ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 року Справа № 11/90

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

розглянув касаційну скаргу

ТОВ "Технології гідроочищення"

на постановувід 16.09.2014 р. Київського апеляційного господарського суду

у справі№11/90 господарського суду Чернігівської області

за позовомТОВ "Технології гідроочищення"

доВідділу освіти Ріпкинської районної державної адміністрації

за участю представника Генеральної прокуратури України

простягнення 61062,00 грн.

за участю представників:

позивача: Герасименко В.М., дов. від 25.12.2013 б/н;

відповідача: не з'явився;

Генеральної прокуратури України: заступник начальника відділу Атаєва Д.К., посвідчення №027469, дійсне до 21.07.2014;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 09.07.2014 (суддя І. Книш), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 (судді М. Дідиченко, Є. Пономаренко, М. Руденко) заяву прокурора Чернігівської області № 05/2/1-43-14 про перегляд рішення господарського суду Чернігівської області від 18.10.2011 року у справі №11/90 за нововиявленими обставинами задоволено. Рішення господарського суду Чернігівської області від 18.10.2011 року №11/90 скасовано, прийнято нове, яким в позові про стягнення 61062,00 грн. відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, ТОВ "Технології гідроочищення" - позивач у справі, - звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 09.07.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014, відмовити в задоволенні заяви прокурора Чернігівської області № 05/2/1-43-14 про перегляд рішення господарського суду Чернігівської області від 18.10.2011 за нововиявленими обставинами. Вважає, що судами фактично визнано недійсними договори від 15.01.2009 №228 та від 17.03.2009 №229, хоча такої вимоги заявлено не було. Судами неправильно застосовано ст.ст. 215,526,614,629,853,837 ЦК України, недотримано вимог ст. 43 ГПК України. Судами взято до уваги вирок суду від 14.04.2014 у кримінальній справі, в якому, на думку скаржника, викладено лише суб'єктивні факти. Відтак, вказаний вирок не може підтверджувати фіктивність актів прийому-передачі робіт та довідок про вартість виконання робіт за договорами №№228,229.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

12.06.2014 року Прокурор Чернігівської області подав заяву № 05/2/1-43-14 про перегляд рішення господарського суду Чернігівської області від 18.10.2011 року у справі №11/90 за нововиявленими обставинами.

Заява мотивована тим, що вироком Ріпкинського районного суду від 14.04.2014 року затверджено мирову угоду про визнання винуватості та засуджено ОСОБА_6 за вчинення кримінальних правопорушень щодо зловживання службовим становищем в інтересах третіх осіб, всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, також укладення та видачі завідомо неправдивих офіційних документів. Вироком Ріпкинського районного суду від 14.04.2014р. по справі №743/450/14-к встановлено, що ОСОБА_6, займаючи посаду начальника відділу освіти Ріпкинської районної державної адміністрації, будучи службовою особою, яка виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, умисно, з корисливих мотивів в інтересах третіх осіб, використовуючи службове становище, всупереч інтересам служби, підриваючи авторитет і престиж органів державної влади, порушуючи вимоги п.1 ст.23, п.5 ст. 51 Бюджетного Кодексу України, наказу Державного казначейства України №136 від 09.08.2004 року, 15.01.2009 року уклав від імені відділу освіти з ТОВ "Технології гідроочищення" договір № 228, згідно якого останнє мало провести роботи по очищенню каналізації Ріпкинської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2, Вербицької ЗОШ І-ІІІ ступенів, Замглайської ЗОШ І-ІІІ ступенів, та Добрянської ЗОШ І-ІІІ ступенів, вартістю 49 860 грн., та 17.03.2009р. уклав договір № 229, згідно якого ТОВ "Технології гідроочищення" мало провести роботи по очищенню каналізації в Великозліївській ЗОШ І-ІІІ ступенів, вартість яких становила 11 202 грн., незважаючи на те, що кошторисами відділу на 2008-2009 роки, видатків на проведення відповідних робіт не передбачалось. 18.01.2009 року ОСОБА_6 підписав акти приймання виконаних робіт ТОВ "Технології гідроочищення", за січень 2009 року та довідку про вартість робіт, згідно яких товариством виконано роботи за договором на суму 49 860 грн., незважаючи на те, що такі роботи не проводились. 17.03.2009 ОСОБА_6 підписав акти приймання виконаних робіт з ТОВ "Технології гідроочищення" та довідку про вартість виконаних робіт, згідно яких товариством виконано передбачені договором роботи, вартістю 11 202, 00 грн., незважаючи на те, що такі роботи не проводились.

Судами також з'ясовано, що приймаючи рішення від 18.10.2011р. у справі №11/90 про задоволення позову, господарський суд Чернігівської області, виходив з того, що загальна вартість виконаних ТОВ "Технології гідроочищення" підрядних робіт за договорами №228, 229 складає 61062,00грн. Сумма підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт Ф№КБ-2В від 17.03.2009, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт Ф№КБ-3 від 17.03.2009, актом приймання виконаних підрядних робіт Ф№КБ-2В за січень 2009р. та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт Ф№КБ-3.

Застосовуючи приписи ст.ст. 112,114 ГПК України суди дійшли висновку про те, що обставини, встановлені вироком Ріпкинського районного суду від 14.04.2014р. по справі №743/450/14-к, є нововиявленими у розумінні п.2 ч.2 ст. 112 ГПК України, а тому судове рішення господарського суду Чернігівської області від 18.10.2011р. у справі №11/90 підлягає перегляду за нововиявленими обставинами.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в цій частині колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами, зокрема, є обставини, встановлені вироком суду, що набрав законної сили фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідивши оскаржувану постанову, наявні в матеріалах справи докази, доводи касаційної скарги констатує, що судами правильно застосовано приписи ст.ст. 112,113,114 ГПК України та визначено обставини встановлені вироком Ріпкинського районного суду від 14.04.2014р. по справі №743/450/14-к, щодо фальшивості актів прийому виконаних робіт та довідок про вартість цих робіт, нововиявленими.

Переглядаючи рішення господарського суду Чернігівської області від 18.10.2011 з врахуванням нововиявлених обставин, судами встановлено наступне.

Між ТОВ "Технології гідроочищення" (підрядник) та відділом освіти Ріпкинської РДА (замовник), в особі начальника ОСОБА_6, було укладено 17.03.2009 р. договір № 229, згідно якого замовник доручив, а підрядник зобов'язався виконати роботи з очищення системи каналізації Великозміївської ЗОШ І-ІІІ ступенів.

На виконання умов договору №229, сторонами 17.03.2009р. підписано акт приймання виконаних підрядних робіт Ф№КБ-2В та довідку про вартість виконаних підрядних робіт Ф№КБ-3, згідно яких вартість виконаних робіт склала 11 202, 00 грн.

Між ТОВ "Технології гідроочищення" (підрядник) та відділом освіти Ріпкинської РДА (замовник), в особі начальника ОСОБА_6, було укладено 15.01.2009р. договір № 228, згідно п. 1.1 якого замовник доручив, а підрядник зобов'язався виконати роботи з очищення системи каналізації ЗОШ І-ІІІ ступенів в смт. Ріпки, ЗОШ І-ІІІ ступенів в с. Вербичі, ЗОШ І-ІІІ ступенів в с. Замглай та ЗОШ І-ІІІ ступенів у с. Добрянка.

На виконання умов договору № 228, сторонами 18.01.2009 р. підписано акт приймання виконаних підрядних робіт Ф№КБ-2В за січень 2009р. та довідку про вартість виконаних підрядних робіт Ф№КБ-3, згідно яких вартість виконаних робіт склала 49860, 00 грн. Загальна вартість виконаних ТОВ "Технології гідроочищення" підрядних робіт за договором № 229 та договором № 228 складає 61062,00грн.

Зі змісту позовної заяви ТОВ "Технології гідроочищення" до відділу освіти Ріпкинської РДА та доданих до неї доказів вбачається, що підставою для стягнення 61062,00грн. позивач зазначав неналежне виконання відповідачем зобов'язань, які виникли згідно договорів № 229 від 17.03.2009р., № 228 від 15.01.2009р. та актів виконаних робіт від 17.03.2009р. на суму 11 202,00грн., від 18.01.2009р. на суму 49 860,00грн. Предметом позову є вимога позивача про стягнення з відповідача 61062,00грн. заборгованості за виконані роботи.

Вироком Ріпкинського районного суду від 14.04.2014р. по справі №743/450/14-к, встановлено, що 18.01.2009 року та 17.03.2009 року ОСОБА_6 підписав акти приймання виконаних робіт ТОВ "Технології гідроочищення", за січень 2009 року та довідку про вартість робіт, згідно яких товариством виконано роботи за договором на суму 49 860 грн. та 11 202, 00 грн., незважаючи на те, що такі роботи не проводились.

Відповідно до ч.4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, вирок суду в кримінальному провадженні, а саме встановлення факту чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, щодо якої ухвалений вирок є преюдиційним фактом у даній справі. Такі факти не підлягають доказуванню, позаяк їх істинність вже встановлена в рішенні чи вироку.

З врахуванням вимог ст.ст. 33,34,35 ГПК України суди дійшли висновку, що акти приймання виконаних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3 за січень 2009 року не можуть вважатися належними та допустимими доказами у справі та підтверджувати надання послуг за договорами №№228,229, а отже, і підтверджувати наявність боргу.

Щодо тверджень позивача, що акт контрольного обміру від 15-16.10.2013 року є належним доказом, який підтверджує факт виконання робіт за договорами № 228 та 229, то судами зауважено, що в основу вказаного акту були покладенні відомості, які відображенні в актах приймання-передачі виконаних підрядних робіт на суму 49 860, 00 грн. та на суму 11 202, 00 грн., які як встановлено вироком Ріпкинського районного суду від 14.04.2014р. по справі №743/450/14-к не можуть вважатися належними та допустимими доказами виконання робіт.

Беручи до уваги викладене вище, суди не знайшли підстав для задоволення позову.

Переглядаючи оскаржувані акти у касаційному порядку колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ст.837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 4 ст.882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. Така ж умова викладена і в п.5.1 договорів.

Крім того, відповідно до п. 3.1 Договорів за надання послуг з виконання робіт згідно п. 1.1 Замовником сплачується Підряднику сума, яка буде обумовлена актами виконаних робіт.

Вироком Ріпкинського районного суду від 14.04.2014р. по справі №743/450/14-к, встановлено, що 18.01.2009 року та 17.03.2009 року ОСОБА_6 підписав акти приймання виконаних робіт ТОВ "Технології гідроочищення", за січень 2009 року та довідку про вартість робіт, згідно яких товариством виконано роботи за договором на суму 49 860 грн. та 11 202, 00 грн., незважаючи на те, що такі роботи не проводились.

В силу вимог ст.ст. 33,34,35 ГПК України судами обґрунтовано зазначено про те, що акти та довідки про вартість робіт, виконаних за договорами №№228,229, є неналежними доказами виконання робіт на суму 61062,00грн.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками судів про відмову у позові.

Водночас, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про порушення судами ч.3 ст. 215 ЦК України.

Так, вказаною нормою встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Між тим, недійсність правочину не входить до предмету доказування у даному спорі. Більше того, судами навіть не порушувалося питання про недійсність договорів підряду №№228,229. Ними лише зазначено про те, що належними доказами підтверджено факт того, що підрядником - ТОВ "Технології гідроочищення" не проводилися роботи у 2009 році за вказаними договорами на загальну суму 61062,00 грн. Саме тому у відповідача не виникло зобов'язання з оплати робіт.

Безпідставними є доводи скаржника про неправильне застосування судами ст.ст. 526,629,837,853 ЦК України, оскільки при перегляді оскаржуваних рішень у касаційному порядку, колегією суддів встановлено, що вказані норми судами застосовано правильно.

Скаржником також зазначено про те, що судами проігноровано вимоги ст. 614 ЦК України та визнано ТОВ "Технології гідроочищення" винними у вчиненні правопорушення. Переглядаючи оскаржувані рішення у касаційному порядку, колегія суддів встановила, що судами взагалі не розглядалося питання вчинення відповідачем будь-якого правопорушення. В оскаржуваних рішеннях мова йде про належність доказів, що підтверджують виконання ТОВ "Технології гідроочищення" робіт за договорами №№228,229.

Таким чином, колегія суддів констатує, що фактично скаржник не згодний з висновками судів попередніх інстанцій та просить касаційний суд надати іншу правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам, що виходить за межі повноважень суду, встановлених ст. 1117 ГПК України, а саме: касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому, скаржник посилається на норми матеріального права, які або опосередковано регулюють спірні правовідносини (ст.ст. 526,629 ЦК України) або взагалі їх не регулюють (ст.ст. 215,614 ЦК України).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Чернігівської області від 18.10.2011 року у справі №11/90 розглянута судами відповідно встановленим обставинам справи з правильним застосуванням норм процесуального права. Підстави для скасування судових рішень, прийнятих за результатами перегляду рішення господарського суду від 18.10.2011 за нововиявленими обставинами - відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Технології гідроочищення" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Чернігівської області від 09.07.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 у справі №11/90 ? без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін

Судді:Є. Чернов

В. Цвігун