П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 15.07.2008 р.                                                                                                     № 13/55 

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого - судді Степанюка А.Г., розглянувши матеріали справи

        Суддя  Степанюк А.Г.

                      Секретар судового засідання Федорова О.В.

На підставі ч. З ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15.07.2008 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач на задоволенні позову наполягає. В позовній заяві, в письмових поясненнях на заперечення відповідача проти позову свою позицію обґрунтовує тим, що на всіх товарних ярликах товару, що виставлені на реалізацію Позивачем, міститься найменування Позивача та його місцезнаходження. Останній вважає, що норма ст.15 Закон України «Про захист прав споживачів»(надалі - Закон) не містить вимог щодо обов'язкового найменування матеріалу вставки. Крім цього Позивач зазначає, що Правила роздрібної торгівлі ювелірними та іншими виробами з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння  не мають жодного посилання на наявність на ярлику інформації про дату виготовлення, назву матеріалів вставки та інформацію про місцезнаходження виробника. Також в позовній заяві зазначено, що Відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови не було належним чином обґрунтовано суми фінансових санкцій.

Відповідач у письмовому запереченні на позов повідомив, що проти позову заперечує. Останній зазначає, що виявлені під час перевірки порушення описані в акті перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 001169 від 18.05.07 р. Позивача було зобов'язано усунути виявлені порушення та надати звіт про їх усунення, що останнім зроблено не було. Виходячи з матеріалів справи зібраних під час перевірки та порушень, які зафіксовані в Акті, Відповідач керуючись Законом України «Про захист прав споживачів»та «Положенням про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів»(затверджене Постановою КМУ від 17.08.02 р. №1177) виніс оскаржувану постанову та наклав штраф на суму 3 916,65 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

          Позивач є фізичною особою-підприємцем та діє на підставі свідоцтва серії НОМЕР_1. Відповідно до довідки №640/05 головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві видом діяльності позивача є спеціалізована роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту.

На підставі направлення на перевірку №744, №745 від 18.05.07 р. представниками Відповідача було проведено перевірку щодо дотримання позивачем діючого законодавства про захист прав споживачів магазину ювелірних виробів, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Під час перевірки були виявлено наступні порушення: відсутність вагів відповідного типу та класу точності, відсутність спеціальної професійної підготовки працівника магазину, при контрольно вибіркової інспектування товарів встановлено реалізацію виробів, що не відповідають вимогам нормативних документів, а саме на підвісному ярлику відсутня маркування та доступна,  достовірна, своєчасна інформація про товар, про виробника, його місцезнаходження, дату виготовлення. На думку Відповідача дані недоліки порушуються норми чинного законодавства, зокрема, ст. 6, 15 Закону, п. 17, 21 постанови Кабінету Міністрів України (КМУ) від 15.06.06 р. №833 яка встановила правила торгівельного обслуговування населення, постанови КМУ від 25.03.99 р. №460 яка затвердила правила роздрібної торгівлі ювелірними та іншими виробами з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, а саме, п.3, 4, 5, 16, 17 цих правил. Також Відповідач вважає, що відбулось порушення ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, торгівлі виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння №82/350 від 26.12.00 р., п.2.2.2 ч. Г, п. 2.3. ч. Г, п.2.3.2 ДСТУ -3527-97.

Дані порушення зафіксовані в акті перевірки №001169.

Як стверджує Відповідач, Позивачу було надано час для усунення виявлених недоліків та зобов'язано надати про це звіт. Через те, що останній не подав звіт про усунення недоліків, Відповідач вважає, що не був належним чином повідомлений їх виправлення.

На підставі акту перевірки Відповідач застосував норму ст. 23 Закону відповідно до якої за реалізацію ювелірних виробів без необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про місцезнаходження виробника, дату виготовлення та назви матеріалу вставки, було прийнято оскаржуване рішення та накладено стягнення в розмірі 3916,65 грн.

Суд вважає, що рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства. При цьому беруться до уваги наступні положення нормативно-правових актів:

В п. 4 ч.1 ст. 4 Закону зазначено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).

Стаття 26 Закону надає право спеціально уповноваженим центральним органам виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальним органам в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснювати державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і, зокрема, мають право: перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.

Ст. 6 Закону говорить, що Продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. В статті 15 Закону встановлено чіткий перелік вимог, щодо інформації про продукцію яка має надаватись споживачеві, а саме має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація про продукцію повинна містити: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; дані про основні властивості продукції; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; дату виготовлення; гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування (тощо).

Крім вказаних норм, на думку суду, дане питання чітко урегульовано низкою постанов КМУ України, зокрема, в пункті 5 Правил роздрібної торгівлі ювелірними та іншими виробами з дорооцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння закріпелного Постанової КМУ України №460 25.03.99 р. передбачено, що Покупці повинні забезпечуватися необхідною, доступною та достовірною і своєчасною інформацією про ювелірні вироби. Продавець повинен надавати покупцю кваліфіковану консультацію під час вибору товарів та зобов'язаний передати йому ювелірні вироби, які за якістю відповідають вимогам нормативних документів.

Статтею 11 вказаних правил типове маркування ювелірних виробів передбачає наявність наступної інформації: на лицьовому боці товарного ярлика до виробу зазначається найменування або товарний знак підприємства-виробника, найменування виробу або його шифр, найменування сплаву металу та його проба, маса виробу, ціна за 1 г (для вагових виробів) або ціна виробу; на зворотному боці товарного ярлика -артикул, номер (розмір) каблучки або браслета, найменування каменю, нормативно-правовий акт, відповідно до якого виготовлено виріб, кількість та якісні характеристики каменів (колір, дефектність, маса, форма огранки). Ювелірні вироби як вітчизняного, так і іноземного виробництва повинні мати опломбовані товарні ярлики. Товарний ярлик до вагового ювелірного виробу повинен бути прикріплений ниткою і опломбований. Якщо конструкція виробу перешкоджає такому кріпленню товарного ярлика, його укладають в індивідуальну упаковку разом з виробом або прикріплюють до неї.

Судом враховується, що на підвисному ярлику було відсутнє, зокрема, належне маркування про дату виготовлення, назви матеріалів вставки, маси виробу із вставки, кількісні та якісні характеристики каменів тощо.

Суд встановив, що рішення Відповідача було прийнято обґрунтовано, з дотриманням норм чинного законодавства, та ст. 23 Закону застосована належним чином.

Відповідно до ч. З ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням  права особи  на участь  у  процесі  прийняття  рішення;  своєчасно,  тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись ст. ст. 69-71, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні позову відмовити.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до  апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова  суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                                                 А. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено 28.07.2008 р.