ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2014 р.Справа № 916/2483/14

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Савицького Я.Ф., Ярош А.І.

(відповідно до розпорядження голови суду від 15.10.2014р. №2500 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Семещенко В.О., за довіреністю від 23.06.2014р.

від відповідача: Розенбойм Ю.О., за довіреністю від 03.10.2014р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс"

на рішення господарського суду Одеської області від 08 вересня 2014 року

у справі №916/2483/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс"

про стягнення 703672,52 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Порше Мобіліті" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ "Транс-Сервіс" про стягнення 703672,52 грн., з яких: 413188,59 грн. основного боргу, 65950,06 грн. збитків, 221142,99 грн. штрафних санкцій, 3390,88 грн. 3% річних та судові витрати.

Рішенням господарського суду Одеської області від 08 вересня 2014 року у справі №916/2483/14 (суддя Степанова Л.В.) позов ТОВ "Порше Мобіліті" задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 413188,59 грн. основного боргу, 50382,34 грн. збитків, 217081,78 грн. штрафу, 3390,88 грн. 3% річних та 13680,87 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу, з огляду на обґрунтованість та доведеність таких вимог. Також місцевий господарський суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення збитків та штрафу. Окрім того, з урахуванням наявних в матеріалах доказів та за наслідком здійсненого судом перерахунку, місцевий господарський суд дійшов до висновку про правомірність нарахованих позивачем 3 % річних за період з 15.10.2013р. по 12.06.2014р. у розмірі 3 390,88 грн.

Не погодившись з ухваленим рішенням господарського суду першої інстанції, відповідач (ТОВ "Транс-Сервіс") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Порше Мобіліті" відмовити у повному обсязі. При цьому відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права і не повним з'ясуванням обставин справи, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник скаржника у судових засіданнях підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача (ТОВ "Порше Мобіліті") у судових засіданнях надав пояснення, згідно з якими позивач не погоджується з апеляційною ТОВ "Транс-Сервіс", просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

11.11.2014р. позивач звернувся до апеляційного господарського суду із заявою про забезпечення позову. У задоволенні вказаної заяви було відмовлено, через її необґрунтованість.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників позивача та відповідача, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

Матеріали справи свідчать про те, що 08 червня 2011 року між ТОВ "Порше Мобіліті" (позивач, компанія) та ТОВ "Транс - Сервіс" (відповідач, позичальник) було укладено кредитний договір № 50001685 (надалі - договір № 50001685 від 08.06.2011р.) за умовами якого сума кредиту складає: 595043,75 грн., еквівалент суми кредиту в Євро - 50 750,00 євро, строк кредиту - 48 місяців. Процента ставка: фіксована за ставкою 15,00 % річних. Цільове призначення: на придбання автомобіля марки Porsche, модель Panamera, кузов № WPOZZZ97ZBL004163, об'єм двигуна 3605 куб. см., рік випуску 2011. Перший внесок за власні кошти в оплату автомобіля здійснено в еквіваленті 50 750,00 євро. Ціна автомобіля відповідно до договору з дилером в еквіваленті 101 500,00 євро. Спосіб надання кредиту: перерахування на рахунок № 260090391201 у банку ТОВ "Комерсбанк", МФО 339339.

Також, між ТОВ "Порше Мобіліті" (компанія) та ТОВ "Транс - Сервіс" (позичальник) були укладені Загальні умови кредитування, як додаток до кредитного договору № 50001685 від 08.06.2011р., відповідно до пп. 1.1, 1.2 яких компанія зобов'язується надати позичальнику кредит (надалі за текстом - кредит) у сумі, визначеній у кредитному договорі, в українських гривнях (далі за текстом - сума кредиту). В кредитному договорі сторони встановлюють еквівалент суми кредиту у іноземній валюті, прийнятій для сторін. Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати і повернути компанії кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання кредиту та інші платежі відповідно до умов кредитного договору.

Відповідно до окремих положень п. 1.3.1 Загальних умов кредитування - розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту, визначено у гривні на день укладання кредитного договору у графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною кредитного договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту відповідно до виставлених компанією рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку, зазначеного у кредитному договорі.

Згідно з пп. 1.4.1, 1.4.2 Загальних умов кредитування надання кредиту здійснюється починаючи з дати укладення кредитного договору. Датою надання кредиту є дата списання коштів у розмірі суми кредиту з рахунку компанії відповідно до умов кредитного договору. Повернення кредиту здійснюється позичальником у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, за винятком випадків, у яких цими Загальним умовами кредитування передбачено інші строки повернення кредиту.

Пунктом 1.4.3 Загальних умов кредитування передбачено, зокрема, що до 10 числа кожного місяця компанія надсилає позичальнику відповідні рахунки для сплати чергового платежу відповідно до графіку погашення кредиту. Черговий платіж підлягає сплаті у строк відповідно до графіку погашення кредиту. Компанія має право надсилати рахунки за поштовою адресою позичальника, а також електронною поштою, а позичальник зобов'язується забезпечити отримання рахунків та їх вчасну сплату.

Відповідно до п. 1.7 Загальних умов кредитування повернення заборгованості: за домовленістю сторін будь-які кошти, отримані компанією від позичальника, будуть зараховуватись у виконання зобов'язань позичальника у наступному порядку (незалежно від призначення платежу, визначеного позичальником): у першу чергу - пеня та штрафні санкції відповідно до ст. 8; у другу чергу - прострочені комісії у такій черговості: 1) разова комісія за переказ коштів; у третю чергу - сплачені компанією страхові платежі в порядку, передбаченому пунктом 5.6 цього кредитного договору; у четверту чергу - прострочені проценти; у п'яту чергу - строкові комісії; у шосту чергу - строкові проценти; у сьому чергу - прострочена сума основного боргу; у восьму чергу - строкова сума основного боргу; у дев'яту чергу - інші вимоги та витрати компанії.

За п. 2.1 Загальних умов кредитування за використання кредиту у межах встановленого терміну кредитування позичальник сплачує компанії проценти за процентною ставкою (фіксованою або змінною), визначеною у кредитному договорі.

Пунктом 2.4 Загальних умов кредитування передбачено нарахування процентів: щомісячно, 15 числа поточного місяця. Період нарахування процентів починається з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються за методом "30/360" (для цілей розрахунку один календарний місяць складається із 30 днів, при цьому умовно в році 360 днів) відповідно до графіку погашення кредиту. Проценти нараховуються на еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, яка залишається неповернутою, відповідно до графіку погашення кредиту. При цьому проценти не нараховуються за період з жати отримання кредиту і до першого календарного дня наступного місяця.

Відповідно до п. 2.5 Загальних умов кредитування термін сплати процентів: одночасно із поверненням чергового платежу в терміни та в сумі відповідно до графіку погашення кредиту, за винятком випадків, у яких цими загальними умовами кредитування передбачено інші строки сплати процентів.

Пунктами 3.2, 3.2.1 Загальних умов кредитування передбачений порядок дострокового повернення кредиту та встановлено дострокове повернення на вимогу компанії. Сторони погоджують, що компанія має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав, у випадку порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення кредиту відповідно до графіку погашення кредиту та/або сплати плати за користування кредитом на строк більше ніж 30 календарних днів.

Згідно з п. 3.3 Загальних умов кредитування термін дострокового повернення кредиту вважатиметься таким, що настав, а кредит - таким, що підлягає поверненню, на 5-й (п'ятий) календарний день з дня направлення Компанією відповідної письмової вимоги позичальнику. У цей термін (якщо інший термін не буде вказано у письмовій вимозі компанії) позичальник зобов'язаний повернути компанії у повному обсязі суму кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню (сума до повернення позичальником розраховується компанією і вказується у повідомлені компанії).

Пунктом 5.5 Загальних умов кредитування передбачено, що позичальник зобов'язується забезпечити страхування майна, яким забезпечено виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, на протязі усього терміну дії кредитного договору в страховій компанії, яка авторизована компанією. Страхування майна забезпечується на наступних умовах: термін страхування - не менше одного року з дня укладення договору застави з переукладанням/продовженням терміну страхування на кожний наступний рік, при цьому позичальник зобов'язаний упевнитись, що страхова компанія є авторизована компанією , в протилежному випадку позичальник укладає договір страхування майна з іншою автоматизованою страховою компанією; застраховані ризики - пошкодження, втрата або знищення майна; страхова сума - повна вартість майна з виплатою страхового відшкодування компанії (вигодонабувач за страхуванням) в межах заборгованості позичальника за кредитним договором. Здійснювати щорічне страхування зазначеного майна на вказаних умовах до повного виконання зобов'язань за кредитним договором. Невідкладно надавати компанії оригінали відповідних полісів страхування.

Відповідно до п. 5.6 Загальних умов кредитування позичальник зобов'язується, в тому випадку, якщо позичальник не сплатить суми страхових платежів на користь страхової компанії у строки, обумовлені договором страхування, вказаним у п. 5.5 цього кредитного договору, цим кредитним договором позичальник дає згоду і доручає від імені і за рахунок позичальника сплату страхових платежів, передбачених таким договором (договорами) страхування, на користь страхової компанії. Позичальник компенсує компанії втрати, понесені останньою у зв'язку із виконанням даного доручення, в порядку, передбаченому пунктом 1.7.3 цього кредитного договору.

Згідно з п. 8.1 Загальних умов кредитування у разі порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту відповідно до графіку погашення кредиту, позичальник сплачує компанії пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення до моменту повного погашення заборгованості включно. Сплата пені не звільняє Позичальника від сплати процентів за фактичний термін користування Кредитом.

Пунктом 8.2 Загальних умов кредитування передбачено, що у разі порушення позичальником терміну повернення кредиту, визначеного у статті 3.3, за винятком умови порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту відповідно до графіку погашення кредиту, передбаченої в статті 3.2.1, позичальник сплачує компанії штраф у розмірі 20 (двадцяти) відсотків від суми кредиту.

Відповідно до п. 8.3 Загальних умов кредитування за кожний випадок порушення позичальником умов статей 5.1, 5.2, 5.3, 5.4, 8.2 позичальник сплачує компанії штраф у еквіваленті 15 Євро чи 20 дол. США відповідно до еквіваленту суми кредиту у кредитному договорі на момент направлення компанією першої вимоги щодо сплати, та відповідно еквівалент 20 Євро чи 25 дол. США за направлення другої вимоги щодо сплати, та еквівалент 25 Євро чи 30 дол. США за направлення третьої вимоги щодо сплати (якщо компанія вирішить надіслати таку третю вимогу).

Згідно з п. 8.4 Загальних умов кредитування у випадку будь-якого порушення позичальником вимог пункту 5.5 цього кредитного договору, включаючи, але не обмежуючись випадками несплати позичальником сум страхових платежів на користь страхової компанії у строки, обумовлені договором страхування, укладання позичальником договору страхування із страховою компанією, не авторизованою компанією тощо, позичальник сплачує на вимогу компанії штраф в розмірі 15% від суми кредиту. Зазначені у цій статті штрафні санкції підлягають сплаті позичальником не пізніше ніж через 7 (сім) робочих днів з дня направлення відповідної вимоги компанією, а у разі дострокового повернення кредиту за рішенням компанії - відповідно до статті 3.3. Якщо позичальник не здійснить оплату протягом вказаного терміну з моменту отримання першої вимоги щодо сплати, компанія надсилає в такий же спосіб другу платіжну вимогу щодо сплати, яка подовжує строк здійснення оплати ще на 8 (вісім) робочих днів. Якщо позичальник не здійснить оплату протягом вказаного терміну з моменту отримання другої вимоги щодо сплати, компанія відповідно до статті 3.2.1 кредитного договору вимагатиме повернення кредиту достроково, а також погашення всієї суми заборгованості за кредитним договором, про що повідомить у відповідній вимозі (повідомлені) про дострокове погашення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором.

Пунктом 8.5 Загальних умов кредитування передбачено, що збитки, заподіяні у зв'язку з неналежним виконанням Кредитного договору, повинні бути відшкодовані винною стороною у повному обсязі, понад передбачені штрафні санкції.

Згідно графіку погашення кредиту, що є додатком до кредитного договору № 50001685 від 08.06.2011р., встановлений графік відповідного погашення у період з 15.07.2011р. по 15.06.2015р.

09 червня 2011 року між ТОВ "Емералд Спорткар" (продавець) та ТОВ "Транс - Сервіс" (покупець) було укладено договір купівлі - продажу № 11-18 (надалі - договір № 11-18 від 09.06.2011р.), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець - оплатити та прийняти новий автомобіль торгової марки "Порше" ("Porsche"), обладнання та аксесуари, якщо воно додатково придбається Покупцем та зазначено у Специфікації (далі - Товар, Автомобіль). Найменування, модель автомобіля, його компенсація, найменування додаткового обладнання, аксесуарів, кількість та ціна зазначені у специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору № 11-18 від 09.06.2011р. ціна товару станом на дату укладення договору становить 991 739,58 грн., крім того ПДВ 198 347,92 грн. Загальна сума договору становить 1190087,50 грн. Сторони погоджують, що загальна сума договору еквівалентна 101500,00 Євро при встановленому Національним Банком України офіційному курсі Євро по відношенню до української гривні на дату укладання договору: 1 Євро = 11,7250 грн. Ціна Товару, визначена у цьому пункті, є дійсною, якщо інше не передбачено у Специфікації.

В подальшому, 14.06.2011р. між ТОВ "Порше Мобіліті" (заставодержатель) та ТОВ "Транс - Сервіс" (заставодавець) було укладено договір застави (надалі - договір застави від 14.06.2011р.) відповідно до окремих положень п. 1.1 якого Заставодавець з метою забезпечення виконання викладених нижче зобов'язань заставляє майно (далі за текстом - предмет застави), а саме автомобіль з наступними характеристиками: марки Porsche, модель Panamera, кузов № WPOZZZ97ZBL004163, об'єм двигуна 3605 куб. см., рік випуску 2011, колір чорний, державний номер ВН 1113 ЕА. За домовленістю сторін заставна вартість Предмета застави становить 1 190 087,50 грн. Право власності на заставне майно, яке є предметом застави за цим договором, залишається у заставодавця.

Відповідно до п.п. 1.3, 1.3.1 договору застави від 14.06.2011р. заставою за цим договором забезпечуються вимоги заставодержателя за кредитним договором № 50001685 від 08.06.2011, укладеного між сторонами, за яким: заставодержатель видає заставодавцю кредит за кредитним договором у сумі 595 043,75 грн., що на день укладання кредитного договору складає еквівалент 50 750,00 Євро, а заставодавець зобов'язується його використати за цільовим призначенням та згідно встановленим строкам використання, своєчасно сплачувати плату за користування кредитом (проценти за ставкою у розмірі 15,00% та комісії: разова комісія за переказ коштів - 2,50 % від суми кредиту та комісія за дострокове повернення - )% від суми повернення), а також своєчасно повернути кредит заставодержателю.

Згідно з п. 1.3.2 договору застави від 14.06.2011р. строк користування кредитом за кредитним договором встановлено згідно з графіком погашення кредиту, що є невід'ємною частиною до кредитного договору, але в будь-якому випадку кредит підлягає поверненню не пізніше 15.06.2015 року, якщо інший строк повернення кредиту не встановлено у відповідності до зазначеного кредитного договору.

Пунктом 2.3.7 договору застави від 14.06.2011р. закріплені обов'язки заставодавця по відношенню до предмета застави: день підписання цього договору заставодавець за власні кошти здійснює страхування предмету застави в авторизованій Заставодержателем страховій компанії на користь заставодержателя на наступних умовах: термін страхування - не менше одного року з дня укладання цього договору з переукладанням/продовженням терміну страхування на кожний наступний рік; застраховані ризики - пошкодження, втрат та знищення майна; страхова сума - повна вартість майна з виплатою страхового відшкодування заставодержателю (вигодо набувач за страхуванням). Здійснити щорічне страхування предмета застави на вказаних умовах до повного виконання зобов'язань за кредитним договором. Сума страхового відшкодування не повинна бути меншою від вартості майна, що зазначена у розділі І цього Договору.

Відповідно до п. 2.3.9 договору застави від 14.06.2011р. в тому випадку, якщо заставодавець не сплатить страховій компанії страхові платежі у строки, обумовлені договором (договорами) страхування, які будуть укладені згідно з пунктом 2.3.7 цього Договору, затаводавець дає згоду та доручає заставодержателю здійснити від імені і за рахунок заставодавця сплату страхових платежів, передбачених таким договором (договорами) страхування, на користь страхової компанії. Заставодаевць компенсує заставодержателю витрати, понесені останнім у зв'язку із виконанням даного доручення, в порядку, передбаченому кредитним договором.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його нотаріального посвідчення (п. 7.1 договору застави від 14.06.2011р.).

16.06.2011р. ТОВ "Порше Мобіліті" здійснило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Емералд Спорткар" оплату за авто згідно Кредитного договору № 50001685 від 08.06.2011р. у розмірі 595 043,75 грн. згідно з платіжним дорученням № 1341 від 16.06.2011р.

Таким чином, ТОВ "Порше Мобіліті" умови кредитного договору № 50001685 від 08.06.2011р. шляхом надання ТОВ "Транс - Сервіс" кредиту у розмірі 595 043,75 грн. було виконано у повному обсязі.

Як зазначає позивач у, ТОВ "Транс - Сервіс", починаючи з жовтня 2013 року перестало виконувати свої зобов'язання щодо повної та своєчасної сплати щомісячних платежів за кредитним договором № 50001685 від 08.06.2011 року сплативши лише частково платіж за жовтень 2013р. на суму 5 870,43 грн. згідно з рахунком фактурою № 00127252 від 02.10.2013р. на суму 15 734,25 грн. та не сплативши взагалі щомісячні платежі за листопад 2013р. - березень 2014р. за наступними рахунками - фактурами: № 00134154 від 04.11.2013р. на суму 15 977,18 грн., № 00140898 від 03.12.2013р. на суму 15 847,24 грн., № 00147885 від 02.01.2014р. на суму 16 207,40 грн., № 00154873 від 03.02.2014р. на суму 16 567,57 грн. та № 00161817 від 03.03.2014р. на суму 20 762,43 грн., на загальну суму 95 225,64 грн.

Вищенаведене стало підставою для звернення ТОВ "Порше Мобіліті" до господарського суду Одеської області з відповідною позовною заявою.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд прийшов до наступних висновків.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).

За ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Цивільним законодавством України передбачено, що зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача були неодноразово направлені листи щодо сплати заборгованості від 04.10.2013р., 16.10.2013р., 05.11.2013р., 18.11.2013р., 04.12.2013р., 16.12.2013р., 03.01.2014р., 16.01.2014р., 05.02.2014р., 17.02.2014р. та від 04.03.2014р. Крім того, 04.03.2014р. ТОВ "Порше Мобіліті" на адресу ТОВ "Транс - Сервіс" було направлено вимогу (повідомлення) № 50001685 щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором згідно з яким позивач вимагає дострокового повернення Суми кредиту у повному обсязі та заборгованості відповідно до умов Договору, яка в свою чергу, була залишена відповідачем без відповіді та виконання.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає доведеним те, що ТОВ "Транс - Сервіс" неналежно виконувало свої грошові зобов'язання за укладеним з ТОВ "Порше Мобіліті" кредитним договором, у зв'язку з чим допустив прострочення з повернення суми кредиту, а тому позовні вимоги в даній частині стягнення 413188,59 грн. основного боргу є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Так, господарським законодавством України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони (ч. 2 ст. 193 ГК України). Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Щодо позовних вимог ТОВ "Порше Мобіліті" в частині стягнення з відповідача 65950,06 грн. збитків, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Як вбачається з письмових пояснень позивача, збитками позивач визначає вартість послуг ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі" з супроводжуванням процесу звернення стягнення на предмет застави, представництва інтересів позивач у виконавчому проваджені, стягнення сум заборгованості станом на момент подання позовної заяви з урахуванням ПДВ у розмірі 4 200 грн., вартості послуг наданих ТОВ "Юридичною фірмою "Вернер" для підготовки відповідної позовної заяви до господарського суду Одеської області з урахуванням ПДВ у розмірі 11 367,72 грн.; витрати на страхування предмету застави з урахуванням ПДВ у розмірі 50382,34 грн.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Також відшкодування збитків передбачено ст. 224 ГК України, відповідно до якої учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Приписами ст. 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Чинним законодавством передбачено, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) факт порушення зобов'язання або завдання збитків (протиправна дія або бездіяльність); 2) наявність і розмір завданих збитків або шкоди; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання і збитками або завданням шкоди та розміром шкоди; 4) вина особи, яка порушила зобов'язання, або завдала шкоду.

Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитків, повинна довести як розмір збитків так і факт їх понесення.

Статтями 32-34 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року N 7 встановлено, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою. Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що зазначені позивачем збитки у загальному розмірі 15 567,72 грн., що складаються з вартості послуг ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі" з супроводжуванням процесу звернення стягнення на Предмет застави, представництва інтересів позивач у виконавчому проваджені, стягнення сум заборгованості станом на момент подання позовної заяви з урахуванням ПДВ у розмірі 4200 грн. та вартості послуг наданих ТОВ "Юридичною фірмою "Вернер" для підготовки відповідної позовної заяви до господарського суду Одеської області з урахуванням ПДВ у розмірі 11 367,72 грн., за своєю правовою природою є судовими витратами, а тому не можуть стягуватись під виглядом збитків.

Згідно з п. 2.3.9 договору застави від 14.06.2011р. в тому випадку, якщо Заставодавець не сплатить страховій компанії страхові платежі у строки, обумовлені договором (договорами) страхування, які будуть укладені згідно з пунктом 2.3.7 цього Договору, Заставодавець дає згоду та доручає Заставодержателю здійснити від імені і за рахунок Заставодавця сплату страхових платежів, передбачених таким договором (договорами) страхування, на користь страхової компанії. Заставодавець компенсує Заставодержателю витрати, понесені останнім у зв'язку із виконанням даного доручення, в порядку, передбаченому Кредитним договором.

Так, як вбачається з матеріалів справи, з огляду на той факт, що з жовтня 2013 року відповідачем були порушенні вищезгадані умови договору щодо сплати страхових платежів, позивачем були сплачені наступні страхові платежі: на підставі рахунку - фактури № 28-0199-13-1001 від 02.10.2013р. за жовтень - листопад 2013р. у сумі 6 296,75 грн. згідно з платіжним дорученням № 50004724 від 04.10.2013р.; на підставі рахунку - фактури № 28-0199-13-1103 від 12.11.2013р. за листопад - грудень 2013р. у сумі 6 297,95 грн. згідно з платіжним дорученням № 50007187 від 13.11.2013р.; на підставі рахунку - фактури № 28-0199-13-1203 від 11.12.2013р. за грудень 2013 - січень 2014рр. у сумі 6 297,95 грн. згідно з платіжним дорученням № 50007430 від 16.12.2013р.; на підставі рахунку - фактури № 28-0199-14-0102 від 09.01.2014р. за січень - лютий 2014р. у сумі 6 297,95 грн. згідно з платіжним дорученням № 107 від 10.01.2014р.; на підставі рахунку - фактури № 28-0199-14-0201 від 08.02.2014р. за лютий - березень 2014р. у сумі 6 297,95 грн. згідно з платіжним дорученням № 50005788 від 11.02.2014р.; на підставі рахунку - фактури № 28-0199-14-0301 від 03.03.2014р. за березень - квітень 2014р. у сумі 6 297,95 грн. згідно з платіжним дорученням № 50005959 від 04.03.2014р.; на підставі рахунку - фактури № 28-0199-14-0402 від 07.04.2014р. за квітень - травень 2014р. у сумі 6 297,95 грн. згідно з платіжним дорученням № 50006217 від 08.04.2014р.; на підставі рахунку - фактури № 28-0199-14-0503 від 06.05.2014р. за травень - червень 2014р. у сумі 6 297,89 грн. згідно з платіжним дорученням № 50006389 від 07.05.2014р. на загальну суму у розмірі 50 382,34 грн.

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги матеріали та обставини справи, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Порше Мобіліті" в частині стягнення з відповідача 50 382,34 грн. збитків.

Щодо позовних вимог ТОВ "Порше Мобіліті" в частині стягнення з відповідача штрафу за порушення зобов'язань, вказаних в п. 3.3 договору у розмірі 119 008,75 грн., штрафу за порушення зобов'язань, вказаних в п. 5.5 договору у розмірі 89 256,56 грн., штрафу за порушення зобов'язань, вказаних в п. 8.3 договору у розмірі 8 816,47 грн. та 4061,21 грн. пені, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Обчислення розміру збитків здійснюється у валюті, в якій провадилися або повинні бути проведені розрахунки між сторонами, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Також, відповідно до ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача не був присутнім у судових засіданнях, під час розгляду даної справи у господарському суді першої інстанції.

Разом з апеляційною скаргою відповідачем було подано клопотання в порядку ст. 233 ГК України, ч.3 ст. 83 ГПК України про зменшення розміру штрафних санкцій.

За ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічно це питання вирішено і в ст. 233 ГК України.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Зменшення розміру неустойки передбачено у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, і можливе за рішенням суду. При цьому суд має враховувати:

- ступінь виконання зобов'язання боржником. Суд повинен узяти до уваги даний факт, незважаючи навіть на те, що часткове виконання є неналежним. Зменшення розміру штрафних санкцій має бути мінімальним, якщо боржник не починав виконання своєї частини зобов'язання;

- майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні. У разі вирішення питання стосовно зменшення розміру штрафних санкцій повинен бути врахований майновий стан боржника і кредитора. Іноді стягнення штрафних санкцій у повному обсязі може призвести до припинення діяльності боржника;

- не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Такою підставою може бути відсутність негативних наслідків у потерпілої сторони від прострочення виконання зобов'язання.

Підставою для зменшення розміру неустойки судом має бути явна невідповідність розміру неустойки наслідкам порушення зобов'язання, під якою слід розуміти ступінь виконання зобов'язання боржником; причини невиконання та заходи, вжиті боржником для належного виконання, часткова сплата неустойки в добровільному порядку; форма вини боржника та інші обставини, що заслуговують на увагу. На нашу думку, таке бачення вирішення проблеми варте уваги.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи свідчать про те, що порушення зобов'язання відповідачем не потягло за собою значних збитків для позивача та враховуючи ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та їх інтереси, що заслуговують на увагу, колегія суддів вважає ці обставини справи винятковими та вважає за доцільне зменшити розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 10000 грн.

При цьому, апеляційний господарський суд звертає увагу, що складне фінансове становище відповідачем доведено належними та допустимими доказами, проте позивачем не надано відповідних доказів на підтвердження свого скрутного фінансового становища.

Згідно з п. 8.1 Загальних умов кредитування у разі порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту відповідно до графіку погашення кредиту, позичальник сплачує компанії пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення до моменту повного погашення заборгованості включно. Сплата пені не звільняє Позичальника від сплати процентів за фактичний термін користування Кредитом.

Апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 4061,21 грн. пені, з огляду на обґрунтованість, доведеність та правомірність таких вимог.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3390,88 грн. 3% річних, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши надані позивачем розрахунки 3% річних, апеляційний господарський суд приймає їх як обґрунтовані, правомірні, та складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Порше Мобіліті" в частині стягнення з відповідача 3390,88 грн. 3% річних.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу ТОВ "Транс-Сервіс" слід частково задовольнити, а рішення господарського суду Одеської області від 08 вересня 2014 року у справі №916/2483/14 частково скасувати.

Керуючись ст.ст. 83, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс" задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 08 вересня 2014 року у справі №916/2483/14 скасувати частково, виклавши резолютивну частину цього рішення в наступній редакції:

„Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" задовольнити частково:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс - Сервіс" (65078, м. Одеса, вул. Космонавтів, 32, код ЄДРПОУ 21001601) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" (02152, м. Київ, проспект Павла Тичини 1-В, код ЄДРПОУ 36422974) 413188 (чотириста тринадцять тисяч сто вісімдесят вісім) грн. 59 коп. основного боргу, 50382 (п'ятдесят тисяч триста вісімдесят два) грн. 34 коп. збитків, 10000 (десять тисяч) грн. штрафу, 4061 (чотири тисячі шістдесят один) грн. 21 коп. пені, 3390 (три тисячі триста дев'яносто) грн. 88 коп. 3% річних та 9620 (дев'ять тисяч шістсот двадцять) грн. 62 коп. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити."

3.Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 04 грудня 2014 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов А.І. Ярош Я.Ф. Савицький