У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого судді Григоренка М.П.,

суддів: Ковальчук Н.М., Рожина Ю.М.,

секретар судового засідання Демчук Ю.Ю., з участю позивача та представника відповідача адвоката ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду від 21 жовтня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И Л А :

25 березня 2014 року ОСОБА_3 звернулася в Рівненський міський суд з позовом до ОСОБА_2, в якому просила стягнути з останнього на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі по 600 грн. щомісячно на час продовження навчання, до досягнення нею 23-х років.

Рішенням Рівненського міського суду від 21 жовтня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання їхньої повнолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка продовжує навчання, аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн. щомісячно, починаючи з дня пред"явлення позову - 25 березня 2014 року і до закінчення ОСОБА_4 навчання, тобто до 30 червня 2015 року.

Стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

______________________________________________________________________

Провадження № 22-ц/787/2385/2014 Головуючий у 1 інстанції : Бердій М.А.

Доповідач : Григоренко М.П.

В поданій на рішення суду апеляційній скарзі ОСОБА_2 покликається на його незаконність в частині розміру стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що відповідно до ст. 199 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд врахував лише те, що він є працездатною особою, не має на утриманні інших осіб, працює неофіційно, а тому має можливість сплачувати на утримання повнолітньої дочки, яка отримує стипендію в розмірі 550 грн., аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн.

В суді першої інстанції він давав пояснення, що працює офіційно та отримує заробітну плату, на підтвердження чого надавав суду довідку про доходи, але суд не долучив її до матеріалів справи.

Сплата аліментів у призначеному судом розмірі поставить його за межу бідності. Матеріальний стан його дочки є кращим, ніж його.

Він працює водієм у ПП ОСОБА_5, його заробітна плата за період з 01.04.2014 року по 30.09.2014 року становила від 1250 грн. до 1270 грн. на місяць. На даний час він не має власного житла, оскільки належну йому частину квартири подарував сину ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 10.10.2014 року.

Вважає, що враховуючи те, що прожитковий мінімум працездатних осіб складає 1218 грн., донька отримує стипендію в розмірі 550 грн., а її утримання зобов'язані забезпечувати обоє батьків, то достатнім і можливим забезпеченням саме з його боку буде сума в 300 грн.

Із цих підстав просить змінити оскаржуване рішення суду в частині розміру стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_4, зменшивши розмір із 500 грн. до 300 грн. щомісячно до закінчення навчання дочкою, тобто до 30.06.2015 року.

В ході апеляційного розгляду представник відповідача просила апеляційну скаргу задовольнити.

Позивач просила відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 та стягуючи із відповідача аліменти на утримання їхньої доньки, яка продовжує навчання, суд першої інстанції виходив із того, що згідно із частиною 1 статті 199 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей, які продовжують навчання до досягнення ними 23 років, і відповідач не надав відповідних доказів, згідно яких би вбачалось, що він не спроможний надавати таку матеріальну допомогу.

Даний висновок суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на законі.

Доводи апеляційної скарги також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки останній правильно керувався положеннями статті 199 СК України і відповідач дійсно не надав доказів, згідно яких би вбачалось, що він не спроможний надавати матеріальну допомогу своїй доньці, яка продовжує навчання.

Розмір аліментів судом першої інстанції також визначено із врахуванням всіх обставин справи і відповідає принципам розумності та справедливості, виходячи із соціально-економічної ситуації в Україні та потреб повнолітньої дитини сторін, яка продовжує навчання.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення Рівненського міського суду від 21 жовтня 2014 року підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 313-314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду від 21 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити ухвалу апеляційного суду та рішення суду першої інстанції до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвали апеляційної інстанції.

Головуючий Григоренко М.П.

Судді : Ковальчук Н.М.

Рожин Ю.М.