ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

19 листопада 2014 року Справа № 48/448-13/364

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Волковицької Н.О.,

суддів:Бакуліної С.В.,

Грейц К.В.,

Добролюбової Т.В.,

Мачульський Г.М.,

розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат"

про перегляд Верховним Судом України

постановиВищого господарського суду України від 29.10.2014

у справі№ 48/448-13/364

за позовомЗаступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до1. Закритого акціонерного товариства "АвтоВАЗ-Інвест"; 2. Компанії "VELBAY HOLDINGS LIMITED"; 3. Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк"; 4. Акціонерного банку "ІНГ Банк Україна"

треті особи1. Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України"; 2. Кабінет Міністрів України; 3. Міністерство фінансів України; 4. Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном; 5. Державне підприємство з виробництва алюмінієвої фольги та пакувальних матеріалів; 6. Відкрите акціонерне товариство "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат"

пророзірвання договорів купівлі-продажу, повернення майна та зобов'язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

Заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "АвтоВАЗ-Інвест", Компанії "VELBAY HOLDINGS LIMITED", Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк", Акціонерного банку "ІНГ Банк Україна" про розірвання договору купівлі-продажу від 24.03.2006 пакета акцій Відкритого акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (надалі - ВАТ "ЗАлК") у кількості 423514923 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн. кожна, що становить 68,01 відсотків статутного фонду товариства, укладеного Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (надалі - АКБСР "Укрсоцбанк"), який діяв від імені Закритого акціонерного товариства "АвтоВАЗ-Інвест" (надалі- ЗАТ "АвтоВАЗ-Інвест"), з Компанією "VELBAY HOLDINGS LIMITED", погоджений Фондом державного майна України; розірвання договору купівлі-продажу №КПП-307 від 08.02.2001 пакета акцій ВАТ "ЗАлК" у кількості 423514923 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн. кожна, що становить 68,01 відсотків статутного фонду товариства, укладеного між Фондом державного майна України та ЗАТ "АвтоВАЗ-Інвест"; повернення пакету акцій ВАТ "ЗАлК" у кількості 423514923 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн. кожна, що становить 68,01 відсотків статутного фонду товариства, державі Україна в особі Фонду державного майна України із застосуванням до покупців вказаного пакету вимог п. 133 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України від 18.05.2000 №1723-ІІІ; зобов'язання зберігача - Акціонерного банку "ІНГ Банк Україна" списати з рахунку в цінних паперах Компанії "VELBAY HOLDINGS LIMITED" 423514923 простих іменних акцій ВАТ "ЗАлК" номінальною вартістю 0,25 грн. кожна, що становить 68,01 відсотків статутного фонду товариства, що були предметом договорів купівлі-продажу від 08.02.2001 та від 24.03.2006, та перерахування зазначеної кількість акцій на рахунок у цінних паперах Фонду державного майна України після чого надати Фонду державного майна України виписку з рахунку у цінних паперах, яка є підтвердженням права власності на зазначений пакет акцій.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду міста Києва від 22.03.2012 у справі № 48/448-13/364, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2012, припинено провадження в частині позовних вимог до ЗАТ "АвтоВАЗ-Інвест" та задоволено позовні вимоги Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Фонду державного майна України.

Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 26.03.2012 у даній справі, яке також залишене без змін зазначеною вище постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2012, стягнуто з Компанії "VELBAY HOLDINGS LIMITED" в дохід державного бюджету 25 670,00 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.10.2014 у справі № 48/448-13/364 постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 29.10.2014 у справі № 48/448-13/364 з дотриманням строку, передбаченого частиною першою статті 11117 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у якій просить дану постанову, вказані вище рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, та прийняти нове рішення, яким припинити провадження у частині позовних вимог до ЗАТ "АвтоВАЗ-Інвест" про розірвання договору № КПП-307 від 08.02.2001 купівлі-продажу пакету акцій ВАТ "ЗАлК" та про розірвання договору від 24.03.2006 купівлі-продажу пакету акцій ВАТ "ЗАлК" на підставі пункту 6 частини першої статті 80 ГПК України, та відмовити у задоволенні інших позовних вимог.

Заяву, з посиланням на постанови від 22.03.2011 у справі № 30/131-09-2952, від 18.10.2011 у справі № 5004/84/11, від 23.11.2006 у справі № 2/241 та від 06.03.2007 у справі № 45/356, мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши доводи заяви та додані до неї постанови Вищого господарського суду України, колегія суддів вважає, що справа підлягає допуску до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

У постанові від 29.10.2014 у справі № 48/448-13/364, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодися з висновками судів попередніх інстанцій щодо припинення провадження в частині позовних вимог до відповідача-1 на підставі пункту 6 частини першої статті 80 ГПК України, а також щодо задоволення позовних вимог про: розірвання договору купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "ЗАлК", укладеного між Фондом державного майна України та відповідачем-1 (далі - договір-1); про розірвання договору купівлі-продажу вказаного пакета акцій ВАТ "ЗАлК", укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2, погодженого з Фондом державного майна України (далі - договір-2); повернення зазначеного пакета акцій ВАТ "ЗАлК" державі в особі Фонду державного майна України та про зобов'язання зберігача списати з рахунку цінних паперів відповідача-2 відповідну кількість простих іменних акцій, що були предметом оспорюваних договорів та перерахувати їх на рахунок у цінних паперах Фонду державного майна України.

При цьому, суд касаційної інстанції виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про невиконання відповідачем-1 та відповідачем-2 (покупцями за спірними договорами) своїх обов'язків по рефінансуванню довгострокових зобов'язань ВАТ "ЗАлК" за кредитною угодою, що значною мірою позбавило Фонд державного майна України того, на що він розраховував під час укладання договорів 1 та 2, що свідчить про істотність порушення зобов'язань і, як наслідок, про правомірність розірвання спірних договорів на підставі статті 651 ЦК України.

Водночас у постанові від 22.03.2011 у справі № 30/131-09-2952 суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного господарського суду щодо відмови у задоволенні позову про розірвання договору оренди та виселення відповідача із займаного приміщення, обґрунтованого неналежним виконання відповідачем обов'язку щодо сплати орендної плати. При цьому, суд касаційної інстанції виходив того, що для розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України необхідна наявність істотного порушення договору відповідачем у вигляді завдання шкоди позивачу, чого як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем доведено не було.

З огляду на викладене колегія суддів визнає, що зі змісту вказаних судових рішень Вищого господарського суду України вбачаються ознаки неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статті 651 ЦК України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, що є підставою для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Поряд з тим, постанови Вищого господарського суду України від 18.10.2011 у справі № 5004/84/11, від 23.11.2006 у справі № 2/241 та від 06.03.2007 у справі № 45/356 не можуть бути доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, враховуючи наступне.

У постанові від 18.10.2011 у справі № 5004/84/11 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для розірвання договору оренди на підставі частини другою статті 652 ЦК України, а саме у зв'язку з економічною кризою у країні, виходячи при цьому із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про відсутність обставин, які б підтверджували одночасну наявність чотирьох умов для розірвання спірного договору, визначених частиною другою статті 652 ЦК України.

З постанови від 23.11.2006 у справі № 2/241 вбачається, що суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для розірвання кредитної угоди на підстав статті 652 ЦК України, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про істотну зміну обставин, якими сторони керувались про укладенні договору, а саме: обладнання, з метою отримання якого у власність позивачем було укладено кредитну угоду, є державною власністю і вилучено із господарського відання.

У постанові від 06.03.2007 у справі № 45/356 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для стягнення з Фонду державного майна України безпідставно набутих коштів, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що Фондом державного майна України було повторно продано пакет акцій та повторно отримано грошові кошти від іншого покупця за продаж одного і того ж пакету акцій.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у зазначених справах та у справі, про перегляд якої подано заяву, різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Керуючись статтями 86, 11114- 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Допустити справу № 48/448-13/364 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяН. Волковицька

Судді: С. Бакуліна

К. Грейц

Т. Добролюбова

Г. Мачульський