АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 607/18477/13-ц Головуючий у 1-й інстанції Процько Я.В.
Провадження № 22-ц/789/1157/14 Доповідач - Жолудько Л.Д.
Категорія - 27
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 листопада 2014 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Жолудько Л.Д.
суддів - Кузьма Р. М., Костів О. З.,
при секретарі - Баляс Т.І.
з участю представників сторін: ОСОБА_1 і Тимчишин Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 27 серпня 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі територіального відокремленого безбалансового відділення № 10019/08 філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2013 року публічне акціонерне товариство"Державний ощадний банк України" в особі ТВБВ № 10019/08 філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" (надалі - ПАТ "Ощадбанк") звернулось в суд із позовом до ОСОБА_3 про стягнення 322 523 грн. 71 коп. заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 27 серпня 2014 року позов ПАТ "Ощадбанк" задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ПАТ "Ощадбанк" 322 523 грн. 71 коп. заборгованості за кредитним договором та 3 347грн. 04 коп. судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі.
Апелянт зазначає, що рішенням господарського суду Тернопільської області від 11.04.2011 року по справі за № 7/15/5022-191/2011, яке набрало законної сили, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Західхлібзбут" на користь ВАТ "Державний ощадний банк України" заборгованість за кредитним договором № 267 від 26.12.2007 року шляхом звернення стягнення на предмет застави. Апелянт уважає, що вказане рішення суду постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що й рішення Тернопільського міськрайонного суду від 27.08.2014 року, а тому в силу ст. 205, ч. 1, п. 2 ЦПК провадження у цій справі підлягає закриттю. Наголошує на тому, що його договірні зобов'язання за кредитним договором припинилися з моменту набрання законної сили вищезазначеним рішенням господарського суду. Судом до вимог позивача про стягнення пені за невиконане зобов'язання по кредитному договору не застосовано положення ст. 258 ЦК України про спеціальну позовну давність.
У судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу ОСОБА_3, зіславшись на доводи, викладені в ній, просить її задовольнити.
Представник ПАТ "Ощадбанк" Тимчишин Н.І. апеляційної скарги не визнала і пояснила, що судом було повно і об'єктивно встановлені обставини справи й ухвалено законне та обґрунтоване рішення. Одночасно представник повідомила, що керівництвом Банку вирішено зменшити боржнику суму пені за кредитом і відсотками на 14916 грн.27 коп., що тягне за собою зменшення на таку ж суму розміру визначеної судом першої інстанції заборгованості.
Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду справи, колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає до часткового задоволення.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, щоневиконанням відповідачем умов кредитного договору порушено права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача заборгованості та понесених позивачем судових витрат.
Колегія вважає, що з таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає встановленим обставинам і вимогам закону.
Судом установлено, що правонаступником відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" є публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", що стверджується змінами до статуту від 07.06.2011 року, затвердженими постановою КМУ від 06.04.2011 року № 502 "Про внесення змін до постанови КМУ від 25.02.2003 року № 261".
26 грудня 2007 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 267, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредит на споживчі потреби в сумі 150 000 грн. зі сплатою 16 % річних, терміном на 60 місяців та зі строком остаточного повернення кредиту не пізніше 25.12.2012 року.
Додатковим договором № 4 від 01.04.2011 року сторони погодили внести зміни та доповнили п. 1.2. вищевказаного договору підпунктом 1.2.1., встановивши термін остаточного погашення кредиту не пізніше 30.06.2011 року, а також останнє речення п.п.1.5.1.3. п.1.5. викласти у наступній редакції: "остання сплата відсотків за користування Кредитом здійснюється не пізніше 30.06.2011року".
Відповідно до п.п. 1.5.1.1. кредитного договору проценти нараховуються банком щомісячно на фактичний залишок заборгованості за кредитом, що був отриманий Позичальником, починаючи з дати видачі кредиту до моменту закінчення терміну, на який надано кредит.
Пунктом 1.6. кредитного договору передбачено, що Позичальник зобов'язаний здійснювати погашення кредиту рівними частинами щорічно в сумі 30 000 грн., шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань.
Згідно з п. 3.3.1. кредитного договору Позичальник зобов'язався належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання за цим договором, а саме: точно в строки, обумовлені цим договором погасити кредит та своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по цьому договору на першу вимогу банку сплатити штрафні санкції, як передбачено в договорі.
У відповідності до п. 5.2. кредитного договору за порушення взятих на себе зобов'язань по своєчасному поверненню основної суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом Позичальник зобов'язується сплатити на користь Банку пеню в розмірі 0,05 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до п.п. 3.3.1, 3.3.2., 3.3. кредитного договору Позичальник зобов'язався належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання за цим договором та відповідати усіма власними коштами та майном по своїх зобов'язаннях.
У пункті7.8. кредитного договору, та у відповідності до ст. 259, ч. 1 ЦК України, сторони дійшли згоди про збільшення строків позовної давності до 3-х років для всіх грошових зобов'язань Позичальника (у тому числі але не виключно, щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за його користування, комісійних винагород, штрафів, пені), що передбачені умовами цього договору.
Кредитний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань по договору (п. 8.1 кредитного договору).
ОСОБА_3належним чином не виконував взятих на себе зобов'язань згідно з договором № 267 від 26.12.2007 року, внаслідок чого станом на 07.10.2013 року утворилась заборгованість за кредитом в розмірі 322 523, 71 грн., яка складається з:
- 150 000 грн. - прострочена сума кредиту;
- 54 744, 88 грн. - прострочені відсотки;
- 84 075 грн. - пеня за прострочений кредит;
- 33 703, 83 грн. - пеня за несплачені відсотки.
В силу вимог статей 11, 10, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 526, 611, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. У разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом. Договір є обов'язковий для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 1054, ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст. 598, ч. 1 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, установлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
ОСОБА_3 у порушення своїх зобов'язань, визначених п.п. 3.3.1, 3.3.2., 3.3. кредитного договору не сплачено плату за користування кредитом (процентів) та заборгованість по кредиту в порядку та на умовах, встановленими вищезазначеним кредитним договором.
Колегія вважає безпідставними доводи апелянта про те, що із набранням законної сили рішенням господарського суду Тернопільської області від 11.04.2011 року, яким стягнуто з ТзОВ "Західхлібзбут" на користь ВАТ "Державний ощадний банк України" заборгованість за вищевказаним кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет застави, договірні зобов'язання ОСОБА_3 за кредитним договором № 267 від 26.12.2007 року припинилися.
Як роз'яснено у п. 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства про вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" № 5 від 30.03.2012 року, зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ст. 598, ч.1 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.
Судом також установлено, що 05 травня 2011 року господарським судом Тернопільської області винесено наказ про примусове виконання вказаного рішення, який був звернений до виконання.
30 серпня 2013 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Теребовлянського районного управління юстиції винесено постанову про повернення зазначеного наказу, оскільки реалізація заставного майна не відбулася в зв'язку з відсутністю покупців.
Таким чином, рішення господарського суду Тернопільської області від 11.04.2011 року є невиконаним, а тому ОСОБА_3 не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання відповідно до умов кредитного договору № 267 від 26.12.2007 року.
Крім того, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для закриття провадження в даній справі, оскільки в ухваленому господарським судом рішенні сторони і предмет позову не одні і ті ж, що в провадженні по даній справі.
Зокрема, у справі № 7/15/5022-191/2011, яка розглядалася господарським судом, Банк звертався з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором до ТзОВ "Західхлібзбут" як до майнового поручителя ОСОБА_3 шляхом звернення стягнення за предмет застави. У даній справі позов заявлено про стягнення заборгованості за кредитним договором до ОСОБА_3 як до боржника.
Колегія не приймає до уваги доводи апелянта про припинення кредитного договору на підставі рішення господарського суду про звернення стягнення на предмет застави, оскільки дострокове присудження до виконання основного зобов'язання в натурі не тягне його припинення з дня набрання законної сили рішенням суду і не виключає стягнення процентів, пені та збитків, а також інших штрафних санкцій, передбачених угодою, до дня фактичного задоволення (повного розрахунку).
Безпідставними є доводи апелянта про пропущення позивачем спеціальної позовної давності до вимог про стягнення пені, оскільки в пункті 7.8. кредитного договору та у відповідності до ст. 259, ч. 1 ЦК України, сторони дійшли згоди про збільшення строків позовної давності до 3 років для всіх грошових зобов'язань Позичальника (у тому числі, але не виключно, щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за його користування, комісійних винагород, штрафів, пені), що передбачені умовами цього договору.
Разом з тим, колегія вважає за можливе, зважаючи на заяву представника банку про зменшення відповідачеві розміру нарахованої пені на 14916 грн. 27 коп., зменшити стягувану судом суму заборгованості за кредитним договором до 307607 грн. 44 коп.
Таким чином, визначений судом розмір пені в сумі 117 778, 83 грн., з яких пеня за прострочений кредит - 84 075 грн. та пеня за несплачені відсотки-33 703, 83 грн., підлягає зменшенню на загальну суму зменшеної банком суми пені в розмірі 14916 грн. 27 коп. (зменшений розмір пені за кредитом-74220 грн., за відсотками- 28642 грн. 56. коп.)
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду слід змінити, зменшивши стягувану судом із ОСОБА_3 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі ТВБВ № 10019/08 філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" суму пені на 14916 грн. 27 коп., а загальну суму заборгованості за кредитом- до 307607 грн. 44 коп., зменшивши згідно зі ст. 88,ч.1 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог сплачену позивачем суму судового збору до 3292 грн. 10 коп.
На підставі ст.ст. 549, 611; 612, ч. 1; 1050, ч. 2; 1054, ч. 1 ЦК України та, керуючись ст.ст. 88,ч.1; 303; 307, ч. 1, п. 3; 309, ч. 1, п. 3; 313; 314; 316; 317; 319; 324; 325, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 27 серпня 2014 року змінити.
Зменшити стягувану судом із ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі ТВБВ № 10019/08 філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" суму заборгованості за кредитним договором до 307607 грн. 44 коп. та суму судового збору- до 3292 грн.10 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області Л.Д. Жолудько