Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
№ 22-ц/778/4004/14 Головуючий у 1 інстанції: Нікандрова С.О.
Суддя-доповідач: Боєва В.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2014 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.,
Суддів Коваленко А.І., Кочеткової І.В.,
при секретарі: Хомяк К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 11 серпня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Василівської районної державної адміністрації в Запорізькій області, треті особи: служба у справах дітей Василівської районної державної адміністрації Запорізької області, прокурор Василівського району Запорізької області - про позбавлення батьківських прав та скасування розпорядження про визначення часу та місця спілкування з дитиною,
В С Т А Н О В И Л А :
У березні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Василівської районної державної адміністрації в Запорізькій області, третя особа: служба у справах дітей Василівської районної державної адміністрації Запорізької області про позбавлення батьківських прав та скасування розпорядження про визначення часу та місця спілкування з дитиною, який в процесі розгляду справи неодноразово доповнювала.
Позивач зазначала, що вона є матір'ю ОСОБА_5. 26 жовтня 2007 року її донька ОСОБА_5 уклала шлюб з відповідачем ОСОБА_3, від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_6.
Після народження дитини стосунки в сім'ї погіршилися, відповідач не бажав допомагати доньці, влаштовував сварки, не допомагав матеріально, тому в січні 2009 року їх шлюбні відносини припинилися, а донька разом з онуком повернулася проживати до неї. В травні 2011 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 був розірваний.
Позивач вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_5 її донька ОСОБА_5 трагічно загинула в ДТП, а її малолітній син - ОСОБА_6 залишився проживати разом з позивачем, яка є його бабусею, з дідусем ОСОБА_7 та тіткою ОСОБА_8
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 16 грудня 2013 року місце проживання дитини ОСОБА_6 визначено з бабусею ОСОБА_2
Позивач зазначала також, що за весь період проживання ОСОБА_6 в сім'ї бабусі (з 2010 року по 2014 рік) вона та члени її сім'ї забезпечують матеріальне забезпечення дитини, всебічний розвиток дитини, піклуються про його оздоровлення та відпочинок. Відповідач після розлучення з її донькою взагалі не цікавився сином, не виявляв батьківської турботи, хоча не мав жодних поважних причин та перешкод у здійсненні батьківських обов'язків, у спілкуванні з дитиною. Відповідач ОСОБА_3 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, страждає на хронічну наркоманію, перебуває на диспансерному обліку у лікаря-нарколога з листопада 2011 року з діагнозом психічні та поведінкові розлади в результаті вживання марихуани. Синдром залежності.
Посилаючись на вищезазначені обставини та на положення пунктів 2), 4) частини 1 статті 164 СК України, позивач просила позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначити її опікуном над дитиною.
В процесі розгляду справи позивач ОСОБА_2 подала уточнену позовну заяву до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Василівської районної державної адміністрації, в якій, доповнивши свої позовні вимоги, просила скасувати розпорядження голови Василівської районної державної адміністрації Запорізької області № 604 від 26.11.2013 року «Про встановлення часу та місця спілкування з дитиною» в частині встановлення часу і місця спілкування ОСОБА_3 з малолітньою дитиною ОСОБА_6 за місцем його проживання в АДРЕСА_1, а також в частині визначення місця спілкування баби ОСОБА_4 з малолітньою дитиною ОСОБА_6 за місцем її проживання.
За заявою прокурора від 02.04.2014 року з метою захисту прав малолітньої дитини до участі в справі залучено прокурора Василівського району Запорізької області (т. 11, а. с. 79).
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 11 серпня 2014 року відмовлено у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
На підставі ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.
Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.
Вирішуючи спір суд першої інстанції вірно посилався на положення статей 164, 166 СК України, якими встановлено підстави позбавлення батьківських прав, правові наслідки позбавлення батьківських прав та враховував роз'яснення пунктів 15, 16 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав».
Суд взяв до уваги положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважаючи, що позбавлення відповідача батьківських прав є втручанням у здійснення особою права на сімейне життя, а також врахував статтю 9 Конвенції ООН про права дитини згідно якої держава має забезпечити, що дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли за рішенням суду буде встановлено, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
Відмовивши позивачу в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при розгляді справи позивачем не доведено того, що відповідач ОСОБА_3 страждає на хронічну наркоманію та що він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Суд не погодився (в силу положень частини 6 статті 19 СК України) з висновком органу опіки та піклування від 10.07.2014 року, в якому вказано, що Василівська районна державна адміністрація Запорізької області як орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Основні доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 полягають в тому, що суд першої інстанції допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи.
Ці доводи заслуговують на увагу виходячи з наступного.
Так, Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
За змістом пунктів 15, 16 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
З матеріалів справи та пояснень учасників судового розгляду в засіданні суду апеляційної інстанції вбачається, що суд першої інстанції вірно встановив правовідносини сторін, з'ясував обставини, що мають значення для справи, застосував відповідні норми матеріального права, проте, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Під час розгляду справи встановлено та не заперечується сторонами, що з січня 2009 року ОСОБА_5 разом з сином - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, стала проживати у своїх батьків - ОСОБА_2 та ОСОБА_7 Відповідач після розірвання шлюбу з ОСОБА_5 не цікавився сином, не виявляв батьківської турботи, хоча не мав жодних поважних причин та перешкод у здійсненні батьківських обов'язків, у спілкуванні з дитиною.
Після загибелі матері дитини - ОСОБА_5, яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_5, відповідач ОСОБА_3 не забрав до себе свого малолітнього сина, не ніс жодних витрат на утримання дитини, не цікавився станом здоров'я дитини.
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 16 грудня 2013 року місце проживання дитини ОСОБА_6 визначено з бабусею ОСОБА_2 Батько дитини не оскаржував таке рішення і погодився з ним, оскільки вважав, що в інтересах дитини не змінювати її місце проживання, не травмувати, оскільки дитина проживала з бабусею і дідусем і за життя матері.
Судом встановлено, що за весь період проживання ОСОБА_6 в сім'ї бабусі ОСОБА_2 (з 2010 року по 2014 рік) саме ОСОБА_2 та члени її сім'ї забезпечують матеріальне забезпечення дитини, всебічний розвиток дитини, піклуються про його оздоровлення та відпочинок. Дитина разом з бабусею ОСОБА_2 іздили на відпочинок за межі України, також дитина займається в спортивній секції дзю-до, разом із дідусем їздить на спортивні змагання.
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, заперечуючи проти позову, вказували, що за їх заявою розпорядженням голови Василівської районної державної адміністрації Запорізької області № 604 від 26.11.2013 року «Про встановлення часу та місця спілкування з дитиною» встановлено час і місце спілкування ОСОБА_3 з малолітньою дитиною ОСОБА_6 за місцем його проживання в АДРЕСА_1.
Проте, як поясняли ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з боку родини ОСОБА_2 їм чиняться перешкоди у спілкування з дитиною, вони не можуть брати ОСОБА_6 до себе, або забирати його з дитячого садочку. Також відповідач ОСОБА_3 поясняв, що у 2014 році він проводив оплату за дитячий садок та за гуртки, які відвідує дитина.
У засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_2 пояснила, що вона не заперечувала проти побачень дитини з батьком та іншою бабусею - ОСОБА_4, проте відповідачі не зверталися до неї з проханням побачитися з дитиною, крім того, відповідач ОСОБА_3 не надав їй дозволу на поїздку з дитиною до Іспанії, хоча вже були придбані квітки на літак до Барселони - докази є в матеріалах справи. Крім того, як вказувала позивач, не має потреби в оплаті дитячого садочку та гуртків, які відвідує дитина, оскільки вона несе ці витрати самостійно - з 2010 року, а відповідач став оплачувати (дублювати) ці платежі лише під час розгляду цієї справи в суді.
Проте, відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, вважаючи, що розпорядження голови Василівської районної державної адміністрації Запорізької області № 604 від 26.11.2013 року «Про встановлення часу та місця спілкування з дитиною» не виконується з вини родини ОСОБА_2, за захистом своїх прав щодо побачень з малолітньою дитиною до суду не зверталися. Тобто, протягом тривалого часу - з січня 2009 року по теперішній час - ОСОБА_3 проявляв повну бездіяльність по відношенню до свого обов'язку з утримання та виховання власної дитини.
Під час апеляційного розгляду справи встановлено, що в матеріалах справи знаходиться два висновки Василівської районної державної адміністрації Запорізької області -як органу опіки та піклування - від 02.04.2014 року та від 10.07.2014 року (т. 2, а. с. 58-60; 110-113).
При наявності двох висновків органу опіки та піклування згідно яких Василівська районна державна адміністрація Запорізької області як орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, суд першої інстанції посилався лише на висновок від 10.07.2014 року та застосував приписи частини 6 статті 19 СК України, якою передбачено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини та дійшов помилкового висновку, що викладена у висновку позиція суперечить інтересам дитини.
Судова колегія враховує висновки Василівської районної державної адміністрації Запорізької області - як органу опіки та піклування - від 02.04.2014 року та від 10.07.2014 року, згідно яких орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та думку представника органу опіки та піклування, висловлену в засіданні суду апеляційної інстанції - щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_2, оскільки таке рішення відповідатиме інтересам дитини.
Крім того, судова колегія враховує пояснення представника органу опіки та піклування в засіданні суду апеляційної інстанції, який пояснив, що працівниками служби у справах дітей Василівської райдержадміністрації неодноразово роз'яснювалося батькові дитини, що він, як законний представник ОСОБА_6 повинен оформити в органах соціального захисту пенсію по втраті годувальника, яка надається для утримання дитини у разі смерті одного з батьків. Мати малолітнього ОСОБА_6 - ОСОБА_5 загинула в ДТП ІНФОРМАЦІЯ_5, проте майже два роки батько дитини - відповідач в справі - не здійснив своїх прямих обов'язків як законний представник дитини та не оформив на дитину вказану пенсію.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що відповідач ОСОБА_3 добровільно самоусунувся від виконання покладених на нього батьківських обов'язків відносно малолітнього сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Також в матеріалах є витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4. З витягу вбачається, що протягом останніх трьох років ОСОБА_3 сім разів притягувався до адміністративної відповідальності за різними статтями Кодексу України про адміністративні правопорушення та у 17 випадках відносно нього були зареєстровані в реєстрі матеріали щодо інших правопорушень за відповідними статтями Кримінального Кодексу України (т. 3, а. с. 49).
З огляду на вищевикладене судова колегія вважає, що теперішнього часу відповідач ОСОБА_3 не спроможний надати малолітньому синові - ОСОБА_6 достойне виховання, привити духовні та моральні якості або сприяти належній соціалізації дитини.
Між тим, судова колегія зазначає, що відповідач ОСОБА_3 в силу положень статті 168 СК України має право на звернення до суду із заявою про надання йому права на побачення з дитиною, а у відповідності до статті 169 СК України він не позбавлений права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Судова колегія дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду. За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 11 серпня 2014 року скасувати. Ухвалити нове рішення: Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково. Позбавити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 батьківських прав відносно малолітнього сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Скасувати розпорядження голови Василівської районної державної адміністрації Запорізької області № 604 від 26.11.2013 року «Про встановлення часу та місця спілкування з дитиною» в частині встановлення часу і місця спілкування ОСОБА_3 з малолітньою дитиною ОСОБА_6 за місцем його проживання в АДРЕСА_1. В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: