ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2014 р. Справа № 804/11931/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О.

при секретарі судового засіданняЩербак А.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача від відповідачаКачмар В.О. Гришанов К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Дніпропетровськ про зобов'язання вчинити певні дії,, -

ВСТАНОВИВ:

07.08.2014р. Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська звернулося з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дніпропетровськ та просить:

- зобов'язати відповідача включити до заліку вішкодування витрат понесених управлінням ПФУ по виплаті та доставці пенсій, надбавку на догляд по інвалідності від трудового каліцтва та профзахворювання, які отримали травму на підприємствах, розташованих на території колишнього СРСР, витрати, пов'язані з виплатою допомоги на поховання та відшкодувати за період з 01.11.2013р. по 31.05.2014р. заборгованість на загальну суму 91425,21 грн.;

- зобов'язати відповідача за період з 01.11.2013р. по 31.05.2014р. включити зазначених в заяві пенсіонерів до актів щомісячних звірок витрати по виплаті та доставці пенсій та відшкодувати зазначені витрати.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у період з 01.11.2013р. по 31.05.2014р. з коштів Пенсійного фонду України були виплачені пенсії та надбавки на догляд потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань на підприємствах, розташованих на території країн колишнього СРСР, пенсії по втраті годувальника, померлого внаслідок трудового каліцтва або профзахворювання у загальній сумі 91425,21грн. Згідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження здоров'я покладено на відповідача та витрати, понесені УПФУ у зв'язку з виплатою пенсій, передбачених ст. 30 Закону України "Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування" підлягають відшкодуванню відповідачем. Згідно до п. 5 Порядку №5-4/4 від 04.03.2003 р. органи Пенсійного фонду України щомісячно до 10 числа наступного за звітним на підставі Списку осіб, яким виплачено вищевказані пенсії, проводять з Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України звірку витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено відповідні пенсії, та до 15 числа місяця подають його відповідним органам Управління Пенсійного фонду. Відповідач відмовився прийняти до заліку та відшкодувати витрати понесені позивачем по виплаті та доставці пенсій та надбавки на догляд потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань на підприємствах, розташованих на території країн колишнього СРСР у період з 01.11.2013р. по 31.05.2014р. у сумі 1243,80грн. та пенсії по втраті годувальника, померлого внаслідок трудового каліцтва або профзахворювання громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за період з 01.05.2006р. по 31.10.2013р. у сумі 23952,50грн. та громадянам ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 за період з 21.10.2005р. по 31.12.2013р. на суму 66229,36грн. Відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних держав в області пенсійного забезпечення від 13.02.1992 р. пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні та у наданих письмових запереченнях проти позову заперечував та просив відмовити в їх задоволенні у повному обсязі посилаючись на те, що позивачем не надано жодного розрахунково-фінансового документа як доказу того, що сума позову була виплачена громадянам, також зазначив, що позивачем у позові були допущені помилки, а саме: загальна сума боргу становить не 91425,21грн, а 91403,55грн. У письмових запереченнях відповідач вказує на те, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду, встановлений ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України та те, що позивач не обґрунтував зміст позовних вимог та обставин відносно гр. ОСОБА_11, зокрема щодо розміру відшкодування по вказаній особі, оскільки гр. ОСОБА_11 отримав ушкодження за межами України за часів існування СРСР, він не є застрахованим в Україні, за нього не стягувались страхові внески до Фонду, у відповідача відсутня особова справа по даному пенсіонеру, а тому у відповідача немає підстав для включення до заліку витрат УПФУ, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності зазначеній особі. До того ж, на думку відповідача, обраний позивачем спосіб захисту права є неналежним, не відповідає змісту прав позивача, а Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання від 04.03.2013 року № 5-4/4 не врегульовує спірних відносин, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків передбачає відсутність спору, а тому відповідач вважає, що позивачем невірно визначено спосіб захисту порушених прав. Стосовно включення до актів щомісячної звірки та відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій по втраті годувальника, то відповідач вважає їх незаконними у зв'язку з тим, що вказані пенсії помилково призначалися на загальних підставах, відсутня вина відповідача, а тому немає правових підстав для повернення цих коштів з урахуванням того, що Порядком №5-4/4 не передбачено відшкодування вказаних витрат позивачеві.

Заслухавши представників сторін, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська з коштів Пенсійного фонду України було виплачено пенсію та надбавки на догляд потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань на підприємствах, розташованих на території колишнього СРСР з 01.11.2013р. по 31.05.2014р. в сумі 1243,80грн.; пенсії по втраті годувальника померлого внаслідок трудового каліцтва або профзахворювання за період з 01.05.2006р. - по 31.10.2013р. на загальну суму 23952,50грн.; пенсій по втраті годувальника, померлого внаслідок трудового каліцтва з 21.10.2005р. по 31.12.2013р. на суму 66229,36грн. (а.с.34).

Зазначені суми позивачем були включені до актів щомісячних звірок, однак відповідачем вказані суми не були включені до вказаних актів, що підтверджується актами щомісячних звірок та відповідними довідками (а.с. 14-20, 35-54).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". У розумінні статті 1 цього Закону пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом. Пенсійна виплата являє собою грошову виплату в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати.

Частиною 2 ст. 46 Конституції України та ч. 2 статті 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтями 8, 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення"від 05.11.1991р. №1788-ХІІ передбачено, що пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України, виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.

Спеціальним законом, який регулює загальнообов'язкове державне соціальне страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", яким передбачено, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Відповідно до статті 21 цього Закону на Фонд соціального страхування від нещасних випадків покладено обов'язок по своєчасному та у повному обсязі відшкодуванню шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі смерті шляхом виплати, зокрема, пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які є страховими виплатами. Зазначені страхові виплати провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду (частина 1 статті 25 цього ж Закону).

Статтею 25 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачено, що всі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.

До страхових виплат відповідно до п. «г», «д», ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" відносяться пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктом 9 Постанови Правління пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 № 5-4/4 "Про затвердження Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання" визначено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Вказаний Порядок № 5-4/4 визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних із виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер із цих причин, що призначені особам, застрахованим згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"(крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону),у тому числі добровільно застрахованим та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних із виконанням ними трудових обов'язків.

Згідно з п.6 цього Порядку, Головні управління Пенсійного фонду та Управління виконавчої дирекції Фонду на підставі акту щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, та до 20 числа місяця наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків, на підставі довідки Головних управлінь Пенсійного фонду та Управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на централізованому рівні, до 25 числа місяця наступного за звітним, перераховують відповідні кошти Пенсійному фонду (п.7 цього Порядку).

Крім того, згаданий вище Порядок не врегульовує спірних відносин, які виникли між сторонами, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків та зобов'язання включення в них витрат розраховано на відсутність спору.

При цьому, аналізуючи вищенаведені законодавчі норми суд приходить до висновку, що ні Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності", ні Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України та Правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003р. № 5-4/4 не передбачений такий захист прав позивача, як зобов'язання відповідача включити до актів звірки витрати Пенсійного фонду України щодо виплати пенсій по інвалідності пенсіонерам внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а вказаним Порядком встановлені порядок та правила підписання актів звірки розрахунків за наявності відсутності спору щодо сум виплат, а витрати, понесені Пенсійним фондом України у зв'язку з виплатою пенсій, передбачених ст. 26 Закону України "Про пенсійне забезпечення" підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

У випадку відсутності згоди відповідача на підписання актів щомісячних звірок витрат, в тому числі відсутності згоди відповідача включити зазначені витрати в щомісячні акти звірок за особовими справами пенсіонерів, вказані спори мають вирішуватися у судовому порядку шляхом подання позовів про стягнення спірних сум, а не шляхом пред'явлення вимог про зобов'язання відповідача включити до актів звірки витрати позивача на виплату і доставку пенсій вищевказаним категоріям пенсіонерів.

Отже, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту (відновлення) порушеного права є таким, що не відповідає змісту прав Управління Пенсійного фонду України щодо відшкодування понесених витрат.

За таких обставин та у зв'язку з тим, що позивачем обрано спосіб захисту, що не відповідає змісту прав позивача, у адміністративного суду відсутні правові підстави для задоволення данного позову.

Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у своїх постановах від 15.04.2008р., 30.09.2008р., 23.03.2010р., від 20.06.2011р., а також Вищий адміністративний суд України у своїх ухвалах від 08.07.2010р. № К-10954/08, від 25.11.2010р. № К-28637/09, від 07.10.2010р. № К-14229/09, від 02.12.2010р. № К-27554/10, від 18.01.2011р. № К-22756/10.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача вчинити певні дії є безпідставними, необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2-11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Дніпропетровськ про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений - 16.09.2014р.

Суддя С.О. Конєва