КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 грудня 2014 року №810/6030/14
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Києво-Святошинського управління юстиції Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
22.10.2014 до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) до Реєстраційної служби Києво-Святошинського управління юстиції Київської області (далі - відповідач, Реєстраційна служба) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №14481687 від 16.07.2014, зобов'язання здійснити державну реєстрацію права власності з видачею свідоцтва про право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 3222485901:01:034:0019.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає спірне рішення безпідставним та таким, що порушує його право власності, оскільки у ньому не приведено встановлених статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» причин для відмови у реєстрації прав та їх обтяжень. Зауважуючи на неправомірності такої відмови, просить зобов'язати відповідача здійснити державну реєстрацію права власності на відповідний об'єкт нерухомого майна.
Відповідач заперечень проти адміністративного позову не надав.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28.08.1993 (спадкова справа №337, реєстраційний №1-4142), зареєстрованому у Київському міжміському бюро технічної інвентаризації 14.09.1993 за №406, позивачеві на праві приватної власності належить жилий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1.
З Державного акту на право власності на земельну ділянку бланк серії ЯБ №309366 від 22.12.2005, зареєстрованого за №010532900474, вбачається, що позивач відповідно до рішення 16 сесії 24 скликання Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради від 23.07.2004 №88 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222485901:01:034:0019, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації, поданої позивачем до Інспекції ДАБК у Київській області та зареєстрованою останньою 27.01.2014 за №КС142140270636, позивачем здійснено прибудову до житлового будинку в два поверхи за адресою АДРЕСА_1.
В матеріалах справи також наявні копії: дублікату свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28.08.1993 (№1-18), повідомлення про початок будівельних робіт, технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок (інвентаризаційна справа №462); довідки виконкому Петропавлівсько-Борщагівської сільради №894 від 12.05.2014.
08.07.2014 позивач з метою реєстрації права власності на вказаний реконструйований об'єкт нерухомого майна звернувся до відповідача із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Рішенням Реєстраційної служби №14481687 від 16.07.2014 ОСОБА_1 відмовлено у державній реєстрації права приватної власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 3222485901:01:034:001.
Мотивуючи таке рішення, відповідач зазначив: «органом державної реєстрації прав або нотаріусом, до якого звернувся заявник, не проводилась державна реєстрація прав на відповідний об'єкт нерухомого майна, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна або внесення змін до запису Державного реєстру прав», та послався на статтю 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункти 20 та 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17.10.2013.
Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами у справі, регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17.10.2013.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
За приписами частини 2 статті 331 цього ж Кодексу право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Спеціальним законом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.
До повноважень органу державної реєстрації прав належить, зокрема: проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень або відмова у їх реєстрації; забезпечення ведення Державного реєстру прав (пункти 1, 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Частиною 7 статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1, частини 2 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно підписується державним реєстратором і засвідчується печаткою.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, визначає Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17.10.2013 (далі - Порядок).
За приписами пункту 1 Порядку реконструкція - реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об'єкта містобудування.
Пунктом 20 Порядку визначено, що за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.
Згідно з пунктом 24 Порядку у випадках, установлених законом, державний реєстратор органу державної реєстрації прав після прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, відкриття відповідного розділу Державного реєстру прав та/або внесення записів до зазначеного Реєстру формує свідоцтво про право власності на нерухоме майно (далі - свідоцтво), оформляє його у двох примірниках, які підписує і засвідчує печаткою.
Пунктом 49 Порядку, серед іншого, визначено наступне.
У разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заінтересованою особою є замовник будівництва, крім випадків, передбачених цим Порядком (абз. 1).
Для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на реконструйований об'єкт нерухомого майна заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:
документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку (крім випадків реконструкції об'єктів нерухомого майна без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані);
документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;
технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна;
письмову згоду співвласників багатоквартирного будинку (в разі добудови аттикових і мансардних поверхів та приєднання місць загального користування);
документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси (в разі коли в результаті реконструкції об'єкта нерухомого майна змінилася його адреса).
Як було зазначено вище, у матеріалах справи наявні у копіях та були додані позивачем до відповідної заяви про реєстрацію права власності:
- свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 28.08.1993 (спадкова справа №337, реєстраційний №1-4142), зареєстрованоме у Київському міжміському бюро технічної інвентаризації 14.09.1993 за №406;
- декларація про готовність об'єкта до експлуатації, яка подана позивачем до Інспекції ДАБК у Київській області та зареєстрованою останньою 27.01.2014 за №КС142140270636;
- Державний акт на право власності на земельну ділянку бланк серії ЯБ №309366 від 22.12.2005, зареєстрований за №010532900474;
- технічний паспорт на житловий будинок (інвентаризаційна справа №462);
- довідка виконкому Петропавлівсько-Борщагівської сільради №894 від 12.05.2014 про те, що вказаний вище належний позивачеві житловий будинок числиться за адресою: АДРЕСА_1.
При цьому, оскільки ОСОБА_1 є єдиним власником вказаного будинку, письмова згода співвласників у даному випадку не вимагається.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач при поданні заяви до Реєстраційної служби дотримався встановлених пунктом 49 Порядку вимог.
Відповідно до пункту 28 Порядку державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень визначено статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Так, згідно з частиною 1 цієї статті у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:
1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;
2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;
3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;
4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;
5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;
5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;
5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;
5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;
5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;
5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;
5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;
6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.
На жодну із приведених у процитованій нормі підстав для відмови у реєстрації права власності відповідач у спірному рішенні не послався, а мотивував його реченням «органом державної реєстрації прав або нотаріусом, до якого звернувся заявник, не проводилась державна реєстрація прав на відповідний об'єкт нерухомого майна, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна або внесення змін до запису Державного реєстру прав».
При цьому твердження про відсутність реєстрації прав на об'єкт нерухомого майна не спростовуються матеріалами справи, адже Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 28.08.1993 (спадкова справа №337, реєстраційний №1-4142), на яке позивач посилається як на підтвердження права власності на вказаний житловий будинок, було зареєстроване у Київському міжміському бюро технічної інвентаризації 14.09.1993 за №406.
Частиною 4 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» заборонено відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про неправомірність оспорюваного рішення.
Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень встановленого процесуальним законом обов'язку доказування не виконано, належними та достатніми доказами правомірності оскаржуваного рішення доведено не було.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправним рішення відповідача про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №14481687 від 16.07.2014.
Розглядаючи позовну вимогу про зобов'язання відповідача зареєструвати за позивачем право власності на вказаний вище реконструйований житловий будинок, суд зазначає наступне.
За правилами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, вимога про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії може бути задоволеною лише у тому випадку, коли обов'язок вчинення таких дій прямо передбачений законодавством або безпосередньо випливає з повноважень відповідача.
Вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень визначений статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», як і було зазначено вище.
Частиною 4 цієї ж статті встановлено, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Як зазначалось вище, підставою для відмови у державній реєстрації прав позивача у спірному рішенні визначено не проведення державної реєстрації прав на відповідний об'єкт нерухомого майна.
Рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень формується відповідно до встановленої форми, затвердженою додатком 8 до наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2011 №3601/5 «Про затвердження форм рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно та вимог до їх оформлення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2011 за № 1538/20276 (із змінами).
Додаток 8 до наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2011 №3601/5 містить 15 виносок, які містять вимоги до заповнення відповідних граф такого рішення.
Наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2013 № 1609/5 «Про внесення зміни до додатка 8 до наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2011 року № 3601/5», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.08.2013 за №1337/23869, який набрав чинності 16.08.2013, внесені зміни у виноску 14 додатка 8.
Отже, на день прийняття спірного рішення відповідачем діяла наступна редакція виноски 14 додатка 8 до наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2011 року № 3601/5 - «підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень відповідно до статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» із зазначенням вичерпного переліку обставин, які стали передумовою для їх застосування».
Всупереч приведеній нормі, відповідач у спірному рішенні послався на статтю 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» без конкретизації відповідного підпункту частини 1 статті, тобто не конкретизував підставу для відмови у державній реєстрації прав.
З огляду на викладене, вимога позивача про зобов'язання відповідача зареєструвати за позивачем право власності на вказаний реконструйований житловий будинок підлягає задоволенню, оскільки суд дійшов висновку про протиправність підстави, вказаної у спірному рішенні відповідача, та обов'язку останнього зазначити вичерпний перелік обставин, які стали передумовою для відмови у державній реєстрації прав.
Враховуючи вищевикладені обставини справи та встановлений судом факт порушення відповідачем вимог законодавства при відмові у державній реєстрації прав та їх обтяжень за заявою позивача, протиправність відповідного рішення, прийнятого відповідачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Сторонами вимог про розподіл судових витрат не заявлено, відтак положення статті 94 КАС України застосуванню не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №14481687 від 16 липня 2014 року.
Зобов'язати Реєстраційну службу Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області здійснити державну реєстрацію за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) права власності з видачею свідоцтва про право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 3222485901:01:034:0019.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Спиридонова В.О.