ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

06.08.2008 р.                                                                                                     № 13/58

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Степанюка А.Г., розглянувши справу

за адміністративним позовом     Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва

до                      Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателліт еконоснова»

Товариства з обмеженою відповідальнісю «Теплий дім»

про:   визнання укладеного відповідачами усного правочину, вчиненого шляхом обміну первинними документами недійсним у відповідності до ст. 207 ГК України;

стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Теплий дім»м.Київ в доход державного бюджету України отриманий від товариства з обмеженою відповідальністю «Сателіт еконоснова» товар згідно видаткової накладної №РН-05-123-2 від 5 травня 2006 року

Суддя  Степанюк А.Г.

Секретар судового засідання Федорова О.В.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 06.08.2008 року о 13 год. 15 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи:

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м.Києва звернулася до суду з позовом до ТзОВ «Сателліт еконоснова»(Відповідач 1), ТзОВ «Теплий дім»(Відповідач 2) про визнання усного правочину про поставку товарів –недійсним відповідно до ст. 207 ГК України, оскільки такий вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства при наявності умислу у Відповідача 1.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що за умовами правочину ТзОВ «Сателліт еконоснова»відвантажив, ТзОВ «Теплий дім»прийняв товар, загальна вартість якого складає 52049,86 грн., про виконання зобов’язань якого свідчить видаткова накладна №РН-050-123 від 05.05.2006 року. Позивач звертає увагу суду на припис ст. 207 ГК України, яким встановлено, що господарське зобов’язання, яке вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути визнано на вимогу державного органу недійсним повністю або в частині. Крім того, оспорювана угода повинна бути визнана судом недійсною в силу ст. 49  ЦК України редакції 1963 року, оскільки така була укладена з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільсва та за наявності умислу хоча б однієї сторони щодо настання відповідних наслідків щодо приховування доходів від оподаткування. Вироком Голосіївського районного суду м.Києва від 06.07.2007 року встановлено, що пособницькі дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 при створенні фіктивного підприємства, призвели до заподіяння державі великої матеріальної шкоди у вигляді ненадходження до бюджету податку на додану вартість в сумі 845282 грн, що підтверджує наявність умислу у Відповідача 1 на укладення договору з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та настання відповідних наслідків (руйнування системи оподаткування в Україні).

А тому просить визнати усний правочин, вчинений шляхом обміну первинними документами, між ТзОВ «Сателліт еконоснова»і ТзОВ «Теплий дім»недійсним у відповідності до ст. 207 ГК України, стягнути з Відповідача 2 в дохід держави товар, отриманий згідно видаткової накладної №РН-05-123-2 від 05.05.2006 року.

У письмовому запереченні проти позову та додатковому запереченні, а також повноважний представник відповідача 2 ТОВ Теплий дім»у судовому засіданні повідомив, що проти позову заперечує. В обгрунтування свого заперечення вказує, що згідно оспорюваного договору ТОВ «Теплий дім»придбав у ТОВ «Сателліт еконоснова»товар на загальну суму 52049,86 грн., виконавши зобов’язання належним чином відповідно до умов договору. Даний договір не був укладений з метою, суперечною інтересам держави і суспільства. З часу укладення угоди пройшло більше 2 років. Товар придбаний у ТОВ «Сателліт еконоснова»був проданий 15 та 16 травня 2006 року ТОВ «ДОНСПЕЦМОНТАЖ»та ТОВ «ВЕЖА»згідно видаткових накладних. Крім того звертає увагу суду на те, що учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов’язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає а зобов’язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Відповідач 1 ТОВ «Сателліт еконоснова»відзиву на позовну заяву не надав, явку своїх представників у судове засідання не забезпечив.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Між відповідачами був укладений усний правочин шляхом обміну первинними документами про поставку товарів.

Як зазначили сторони, оспорюваний правочин було виконано Відповідачами, його Стронами.

Органи державної податкової служби, відповідно до Закону «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року можуть звертатися до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України (зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; …)

Як вбачається, правочин було вчинено 05.05.2006 року.

У ЦК України, який набрав чинності з 1.01.2004 року, не передбачені такі публічно-правові санкції за укладення недійсної угоди, які були встановлені ст. 49 ЦК редакції 1963 року, а саме стягнення в доход держави одержаного однією чи обома сторонами за угодою, укладеною з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

Згідно зі ст. 228 ЦК наслідком укладення угоди, яка порушує публічний порядок, є двостороння реституція.

За змістом ч.2 ст.5 ЦК, цей кодекс має зворотню дію в часі у випадках, коли він пом’якшує або скасовує відповідальність особи.

Таким чином, посилання Позивача на необхідність застосування судом публічно-правових санкцій, згідно ст. 49 ЦК України редакції 1963 року, суперечить вимогам чинного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 207 ГК України, який набрав чинності 01.09.2004 року, господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави або суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін чи відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення ст. 207 та ст. 208 ГК застосовуються з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, а тому згідно з ч.1 ст. 203, ч.2 ст. 215, ч.2 ст.228 ЦК є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За змістом ч.1 ст. 208 ГК України застосування передбачених нею санкцій можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Ці санкції не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов’язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування зазначених санкцій необхідна наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Згідно ст. 250 ГК України адмністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, товар було поставлено та кошти за такий внесено 05.05.2006 року, а позов Позивач пред’явив 12.05.2008 року, отже пропустив строк можливого застосування судом адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи все вищевикладене, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163  КАС України, адміністративний суд,

ПОСТАНОВИВ:

в задоволенні позовних вимог відмовити.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова  суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                                                     А. Степанюк

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –07.08.2008 року.