ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2014 р. Справа № 804/12048/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

при секретарі судового засіданняЩербак А.Ю.

за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Горлачова С.В. Баранник О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Дніпродзержинський спецкомбінат» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003032203, №0003042203, №0003022203 від 24.07.2014р., -

ВСТАНОВИВ:

11.08.2014р. Комунальне підприємство «Дніпродзержинський спецкомбінат» звернулося з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 24.07.2014р. №0003032203 на суму 22780,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 24.07.2014р. №0003042203 на суму 11390,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 24.07.2014р. №0003022203 на суму 1,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вищевказані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню з огляду на те, що акт перевірки від 07.07.2014р. подано на підпис без реєстрації, не пронумерований, не містить номер і дату реєстрації, не містить дати видачі та номеру направлення на перевірку, що є порушенням норм ст. 80 ПК України. Щодо не забезпечення роздрукування щоденного «Z» звіту РРО та не зберігання його в КОРО, то позивач зазначає, що згідно листа ДПАУ від 07.11.02р. №7501/6/23-2119 підприємство має право не роздруковувати фіскальні звіти у вихідні та святкові дні та згідно наказу позивача №159-к/mp від 30.05.2014р. в магазинах позивача за адресами пр. Леніна, 66,вул. Будівельників,23а вихідними і святковими днями були визначені 08.06.2014р. та в цей день ці магазини не працювали, готівка не надходила, отже, звіти по РРО не друкувались, що не було враховано відповідачем при перевірці. Щодо не роздрукування щоденно фіскальних звітних чеків РРО у зв'язку з чим за податковим повідомленням-рішенням №0003032203 були застосовані штрафні санкції у сумі 22780 грн., то позивач також не погоджується з таким рішенням посилаючись на те, що нарахування штрафних санкцій відбулося за кожен день не роздрукування «Z» звіту, а саме: 67 шт., тоді як згідно ст. 115 ПК України у разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, штрафні санкції застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо та у відповідності до вимог ст.61 Конституції України особа не може бути притягнута двічі до відповідальності одного виду за одне й те саме порушення. Також позивач не згоден з висновками щодо не роздрукування «Z» звітів з 04.06.2014р. по 26.06.2014р., так як в цей період роботу РРО не було розпочато, при проведенні перевірки не було взято до уваги наказу №9-аг від 26.06.2014р. щодо початку роботи касових апаратів та ні в Законі «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ні в Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги) від 28.08.2013р. №417 не зазначено з якого дня з моменту реєстрації РРО необхідно починати працювати на РРО. Окрім того, на думку позивача, відповідачем було порушено і норми п.86.8 ПК України щодо прийняття рішення протягом 10 робочих днів з дня, наступного з днем вручення платнику податків акта перевірки, оскільки акт перевірки був вручений позивачеві 04.07.2014р., а зареєстрований 07.07.2014р. та рішення прийняті лише 24.07.2014р. Що стосується податкового повідомлення-рішення №0003022203 за яким застосовано до позивача штраф у розмірі 1 грн., то позивач вказує на те, що в порушення змісту рішення за формою «С» наведеного у додатку 10 до Порядку №1236 сума прописом зазначена - двадцять дві тисячі гривень 00 копійок, тоді як штраф складає 1 грн. Позивач не погоджується також і з податковим повідомленням-рішенням №0003042203 на суму 11390 грн. за не роздрукування щоденно фіскальних чеків РРО з огляду на те, що вказане порушення є триваючим та не може множитися на кількість не роздрукованих звітів, є порушенням одного й того ж виду, а тому позивач не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення двічі, відповідальність повинна наставати як за одне порушення, тобто лише 340 грн. незалежно від кількості днів не передання та не роздрукування чеків.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, у письмових запереченнях просив у задоволенні позову відмовити повністю посилаючись на те, що працівниками Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було здійснено фактичну перевірку КП «Дніпродзержинський спецкомбінат» розташованого за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Петровського, 69а за результатами якої було встановлено порушення позивачем п.1, п.2, п.7, п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995р. (далі - Закон №265), а саме: проведення розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій за період з 01.01.2014р. по 26.06.2014р. на загальну суму 969430,67 грн.; незабезпечення щоденного роздрукування «Z» звітів РРО та не забезпечення їх зберігання в КОРО №3000062242; неподання звітності до органів доходів і зборів, пов'язану із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та розрахункових книжок. При цьому, перевірка проводилась в присутності начальника підприємства та головного бухгалтера, акт був вручений 04.07.2014р. та згідно п.86.5 ст.86 ПК України вказаний акт був зареєстрований на наступний робочий день - 07.07.2014р. Надалі, за вказаним актом відповідачем, за місцем обліку платника податку, 24.07.2014р. були прийняті податкові повідомлення-рішення №0003032203, №0003042203, №0003022203 за якими до позивача застосовані штрафні санкції за проведення розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій у розмірі 1 грн., за неподання до органів державної податкової служби звітності, пов'язаної із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок у 67 випадках у розмірі 11390,00 грн. (170,00 х 67); за невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в КОРО у 67 випадках у розмірі 22780,00 грн. (340,00 х 67) згідно ст. 17 Закону №265.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 24.09.2014р.

Судом у ході судового розгляду справи встановлені наступні обставини у справі.

Комунальне підприємство «Дніпродзержинський спецкомбінат» зареєстроване як юридична особа 06.07.2000р. за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ,Дніпровський район, вул. Петровського, буд. 69А, перебуває на обліку як платник податків у Дніпродзержинській ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ станом на 02.04.2014р. (а.с.14).

У період з 26.06.2014р. по 04.07.2014р. працівниками Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області за участю начальника підприємства позивача та головного бухгалтера позивача було здійснено фактичну перевірку позивача щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), про що було складено акт, копія якого була вручена позивачеві 04.07.2014р. головному бухгалтеру підприємства, що підтверджується змістом акту, який у подальшому був зареєстрований 07.07.2014р. (а.с.10-11).

Зі змісту вказаного вище акту видно, що податковою інспекцією були встановлені порушення п.1,п.2, п.7, п.9 ст.3 Закону №265, а саме:

- проведення розрахункових операцій без застосування РРО за період з 01.01.2014р. по 26.06.2014р. на загальну суму 969430,67 грн.;

- не забезпечення щоденного роздрукування «Z» звітів РРО та не забезпечення їх зберігання в КОРО №3000062242;

- не подання звітності до органів доходів і зборів, пов'язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок (а.с.10-11).

В подальшому, на підставі вказаного акту податковою інспекцією 24.07.2014р. були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення форми «С», а саме:

- №0003042203 за яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 11390 грн. згідно з п.9 ст.17 Закону №265 (а.с.7);

- №0003032203 за яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 22780,00 грн. згідно з п.4 ст.17 Закону №265 (а.с.44);

- №0003022203 за яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн. згідно з п.1 ст. 17 Закону №265 (а.с.9).

Позивач не згоден з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, просить визнати їх протиправними та скасувати посилаючись на неправомірність множення податковим органом суми штрафу 170 грн. та 340 грн. на 67 випадків порушень, вважає, що за перевіркою, проведеною 04.07.2014р. вчинено позивачем 1 разове порушення, яке є триваючим, а тому позивач не може бути двічі притягнутий до відповідальності за одне й те саме порушення згідно ст. 61 Конституції України, окрім того, зазначає, що податковою інспекцією були порушені строки прийняття податкового повідомлення-рішення, визначені п.86.8 ПК України.

Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових обґрунтованих підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003032203, №0003042203 від 24.07.2014р., виходячи з наступного.

Згідно п.1,п.7,п.9 ст. 3 Закону №265 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема:

1)проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуг) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені на фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

7) подавати до органів доходів і зборів звітність, пов'язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв'язку;

9) щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій ( за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій (КОРО).

За приписами ст. 15 Закону №265 передбачено, що контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону, здійснюють органи доходів і зборів шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.

У відповідності до вимог ст. 17 Закону №265 за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги) за рішеннями відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

- 1 грн. за порушення вчинене вперше у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи - п.1 ст.17 Закону №265;

- 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 грн.) у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання - п.4 ст.17 Закону №265;

- 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170 грн.) у разі неподання до органів доходів і зборів звітності, пов'язаної із застосуванням реєстратора розрахункових операцій, розрахункових книжок та копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків з реєстратора розрахункових операцій по дротових або бездротових каналах зв'язку, у разі обов'язкової її подання - п.9 ст.17 Закону №265.

Судом у ході судового розгляду справи було встановлено, що факти наявності порушень виявлених у ході фактичної перевірки 04.07.2014р., які викладені в акті фактичної перевірки, складеного 04.07.2014р. та зареєстрованого 07.07.2014р. позивачем не оспорюються.

Між тим, позивач оспорює порядок проведення розрахунку штрафних санкцій у ході якої податковою інспекцією було проведено множення 67 випадків порушень на суму встановленого розміру штрафу - 170 грн. та 340 грн. відповідно та визначення 11390,00 грн. та 22780,00 грн. за податковими повідомленнями-рішеннями №0003032203, №0003042203, що підтверджується відповідним розрахунком (а.с.33).

Відповідно до п.115.1 ст.115 Податкового кодексу України у разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення.

В той же час, Податковий кодекс України не містить визначення поняття разового та триваючого правопорушення, а тому ст.115 Податкового кодексу України не врегульовує випадки застосування фінансових санкцій, якщо одне діяння містить ознаки декількох податкових правопорушень.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що окремо стягнення мають застосовуватися лише в тому випадку, якщо вчинено декілька діянь,що містять ознаки одного чи різних видів правопорушень. Для цього кожне з правопорушень має бути зафіксовано окремо і в різний період часу.

Отже, якщо ж контролюючим органом зафіксовано декілька порушень одного і того ж виду у різні періоди, однак у межах однієї перевірки, контролюючий орган має право застосувати одну штрафну санкцію як за одне порушення у розмірі встановленому Законом №265 незалежно від кількості випадків виявлених під час перевірки порушень з урахуванням норми ст. 61 Конституції України, якою встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення.

Відповідна правова позиція була висловлена і у постанові Верховного Суду України від 16.04.2013р. у справі №21-89а13.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що податковий орган, застосовуючи фінансові санкції за податковими повідомленнями-рішеннями №0003032203, №0003042203 від 24.07.2014р. шляхом множення випадків, виявлених порушень на суму встановленого розміру штрафу (170 х 67; 340 х 67), притягнуто позивача до юридичної відповідальності за вчинене правопорушення одного виду та застосовано за одне й те саме порушення декілька разів у межах однієї перевірки, що суперечить приписам ст. 61 Конституції України.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Так, представником відповідача у ході судового засідання не наведено жодних підстав та не надано жодних доказів правомірності прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень №0003032203, №0003042203 від 24.07.2014р. з урахуванням наведених вище норм ст.61 Конституції України.

Також представником відповідача у ході судового розгляду справи не наведено жодних доказів, які б дозволяли посадовим особам контролюючих органів здійснювати відповідні розрахунки штрафних санкцій у спосіб, який було наведено у наданому суду розрахунку шляхом множення 67 випадків порушень на суму встановленого законом розміру штрафу (а.с.33).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, перевіривши правомірність прийняття оспорюваних рішень №0003032203, №0003042203 від 24.07.2014р. згідно до вимог ч.3 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що вказані податкові повідомлення-рішення прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому їх слід визнати протиправними та скасувати.

В той же час, судом не приймаються до уваги доводи представника позивача про те, що податковим органом був порушений порядок оформлення акту перевірки, акт наданий на підпис без реєстрації, не пронумерований, не містить дати видачі та номеру направлення на перевірку в порушення ст. 80 ПК України з огляду на те, що порушення порядку оформлення перевірок не може слугувати підставою для визнання протиправними та скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень за умови наявності факту встановленого порушення, яке не спростовано позивачем.

Окрім того, слід зазначити, що фактична перевірка проводилася в присутності посадових осіб позивача - начальника позивача та головного бухгалтера, акт фактичної перевірки був підписаний головним бухгалтером позивача, що свідчить про допуск позивачем посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки та підтверджує факт дотримання посадовими особами контролюючого органу порядку перевірки встановленого ст. 80 ПК України.

Також слід зазначити, що п.86.5 ст.86 ПК України передбачено, що акт про результати фактичних перевірок складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм вбачається, що реєстрація вказаного акту відбувається на наступний робочий день після проведення перевірки, а саме: в даному випадку перевірка закінчилася 04.07.2014р., акт був зареєстрований на наступний робочий день - 07.07.2014р., що відповідає вимогам п.86.5 ст.86 ПК України, а тому твердження позивача про те, що вказаний акт не був зареєстрований та не містить дати видачі, не пронумерований, не містить номеру направлення на перевірку є безпідставними та такими, що суперечать п.86.5 ст.86 ПК України.

Не можуть бути прийняті до уваги і доводи представника позивача про порушення податковим органом строків прийняття оспорюваних рішень, встановлених п.86.8 ст.86 ПК України з огляду на те, що згідно з п.114.1 ст.114 ПК України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначених статтею 102 цього Кодексу, тобто контролюючий орган має право нарахувати штрафну санкцію не пізніше закінчення 1095 днів.

Між тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003022203 від 24.07.2014р. про застосування до позивача фінансової (штрафної) санкції у розмірі 1 грн. за проведення розрахункових операцій без застосування РРО згідно п.1 ст.17 Закону №265 з підстав допущеної податковою інспекцією помилки у зазначенні прописом суми штрафу замість однієї грн. вказана сума прописом - «двадцять дві тисячі сімсот вісімдесят гривень 00 коп.», а також з підстав того, що податковою інспекцією не враховано наказ підприємства про початок роботи касових апаратів №9-аг від 26.06.2014р. та Закон №265 не визначає з якого моменту реєстрації РРО необхідно працювати на РРО виходячи з того, що допущена помилка у оспорюваному рішенні у зазначенні прописом суми штрафу не може бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення за умови наявності факту встановленого порушення та згідно з п.4 Порядку реєстрації та застосування РРО, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги) затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України №417 від 28.08.2013р. встановлено, що суб'єкт господарювання зобов'язаний застосовувати РРО, включені до Державного реєстру РРО з додержанням встановленого порядку їх застосування, тобто з моменту реєстрації РРО.

З огляду на наведене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Виходячи з норм ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають частковому стягненню з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати, понесені позивачем згідно квитанції №1146.38.3 від 04.08.2014р. по сплаті судового збору у розмірі 91 грн. 35 коп.

Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Комунального підприємства «Дніпродзержинський спецкомбінат» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003032203, №0003042203, №0003022203 від 24.07.2014р. - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0003032203, №0003042203 від 24.07.2014р.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Дніпродзержинський спецкомбінат» (51918, Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, вул. Петровського, 69А, код ЄДРПОУ 03341753) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 91 грн. 35 коп. ( дев'яносто одна грн. 35 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 29.09.2014р.

Суддя С.О. Конєва