Номер провадження: 11-кп/785/1234/14

Номер справи місцевого суду: 520/9837/13-к 

Головуючий у першій інстанції  ОСОБА_1  

Доповідач                 ОСОБА_2 

 

 

 

 

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 

 18.11.2014 року                                      м. Одеса

 

 

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

 

 

 

 

головуючого судді             - ОСОБА_2 

суддів                  - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 

при секретарі                  - ОСОБА_5 

за участю: прокурора          - ОСОБА_6 

захисника                  - ОСОБА_7 

обвинуваченого              - ОСОБА_8 ,

потерпілого                 - ОСОБА_9 

 

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі кримінальне провадження за апеляційною скаргою ст. прокурора прокуратури Одеської області ОСОБА_6 на вирок Київського районного суду м. Одеси від 27 серпня 2014 року, яким

 

 

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого (маючого на утриманні неповнолітню дитину), працюючого інженером телекомунікаційних систем ТОВ «Комунсервіс», раніше не судимого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-

 

 

визнано невинним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

 

 

ВСТАНОВИЛА:

 

 

Органами досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що 06.10.2011 року о 08.46 годині водій ОСОБА_8 грубо порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме пункти 2.3. «б»; 12.3 Правил дорожнього руху, які зобов`язують водія:

 

 

п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) «Бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п. 12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди».

Що виразилось, на думку слідства в тому, що в зазначений день та час водій ОСОБА_8 керуючи власним технічно справним автомобілем «FORD FUSION», д/з НОМЕР_1 рухався в умовах необмеженої видимості по асфальтованому, сухому дорожньому покриттю вулиці Ак. Корольова в Київському районі м. Одеси, де організований двосторонній рух і проїзна частина має по дві смуги руху в кожному напрямку, які позначені дорожньою розміткою, з боку вулиці 25-ї Чапаївської Дивізії у напрямку вулиці Левітана, в лівій смузі свого напрямку руху, зі швидкістю близько 40-45 км/год. Наближаючись до міжквартального проїзду в районі будинку № 26 по вул. Ак. Корольова водій ОСОБА_8 завчасно побачив, що попереду, у правій попутній смузі руху, перед міжквартальним проїздом, розташованим з правого боку за ходом руху його автомобіля, зупинився автомобіль «BMW 325 I», д/з НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_10 , яка виїжджала на головну дорогу, виконуючи маневр лівого повороту у напрямку вул. 25-ї Чапаївської Дивізії, рухаючись зі швидкістю близько 2 км/год.

Слідство вважає, що водій ОСОБА_8 вкрай уважним не був, заходів, що виключають виникнення та розвиток аварійної ситуації не вжив, у дорожній обстановці, яка склалася, а саме: маючи можливість оцінити об`єктивні ознаки того, що водій автомобіля «BMW 325 I» в`їде у його смугу руху, чим створить небезпеку, оскільки не вживає заходів для зупинки свого транспортного засобу та через невстановлений органами слідства автомобіль, що зупинився і обмежує видимість, не бачить маневрів водія ОСОБА_8 , останній, при відсутності яких-небудь перешкод технічного або іншого характеру не вжив заходів для своєчасного зменшення швидкості руху свого автомобіля аж до його зупинки або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, внаслідок чого допустив зіткнення правої бокової частини автомобіля «FORD FUSION» з передньою частиною автомобіля «BMW 325 I». 

В результаті зіткнення керований ОСОБА_8 автомобіль виїхав за межі проїжджої частини на правий за ходом руху тротуар, де скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , які перебували на розташованій там зупинці громадського транспорту. 

Внаслідок ДТП ОСОБА_11 , згідно з висновком комісійної судово-медичної експертизи № 19 від 26.02.2013 року спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості, пішоходу ОСОБА_9 , згідно з висновком судово-медичної експертизи № 301 від 16.02.2012 року внаслідок пригоди заподіяні тяжкі тілесні ушкодження.

Вироком Київського районного суду м. Одеси від 27 серпня 2014 року ОСОБА_8 визнано невинним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Не погоджуючись з даним вироком ст. прокурором прокуратури Одеської області ОСОБА_6 була подана апеляційна скарга в якій він просить скасувати вирок Київського районного суду м. Одеси від 27 серпня 2014 року, з ухваленням нового вироку яким визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому основне покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, та додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортним засобом строком на 1 рік.

Свої вимоги прокурор аргументує неповнотою судового розгляду, неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, а також невідповідності висновків суду реальним обставинам по справі.

 

 

 

 

На вказану апеляційну скаргу обвинуваченим ОСОБА_8 було подано заперечення, в якому він просить залишити вирок Київського районного суду м. Одеси від 27 серпня 2014 року відносно ОСОБА_8 без змін, оскільки обвинувачений вважає даний вирок законним та обґрунтованим.

   Заслухавши доповідь судді, промову прокурора, який підтримав апеляцію, пояснення потерпілого ОСОБА_9 , який також підтримав апеляційну скаргу прокурора та просив суд задовольнити його цивільний позов, потерпіла ОСОБА_11 відмовилась з`являтися в судове засідання, обвинуваченого ОСОБА_8 та його адвоката ОСОБА_7 , які просили вирок залишити без зміни, а апеляцію без задоволення, обговоривши доводи апеляції, дослідивши матеріали кримінальної справи та надавши підсудному останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається зі змісту ст. 370 КПК України вирок повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Суд, керуючись законом, мотивує вирок доказами, розглянутими в судовому засіданні, та оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності.

Відповідно до ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначається: у разі визнання особи виправданою  формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Не допускається включення до вироку формулювань, які ставлять під сумнів невинність виправданого.

Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України та ч. 4 ст. 17 КПК України, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Всі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції належним чином дослідивши зібрані у кримінальному провадженні докази, дотримуючись вимог ст. 374 КПК України, проаналізував їх та дав їм належну юридичну оцінку, дійшов до обґрунтованого висновку про недоведеність вини ОСОБА_8  у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та на законних підставах виправдав його за відсутністю у його діях складу даного кримінального правопорушення. 

Суд першої інстанції відповідно до вимог КПК України, при наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду зазначив, чому взяв до уваги одні та відхилив інші докази по справі. 

Так, при постановленні вироку суд дав остаточну оцінку доказам зібраним по справі з точки зору їх відносності, допустимості та достатності.

Зокрема показанням самого ОСОБА_8 , який будучи допитаним на стадії досудового слідства та в суді першої і апеляційної інстанцій свою вину в скоєні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України не визнав, цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 не визнав, та пояснив, що06.10.2011 р., близько о 08 годині 40 хвилин, він на належному йому, повністю технічно справному автомобілі «FORD FUSION», д/з. НОМЕР_1 , їхав на роботу в сел. «Совіньон», а саме рухався по вул. Ак. Корольова, з боку вул. 13-а лінія, в напрямку вул. Левітана. На даній ділянці дороги організований двосторонній рух в кожному напрямі по дві смуги руху. 

В автомобілі ОСОБА_8 встановлений відео регістратор. Він рухався в лівому ряду свого напрямку руху зі швидкістю приблизно 40 км/год., а саме розташовуючись ближче до правої смуги. У салоні його автомобіля пасажири і вантаж були відсутні. Наближаючись до міжквартального проїзду в районі вул. Ак. Корольова він бачив, автомобіль марки «BMW», але особливу увагу на нього не звертав, так як рухався по головній дорозі, автомобіль «BMW» ніяких йому перешкод в русі не створював, тому він дивився вперед, так як був упевнений в тому, що він його пропустить, бачив, що дівчина яка знаходилась за кермом, побачивши його, зупинила свій автомобіль. Коли він порівнявся з автомобілем «BMW», то відчув удар в праву бокову задню частину свого автомобіля (в районі заднього правого колеса), у зв`язку, з чим він відразу застосував екстрене гальмування. Саме автомобіль водія ОСОБА_10 скоїв зіткнення з його автомобілем, від чого його автомобіль виїхав на зупинку громадського транспорту, де знаходилися потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_11 . 

03.09.2013 року відносно ОСОБА_10 з вказаних обставин Київським районним судом м. Одеси винесений обвинувальний вирок, яким ОСОБА_10 визнана винною за ст. 286 ч.2 КК України, в судовому засіданні ОСОБА_10 свою вину визнала в повному обсязі, відшкодувала потерпілим цивільні позови. Між тим, незважаючи на той факт, що ОСОБА_10 визнала себе виною, пояснивши, що визнає, що порушила правила дорожнього руху, та відшкодувала позов (витрати на лікування потерпілого) ОСОБА_9 , слідчий між тим, вважає, саме ОСОБА_8 відповідальним за порушення правил руху, а потерпілий ОСОБА_9 заявляє до нього такий же позов, вказуючи витрати на лікування, які були відшкодовані вже засудженою ОСОБА_10 . Таким чином ОСОБА_8 своєї вини не визнає і не погоджується з висновками транспортно-трасологічної та авто-технічної експертиз. 

Також суд першої інстанції дав належну оцінку показанням свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , які, виходячи з матеріалів справи, на досудовому та судовому слідстві в суді першої інстанції показали, що 6 жовтня 2011 року близько 08 годин 45 хвилин ОСОБА_10 , виїжджала із міжквартального проїзду по вул. Ак. Корольова на проїжджу частину вул. Ак. Корольова, з нею в машині в цей час перебував ОСОБА_12 , ОСОБА_10 потрібно було виконати поворот ліворуч в сторону вул. 25-ї Чапаївської Дивізії. Перед проїжджою частиною вона зупинилася і автомобіль, який рухався в правій смузі руху в напрямку вул. Левітана, тобто по головній дорозі, як їй здалось подав їй сигнал шляхом мигання світлом фар, вона подумала, що він її пропускає, після чого, вона відновила рух та продовжувала рухатися з мінімальною швидкістю (5 км\год). Вона бачила, що по лівій смузі руху рухається автомобіль «FORD FUSION» в той час передня частина її автомобіля вже перебувала на смузі руху обвинуваченого ОСОБА_8 . Вона вважала, що він її пропустить, тому що вона зайняла частину його смуги, і вже дивилася на проїжджу частину направо, щоб переконатися у відсутності небезпеки з правого боку, а саме на смугах зустрічного руху транспорту. Через деякий час, вона відчула легкий дотик в передню частину свого автомобіля, і відразу побачила, що автомобіль «FORD FUSION» в некерованому стані рухається на зупинку громадського транспорту і почула звук удару. Відносно ОСОБА_10 винесено обвинувальний вирок, вона свою вину визнала в повному обсязі, також визнала і відшкодувала цивільні позови.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що показання допитаних у судовому засіданні суді першої інстанції свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_12 і обвинуваченого ОСОБА_8 повністю співпадають, що також підтверджується аудіо записом судових засідань від 14.02.2014 р. та 19.20.2014 р., а тому твердження прокурора про невідповідність показань вказаних свідків та обвинуваченого є надуманим.

Крім того, показання даних свідків та обвинуваченого чітко вказують на момент виникнення візуального контакту та момент створення небезпеки для транспортного засобу під керуванням ОСОБА_8 , а отже судом першої інстанції дана належна оцінка показанням свідків та обвинуваченого.

Виходячи зі змісту оскаржуваного вироку, суд першої інстанції, окрім показань свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_12 і обвинуваченого ОСОБА_13 дав належну оцінку показанням експертів, що були допитані в судовому засіданні суду першої інстанції.

Так, експерт ОСОБА_14 пояснив, що підтверджує висновки судової транспортно-трасологічної та авто-технічної експертизи з розслідування обставин наїзду автомобіля «FORD FUSION» на пішоходів, в повному обсязі. Також на питання обвинуваченого та його захисника пояснив, що швидкість автомобіля «FORD FUSION» встановлювалася з використанням засобів відеозапису на яких проглядався рух автомобіля з моменту руху з гаража до моменту ДТП. Швидкість становила близько 42 км/год. при цьому швидкість руху автомобіля «FORD FUSION» при його наближенні до місця зіткнення знаходилася в межах 40-42 км/год. Швидкість автомобіля «BMW 325 I» перед зіткненням, розраховується на підставі поданих слідством відеозапису становила близько 2.0 км/год.

Експерт ОСОБА_15 пояснив, що він всі висновки проведених ним експертиз підтверджує в повному обсязі. Показання водія автомобіля «FORD FUSION», які він дав під час проведення слідчого експерименту про момент виникнення небезпеки для його руху вважає технічно не обґрунтованими, та невідповідаючими фактичній обстановці зближення його з автомобілем «BMW 325 I», бо небезпека руху автомобіля «FORD FUSION» виникла в момент, коли він мав технічну можливість належним чином виконати вимоги пункту 12.3 ПДР уникнути ДТП. Момент коли водій ОСОБА_10 дивилася в сторону водія ОСОБА_8 був не знайдений тобто візуального контакту між водіями не відбувалося. 

Окрім показань обвинуваченого, свідків та експертів, судом першої інстанції були належним чином досліджені та оцінені зібрані сторонами письмові докази, а саме:

- Протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 06.10.2011 року зі схемою та фото таблицею, згідно якого слідчим з 09 години 30 хвилин по 11 годин 00 хвилин було оглянуто місце дорожньо-транспортної пригоди по вул. Академіка Корольова 26, в м. Одесі та зафіксовано місце зіткнення автомобілів «Форд та БМВ» ( а.п. 7-15, т. 1);

- Висновок медичного огляду на виявлення стану алкогольного,наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06.10.11 року, згідно якого у водія автомобіля «FORD FUSION» ОСОБА_8 , ознак сп`яніння не виявлено (а.п. 36, т. 1);

- Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06.10.11 року, згідно якого у водія автомобіля «BMW 325 I» ОСОБА_10 ознак сп`яніння не виявлено (а.п. 37, т. 1);

- Висновок судової авто-технічної експертизи, щодо дослідження технічного стану автомобіля «БМВ 325 І» № 15875 від 23.12.2011 року, згідно якого на момент ДТП гальмівна система, рульове управління автомобіля «БМВ 325» д/з НОМЕР_2 знаходилися в робочому стані, що дозволяло водієві здійснювати рух по наміченій траєкторії, ефективно знижувати швидкість аж до зупинки і не мали несправностей, які б раптово для водія могли зумовити відмову систем, втрату керованості, або відведення автомобіля від заданого водієм напрямку руху (а.п. 54-56, т. 1);

 

 

- Висновок судової авто-технічної експертизи, щодо дослідження технічного стану автомобіля «FORD FUSION» № 15874 від 23.12.2011 року, згідно якого на момент ДТП гальмівна система, рульове управління автомобіля «FORD FUSION» д/з НОМЕР_1 знаходилися в робочому стані, що дозволяло водієві здійснювати рух по наміченій траєкторії, ефективно знижувати швидкість аж до зупинки і не мали несправностей, які б раптово для водія могли зумовити відмову систем, втрату керованості, або відведення автомобіля від заданого водієм напрямку руху ( а.п. 62-64, т. 1);

- Висновок судової транспортно-трасологічної та авто-технічної експертизи по дослідженню обставин наїзду автомобіля «FORD FUSION» на пішоходів № 15872/15873 від 10.01.2012 року, згідно якого в умовах даної події первинне контактування відбувалося з лівою (ближче до середини) фронтальною частиною автомобіля «БМВ 325» д/з НОМЕР_2 в праві передні двері автомобіля «FORD FUSION» д/з НОМЕР_3 при куті між поздовжніми осями автомобілів близько 80 - 85° (відраховується від поздовжньої осі автомобіля до поздовжньої осі автомобіля проти годинникової стрілки). Швидкість автомобіля «FORD FUSION» д/з НОМЕР_1 в момент зіткнення в умовах події, розрахована на підставі представленої наслідком відеозапису становила близько 42 км/год, при цьому швидкість руху цього автомобіля при його наближенні до місця зіткнення знаходилася в межах 40-45 км/год. Швидкість автомобіля «БМВ 325» д/з НОМЕР_2 перед зіткненням розрахована на підставі поданих слідством відеозапису становила близько 2,0 км/год (а.п 70-80, т. 1);

- Висновок судово-медичної експертизи № 4482 від 27.12.2011 року, згідно якого встановлено, що пішоходу ОСОБА_11 заподіяні тілесні пошкодження: закритий перелом внутрішньої кісточки великогомілкової кістки, який утворився в результаті підвороту стопи досередини, можливо, під час наїзду на пішохода. Вказані тілесні пошкодження відносяться до пошкоджень середньої тяжкості ( а.п. 85-87, т. 1);

- Висновок судово-медичної експертизи № 301 від 16.02.2012 року, згідно якого пішоходу ОСОБА_9 заподіяні тілесні пошкодження: закритий перелом лівої малогомілкової кістки в нижній третині, садина і гематома лівої голені, відкриті переломи таранної і п`яткової кісток лівої стопи, множинні рваною-скальпування рани з розкладаннями м`яких тканин і відшаруванням шкіри лівої стопи. ОСОБА_9 з 06.10.2011 року по 22.11.2011 року перебував на лікуванні в травматологічному відділенні МКЛ №1, де йому 06.10.2011 року була зроблена операція: ампутація лівої гомілки на рівні середньої третини. Вказані пошкодження не були небезпечними для життя і викликали розлад здоров`я пов`язаний із стійкою втратою працездатності не менше чим на одну третину (55%) і відносяться до тяжких тілесних пошкоджень небезпечними для життя ( а.п.91-92, т. 1);

- Висновок судової авто технічної експертизи № 571 від 30.01.2012 року, згідно до якого водію автомобіля «БМВ 325» д/з НОМЕР_2 , маючи намір виїзду на дорогу з прилеглої території при наявності наближаючогося зліва по вул. Ак. Корольова автомобіля «FORD FUSION» д/з НОМЕР_1 , належало утриматися від виїзду на проїжджу частину по вул. Ак. Корольова і тим самим надати дорогу автомобілю «FORD FUSION», як це запропоновано вимогами п.10.1 ПДР. Маючи об`єктивну можливість виявити автомобіль «FORD FUSION», водій якого користувався переважним правом на рухи, діючи відповідно до п. 10.2 ПДР, водій автомобіля «BMW 325 I» мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем «FORD FUSION» тим самим поступитися дорогою автомобілю «FORD FUSION».

Водій автомобіля «FORD FUSION» користувався переважним правом на рух і водій автомобіля « БМВ» мав технічну можливість запобігти зіткненню. Водій автомобіля «FORD FUSION» згідно вимог п. 12.3 ПДД з моменту виникнення небезпеки для руху повинен був прийняти міри для зупинки автомобіля. Дії водія автомобіля «BMW 325 I», не відповідали вимогам п. 10.2 ПДД та з технічної точки зору були необхідними умовами виникнення даного ДТП, а дії водія автомобіля «FORD FUSION» не відповідають вимога п.12.3 ПДР з технічної точки зору являються причиною ДТП (а.п. 124-127, т. 1);

- Постанова про порушення кримінальної справи від 28.02.2012 року відносно водія автомобіля «BMW 325 I» ОСОБА_10 за ознаками ст. 286 ч.2 КК України (а.п. 187,т. 1);

- Постанова про направлення кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_13 на додаткове розслідування від 17.10.2012 року, згідно постанови, судом було встановлено, що при проведені досудового слідства не була перевірена версія підсудного ОСОБА_13 , щодо тієї обставини, що він не міг уникнути зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_10 , так як в основу висновку судової транспортно-трасологічної експертизи і судової авто-технічної експертизи щодо дослідженню обставин ДТП були положенні завідомо неправильні данні, щодо міста видалення автомобіля під керуванням ОСОБА_8 до міста зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_10 в момент виникнення небезпеки, що призвело до неправильного висновку про його винність в ДТП. У зв`язку з неповнотою досудового розслідування справа була направлена на додаткове розслідування (а.п. 128-129, т. 2);

- Протокол слідчого експерименту від 15.07.2013 року, згідно якого слідчий в період часу з 19 годин 15 хвилин по 21 годину 05 хвилин, на вул. Ак. Корольова, 26 в м. Одесі, за участю підозрюваного ОСОБА_8 , його захисника, у присутності понятих з використанням фотоапарату та камери, з метою перевірки і уточнення показів підозрюваного провів слідчий експеримент, під час якого ОСОБА_8 пояснив, що 06.10.2011 року близько 8 години керував автомобілем «FORD FUSION» д/з НОМЕР_4 рухався по вул. Ак. Корольова в м. Одесі зі сторони вул. 25-ї Чапаївської Дивізії в напрямку вул. Левітана, в лівій полосі свого напрямку руху зі швидкістю близько 40 км/год. 

З міжквартального проїзду виїжджав автомобіль чорного кольору «BMW 325 I» д/з НОМЕР_2 . Він бачив, що водій вказаного автомобілю бачить його. Вона почала знижувати швидкість, та майже зупинилася. Переконавшись в тому, що водій ОСОБА_10 достатньо збавила швидкість та бачить його, він почав продовжувати рух по своїй полосі. В безпосередній близькості водій автомобіля надала прискоренню своєму автомобілю, в результаті чого його автомобіль отримав удав в задні двері і праве заднє колесо, від чого він став некерованим і виїхав межі проїжджої частини на тротуар і зупинку суспільного транспорту. Після удару він застосовував екстрене гальмування. Під час слідчого експерименту також були зроблені заміри, складена фото таблиця, а також долучені фотографії стоп кадрів відеозапису з відео регістратору (а.п. 184-192, т. 2);

- Висновок судової авто технічної експертизи № 3890 від 19.07.2013 року, щодо обставин зіткнення автомобілів «FORD FUSION» д/з НОМЕР_1 і «BMW 325 I» д/з НОМЕР_2 , згідно висновків експертизи покази водія ОСОБА_8 які він дав під час проведення слідчого експерименту 15.07.2013 року про момент виникнення небезпеки для його руху технічно не обґрунтовані і не відповідають фактичній обстановці зближення його з автомобілем «BMW 325 I». Небезпека руху водію автомобіля «FORD FUSION» з експертної точки зору, виникла в момент, коли він мав технічну можливість належним виконанням вимог пункту 12.3 ПДР уникнути ДТП ( а.п. 203-206, т. 2);

- Фотознімки долучені захисником ОСОБА_8 з міста ДТП (а.п. 210-213, т. 2);

- Вирок Київського районного суду м. Одеси від 03.09.2013 року, згідно якого ОСОБА_10 була засуджена за ст. 286 ч.2 КК України за порушення правил дорожнього руху, при керуванні транспортним засобом, що спричинило потерпілої ОСОБА_11 тілесні пошкодження середньої тяжкості і потерпілому ОСОБА_9 тяжкі тілесні пошкодження. В судовому засіданні підсудна ОСОБА_10 визнала вину в повному обсязі (а.п. 257-261, т. 2).

Після оцінки та дослідження показань учасників процесу та вказаних доказів, суд першої інстанції вказав, що не приймає як належні та неспростовні докази висновки судових авто технічних експертиз № 571 від 30.01.2012 року та № 3890 від 19.07.2013 року, оскільки ці докази обвинувачення не відповідають фактичним обставинам по справі та спростовуються дослідженими доказами в судовому засіданні.

В висновку судової авто-технічної експертизи № 571 від 30.01.2012 року зокрема йдеться, що водій автомобіля «FORD FUSION» користувався переважним правом на рух і водій автомобіля «BMW» мав технічну можливість запобігти зіткненню, але між тим, водію автомобіля «FORD FUSION» належало дотримуватися вимог п. 12.3 ПДД, а саме з моменту виникнення небезпеки для руху він повинен був прийняти заходи для зупинки автомобіля. Діючи таким чином, водій автомобіля «FORD FUSION» мав технічну можливість запобігти зіткненню, так як віддалення автомобіля «FORD FUSION» від міста зіткнення в момент виникнення небезпеки складало 31 метр і було менш зупиночного шляху автомобіля в даних умовах, який складав близько 25 метрів. Дії водія автомобіля «BMW 325 І», не відповідали вимогам п. 10.2 ПДД та з технічної точки зору були необхідними умовами виникнення даного ДТП, а дії водія автомобіля «FORD FUSION» не відповідають вимога п.12.3 ПДР з технічної точки зору являються причиною ДТП (а.п. 124-127)

При цьому суд першої інстанції зазначає, що переривчата лінія розмітки, яка розділяє потоки попутного напрямку,в якому рухався ОСОБА_8 в лівій смузі руху, не була виразно видна, тому експерт при проведені експертизи визначав момент виникнення небезпеки використовуючи метод побудови ліній розмітки на скріншотах, зроблених з відеоматеріалах. 

Як було зазначено в постанові про направлення кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_13 на додаткове розслідування від 17.10.2012 року., експерт брав до уваги лише вихідні дані, задані слідством, не перевіривши версію обвинуваченого. При цьому суд першої інстанції зазначає, що експертом невірно була відновлена переривчата лінія дорожньої розмітки, внаслідок чого сталося збільшення ширини лівої смуги руху, через що був зроблений невірний висновок про початок виникнення моменту небезпеки  на відстані 31 метра від місця зіткнення. 

При покадровому вивчені відеоматеріалу події ДТП видно, що при русі по лівій смузі в кадрі, зафіксованому в 8:46:44 годину (S = 31м - віддалення від місця зіткнення 31 метр) добре проглядається металевий квадратний каналізаційний колодязь. В протоколах місця події (первинному і повторному) не було відображено взагалі наявність даного колодязя і не були проведені заміри щодо його розташування до ліній дорожньої розмітки. Згодом вже після заяви ОСОБА_8 при слідчому експерименті слідчим, при вимірах було встановлено, що даний металевий колодязь розміром 109 см. Відстань від лівого боку колодязя до подвійний переривчастою лінії, що розділяє протилежні потоки напрямку руху ТЗ = 115 см. Відстань від правого боку колодязя до переривчастої лінії розмітки, що розділяє потоки попутного напрямку руху ТЗ (з боку вул. 25 Чапаєвської дивізії в сторону вул. Левітана) = 116 см. З цих замірів виходить, саме те, що колодязь розташований по центру лівої смуги руху, по якій рухався ОСОБА_8 перед ДТП. 

При досудовому слідстві цей каналізаційний колодязь не досліджувався і не фіксувався в протоколах огляду місця ДТП, відповідно слідчим експерту були задані вихідні дані про знаходження цього колодязя посередині лівої смуги руху, і експерт, не знаючи цих даних невірно побудував на скріншоті лінію дорожньої розмітки, що видно на фотознімку на л.д.126 (додаток до зазначеної експертизі) - що колодязь розташовується не посередині смуги, а зміщений вліво від центру смуги його руху. 

Якщо врахувати дану обставину  що каналізаційний колодязь розташований по центру лівої смуги руху, то розділова смуга розташовується не там, де її домалював експерт методом побудови і при подальшому покадровому вивченні відеоматеріалу ДТП видно, що виїзд автомобіля «БМВ 323» передніми колесами на розділову смугу попутного напрямку руху відбулося в кадрі зафіксованому в 8:46:45 годину. (S = 16,9м - видалення від місця зіткнення 16,9 метр) - на останній смузі перед місцем ДТП. Враховуючи викладене, випливає, що момент виникнення небезпеки для ОСОБА_8 є не 31 метр, а 16,9 метрів, що значно менше зупинкового шляху його автомобіля, рівного 25 метрам, і у нього відповідно не було ніякої технічної можливості уникнути даного зіткнення.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно були оцінені та досліджені такі письмові докази, як протоколи місця події (первинний і повторний, а.п. 7-15, т. 1), висновок судової авто-технічної експертизи № 571 від 30.01.2012 року (а.п. 124-127, т. 1), протокол проведення слідчого експерименту від 16.07.2013 (а.п. 184-192, т. 2) та матеріали відеозапису з авторегістратора автомобіля, яким керував ОСОБА_8 .

Крім того, як видно із тексту вироку, суд першої інстанції самостійно не робив жодних вимірів, всі наведені виміри були взяті та зпівставлені з наведених вище доказів, які в сукупності дають можливість суду зробити висновок, щодо невідповідності висновків вказаної експертизи реальним обставинам справи, тому колегія суддів вважає безпідставним твердження прокурора про ніби то самостійне визначення судом першої інстанції розрахунків відстаней.

Також безпідставним є твердження, що районний суд не врахував оптичне викривлення добудованих прямих ліній дорожньої розмітки на фотознімках, оскільки в вироку суд виходить з замірів, що були зроблені під час слідчого експерименту від 16.07.2013 зпівставляючи їх з замірами що були зафіксовані в протоколі огляду місця події.

При тому, в висновку авто-технічної експертизи № 3890 від 19.07.2013, вказано, що показання водія автомобіля «FORD FUSION» д/н НОМЕР_1 , які він дав під час проведення слідчого експерименту 15.07.2013 року про момент виникнення небезпеки для його руху, технічно не обґрунтовані, не відповідають фактичній обстановці зближення його з автомобілем «BMW» 325i д/н НОМЕР_2 . Небезпека руху водію автомобіля «FORD FUSION» з експертної точки зору, виникла в момент, коли він мав технічну можливість належним виконанням вимог пункту 12.3 ПДР уникнути ДТП (т.2 а.п. 203-207). 

Однак, колегія суддів вважає, що районний суд вірно визнав експертизу № 3890 від 19.07.2013 р. такою, що не відповідає реальним обставинам по справі, оскільки, ознайомлюючись з дослідницької частиною, вказаної експертизи вбачається, що експерт знову поклав в основу дослідження, ту ж саму інформацію, яку і приймав раніше при попередній експертизі, між тим зовсім не перевіривши інформацію ОСОБА_8 .

При цьому безпідставним є твердження прокурора щодо протиречивості висновку районного суду щодо даної експертизи, оскільки в її основу була покладена інформація, що містить істотні розбіжності у вихідних даних.

Також сукупністю проаналізованих та оцінених належним чином доказів спростовується твердження експерта, щодо відсутності між водіями візуального контакту.

При огляді в судовому засіданні районного суду відео, вбачається, що візуальний контакт між двома водіями був саме тоді, коли автомобіль під керуванням ОСОБА_10 не був на лівій полосі руху, також і сама ОСОБА_10 пояснювала, що вона бачила автомобіль ОСОБА_8 , проте, після зупинки продовжила рух, так як «чомусь думала, що він її пропустить, і більше після цього візуального контакту з ним не було». 

Також і ОСОБА_8 пояснив, що візуальний контакт у нього з водієм ОСОБА_10 був, коли вона виїхала на його полосу руху, після чого водій ОСОБА_10 відразу ж почала знижувати швидкість руху до повної зупинки. Саме тому ОСОБА_8 повністю був впевнений,що ОСОБА_10 виконує вимоги ПДР та надає йому дорогу, тому ніяких підстав для гальмування у ОСОБА_8 не було, так як дії ОСОБА_10 та її автомобіль «БМВ 325» ніякої небезпеки не створювали. Покази в цій частині як ОСОБА_8 так і ОСОБА_10 повністю відповідають обстановці події, відображеної відеореєстратором. А висновки експертизи №571 від 30.01.2012 року і експертизи № 3890 від 19.07.2013 року не засновані на реальних обставинах події ДТП, а тому посилання прокурора з цього приводу є безпідставними. 

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що об`єктивність висновку експерта сумнівів не викликає, не встановлено даних щодо відсутності належної кваліфікації та повноважень експерта, наявності істотних порушень вимог КПК України при проведенні експертизи. А причиною того, що результати експертиз не відповідають фактичним обставинам по справі є те, що вихідні дані для них містили викривлену інформацію щодо місцезнаходження роздільної полоси, надані під час досудового слідства. 

Тому районний суд прийняв законне та обґрунтоване рішення, що не приймає до уваги висновки, дані в результаті проведення судово авто-техничної експертизи № 571 від 30.01.2012 року, та комісійної судово-авто технічної експертизи №3890 від 19.07.2013 року, визнає їх недопустимими доказами у кримінальному провадженні та не може покласти в основу вироку, як такі, що були проведені на вихідних даних, які не відповідають обставинам справи, під час проведення слідчого експерименту не було забезпечено належної повноти і точності відтворення самих експериментальних дій, при проведенні вказаних експертиз не були виважено використані правдиві та об`єктивні інформаційні джерела за кримінальним провадженням, і як наслідок висновки даних авто-технічних експертизи не узгоджуються з іншими доказами по кримінальному провадженню.

При цьому колегія суддів апеляційного суду визнає, що при винесенні вироку районним судом було допущено описку, а саме мотивуючи наявність істотних розбіжностей у вихідних даних при проведенні слідчих експериментів, які потім було покладено в основу постанови про призначення авто-технічної експертизи суд невірно вказав статті КПК України (ст. ст. 241 та 245 КПК України), що регулюють проведення експертизи, проте колегія суддів вважає, що дана описка не може бути підставою до зміни чи скасування вироку суду, оскільки не має істотного значення, та жодним чином не впливає на доведеність чи недоведеність вини обвинуваченого.

Також колегія суддів вважає безпідставним твердження прокурора про відсутність у ОСОБА_8 права керувати транспортними засобами, через відсутність довідки про стан здоров`я, тому, що в судовому засіданні ОСОБА_8 була надана така довідка, вона була оглянута та сумнівів в її відповідності у суду не викликала, а виходячи, з того, що в матеріалах справи міститься так ж довідка, що була зроблена під час отримання ОСОБА_8 водійського посвідчення, суд приходить до висновку, що на момент ДТП ОСОБА_8 мав право керувати транспортним засобом.

Як встановлено вироком Київського районного суду м. Одеси від 03.09.2013 року, ОСОБА_10 порушила правила дорожнього руху та допустила зіткнення з автомобілем ОСОБА_8 , між тим ОСОБА_8 був уважним, рухався з дотриманням Правил Дорожнього руху України, їхав по головній дорозі та ніяких маневрів які б могли бути непомітними для водія ОСОБА_10 не здійснював. ОСОБА_8 фактично опинився і перебував в умовах аварійної обстановки, створеної іншими учасниками руху, за що відповідальність чинним законодавством не передбачена.

Судом достовірно встановлено, що ОСОБА_8 не порушив таких вимог Правил дорожнього руху України, які би знаходилися у прямому причинному зв`язку із отриманням потерпілими тілесних ушкоджень.

Отже, водій ОСОБА_8 , не маючи обов`язку передбаченого ПДР, не передбачав і не міг передбачити виникнення аварійної обстановки, за якої водій ОСОБА_10 виїжджаючи з міжквартального проїзду на проїжджу частину дороги, не пропустить його автомобіль, а тому він не мав технічної можливості запобігти дорожньо-транспортної пригоди, тому склад кримінального правопорушення в його діях відсутній.

Тому колегія суддів оцінюючи досліджені по справі докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності, вважає, що районний суд вірно прийшов до переконання, що докази зібрані по справі не обґрунтовують та не доводять пред`явленого підсудному обвинувачення, а тому обвинуваченого ОСОБА_8 необхідно виправдати в інкримінованому йому злочині передбаченому ч. 2 ст.286 КК України з підстав передбачених п. 3 ч.1 ст. 373 КПК України, тобто за недоведеністю наявності в його діяннях складу кримінального правопорушення, оскільки зібрані у справі докази не підтверджують вказаного обвинувачення, всі можливості зібрання додаткових доказів вичерпані, а сумніви щодо доведеності обвинувачення усунути неможливо, а тому суд тлумачить їх на користь обвинуваченого. 

Цивільний позов в частині стягнення шкоди, завданої злочином, передбаченим ч. 2 ст. 286 КК України, обґрунтовано було залишено без розгляду на підставі ч. 3 ст. 129 КПК України. 

При постановленні вироку суд дав остаточну оцінку доказам з точки зору їх належності, відносності, допустимості та достатності і прийняв законне та обґрунтоване рішення, а тому колегія суддів вважає, що підстави для зміни чи скасування оскаржуваного вироку відсутні.

Керуючись ст. ст. 17, 404, 405, 407, 419 КПК України та ст. 62 Конституції України, колегія суддів,-

 

 

УХВАЛИЛА:

 

 

Апеляційну скаргу ст. прокурора прокуратури Одеської області ОСОБА_6  залишити без задоволення.

Вирок Київського районного суду м. Одеси від 27 серпня 2014 року відносно  ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.

 

 

 

 

Судді апеляційного суду Одеської області:

 

 

 

 

ОСОБА_2                  ОСОБА_3                  ОСОБА_4 

 (підпис)                     (підпис)                 (підпис)

 

 

 

 

З оригіналом згідно,

СУДДЯ                                          ОСОБА_2