт.Любешів зі швидкістю 93.5-95.5 км/год, перевищив дозволену в населеному пункті швидкість руху транспортного засобу, проявив неуважність під час руху, не переконався в безпеці руху, не зменшив швидкість та продовжив рух, не слідкуючи за зміною дорожньої обстановки, в результаті чого, виїхав на смугу зустрічного руху та на ліве по ходу руху узбіччя, не вживаючи негайних заходів для зменшення швидкості руху автомобіля аж до його зупинки, де здійснив наїзд на потерпілих ОСОБА_8 і ОСОБА_2, а також зіткнення з мотоциклом «Вайпер», д.н. НОМЕР_2, який стояв на тому ж узбіччі.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження, що спричинили його смерть, а ОСОБА_2 -тяжкі тілесні ушкодження.
В цей же день та час, після вчинення наїзду на ОСОБА_8 та ОСОБА_2, він покинув місце пригоди, не повідомивши про подію спеціальні служби чи сторонніх людей, завідомо залишивши без допомоги потерпілих, які перебували у небезпечному для життя стані і через отримані травми були позбавлені можливості вжити заходів до самозбереження.
У поданій на вирок апеляції потерпіла ОСОБА_2 просить вирок щодо ОСОБА_6 скасувати у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, постановивши новий вирок, яким призначити йому покарання за ст.ст. 286 ч.2, 135 ч.1 КК України - 8 років позбавлення волі, а також збільшити розмір відшкодування моральної шкоди в її користь до 50 000 грн. Зазначає, що діями засудженого заподіяно смерть ОСОБА_8, а їй -інвалідність на все життя. Крім цього, ОСОБА_6 вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння, не відшкодував завданих збитків, залишив місце пригоди. Також сума задоволеного цивільного позову не відповідає її реальним моральним стражданням, що проявилися у втраті коханої людини -ОСОБА_8, та загальному погіршенні стану здоров'я її організму, для лікування і реабілітації якого необхідні чималі кошти.
У своїй апеляції потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_1 також просять вирок щодо ОСОБА_6 скасувати внаслідок м'якості та постановити новий, яким призначити засудженому більш суворе покарання, а також задовольнити їх позов в частині відшкодування вартості мотоцикла «Вайпер». Зазначають, що судом детально не зазначено всіх кваліфікуючих ознак злочинів та наслідків, які наступили від них. Також судом безпідставно враховано обставини, які пом'якшують покарання засудженого, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне часткове відшкодування матеріальної та моральної шкоди, оскільки згідно п.2 ч. 1 ст. 66 КК України ця обставина враховується лише в разі повного відшкодування цих збитків. Крім цього, судом безпідставно не враховано обставину, яка обтяжує покарання ОСОБА_6 -вчинення злочину повторно, оскільки він вчинив два злочини.. Також відшкодування вартості мотоцикла «Вайпер»необхідно було здійснювати на підставі довідки про його вартість, яку повинно було надати слідство, долучивши її до цивільного позову.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок щодо ОСОБА_6 скасувати у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, постановивши новий вирок, яким призначити йому покарання за ст.ст. 286 ч.2, 135 ч.1 КК України - 8 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки. Зазначає, що ОСОБА_6 вчинив злочини у стані алкогольного сп'яніння, не надавши потерпілим медичної допомоги, зник з місця події, не розкаявся у вчиненому, за місцем проживання посередньо характеризується, що свідчить про його особливу суспільну небезпечність.
У своїй апеляції засуджений ОСОБА_6, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації своїх дій, просить вирок змінити, зменшивши йому строк призначеного покарання. При цьому просить врахувати, що він вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся, сприяв слідству у розкритті злочинів, добровільно частково відшкодував моральну шкоду, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має на утриманні трьох малолітніх дітей.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляцій, пояснення засудженого ОСОБА_6 та його захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які просили змінити вирок та пом'якшити обране засудженому покарання, прокурора, про необхідність призначення більш суворого покарання засудженому, потерпілого ОСОБА_1 та законного представника потерпілої ОСОБА_3, які просили скасувати вирок та постановити новий -з обранням засудженому більш суворого покарання та збільшенням сум відшкодування матеріальної та моральної шкоди, дослідивши матеріали справи, колегія суддів судової палати дійшла висновку, що апеляції потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_1, прокурора та засудженого ОСОБА_6 до задоволення не підлягають, а потерпілої ОСОБА_2 підлягають до задоволення частково.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 286 ч.2, 135 ч.1 КК України, підтверджуються зібраними по справі і дослідженими в судовому засіданні доказами і в апеляціях не заперечуються.
Діям ОСОБА_6 дана правильна юридична оцінка, яка також ніким не оспорюється.
Призначаючи йому покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, що відносяться до категорії невеликої тяжкості і тяжких, наявності в діях ОСОБА_6 кількох кваліфікуючих ознак злочину, що свідчить про підвищений ступінь суспільної небезпечності вчиненого, та даних про його особу, який злочини вчинив у стані алкогольного сп'яніння, завдані збитки в повному обсязі не відшкодував, обґрунтовано прийшов до переконання про неможливість виправлення і перевиховання ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства.
Разом з тим, враховано судом і інші обставини, що впливають на ступінь відповідальності, у тому числі й ті, на які посилається у своїй апеляції засуджений, зокрема, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочинів, добровільно частково відшкодував матеріальну та моральну шкоду, має на утриманні троє малолітніх дітей, позитивно характеризується за місцем проживання. Тому суд, реалізувавши принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, призначив ОСОБА_6 покарання, яке за своїм розміром не є найбільш суворим за санкціями інкримінованих йому статей Кримінального кодексу.
Посилання в апеляціях потерпілих та прокурора на необхідність призначення засудженому більш суворого покарання не ґрунтується на вимогах закону, оскільки судом першої інстанції із урахуванням усіх зазначених обставин справи призначено ОСОБА_6 основне покарання за ч.2 ст. 286, ч.1 ст.135 КК України ближче до максимальної межі та максимальне додаткове покарання за ч. 2 ст. 286 КК України, а також на підставі ч.1 ст. 70 КК України, визначено остаточне покарання, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів і не є надто м'яким.
Посилання в апеляції потерпілої ОСОБА_2 на те, що суд, призначаючи покарання засудженому, не врахував тяжких наслідків у вигляді смерті потерпілого, є безпідставним, оскільки спричинення смерті потерпілому внаслідок порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, є однією з кваліфікуючих ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за якою засуджено ОСОБА_6
Відповідно до ч. 4 ст. 67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, яка впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що обтяжує останнє.
Не заслуговують на увагу і доводи апеляції потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_1 в частині вчинення ОСОБА_9 злочину повторно та врахування цієї обставини як такої, що обтяжує його покарання, оскільки вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними статтями цього Кодексу, визнається повторним лише у випадках, передбачених в Особливій частині цього Кодексу, чого в даному випадку немає.
Безпідставними є твердження цих же потерпілих про те, що суд першої інстанції, всупереч вимогам п.2 ч. 1 ст. 66 КК України, врахував добровільне часткове відшкодування ОСОБА_9 матеріальної та моральної шкоди.
Перелік обставин, які пом'якшують покарання та зазначені у ст. 66 КК України, на відміну від обставин, які їх обтяжують, не є вичерпним. Згідно ч.2 цієї статті при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, що обґрунтовано зазначено в даному випадку судом першої інстанції.
На підставі вимог закону та шляхом внутрішнього переконання, суд обґрунтовано врахував й інші зазначені у вироку обставини, які пом'якшують покарання засудженого та заперечуються потерпілими.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що вирішуючи розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2, суд першої інстанції в повному обсязі не врахував моральні та фізичні страждання останньої від вчиненого щодо неї злочину, вирішивши її цивільний позов не в повній відповідності принципам розумності, виваженості й справедливості. Тому із урахуванням фізичних і моральних страждань потерпілої ОСОБА_2, які вона отримала від злочинів та зазначає в своїй апеляції, розмір відшкодування моральної шкоди в її користь необхідно збільшити.
Як убачається із мотивувальної частини вироку, при вирішенні питання про відшкодування матеріальної шкоди в користь потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_1 суд відмовив останнім у відшкодуванні повної вартості мотоцикла «Вайпер»в розмірі 8800 грн., а не в стягненні збитків внаслідок ушкодження цього мотоцикла під час дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином, суд не позбавив потерпілих права звернутись з таким позовом, коли ця сума збитків буде встановлена.
За таких обставин, підстав для скасування вироку за м'якістю чи зміни за суворістю призначеного ОСОБА_6 покарання та відшкодування вартості мотоцикла, про що ставиться питання в апеляціях потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_1, прокурора та засудженого, колегія суддів не знаходить.
З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст. 365, 366, 373 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області,
У Х В А Л И Л А :
Апеляції потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_1, прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а апеляцію ОСОБА_2 - задовольнити частково
Вирок Любешівського районного суду від 20 грудня 2011 року щодо ОСОБА_6 змінити.
Збільшити розмір відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_6 в користь потерпілої ОСОБА_2 до 40000 (сорока тисяч) гривень.
В решті цей вирок залишити без зміни.
Головуючий
Судді