К/С № К-20001/06
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.07.2008 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Сергейчука О.А.
Степашка О.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові
на постанову Господарського суду Чернігівської області від 01.02.2006 р.
та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2006 р.
у справі № 16/355а/17а
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у місті Чернігові
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду Чернігівської області від 01.02.2006 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2006 р., позов задоволено повністю. Визнано повністю недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові № 0000661720/0/0 від 04.05.2005 р., № 0000661720/1 від 25.06.2005 р., № 0000661720/3 від 05.12.2005р. про визначення суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3261 грн., у тому числі 2174 грн. основного платежу та 1087 грн. штрафних санкцій. Стягнуто з Державного бюджету на користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 3,40 грн. державного мита та 1000грн. витрат на правову допомогу.
ДПІ у м. Чернігові подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нову рішення про відмову у задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, що призвело до неправильного вирішення спору.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що актом перевірки № 78/17-219/2332314340 від 31.03.2005 р. зафіксовано порушення позивачем п.п. 1.2 п. 1 «Порядку заповнення та подання декларації з податку на додану вартість», яке полягало у поданні декларації з червня 2004 року по липень 2004 року за повною формою, а також порушення п.п. 7.4.1 та п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у віднесенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого у вартості придбання та монтажу кондиціонера, вартість якого не відноситься до валових витрат виробництва (обігу).
На підставі акту перевірки ДПІ у м. Чернігові прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000661720/0/0 від 04.05.2005 р. про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3261,00 грн., у тому числі 2174,00 грн. основного платежу та 1087 грн. штрафних (фінансових) санкцій. За наслідками адміністративного оскарження податковою інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення №0000661720/1 від 25.06.2005 р. та № 0000661720/3 від 05.12.2005 р. про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість у такому ж розмірі.
Податковий кредит з податку на додану вартість сформований на підставі податкової накладної, виданої за наслідками придбання позивачем 04.08.2004 р. у ТОВ «ВТФ «АВЕ САН» кондиціонера та його монтажу.
13.08.2004 р. позивачем здійснений розрахунок з ТОВ «ВТФ «АВЕ САН».
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, і вважає, що суди попередній інстанцій повно встановили обставини у справі та надали їм правильну правову оцінку на підставі законодавства, що врегульовує спірні правовідносини.
При вирішенні даної справи суди надали правильну правову оцінку формуванню позивачем спірного податкового кредиту у розрізі приписів п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку» підприємств», зокрема достовірно встановили факт здійснення господарської операції з придбання та монтажу кондиціонера, наявність податкової накладної, на підставі якої сформований податковий кредит, а також правомірність віднесення витрат позивача з придбання та монтажу кондиціонера до складу валових витрат, оскільки кондиціонер придбавався позивачем саме для подальшого використання у власній господарській діяльності.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, 15.08.2005 р. позивач передав кондиціонер ПП «Копійка» у орендне користування на підставі відповідного договору та отримував від цієї діяльності доход у грошовій формі, тобто таким чином здійснював господарську діяльність у розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР.
Суд касаційної інстанції наголошує на помилковості позиції податкового органу стосовно того, що виключно зайняття торгівельною діяльність у приміщенні магазину давало б підстави для висновку про використання кондиціонера у власній господарській діяльності. Позивач має право займатися будь-якою господарською діяльністю, направленою на отримання доходу у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, тобто використовувати кондиціонер з будь-якою метою, направленою на отримання доходу.
Посилання податкової інспекції на приписи п.п. 3.2.2 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно із якими не є об'єктом оподаткування передача майна лізинг (оренду), суд касаційної інстанції визнає недоречним у даному випадку, оскільки питання щодо відображення операції з передачі оренди кондиціонера у податковому обліку, не є предметом нарахування податкового зобов'язання спірними податковими повідомленнями-рішеннями.
Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування законних і обґрунтованих судових рішень.
Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Чернігівської області від 01.02.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2006 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді Л.В. Ланченко
О.М. Нечитайло
О.А. Сергейчук
О.І. Степашко