ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" листопада 2014 р. м. Київ К/800/12339/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Кравченко А. М. Дідик О. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скаргиЮжноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області та Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Української атомної електростанції»

на постанову та ухвалуМиколаївського окружного адміністративного суду від 27.02.2013 року Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013 року

у справі№ 814/218/13-а

за позовомДержавного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Української атомної електростанції»

до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

проскасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.02.2013 року у справі № 814/218/13-а, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013 року, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби від 17.12.2012 року № 0000372201. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 19 Конституції України, ст. 86 Податкового кодексу України.

Відповідач також оскаржив судові рішення в касаційному порядку. Стверджуючи про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 25, 30 Водного кодексу України, пп. 324.2.1 п. 324.2 ст. 324, п. 326.10 ст. 326 Податкового кодексу України, ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України, податковий орган просить скасувати оскарженні рішення, прийняти нове про відмову в позові.

Заперечення на касаційні скарги не надходили, що не перешкоджає їх розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірко позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.06.2012 року складено акт перевірки № 36/22-01/20915546 від 06.12.2012 року, яким зафіксовано порушення законодавства про касові операції та податкового законодавства.

За результатами розгляду заперечень на акт перевірки, з якими відповідач не погодився, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000152250 від 17.12.2012 року, яким до підприємства застосовано штрафну санкцію в розмірі 174 676,14 грн. за порушення п. 5.1 та п. 3.1 Положення «Про ведення касових операцій», затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637;

- № 0000372201 від 17.12.2012 року, яким суб'єкту господарюванню визначено податкове зобов'язання зі збору на спеціальне водокористування на суму 1 217 392,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 304 348,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про правомірність повідомлення-рішення № 0000152250 від 17.12.2012 року в частині застосування штрафних санкцій за порушення п. 5.1 Положення «Про ведення касових операцій», затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, оскільки інкасація грошових коштів бару або передача їх до каси ВП ЮУАЕС (структурного підрозділу ККСС «Олимп», в складі якого рахується господарська одиниця - Бар «ДЖЕМ») в строки, визначені Положенням «Про ведення касових операцій» та договором про інкасацію грошової виручки ДП НАЕК «Енергоатом» ВП ЮУ, є обов'язковими.

Колегія суддів не погоджується з висновком судів про наявність порушення позивачем п. 5.1 Положення «Про ведення касових операцій», затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 5.1 глави 5 Положення «Про ведення касових операцій», затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, строки здавання підприємствами готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках визначаються підприємством і встановлюються за погодженням з відповідним банком (у якому відкрито рахунок підприємства, на який зараховуються кошти) відповідно до таких вимог: а) для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де є банки, - щодня (у день надходження готівкової виручки (готівки) до їх кас); б) для підприємств, у яких час закінчення робочого дня (зміни), що встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності відповідно до законодавства України, не дає змогу забезпечити здавання готівкової виручки (готівки) в день її надходження, - наступного за днем надходження готівкової виручки (готівки) до каси дня; в) для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де немає банків, - не рідше ніж один раз на п'ять робочих днів. Підприємства (юридичні особи), які здійснюють страхову діяльність та діяльність з випуску і проведення лотерей, установлюють строки здавання готівкової виручки (готівки) для страхових агентів і розповсюджувачів лотерей, які діють на підставі укладених договорів, з урахуванням специфіки їх функціонування (режиму роботи у вечірні години, вихідні та святкові дні) та обсягів виручки, що здається, але не рідше одного разу на п'ять робочих днів. Якщо підприємства працюють у вихідні та святкові дні і не мають змоги, через відсутність відповідної домовленості з банком на інкасацію, здати одержану ними за ці дні готівкову виручку (готівку), то вона має здаватися підприємствами до банку протягом операційного часу наступного робочого дня банку та підприємства. Установлені згідно із зазначеними вимогами строки здавання готівкової виручки (готівки) підприємствами узгоджуються з банком і визначаються в договорах банківського рахунку між підприємствами та банками.

На думку податкового органу, з яким погодились суди першої та апеляційної інстанцій, позивачем порушено приписи п. 5.1 глави 5 цього Положення в частині перевищення ліміту готівки в касі підприємства, яке полягає в не здачі до банку або в касу підприємства виручки від реалізації продукції господарською одиницею - Баром «ДЖЕМ» в період з п'ятниці по вівторок протягом січня-червня 2012 року на суму 71 453,07 грн.

Судами першої та апеляційної інстанцій зазначено, що Бар «ДЖЕМ» (режим роботи з 16.00год. до 24.00 год., вихідні дні - понеділок, вівторок) не є структурним підрозділом позивача і підприємством в контексті Положення № 637, а є господарською одиницею в складі ІКЦ «Импульс» (ИКЦ «Импульс») ККСС «Олимп» (структурний підрозділ позивача), а тому до нього (бару), не можуть застосовуватись приписи абз. 3-4 п. 5.1 Положення № 637.

Пунктом п. 1.2 глави 1 Положення «Про ведення касових операцій» визначені поняття підприємство та відокремлений підрозділ при застосування вказаного нормативного акта: підприємства - юридичні особи (крім банків) незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (їх відокремлені підрозділи), що є учасниками відносин у сфері господарювання, зокрема суб'єкти господарювання, які здійснюють підприємницьку діяльність, а також інші суб'єкти господарювання, органи державної влади та органи місцевого самоврядування; відокремлені підрозділи - філії, представництва, відділення та інші структурні підрозділи, що наділяються частиною майна господарських організацій, здійснюючи щодо цього майна право оперативного використання чи інше речове право, передбачене законодавством України.

Отже, будь-який господарський суб'єкт, який розташований відокремлено, за іншою фактичною адресою, від місця розташування підприємства (юридичної особи) відповідає поняттю відокремленого підрозділу в розумінні Положення «Про ведення касових операцій».

Оскільки господарська одиниця бар «ДЖЕМ» є відокремленим підрозділом в розумінні Положення «Про ведення касових операцій», затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, що є відмінним від визначення, що міститься в Законі України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», то на неї поширюються норми цього Положення, що дозволяють здавати до банку одержану ними у вихідні дні готівкову виручку (готівку) протягом операційного часу наступного робочого дня банку та підприємства.

Колегія суддів вважає неправомірним застосування фінансової санкції у двократному розмірі суми виявленої понадлімітної готівки за кожний день - 142 906,14 грн. на підставі п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року № 436/95 у зв'язку із відсутністю такого порушення з боку позивача.

Твердження відповідача про перевищення ліміту готівки в касі позивача у п'ятницю не спростовують пояснення позивача про утворення такого перевищення після закінчення операційного дня банківських установ та каси позивача, але до закінчення робочого часу його господарської одиниці бару «Джем».

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що постановою суду першої інстанції та ухвалою апеляційного адміністративного суду в частині відмови в позові про скасування податкового повідомлення-рішення Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 0000152250 від 17.12.2012 року в частині застосування штрафної санкції в розмірі 142 906,14 грн. обставини справи встановлені повно та всебічно в обсязі, достатньому для прийняття рішення у справі, однак з неправильним застосуванням зазначених вище норм матеріального права, що є підставою відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України для їх скасування та прийняття нового рішення в цій частині про задоволення позову.

Скасовуючи податкове повідомлення-рішення від 17.12.2012 року № 0000372201, суди першої та апеляційної інстанції виходили з відсутності підстав для визначення платнику збору за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Згідно із п. 324.2 ст. 324 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування збором за спеціальне використання води без її вилучення з водних об'єктів для потреб гідроенергетики є фактичний обсяг води, що пропускається через турбіни гідроелектростанцій для вироблення електроенергії.

Пунктом 324.5 статті 324 Податкового кодексу України передбачено, що збір за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики не справляється з гідроакумулюючих електростанцій, які функціонують у комплексі з гідроелектростанціями.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з комплексного функціонування гідроакумулюючої електростанції (ТГАЕС) та гідроелектростанції (ОГЕС), що підтверджується, в тому числі «Положением о Каскаде ГЭС-ГАЭС», з якого вбачається, що Ташлицька гідроакумулююча електростанція функціонує в комплексі з Олександрівською гідроелектростанцією.

Гідроагрегат ТГАЕС є специфічним технічним пристроєм, що складається з вертикальної радіальної осьової насос-турбіни, який сполучається безпосередньо з гідрогенератором-двигуном. Гідроагрегат призначений для вироблення електроенергії і закачування води з Олександрівського водосховища у верхове водоймище ТГАЕС. Вода системи технічного водопостачання (технологічні потреби ТГАЕС) пропускається через конструктивні елементи, що є складовими частинами турбіни, і не використовується на інші цілі, ніж забезпечення функціонування турбіни в процесі вироблення електроенергії. Без системи технічного водопостачання вироблення електроенергії гідроагрегатом неможливе. Обертання водою тільки вала турбіни не призведе до вироблення електроенергії гідроагрегатом ТГАЕС без виконання обов'язкових технологічних схем, включаючи охолодження обладнання турбіни.

Зазначені обставини спростовують доводи податкового органу про те, що вода системи технічного водопостачання не повинна враховуватись при визначені об'єму води, що проходить через турбіну для вироблення електроенергії.

Згідно із листом від 11.12.2012 року № ГМО/2343 ПАТ «Укргідропроект», який є генеральним проектувальником ТГАЕС, вода, пропущена через турбіну, включає всю воду, яка забезпечує весь технологічний процес вироблення електроенергії, включаючи й обов'язкове охолодження обладнання, та не потребує додаткового відбору води з водосховища ТГАЕС.

Враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що вода, пропущена через турбіну включає всю воду (в тому числі системи охолодження турбіни), яка забезпечує весь технологічний процес вироблення електроенергії, а гідроакумулююча електростанція (ТГАЕС) функціонує в комплексі з Олександрівською гідроелектростанцією, колегія суддів погоджується з висновком судів про відсутність підстав для визначення податкового зобов'язання зі збору на спеціальне водокористування.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доказів, на підтвердження наявності порушень чинного законодавства, за наслідком виявлення яких прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.12.2012 р. №0000372201, колегія суддів погоджується з висновком судів про задоволення позову в цій частині.

Доводи касаційної скарги відповідача викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити в без задоволення.

Касаційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Української атомної електростанції» задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.02.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013 року у справі № 814/218/13-а скасувати в частині відмови в позові про скасування податкового повідомлення-рішення Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 0000152250 від 17.12.2012 року в частині застосування штрафної санкції в розмірі 142 906,14 грн.

В цій частині прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 0000152250 від 17.12.2012 року в частині застосування штрафної санкції в розмірі 142 906,14 грн.

В іншій частині постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.02.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013 року у справі № 814/218/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак