ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"24" листопада 2014 р.Справа № 916/2489/14
Господарський суд Одеської області у складі:
головуючий суддя - Брагіна Я.В.
судді - Малярчук І.А.
судді - Погребна К.Ф.
секретаря судового засідання Галюк Т.В.
за участю представників:
від прокуратури: Доброжан Н.І. за посвідченням №010038 від 17.10.2012р.;
від позивача: Десятова Н.А. згідно довіреності за №548 від 26.12.2013р.;
від відповідача 1: не з'явився (був присутній в засіданні суду 31.10.14. Глущенко Р.І. згідно довіреності від 19.09.2013р.);
від відповідача 2: ОСОБА_4 згідно довіреності від 17.07.2014р.
розглянув справу:
за позовом: Заступника прокурора Суворовського району м. Одеси (м. Одеса) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (м. Київ);
до відповідачів: 1. Закритого акціонерного товариства "Одеського автоскладального заводу" (м. Одеса); 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (м.Одеса);
про визнання недійсним договору оренди та повернення державного майна
24.06.14. заступник прокурора Суворовського району м. Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до відповідачів: 1. Закритого акціонерного товариства "Одеський автоскладальний заводу"; 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про визнання недійсним договору оренди №63 від 01.12.2012., укладеного між відповідачами та про виселення фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 і передати орендоване приміщення вартістю 324000,00грн. за актом приймання-передачі балансоутримувачу - ЗАТ „Одеський автоскладальний завод".
Ухвалою суду від 25 червня 2014р. порушено провадження у справі № 916/2489/14 за зазначеним вище позовом.
Ухвалою суду від 08.09.2014р. справу №916/2489/14 у зв'язку зі складністю, призначено до колегіального розгляду.
Згідно автоматичного розподілу справу №916/2489/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Брагіна Я.В., судді - Малярчук І.А. та Погребна К.Ф., яка ухвалою суду від 09.09.14. прийняла дану справу до свого провадження.
30.10.2014 року заступник прокурора Суворовського району м. Одеси подав до суду заяву в порядку ст.29 ГПК України, в якій зазначає, що в позовній заяві прокурор посилаючись на те, що спірне майно увійшло до майна, переданого 31.03.94. за актом приймання-передачі, прокуратура району мала на увазі, що до цього акту приймання-передачі увійшло не тільки майно, що передано, а й ще частина державного майна, на який установлений особливий режим приватизації і яке передається не у власність, а на баланс.
Представники прокуратури та позивача у судовому засіданні підтримали позов в повному обсязі. Пояснювали, що передане орендоване майно за спірним договором оренди не увійшло до статутного фонду відповідача ЗАТ „Одеський автоскладальний завод", бо відносилося до житлового фонду, для якого було встановлено вимогами чинного законодавства особливий режим приватизації. Тому житловий будинок, в якому знаходилося передане в оренду приміщення за спірним договором було передано на баланс відповідача. Відповідач ЗАТ „Одеський автоскладальний завод" не являється власником спірного приміщення і таких доказів у відповідача немає. Житловий будинок не входить до цілісного майнового комплексу згідно Закону України „Про оренду державного та комунального майна". До того ж технічний паспорт не містить приміщення загальною площею 45 кв.м., тобто зазначене приміщення не може бути об'єктом оренди.
Представник відповідача Закритого акціонерного товариства "Одеський автоскладальний завод" у судове засідання не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений вчасно і належним чином. У попередніх засіданнях заперечував проти позову з підстав викладених у відзиві. Пояснював, що згідно свідоцтва про право власності відповідач ЗАТ „Одеський автоскладальний завод" являється власником спірного приміщення. Відповідач являється правонаступником Орендного підприємства „Одеський автоскладальний завод", який викупив спірне майно згідно договору купівлі-продажу, укладеного між Фондом державного майна України і Орендним підприємством „Одеський автоскладальний завод". Крім того, зазначив, що відповідно до ст. 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями державного майна є установи, підприємства та організації щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів.
Представник відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 у судовому засіданні теж заперечував проти позову з підстав викладених у відзиві. Пояснив, що відповідачу фізичній особі ОСОБА_6 не було відомо про те, що передане в оренду нежитлове приміщення за спірним договором являється власністю держави, а також не було відомо чи погоджував перший відповідач спірний договір з позивачем. Оскільки спір виник внаслідок непогодження першим відповідачем спірного договору оренди із Фондом державного майна України по Одеській області, то просить покласти судовий збір у повному обсязі на першого відповідача.
Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
01.12.12. між ЗАТ „Одеський автоскладальний завод" (орендодавець, перший відповідач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (орендар, другий відповідач) було укладено договір №63 оренди нежитлового приміщення, згідно якого перший відповідач передав другому відповідачу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 в тимчасове, платне користування об'єкти оренди нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, а орендар прийняв в тимчасове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 45 кв.м. для господарської діяльності.
На виконання умов зазначеного договору №63 від 01.12.12. перший відповідач передав другому відповідачу в оренду нежитлове приміщення, про що свідчить акт №1 від 01.12.12. (а.с.18, т.1).
За умовами п.3.1 - п. 3.3 договору, строк його дії було встановлено до 01.12.13. Після закінчення строку дії договору оренди орендар має переважне право для пролонгації даного договору. Якщо жодна із сторін протягом 30 календарних днів до закінчення строку дії договору не заявить про наміри його розірвати, то даний договір автоматично пролонгується на той же строк і на тих же умовах.
Оскільки жодна із сторін не заявляла протягом 30 календарних днів про розірвання договору, і такі докази відсутні в матеріалах справи, то договір вважається продовженим до 31.12.14.
Відповідно до п.1 статуту ЗАТ „Одеський автоскладальний завод", останнє засновано шляхом реорганізації і є правонаступником Орендного підприємства „Одеський автоскладальний завод" (а.с.97- 109, т.2).
Як свідчать матеріали справи 22 жовтня 1993 року між Фондом державного майна України (продавець) та Організацією орендарів Одеського автоскладального заводу був укладений договір купівлі-продажу майна цілісного майнового комплексу Орендного підприємства Одеського автоскладального заводу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.
31.03.94 року Орендному підприємству „Одеський автоскладальний завод" було видано свідоцтво про власність на майно цілісного майнового комплексу, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.87, т.1).
Актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу Орендного підприємства „Одеський автоскладальний завод" затвердженого Фондом державного майна України 27.08.93р. (а.с.106, т.1) підтверджується, що із вартості цілісного майнового комплексу було виключено (під №13) майно, що належить орендатору (під п.13.1.) для якого встановлені пільги (п.13.2), для якого органом приватизації, установлений особливий режим приватизації (а.с.34-35, т.1).
Згідно переліку нерухомого майна, вилученого із цілісного майнового комплексу, для яких встановлено особливий режим приватизації за підписом уповноваженого представника першого відповідача, підпис якого посвідчено печаткою (а.с.109, т.1) орендоване приміщення за спірним договором, яке розташоване в житловому будинку теж було вилучено із цілісного майнового комплексу.
Перелік нерухомого майна, яке приватизоване у складі цілісного майнового комплексу Оредного підприємства „Одеський автоскладальний завод" від 04.02.01 року також свідчить, що житловий фонд, в тому числі жилий будинок, в якому знаходиться спірне приміщення не увійшло до статутного фонду першого відповідача (а.с.36-38, т1).
Протоколом засідання комісії по інвентаризації державного майна, яке у процесі приватизації не увійшло до складу приватизованого майна від 26.05.05., до якої входив як член комісії голова правління ЗАТ „Одеський автоскладальний завод" ОСОБА_7 теж встановлено, що спірне приміщення не увійшло до складу цілісного майнового комплексу (а.с.110-117, т.1).
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що орендоване приміщення на підставі спірного договору не увійшло до статутного фонду першого відповідача ЗАТ "Автоскладальний завод" і такі докази відсутні в матеріалах справи.
Також відсутні докази в матеріалах справи, які б підтверджували право власності за першим відповідачем ЗАТ "Автоскладальний завод" на передане в оренду приміщення за спірним договором та докази, які б підтверджували, що спірне приміщення не відноситься до житлового фонду або переведено із житлового в нежитлове, або увійшло до цілісного майнового комплексу.
За приписами ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
З врахуванням вимог ст 5. Закону України „Про оренду державного та комунального майна", орендодавцями є:
- Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам;
- органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності;
- державне підприємство із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами - щодо нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна цього підприємства, що передається дипломатичним представництвам та консульським установам іноземних держав, представництвам міжнародних міжурядових організацій в Україні;
- підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.
За приписами частини 1 ст.287 Господарського кодексу України, орендодавцями щодо державного та комунального майна, зокрема є: - Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом; - органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності; - державні (комунальні) підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна, а з дозволу орендодавців, зазначених у пункті 2 цієї статті, - також щодо цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів та нерухомого майна.
З врахуванням вимог ст. 4. Закону України „Про оренду державного та комунального майна", об'єктами оренди за цим Законом є: - цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць). Цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. У разі виділення цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства складається розподільчий баланс; - грошові кошти та цінні папери з урахуванням дебіторської та кредиторської заборгованості орендодавець надає орендареві на умовах кредиту за ставкою рефінансування Національного банку України, а інші оборотні матеріальні засоби викуповуються орендарем. Порядок викупу оборотних матеріальних засобів та використання грошових коштів, одержаних від їх викупу, а також грошових коштів, наданих орендареві на умовах кредиту відповідно до цієї статті, визначаються Кабінетом Міністрів України; - нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств; - майно, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації); - захисні споруди цивільного захисту із збереженням їх цільового призначення, крім зазначених у частині другій цієї статті; - нерухоме майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, правоохоронних органів і органів доходів і зборів, що не використовується азначеними органами для здійснення своїх функцій, може бути передано в оренду без права викупу орендарем та передачі в суборенду.
Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації належать майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами.
Відповідно до ч.2 ст. З Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» дія цього Закону не поширюється, зокрема, на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.
Пунктом 39 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 18 січня 1995 року, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується, зокрема на вартість майна державного житлового фонду, який приватизується відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а також вартість об'єктів, що не підлягають приватизації.
Відповідно до ч.2 ст. 1, ч. 2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» в редакції на час виникнення спірних правовідносин, до державного житлового фонду, який підлягав приватизації на користь громадян України відносився житловий фонд місцевих рад та житловий фонд, який знаходився у повному господарському віддані чи оперативному управлінні державних підприємств, крім кімнат в гуртожитках.
В разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віддані яких перебуває державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків), одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.( ч.2 п.9 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).
Пунктом 2 Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 891 від 6 листопада 1995 року встановлено, що передачі в комунальну власність підлягають житлові будинки відомчого житлового фонду крім гуртожитків. Зміни до п.2 Положення щодо передачі в комунальну власність відомчого житлового фонду, у тому числі гуртожитків, були внесені постановою Кабінету Міністрів України № 695 лише 26 травня 2004 року.
Згідно ст.7 Закону України "Про приватизацію державного майна", п.1., п.3. Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі", п.1 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, Фонд державного майна України та його регіональні відділення є державними органами приватизації, які здійснюють державну політику в сфері приватизації державного майна та управління державним майном, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі.
Отже, на момент проведення приватизації Виробничого об'єднання «Одеський автоскладальний завод» об'єкт - житловий будинок, в якому знаходилося передане в оренду приміщення за спірним договором відносився до об'єктів державного житлового фонду, який не передавався до статутного фонду Орендного підприємства "Одеський автоскладальний завод", і не міг бути включений до вартості майна підприємств, які підлягали приватизації та не входив до цілісного майнового комплексу.
Таким чином, перший відповідач в порушення вимог ст.5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст.287 Господарського кодексу України без погодження із Фондом державного майна України уклав спірний договір за яким передав в оренду приміщення загальною площею 45 кв.м., яке розташоване в АДРЕСА_2 другому відповідачу, а останній прийняв в оренду зазначене приміщення.
До того ж перший відповідач передав в оренду нежитлове приміщення за спірним договором, хоча доказів, які б підтверджували переведення спірного приміщення із житлового в нежитлове теж перший відповідач не надав.
Згідно ст. 202 ЦК України договір оренди є правочином.
Відповідно до ст.203 ЦК україни зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
За вимогами ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною вимог, які встановлені ч.1 ст.203 ЦК України.
З врахуванням вимог ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст.387 ЦК України).
Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, які підтверджуються доказами, що знаходяться в матеріалах справи.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Проте, відповідачі не спростували позов ні за підставами, ні за предметом.
Суд не приймає доводи відповідачів щодо належності спірного приміщення на праві власності першому відповідачеві на підставі свідоцтва про право власність на цілісний майновий комплекс та договору купівлі продажу, укладеного між Фондом державного майна України і Орендним підприємством "Одеський автоскладальний завод цілісного майнового комплексу, бо доводи останніх спростовуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства, які діяли на період приватизації Орендного підприємства "Одеський автоскладальний завод", а також ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно якої цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання, про що суд зазначав вище. Спірне приміщення знаходилося і знаходиться в житловому будинку, який відноситься до житлового фонду, на який поширювався особливий порядок приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» в редакції на час виникнення спірних правовідносин.
Тому, враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Сплату судового збору суд покладає на відповідачів на підставі ст.49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 №63 від 01.12.2012 року, укладений між Закритим акціонерним товариством "Одеський автоскладальний завод" (65003, м.Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29, код ЄДРПОУ 00231604) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_6 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1).
3. Виселити фізичну особу - підприємця ОСОБА_6 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1) із приміщення загальною площею 45 кв. м., яке знаходиться на першому поверсі в будинку АДРЕСА_2 передавши приміщення загальною площею 45 кв. м., яке знаходиться на першому поверсі в будинку АДРЕСА_2 за актом приймання-передачі балансоутримувачу - Закритому акціонерному товариству "Одеський автоскладальний завод" (65003, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29, код ЄДРПОУ 00231604).
4. Стягнути із Закритого акціонерного товариства "Одеський автоскладальний завод" (65003, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29, код ЄДРПОУ 00231604) в доход Державного бюджету України (ГУ ДКСУ в Одеській області, р/р №31210206783008 в ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 37607526, код класифікації доходів бюджету 22030001, символ звітності 206)- 1218,00грн. судового збору.
5. Стягнути із фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України (ГУ ДКСУ в Одеській області, р/р №31210206783008 в ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 37607526, код класифікації доходів бюджету 22030001, символ звітності 206) - 1218,00грн. судового збору.
Повний текст рішення підписано: 28 грудня 2014 року.
Головуючий суддя Я.В. Брагіна
Суддя І.А. Малярчук
Суддя К.Ф. Погребна