Справа № 2-391/11

Провадження № 2/438/24/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2014 року Бориславський міський суд Львівської області

в складі: головуючого судді Пещука Р.Й.

при секретарі: Наминанік О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бориславі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу, дарування та розподілу спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 після остаточного уточнення своїх позовних вимог просить суд ухвалити рішення про визнання недійсним договору №1 від 14.04.2011р. про купівлю-продаж будівельних матеріалів, з яких самочинно побудовано незавершене будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1; визнати недійсним договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 від 16 листопада 2011р.; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 26 січня 2011 року, розміром 0,06 га по АДРЕСА_1. Крім цього, просить розподілити між нею та ОСОБА_2 спільне сумісне майно подружжя, зокрема, будівельні матеріали та обладнання, що були використані в процесі та для побудови незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 600 кв.м., що розташована за цією адресою.

В обґрунтування позову вказує на те, що вона з відповідачем ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 01.02.1996 року, спільних дітей у них немає. Рішенням суду від 18.09.2008 року шлюб між ними розірвано. За період їхнього подружнього життя вони з ОСОБА_2 набули майно, яке згідно з ст.61 СК України, є об'єктом права спільної сумісної власності. До цього майна належить земельна ділянка площею 600 кв.м. по АДРЕСА_1, надана у власність відповідачу ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд. Також до об'єктів права спільної сумісної власності належать матеріали та обладнання, що були придбані за спільні сімейні кошти та використані ними для побудови незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1.

Однак, за спірним договором дарування від 26.01.2011р. відповідач без її відома та згоди подарував вищевказану земельну ділянку своїй матері ОСОБА_6 Вважає цей договір удаваним та таким, що вчинений з метою ускладення судового процесу, а також з порушенням норм законодавства. Крім цього, на момент укладення даного договору між нею та ОСОБА_2 ще тривав судовий спір з приводу розподілу незавершеного будівництвом будинку, а на сам будинок було накладено арешт та заборонено його відчуження.

Крім цього, відповідач ОСОБА_2 без її відома та згоди продав своїй матері ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу №1 від 14.04.2011р. будівельні матеріали, з яких побудовано незавершений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1. Вказаний договір укладено з порушенням норм законодавства, при цьому його також укладено під час дії арешту на це майно та оголошення заборони на його відчуження.

Наприкінці 2011р. їй також стало відомо про те, що від 16 листопада 2011р. між матір'ю відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 (як продавцем) та її донькою - відповідачем ОСОБА_4 (як покупцем) було укладено договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва житлового будинку АДРЕСА_1. Цей договір було укладено у той час, коли діяла ухвала суду про забезпечення позову, якою заборонено відчуження будівельних матеріалів, з яких побудовано незавершений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1.

Про укладення вказаних договорів їй не було відомо. Вважає, що вони укладені з порушенням законодавства, внаслідок чого було неправомірно відчужено спільне сумісне майно подружжя, а тому згадані договори визнати недійсними, а в порядку розподілу спільного сумісного майна подружжя визнати за нею право власності на 1/2 ідеальну частину будівельних матеріалів та обладнання, що були використані в процесі та для побудови незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 та на ? ідеальну частину земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1, загальна площа якої становить 600 квадратних метрів, кадастровий номер: 4610300000:25:036:0121; цільового призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та дала суду пояснення аналогічні змісту позовної заяви.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_8 у судовому засіданні позову не визнали, пояснили, що доводи позивачки в обґрунтування її позовних вимог є цілком надуманими і задоволенню не підлягають.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що вона придбала у ОСОБА_2 незавершений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_1 на законних підставах з посвідченням договору купівлі-продажу в нотаріуса, а тому вважає позов ОСОБА_1 про безпідставним та просить в ньому відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 та третя особа приватний нотаріус Бориславського нотаріального округу ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлялися судом про час та місце розгляду справи, а тому суд вважає, що справу слід розглянути у їхній відсутності.

Оглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 укладений та зареєстрований 01.02.1996 року у відділі РАГС м.Борислава, актовий запис № 10, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 10.11.1999 р. Рішенням Бориславського міського суду від 18.09.2008 року шлюб між ними розірвано.

За час спільного сімейного життя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вели спільне господарство та мали певні офіційні доходи від свого заробітку. Спільних дітей за час спільного подружнього життя сторони не мали.

Стаття 60 Сімейного кодексу України вказує на те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляду за дітьми, хвороби тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя. При цьому, виникнення режиму спільної сумісної власності подружжя на все придбане за час шлюбу майно презюмується, доки інший із подружжя не доведе іншого, тобто діє презумція спільного майна подружжя. Також, за статтею 70 Сімейного кодексу України у разі поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або шлюбним договором. У пунктах 23 та 24 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про право на шлюб, про розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007р. №11 роз»яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з»ясовувати джерело і час його придбання. Не належить до спільної сумісної власності майно одного із подружжя, набуте особою до шлюбу, набуте особою за час шлюбу, але за кошти, які належали одному із подружжя особисто та інше. За час спільного сімейного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули певне спільне майно, в тому числі незавершений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_1, який було споруджено на підставі наданого відповідачу ОСОБА_2 рішенням виконавчого комітету Бориславської міської ради за №360 від 24.07.2001р. дозволу на будівництво індивідуального житлового будинку. Даний житловий будинок споруджено на земельній ділянці, переданій безоплатно у власність відповідача на підставі рішення Бориславської міської ради за №307 від 21 червня 2001р., які є предметом спору згідно уточнених позовних вимог позивача ОСОБА_1 Водночас, чинним до цього часу рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 11 березня 2010р. у цивільній справі №2-51/2010р. відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову про поділ спільного майна подружжя, а саме про поділ незавершеного будівництвом житлового спірного житлового будинку АДРЕСА_1. Підставою відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 стали обставини, визначені частиною 2 статті 331 Цивільного кодексу України, згідно якої право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва, при цьому таке право власності підлягає державній реєстрації. Водночас, в ухвалі апеляційного суду Львівської області від 22 березня 2011р., постановленої за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції від 11 березня 2010р. міститься посилання на норму статті 331 Цивільного кодексу України, згідно якої до завершення будівництва особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані у процесі цього будівництва. Згідно уточненої позовної заяви позивач ОСОБА_1 просить суд визнати за нею саме право власності на ? ідеальну частину будівельних матеріалів та обладнання, що використані у процесі та для побудови незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1, які є належно обґрунтованими та підставними зважаючи на вищезгадані норми права та обставини, встановлені судовими рішеннями у цивільній справі №2-51/2010р. Обгрунтованими належним чином та підставними вважає суд і доводи ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на ? ідеальну частину земельної ділянки по АДРЕСА_1, на якій розташований незавершений будівництвом спірний житловий будинок, будівельні матеріали й обладнання, які використані у процесі побудови якого і підлягають до розподілу у даному цивільному процесі. Так, у відповідності до положень частини 1 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Аналогічні твердження містяться у положенні пункту 18-2 постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 16.04.2004р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», згідно якої відповідно до положень статей 81, 116 Земельного кодексу України окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не по майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Однак, якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою, переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на ? ідеальної частини будівельних матеріалів та обладнання, що використані у процесі та для побудови незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 внаслідок розподілу спільного сумісного майна подружжя суд виходить із положень частин 1, 4 та 5 статті 71 Сімейного кодексу України, згідно яких майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, я крім випадків, передбачених ЦК України, якої не виявила позивач у процесі розгляду справи. Присудження одному із подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, чого не було зроблено жодною стороною процесу до моменту завершення судового процесу . Аналогічні положення закріплені у постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про право на шлюб, про розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007р. за №11.

У процесі розгляду даної цивільної справи встановлено, що відповідач ОСОБА_2 14 квітня 2011р. уклав із своєю матір»ю ОСОБА_6 договір купівлі-продажу будівельних матеріалів, з яких побудовано спірний незавершений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_1. Водночас, позивач ОСОБА_1 стверджує, що не надавала відповідачу жодного дозволу чи згоди на здійснення такої угоди. Дані доводи позивач обґрунтовує тим, що 12 квітня 2014р. Бориславським міським судом Львівської області у даному судовому процесі постановлено ухвалу про вжиття заходів забезпечення цивільного позову, згідно якої заборонено відповідачу ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії, пов'язані із відчуженням в тому числі будівельних матеріалів та обладнання, що були придбані та використані в процесі та для побудови незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1.

Також, судом встановлено, що 16 листопада 2011р. між ОСОБА_6 як продавцем та ОСОБА_4 як покупцем укладено договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 , зареєстрованого за №1276. Даний договір укладено між сторонами у той час, коли була чинною дія ухвали Бориславського міського суду Львівської області від 01 липня 2011р. у даній справі про накладення арешту на незавершене будівництво житлового будинку АДРЕСА_1, який зведено із матеріалів та у процесі побудови якого використано обладнання, що є об'єктом спільного сумісного майна подружжя та являється предметом даного цивільного спору та про заборону ОСОБА_6 вчиняти будь-які дії щодо відчуження чи передачі у користування або в оренду будівельних матеріалів та обладнання, з яких споруджено незавершений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_1. Водночас, ухвалу судового засідання Бориславського міського суду Львівської області від 29 серпня 2011р., постановлену судом за наслідками розгляду заяви ОСОБА_2 про скасування ухвали суду щодо заміни виду та способу забезпечення позову у цивільній справі №2-391/2011р. про поділ спільного майна подружжя, винесеної судом від 01.07.2011р., згідно якої було помилково скасовано судом вжитий захід забезпечення позову про накладення арешту на незавершений будівництвом спірний житловий будинок, скасовано колегією суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області згідно ухвали суду апеляційної інстанції від 26 січня 2012р. Крім цього встановлено, що ухвала суду була видана позивачу ОСОБА_2 із порушенням процесуального закону, а саме у порушення вимог частини 11 статті 153 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про заміну одного виду забезпечення позову іншим зупиняє виконання цієї ухвали. Однак, її видано позивачу ОСОБА_2 ще до моменту спливу терміну, передбаченого для оскарження ухвали, та без відмітки на цій ухвалі про те, що ухвала на момент її видання судом заявнику ще не набрала законної сили. Таким чином, відповідач ОСОБА_6 на момент укладення оскаржуваного позивачем ОСОБА_1 договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва житлового будинку АДРЕСА_1, зареєстрованого за №1276 від 16 листопада 2011р. була обмежена судом у встановленому законом порядку на право здійснення цього виду правочину. Тому, задовольняючи позовні вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 від 16 листопада 2011р., укладеного між співвідповідачем у справі ОСОБА_6 як продавцем з однієї сторони та ОСОБА_4 як покупцем з другої сторони, зареєстрованого у реєстрі за №1276 та посвідченого третьою особою у справі, - приватним нотаріусом Бориславського нотаріального округу ОСОБА_5, та про визнання недійсним договору №1 від 14.04.2011р. про купівлю-продаж будівельних матеріалів, з яких побудовано незавершений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_1, укладений відповідачем ОСОБА_2, із своєю матір»ю ОСОБА_6 суд виходив із наступного:

відповідно до статті 68 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України; відповідно до частини 1 статті 69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Згідно частин 1 та 2 статті 65 СК дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя , за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого із подружжя. Дружина, чоловік мають право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Аналогічні положення зафіксовані у частині 3 статті 215 ЦК України, згідно якої якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа аперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин), та у частині 4 статті 369 ЦК України, згідно якої правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень. Водночас, статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Отже, оскаржувані позивачем договори є правочинами (договорами), які виходять за межі дрібних побутових договорів, що були укладені відповідачем ОСОБА_2 без згоди ОСОБА_1, та відповідачем ОСОБА_6, правонаступником якої являються відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у той час, коли діяла пряма заборона суду ОСОБА_6 на вчинення будь-яких дій щодо розпорядження будівельними матеріалами та обладнанням, з яких побудований та які використано у процесі будівництва незавершеного житлового будинку АДРЕСА_1.

При цьому суд критично оцінює твердження відповідачів про те, що спірний житловий будинок, який був предметом оскаржуваного договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 від 16 листопада 2011р. за №1276, укладеного між співвідповідачем у справі ОСОБА_6 як продавцем з однієї сторони та ОСОБА_4 як покупцем з другої сторони, є іншим будинком, нібито спорудженим відповідачем ОСОБА_6 після попереднього знесення спірного житлового будинку, що був споруджений за час подружнього проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_2, оскільки дані обставини не доведені відповідачами у належний спосіб, а позивачем ОСОБА_1 надано суду ряд документів, які свідчать про спростування факту знесення (демонтування) спірного житлового будинку ОСОБА_2 та факту нібито спорудження відповідачем ОСОБА_6 на цьому ж місті нового будинку.

З аналогічних підстав слід визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 26 січня 2011року, укладений між відповідачем ОСОБА_2 з однієї сторони (дарувальником) та його мамою ОСОБА_6 з другої сторони (обдаровуваною), що посвідчений приватним нотаріусом Бориславського нотаріального округу ОСОБА_5, про що внесено запис у реєстр за №49, згідно якого незаконно Дарувальником передано у власність Обдаровуваної земельну ділянку розміром 0,06 га по АДРЕСА_1, кадастровий номер даної земельної ділянки: 4610300000:25:036:0121. оскільки відповідач ОСОБА_2 укладав цей договір із своєю матір»ю у той час, коли уже перебував на розгляді у суді цивільний спір про розподіл спірного незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1, який розташований на спірній земельній ділянці та на ? частину будівельних матеріалів й обладнання, що були використані для побудови цього незавершеного будівництвом житлового будинку по праву претендує позивач ОСОБА_1 Водночас, цільове призначення спірної земельної ділянки є для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель, що розміщені на цій земельній ділянці. На момент відчуження відповідачем ОСОБА_2 спірної земельної ділянки ОСОБА_6 спірний незавершений будівництвом житловий будинок уже був споруджений на даній земельній ділянці, тому дана земельна ділянка не могла бути використана за іншим цільовим призначенням, ніж для використання її з метою будівництва та обслуговування спірного об'єкта нерухомості, співвласником якого як співвласником спільного сумісного майна подружжя являлася на той час і позивач ОСОБА_1 Вирішуючи даний цивільний спір, суд також критично оцінює твердження відповідача ОСОБА_2 про те, що матеріали та обладнання, використані у процесі та для побудови незавершеного будівництвом спірного житлового будинку АДРЕСА_1, частково придбані ним під час шлюбу проте за особисті кошти, а частково подаровані йому його батьками, оскільки такі твердження не підтверджені належними та допустимими доказами у справі, або відповідачем не зазначено підстав, у зв'язку із якими він звільняється від такого доказування, що суперечить положенням статей 60 та 61 Цивільного процесуального кодексу України.

З урахуванням наведеного, враховуючи, що придбані за час шлюбу об»єкти нерухомого майна, а саме будівельні матеріали, які були використані в процесі побудови незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1, а також земельна ділянка, що розташована за цією ж адресою цільовим призначенням якої є для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель є спільною сумісною власністю позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2, відтак, позивачу належить право власності на ? їх ідеальну частину.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 209 ч.3, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 60, 61, 63, 65, 68, 69, 70, 71 Сімейного кодексу України, ст.ст. 368, 369, 372 ЦК України, ст. 89 ЗК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Визнати недійсним договір №1 від 14.04.2011р. про купівлю-продаж будівельних матеріалів, з яких самочинно побудовано незавершене будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_6.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 від 16 листопада 2011р., укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, зареєстрованого у реєстрі за №1276 та посвідченого приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу ОСОБА_5.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 26 січня 2011 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_6, що посвідчений приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про що внесено запис у реєстр за №49, згідно якого ОСОБА_2 передано у власність ОСОБА_6 земельну ділянку розміром 0,06 га по АДРЕСА_1, кадастровий номер даної земельної ділянки: 4610300000:25:036:0121.

Розподілити між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільне сумісне майно подружжя.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальну частину будівельних матеріалів та обладнання, що були використані в процесі та для побудови незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? ідеальну частину земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1, загальна площа якої становить 600 квадратних метрів, кадастровий номер: 4610300000:25:036:0121; цільового призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Львівської області через Бориславський міський суд Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: