ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 року Справа № 904/4091/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,

за участю представників:

позивача-не з'явились,

відповідача-не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ " НАК "Нафтогаз України"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.10.2014

у справі№904/4091/14

за позовомПАТ " НАК "Нафтогаз України"

доПАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль"

про стягнення кошів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2014 (суддя Мілєва І.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.10.2014 (судді: Чимбар Л.О., Чоха Л.В., Антонік С.Г.), позов задоволено частково шляхом стягнення з ПАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 2392659,29 грн. основного боргу, 60644,14 грн. пені, 206063,66 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 22 686,48 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

ПАТ НАК "Нафтогаз України" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати в частині відмови у стягненні 60644,14 грн. пені, прийняти нове рішення про задоволення позову в цій частині, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.549-552 ЦК України, ст.ст.230-233 ГК України та ст.ст.42,43,83,84 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що при винесенні оскаржуваних рішень суди попередніх інстанцій не врахували особливі обставини щодо діяльності позивача, його майнові інтереси та тяжкий фінансовий стан, який спричинений в тому числі неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором від 24.01.2014 №997/14-КП-3.

Колегія суддів, перевіривши в межах вимог касаційної скарги (в частині позовних вимог про стягнення 60644,14 грн. пені) фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судами попередніх інстанцій, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Зменшуючи на підставі п.3 ст.83 ГПК України розмір підлягаючої до стягнення неустойки до 60644,14 грн., судами взято до уваги специфіку діяльності відповідача, вжиття ним всіх необхідних та залежних від нього заходів для недопущення прострочення платежів, сплату частини основного боргу за укладеним договором, а також наявну заборгованість КП "Дніпродзержинськтепломережа" перед відповідачем за послуги з теплопостачання та значну дебіторську заборгованість контрагентів перед відповідачем, що також вплинуло на розрахунки між сторонами. Крім цього, судами враховано, що відповідач є стратегічно важливим об'єктом для міста, оскільки виробляє теплову енергію для потреб населення, підприємств, установ і організацій міста, у зв'язку з чим, застосування до нього штрафних санкцій у стовідсотковому розмірі може призвести до різкого погіршення його фінансового становища.

Колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право місцевого господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачено також пунктом 3 статті 83 розділу ХІ (Вирішення господарських спорів у першій інстанції) Господарського процесуального кодексу України.

В свою чергу, відповідно до ч.ч.1,2 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Разом з тим, згідно імперативних вимог ст.ст.1115,1117 Господарського процесуального кодексу України у касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту приписів ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України та п.3 ст.83, ч.ч.1,2 ст.101, ст.ст.1115,1117 ГПК України повноваження на зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) мають саме суди першої та апеляційної інстанцій, які на відміну від касаційної інстанції, наділені правом на встановлення таких обставин, як-от: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні (тяжкий фінансовий стан боржника тощо); інші інтереси сторін, що мають істотне значення; відсутність завдання збитків іншим учасникам господарських відносин у разі порушення зобов'язання; розмір неустойки значно перевищує розмір збитків кредитора (є надмірним), оскільки саме ці обставини можуть бути достатньою підставою для зменшення розміру неустойки за рішенням суду.

Отже, чинне законодавство не обмежує право господарського суду на зменшення неустойки певним вичерпним колом обставин.

Колегія враховує, що місцевий господарський суд на стадії вирішення спору в першій інстанції достеменно встановив, а апеляційний суд на стадії апеляційного перегляду справи підтвердив наявність передбачених ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України та п.3 ст.83 ГПК України підстав для зменшення розміру підлягаючої до стягнення суми неустойки з урахуванням ступеню вини відповідача та об'єктивної неможливості останнього виконати свої грошові зобов'язання за договором від 24.01.2014 №997/14-КП-3 у встановлений строк, у зв'язку з чим, розмір стягуваної неустойки був зменшений на 60644,14 грн.

Натомість касаційна інстанція в силу вимог ст.ст.1115,1117 ГПК України не вправі переоцінювати наявність істотних обставини, визначених судом першої інстанції в якості підстав для зменшення розміру стягуваної неустойки.

Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах зі спорів, пов'язаних зі зменшенням розміру неустойки (постанови ВГСУ від 01.06.2010 у справі №11/3, від 06.07.2010 у справі №15/250/09 та від 23.07.2014 у справі №927/1141/13).

Крім того, передчасними вважаються посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на правові позиції, викладені в постановах Вищого господарського суду України від 29.05.2014 у справі №921/186/13-г, від 08.05.2014 у справі №921/185/13-г, від 03.06.2014 у справі №17/5014/2629/2012, від 15.08.2013 у справі №921/186/13-г, від 25.07.2013 у справі №904/1610/13-г, від 06.06.2013 у справі №5023/4891/12, від 25.04.2013 у справі №5023/5210/12, від 11.04.2013 у справі №5023/5038/12, від 14.03.2013 у справі №5010/1076/2012-2/56, від 13.12.2012 у справі №10/5026/1270/2012, оскільки зазначеними постановами згадані справи в частині зменшення розміру пені були направлені на новий розгляд до судів першої інстанції. При цьому, заявником помилково не враховано, що ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Відтак, прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому вищезазначені постанови не можуть бути прийняті колегією до уваги при розгляді даної справи.

Інші наявні заперечення заявника зводяться передусім до посилань на неналежну оцінку судами доказів по справі (звіт про фінансові результати за 2013 рік), проте, згідно імперативних приписів ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правомірність результатів розгляду решти позовних вимог не є предметом даного касаційного оскарження, в зв'язку з чим, законність та обґрунтованість судових рішень в цій частині касаційною інстанцією не перевіряється виходячи з меж перегляду справи в порядку касації.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для часткового скасування постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.10.2014 у справі №904/4091/14 залишити без змін, а касаційну скаргу ПАТ НАК "Нафтогаз України" - без задоволення.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун