ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2014 року Справа № 916/2495/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівУдовиченка О.С., Міщенка П.К., Поліщука В.Ю.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 року

у справі господарського суду за заявою №916/2495/14 Одеської області Голови ліквідаційної комісії Державного підприємства "Одеський механічний завод"

про визнання банкрутом

Представники сторін у судове засідання не з'явились про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В С Т А Н О В И В:

Ліквідатор Державного підприємства "Одеський механічний завод" звернувся до господарського суду Одеської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Одеський механічний завод" в порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (із застосуванням процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником), посилаючись на неможливість погашення кредиторської заборгованості у розмірі 904 701,33грн. в процедурі самостійної ліквідації.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.07.2014 року відмовлено в порушенні провадження у справі про банкрутство ДП "Одеський механічний завод" з огляду на відсутність для цього підстав, оскільки заявником не надано доказів проведення всіх передбачених статтями 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, статтею 60 Господарського кодексу України дій, які повинні передувати зверненню ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, в порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Далі - Закон про банкрутство), а саме: не вжито заходів щодо виявлення кредиторів, письмового повідомлення органу державної податкової служби та кредиторів про припинення юридичної особи, розгляду претензій кредиторів, розрахунків з кредиторами та черговість задоволення вимог кредиторів, не надано доказів наявності у ДП "Одеський механічний завод" майна, достатнього для покриття судових витрат.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 року у справі №916/2495/14 (Колегія суддів - Поліщук Л.В. - головуючий, судді: Таран С.В., Туренко В.Б.) апеляційну скаргу задоволено. Ухвалу господарського суду про відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство №916/2495/14 скасовано, справу передано на розгляд господарського суду Одеської області.

Не погодившись з прийнятою постановою апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області звернулась до Вищого господарського суду України з проханням її скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, якою відмовлено у порушенні провадження у справі про банкрутство ДП "Одеський механічний завод".

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, ст. 95 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Заявником касаційної скарги, зокрема зазначено, що під час досудової ліквідації боржником не направлено, у встановленому порядку до ДПІ заяви за формою №8-ОПП, до заяви про визнання боржника банкрутом не не додано доказів звернення кредиторів із вимогами до ліквідатора ДП "Одеський механічний завод" та не надано доказів наявності майна боржника для покриття судових витрат.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 95 Закону про банкрутство якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Такий порядок передбачений нормами ч. 3 ст. 110, ст. 111 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також нормами ст. 60 Господарського кодексу України (далі - ГК України), норми яких містять загальні положення про ліквідацію юридичної особи (суб'єкта господарювання).

Особлива процедура, що передбачена ст. 95 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

У зв'язку з цим необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 95 Закону про банкрутство є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Такі передумови полягають у наступному:

Прийняття рішення власником майна (або органом, уповноваженим управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду із заявою. Проведення аналізу активів боржника у вигляді проведення інвентаризації наявного майна (у тому числі переданого у заставу майна), його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника. Аналіз пасиву боржника шляхом публікації оголошення згідно з вимогами ч.ч. 2, 5 ст. 105 ЦК України, а також повідомлення явних кредиторів персонально у письмовій формі про ліквідацію юридичної особи боржника (ч. 3 ст. 60 ГК України) з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, у тому числі по податках, зборах (обов'язкових платежах). Проведення аналізу активу та пасиву боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника відповідно до п. 3 ст. 11 Закону про банкрутство. Повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства - ч. 7 ст. 111 ЦК України та ч. 3 ст. 60 ГК України.

Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону про банкрутство, а докази на підтвердження всіх цих передумов для порушення провадження в порядку цієї статті подаються саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.

При цьому, при проведенні досудової процедури ліквідації суб'єкта господарювання та подальшого ініціювання щодо нього справи про банкрутство за особливостями, передбаченими нормами ст. 95 Закону про банкрутство, однією із вимог є повідомлення податкового органу, як відомого кредитора, про рішення власника боржника про ліквідацію останнього.

Приписами ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України визначено, що однією із умов щодо повідомлення податкового органу про ліквідацію юридичної особи є здійснення персонального письмового повідомлення цього органу про припинення діяльності та ліквідацію вказаної юридичної особи, а також дотримання двомісячного терміну з дня опублікування рішення щодо припинення юридичної особи та повідомлення податкового органу щодо рішення про ліквідацію цієї особи, протягом якого кредитори можуть заявити свої вимоги до цієї юридичної особи.

Як встановлено судом першої інстанції, доказів направлення та відомостей про вручення заяви про припинення платника податків (форми 8-ОПП) матеріали справи не містять.

Викладене у сукупності свідчить, що складення наданого у справі проміжного ліквідаційного балансу відбулось з порушенням норм ч. 8 ст. 111 Цивільного кодексу України, а відомості в цьому балансі не відповідають обставинам справи.

Разом з тим, відповідно до ч.4 ст.11 Закону про банкрутство, боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено цим Законом.

Судом першої інстанції встановлено, що ліквідатором ДП "Одеський механічний завод" до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, не надано доказів наявності у боржника майна, достатнього для покриття судових витрат.

Наявність вказаних обставин, що мають бути підтверджені відповідними доказами, має істотне значення, оскільки, як вже було зазначено вище, є підставою та передумовою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону про банкрутство.

Проте, суд апеляційної інстанції у оскаржуваній постанові, зробив невірний висновок про наявність правових підстав для порушення провадження у справі про банкрутство, в порядку норм ст. 95 Закону про банкрутство, не звернувши уваги на визначені вище обставини та порушивши норми ст.ст. 105, 110, 111 ЦК України, ст. 60 ГК України та ст. 11 Закону про банкрутство.

З огляду на наведене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що господарський суд першої інстанції в ухвалі від 18.07.2014 року правомірно відмовив у порушенні провадження у справі про банкрутство ДП "Одеський механічний завод", в порядку норм ст. 95 Закону про банкрутство.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов (п. 6) ст. 1119 ГПК України).

Отже, у даному випадку, оскаржувана постанова господарського суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а ухвала місцевого господарського суду від 18.07.2014 року - залишенню в силі.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 11, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, ст. 60 Господарського кодексу України та ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 року скасувати.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 18.07.2014 року у справі №916/2495/14 залишити в силі.

Головуючий О.С. Удовиченко

Судді П.К. Міщенко

В.Ю. Поліщук