Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/4147/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко Л.В.

Суддя-доповідач: Мануйлов Ю.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Осоцького І.І.

суддів: Мануйлова Ю.С.

Панкеєва О.В.

при секретарі: Буримі В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат», третя особа - ОСОБА_4, про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, визнання незаконними висновку за матеріалами службової перевірки, п.1 наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, позбавлення персональної грошової надбавки, поновлення такої виплати та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА :

Позивач ОСОБА_3 звернувся із вказаним позовом, в якому просив поновити пропущений строк на звернення до суду, визнати незаконним висновок ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» від 22.04.2013 року за матеріалами службового розслідування; визнати незаконним та скасувати пункт 1 розпорядчої частини наказу № 356 від 13.05.2013 р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким йому оголошено догану за порушення п.п. 2.1.2; 2.1.3, 2.1.4; 2.1.6; 2.2; 2.4; 2.5; 2.6; 2.8; 2.11; 2.12; 2.23; 4.1; 4.7 посадової інструкції начальника охорони сторожовий відділу економічної безпеки; визнати незаконним позбавлення його з 14.05.213 року персональної грошової надбавки та зобов'язати відповідача провести виплату персональної надбавки за 7 місяців в розмірі 2 800 грн.; стягнути 5 000 грн. моральної шкоди.

Позивач ОСОБА_3 та його представник за довіреністю ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримали заявлений позов та просили його задовольнити в повному обсязі, оскільки при оголошенні йому догани в оскаржуваному наказі не вказано конкретної дати, часу та обставин коли відбулося те чи інше порушення вимог його посадової інструкції. Більшість недоліків, викладених в матеріалах службового розслідування та наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності носять загальний характер, в них не конкретизовані порушення, не зазначено час їх вчинення та винних осіб, без конкретизації пункту статей, найменування та дат знехтуваних та невиконаних ним наказів, рішень, розпоряджень та інших законних вимог.

Представник відповідача - ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» проти позову заперечував.

Третя особа - ОСОБА_6 проти позовних вимог заперечував.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14 липня 2014 року в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про поновлення пропущеного строку на звернення до суду - відмовлено.

Відмовлено ОСОБА_3 в задоволенні позову до ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат», третя особа - ОСОБА_4 про визнання незаконним висновку ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» від 22.04.2013 року за матеріалами службового розслідування; визнання незаконним та скасування пункту 1 розпорядчої частини наказу № 356 від 13.05.2013 р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»; визнання незаконним позбавлення його з 14.05.2013 року персональної грошової надбавки, зобов'язання відповідача провести виплату персональної надбавки за 7 місяців в розмірі 2 800 грн.; стягнення 5 000 гр. моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права;

неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення,яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

На підставі п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Згідно ст..303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі.

Згідно ст.ст. 10, 11, 61, 212, 213 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін. Особа, яка бере участь у справі розпоряджається своїми правами на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в і інтересах яких заявлено вимоги. Обставини, визнані сторонами та іншими особами,які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Суд оцінює належність, допустимість і взаємний зв'язок доказів у сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно ст.ст.221,224,227,228,231 КЗпП трудові спори розглядаються: комісіями по трудових спорах; районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами. Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору. Комісія по трудових спорах є обов'язковим первинним органом по розгляду трудових спорів, що виникають на підприємствах, в установах, організаціях, за винятком спорів, зазначених у статтях 222, 232 цього Кодексу. Трудовий спір підлягає розглядові в комісії по трудових спорах, якщо працівник самостійно або з участю профспілкової організації, що представляє його інтереси, не врегулював розбіжності при безпосередніх переговорах з власником або уповноваженим ним органом. Комісія по трудових спорах приймає рішення більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні. У рішенні зазначаються: повне найменування підприємства, установи, організації, прізвище, ім'я та по батькові працівника, який звернувся до комісії, або його представника, дата звернення до комісії і дата розгляду спору, суть спору, прізвища членів комісії, власника або представників уповноваженого ним органу, результати голосування і мотивоване рішення комісії. Копії рішення комісії у триденний строк вручаються працівникові, власникові або уповноваженому ним органу. У разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах працівник чи власник або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії. Пропуск вказаного строку не є підставою відмови у прийнятті заяви. Визнавши причини пропуску поважними, суд може поновити цей строк і розглянути спір по суті. В разі коли пропущений строк не буде поновлено, заява не розглядається, і залишається в силі рішення комісії по трудових спорах. У районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами: працівника чи власника або уповноваженого ним органу, коли вони не згодні з рішенням комісії по трудових спорах підприємства, установи, організації (підрозділу).

Згідно з ч.2 ст.124 Конституції України суди вирішують будь -які індивідуальні спори в порядку, передбаченому, гл. ХV КЗпП, за вибором працівника безпосередньо, або після попереднього розгляду в КТС.

Пленум Верховного Суду України в п.п. 4,5 постанови №9 від 6 листопада 1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснив, що встановлені статтями 228, 223 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст.233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Розглядаючи трудові спори після їх попереднього розгляду в КТС, суд з'ясовує і обговорює додержання і причини пропуску як для десятиденного строку звернення до суду за вирішенням трудового спору, так і тримісячного строку звернення до КТС (ст.225 КЗпП), якщо останньою він не був поновлений. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин,у позові може бути відмовлено з цих підстав. Коли пропущений десятиденний строк не буде поновлено, заява відповідно до ст.85 ЦПК і ст.228 КЗпП залишається без розгляду. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог , суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов'язки сторін. При пропуску передбаченого ст.225 КЗпП десятиденного строку без поважних причин необхідності у з'ясуванні інших обставин справи немає. Незалежно від того, працівником, власником або уповноваженим ним органом чи прокурором порушена справа,після вирішення спору в КТС, суд розглядає її в порядку позовного провадження, як трудовий спір, що вирішувався в КТС, тобто, як вимогу працівника до підприємства, установи, організації.

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, 01.09.2005 року позивач ОСОБА_3 призначений на посаду начальника охорони сторожової ВАТ «Часівоярського вогнетривкого комбінату» (а.с.31 т.1).

1.11.2012 року ОСОБА_3 переведений на посаду начальника охорони сторожової відділу економічної безпеки (а.с.31 т.1).

22.04.2013 року за фактом крадіжки 19.03.2013 року, що сталася на ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» було проведено службове розслідування і складено висновок, на підставі якого було видано наказ № 356 від 13.05.2013 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності». За порушення п.п.2.1.2, 2.1.3, 2.1.4, 2.1.6, 2.2, 2.4, 2.5, 2.6, 2.8, 2.11, 2.12, 2.23, 4.1, 4.7 посадової інструкції начальнику охорони сторожовий відділу економічної безпеки ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» ОСОБА_3 було оголошено догану (а.с.35-36 т.1).

Тобто за порушення трудової дисципліни до позивача було застосовано передбачене чинним законодавством стягнення у вигляді догани.

Не погоджуючись з застосуванням до нього дисциплінарного стягнення згідно з наказом від 13.05.2013 року ОСОБА_3 звернувся з заявою про неправомірність винесення дисциплінарного стягнення (т.1 а.с.157-165) до комісії по трудових спорів ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» - органу, який згідно п.1.ч1.ст.221, ст.224 КЗпП є первинним органом по розгляду трудових спорів в товаристві, де він працює (КТС), тобто за своїм вибором, розпорядився своїми правами на звернення за вирішення трудового спору в порядку передбаченому гл.ХV КЗпП.

Комісією з трудових спорів ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» 06.06.2013 року КТС було прийнято рішення про необґрунтованість вимог ОСОБА_3, його заяву про неправомірність винесення дисциплінарного стягнення у вигляді догани залишено без задоволення, а наказ №356 від 13.05.2013 року - без змін. (т.2 а.с.4-5).

Вказане рішення КТС ОСОБА_3 в порядку передбаченому ст. 228 КЗпП до суду не оскаржив і воно набуло законної сили.

31.10.2013 року ОСОБА_3 звернувся до Артемівського міськрайонного суду Донецької області з позовними вимогами про до ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» про визнання незаконним та скасування пункту 1 розпорядчої частини наказу № 356 від 13.05.2013 р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та накладення стягнення у вигляді догани.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14 липня 2014 року відмовлено ОСОБА_3 в задоволенні позову до ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» про визнання незаконним та скасування пункту 1 розпорядчої частини наказу № 356 від 13.05.2013 р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

Виходячи із вимог наведених норм Закону, враховуючи, що рішення КТС не було предметом розгляду суду першої інстанції і воно сторонами по справі не оскаржене, в порядку передбаченому ст.228 КЗпП, і набуло законної сили, а ОСОБА_3 за своїм вибором, розпорядився своїми правами на звернення за вирішенням трудового спору в КТС, рішення якого згідно стадіям провадження встановленим ст.ст.221 -228 КЗпП позивач не оскаржив, а КЗпП України не передбачене право особи, яка бере участь у справі на повторний розгляд справи без оскарження рішення КТС згідно ст.228 КЗпП, судова колегія вважає, що суд першої інстанції помилково повторно прийняв позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування пункту 1 розпорядчої частини наказу № 356 від 13.05.2013 р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та накладення стягнення у вигляді догани до свого провадження, за наявності рішення КТС з приводу даного спору і розглянув справу по суті.

Таким чином рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з закриттям провадження по справі згідно ч.1 ст.310 ЦПК України.

При цьому судова колегія роз'яснює про право сторін на оскарження рішення КТС від 30.11.2011 року в порядку передбаченому ст.228 ЦПК України.

31.10.2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та вказував, що строк він пропустив за поважних причин, оскільки ані протоколу комісії з трудових спорів, ані її рішення він не отримував (а.с.154-156 т.1). Також послався на ст.ст. 228, 233,234 КЗпП України.

Відмовивши у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 231 КЗпП України у районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами: 1) працівника чи власника або уповноваженого ним органу, коли вони не згодні з рішенням комісії по трудових спорах підприємства, установи, організації (підрозділу); 2) прокурора, якщо він вважає, що рішення комісії по трудових спорах суперечить чинному законодавству.

Відповідно до ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Згідно клопотання позивача від 31.10.2013 року він просив врахувати причини пропуску строку звернення до суду та вказував, що він є пенсіонером МВС, має статус інваліда війни 3 групи, інвалідність пов'язана з отриманням травми, стан здоров'я з роками погіршується, в даний час має стійке хронічне захворювання, пов'язане з отриманою травмою, його дружина також є інвалідом 3 групи (захворювання опорно-рухового апарату), на вихованні перебуває дитина-інвалід дитинства, який потребує догляду і якого потрібно постійно лікувати. Всі ці обставини призвели до пропуску строку для подачі позовну до суду.

Як зазначено в рішенні суду, достовірно встановлено, що 14.05.2013 року позивач був ознайомлений з наказом № 356 від 13.05.2013 року (а.с.169 том 3). Про вказаний факт стверджував сам позивач. Разом з тим, до суду з позовом він звернувся лише 31.10.2013 року, тобто через більш ніж 5 місяців після того, як дізнався про порушення своїх прав.

Оскільки не надано доказів поважності пропуску позивачем строку для подачі цього позову та підстав, з якими закон пов'язує необхідність поновлення такого строку, суд відмовив ОСОБА_3 в задоволенні заяви про відновлення строку звернення до суду.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду в частині відмови у поновленні ОСОБА_3 строку на звернення до суду.

Як зазначалося вище, ОСОБА_3 при обґрунтуванні свого клопотання про поновлення строку звернення до суду, послався також і положення ст.228 КЗпП України.

Колегія суддів не погоджується із доводами позивача в цій частині. з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і про це зазначалося раніше, рішення КТС про необґрунтованість вимог ОСОБА_3, яким його заяву про неправомірність винесення дисциплінарного стягнення у вигляді догани залишено без задоволення, а наказ №356 від 13.05.2013 року - без змін, не було предметом розгляду суду першої інстанції і воно сторонами по справі не оскаржене в порядку передбаченому ст.228 КЗпП, і набуло законної сили, ОСОБА_3 за своїм вибором, розпорядився своїми правами на звернення за вирішенням трудового спору в КТС, рішення якого згідно стадіям провадження встановленим ст.ст.221 - 228 КЗпП позивач не оскаржив, а КЗпП України не передбачене право особи, яка бере участь у справі на повторний розгляд справи без оскарження рішення КТС згідно ст.228 КЗпП,

Вирішення питання про поновлення, передбаченого ст.228 КЗпП України десятиденного строку звернення до суду, пов'язано з оскарженням працівником чи власником або уповноваженим ним органом рішення комісії по трудових спорах у разі незгоди з її рішенням.

Зважаючи на те, що ОСОБА_3 з такою вимогою до суду не звертався, то і підстави для поновлення вказаного десятиденного строку для звернення до суду відсутні.

Відповідно ч.1 ст. 309, ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право його змінити.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 « Про судову практику розгляду справ в апеляційному порядку» апеляційний суд ухвалює рішення про зміну рішення суду першої інстанції у випадку, якщо помилки у неправильно прийнятому рішенні можливо усунути без його скасування, не змінюючи суть рішення, і вони стосуються окремих його частин, зокрема у разі виправлення помилок суду першої інстанції щодо розміру суми, що підлягає стягненню, розподілу судових витрат тощо. Якщо помилки у такому рішенні стосуються фактичної сторони справи чи правового обґрунтування рішення, то їх усунення необхідно вважати також зміною рішення, тому апеляційний суд не повинен усувати такі помилки ухвалою із зазначенням про залишення рішення без змін з його уточненням чи доповненням.

Згідно з п.3, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відмовивши у задоволенні вимоги в частині визнання незаконним висновку за матеріалами службової перевірки, суд першої інстанції розглянув її по суті.

Колегія суддів не погоджується з правовим обгрунтуванням суду в цій частині з огляду на наступне.

У відповідності до ст.9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Так, позивачем заявлено вимогу про визнання незаконним висновку службової перевірки від 22.04.2013 року за матеріалами службової перевірки, яка проводилась щодо виконання ним посадових обов'язків в період з листопада 2012 року по березень 2013 року, якою було встановлено, що його винними діями порушено посадову інструкцію, що призвело до притягнення його до дисциплінарної відповідальності (а.с.37-38 зворот т.1).

Отже із зазначених позивачем предмета та підстав позову вбачається, що предметом спору стала правомірність складання заступником начальника відділу економічної безпеки ОСОБА_7, на підставі службового розслідування за фактом крадіжки авторегуляторів з двох полувагонів, які знаходилися на території станції № 5 ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» висновку службової перевірки від 22.04.2013 року за матеріалами службової перевірки та його незаконність.

При вирішенні зазначеного питання, колегія суддів виходить з того, що захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів міститься в ст. 16 ЦК України.

Оскарження самого висновку службової перевірки від 22.04.2013 року за матеріалами службової перевірки не встановлюють для позивача будь-яких обов'язків, визнання недійсним такого висновку не передбачено чинним законодавством в якості способу захисту прав.

Зазначений висновок є доказом при вирішенні спору між сторонами, при вирішенні якого суд дав йому оцінку.

Дійшовши обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині, суд першої інстанції допустився порушень норм матеріального права, а тому з мотивами, за яких суд дійшов такого висновку, судова колегія апеляційного суду не погоджується.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині підлягає зміні частині обгрунтування відмови у задоволенні позову.

Відмовивши у задоволенні позовних вимог в частині стягнення надбавки в сумі 2800 грн. суд першої інстанції виходив з наступного.

Згідно Положення «Про порядок встановлення та виплати надбавок до тарифних ставок і окладів керівникам, фахівцям та кваліфікаційним робочим, зайнятим на особливо відповідальних роботах, за високу професійну майстерність, за високі досягнення у праці у ПАТ« Часівоярський вогнетривкий комбінат »від 01.03.2012р. (додаток № 8), надбавка виплачується за умови виконання виробничих завдань (планів виробництва по кожному структурному підрозділу, а для членів правління по підвідомчих структурним підрозділам) на підставі довідки планового відділу та затвердженої директором з економіки) за результатами роботи за попередній місяць. При отриманні дисциплінарних стягнень надбавка скасовується повністю строком не менше ніж на 3 місяці. Надбавка протягом строку дії дисциплінарного стягнення не виплачується. Надбавки можуть бути відновлені знову згідно положення після закінчення 3 місяців і поліпшення показників роботи в установленому порядку. За рішенням генерального директора (для керівників, фахівців, службовців), керівника структурного підрозділу (для робітників) - надбавка може бути відновлена раніше.

Згідно довідки від 03.12.2012г. начальника відділу ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» ОСОБА_8 план чистого прибутку по ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» виконаний за результатами роботи за травень, червень, серпень, жовтень 2013р. Відповідно надбавки по відділу економічної безпеки ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» нараховувалися в червні, липні, вересні та листопаді 2013р. (додаток № 9). Сума не виплати надбавки через одержання дисциплінарного стягнення за наказом № 356 від 13.05.2013г. ОСОБА_9 становить 723.92 грн.

Відмовивши у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з наступного.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга); моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (частини четверта, п'ята).

У трудовому законодавстві право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його трудових прав, визначено у статті 2371 Кодексу, відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя; порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством

Позивачем не доведено які саме фізичний біль та страждання він зазнав діями відповідача, а наводить лише ті доводи, що начальник відділу економічної безпеки ОСОБА_4 на зібранні робітників охорони вказав, що йому було оголошено догану за невиконання посадових обов'язків. Ті обставини, що йому постійно доводиться чути від керівництва, підлеглих, колег, знайомих і сторонніх осіб негативну інформацію, а також звинувачення в свою адресу про те, що він є порушником трудової дисципліни не підтверджені належними та допустимими доказами. Крім того, враховуючи, що позивачу відмовлено у позовних вимогах щодо скасування судового наказу, а моральна шкода є похідною від позовних вимог, то позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди в сумі 5000 грн. задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з висновками суду в цій частині.

Крім того, колегія суддів виходить з того, що оскаржуване рішення суду в частині відмови у визнання незаконним та скасуванні пункту 1 розпорядчої частини наказу № 356 від 13.05.2013 р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та накладення стягнення у вигляді догани скасовано із закриттям провадження у справі, а вимоги про стягнення надбавки в сумі 2800 грн. та відшкодування моральної шкоди носять похідний характер.

Керуючись ст.ст.307,308,309,316,317 ЦПК України колегія суддів, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14 липня 2014 року у цій справі змінити.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 до ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» про визнання незаконним та скасування пункту 1 розпорядчої частини наказу № 356 від 13.05.2013 р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та накладення стягнення у вигляді догани скасувати, провадження по справі закрити.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 до ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» про поновлення строку для звернення до суду, визнання незаконним висновку ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» від 22.04.2013 року за матеріалами службового розслідування в частині його обґрунтування змінити, відмовивши у задоволенні позову з підстав, зазначених у мотивувальній частині рішення апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

судді: