Справа № 353/821/14-ц
Провадження № 2/353/517/14
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2014 року м.Тлумач
Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючої - судді Лущак Н.І.
з участю секретаря - Чемерис О.М.
позивачки та представника позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_3 - ОСОБА_1
відповідачки - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тлумачі справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, Тлумацької районної ради Івано-Франківської області, Живачівської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області про визнання частково недійсними рішення Тлумацької районної ради народних депутатів №145 від 10.08.1988 року «Про оформлення права власності на житлові будинки, які належать громадянам та колгоспним дворам сіл Живачів та Підвербці», рішення Живачівської сільської ради народних депутатів за №39 від 26.07.1988 року «Про розгляд матеріалів для оформлення права власності на житлові будинки», визнання недійсним свідоцтва на право власності на житловий будинок і господарські будівлі від 22.08.1988 року на ім'я матері (бабусі) ОСОБА_7, визнання недійсним свідоцтва на спадщину за заповітом від 26.12.2013 року на ім'я ОСОБА_4, визнання за ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 права власності на належні їм по 1/6 частині житлового будинку та господарських будівель, що знаходяться по АДРЕСА_1, -
в с т а н о в и в :
Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися в суд до ОСОБА_4, ОСОБА_6, Тлумацької районної ради Івано-Франківської області, Живачівської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області з вищенаведеним позовом. Свої вимоги мотивують тим, що вони народилися і проживають по АДРЕСА_1. Даний житловий будинок, побудований в 1971 році та відноситься до типу колгоспного двору. Ще з дитинства ОСОБА_1 проживала в даному будинку зі своїми батьками ОСОБА_8 та ОСОБА_7. Після її одруження, батьки перейшли проживати до літньої кухні, а вона з чоловіком та дітьми: ОСОБА_14, ОСОБА_3, ОСОБА_4 залишилася проживати в житловому будинку.
Згідно виписки з погосподарської книги № 1, особовий рахунок НОМЕР_1, станом на 01.07.1990 року, членами колгоспного двору були: ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_11. ОСОБА_6 тимчасово був прописаний в їхньому господарстві з 02.06.1982 року по 1991 рік, але не проживав, так як працював в колгоспі ім.Москальова села Живачів Тлумацького району Івано-Франківської області, тому не претендує на частку в майні їхнього двору. А тому кожному з них належало по 1/6 частині житлового будинку та господарських будівель.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_8. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_7. Після смерті останньої відкрилася спадщина на все належне їй майно, яке вона ще за життя заповіла дочці (сестрі) ОСОБА_4. ОСОБА_7 проживала разом з позивачами однією сім'єю, разом вели спільно господарство, доглядали за нею, проводили її похорон, надалі позивачі проживають в даному житловому будинку, сплачують необхідні платежі, обробляють земельну ділянку, тому фактично ОСОБА_1 вступила в управління спадковим майном після смерті матері.
Відповідачка по справі ОСОБА_4 16.02.2001 року вийшла заміж і проживає в господарстві чоловіка по АДРЕСА_2. 13.01.2014 року остання прописалася в їхнє господарство, однак в ньому не проживала.
13.01.2014 року їм в даний час стало відомо, що ОСОБА_4 оформила право власності на весь житловий будинок в порядку спадкування за заповітом після смерті матері (бабусі) ОСОБА_7 без їхнього відома. Також в цей час їм стало відомо, що ОСОБА_7 на підставі рішення виконкому Тлумацької районної ради народних депутатів № 145 від 10.08.1988 року «Про оформлення права власності на житлові будинки, які належать громадянам та кол госпним дворам сіл Живачів та Підвербці» та рішення Живачівської сільської ради народних депутатів Івано-Франківської області № 39 від 26.07.1988 року «Про розгляд матеріалів для оформлення права власності на житлові будинки» оформила право власності на житловий будинок та отри мала 22.08.1988 року в Живачівській сільській раді Тлумацького району Івано-Франківської області свідоцтво на право власності на житловий будинок і господарські будівлі колгоспного двору як голова двору.
Як рішення Тлумацької районної ради народних депутатів № 145 від 10.08.1988 року «Про оформлення права власності на житлові будинки, які належать громадянам та колгоспним дворам сіл Живачів та Підвербці», так і рішення Живачівської сільської ради народних депутатів за № 39 від 26.07.1988 року «Про розгляд матеріалів для оформлення права власності на житлові будинки», свідоцтво про право власності на житловий будинок від 22.08.1988 року на ім'я матері (бабусі) ОСОБА_7 є частково недійсними, оскільки вони всі, як члени колгоспного двору, мають право на належні їм частки житлового будинку та господарських будівель, як спільна часткова власність майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане внаслідок спільної праці та коштів членами двору (в т.ч. неповнолітніх та непрацездатних) до 15.04.1991 року і збереглося після припинення його існування (п.п «а», «б» п.6. Постанови пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.1995 року із змінами від 25.05.1998 року).
Всі вони проживали і проживають в даному дворі, приймали участь у веденні господарства та надалі ведуть господарство як своєю працею, так і коштами, тобто не втратили права на частку в майні двору. У відповідності з даними рішеннями Тлумацької районної ради народних депутатів, Живачівської сільської ради народних депутатів та свідоцтва на право власності на житловий будинок від 22.08.1988 року на ім'я матері (бабусі) ОСОБА_7, відповідачка ОСОБА_4 незаконно оформила спадщину на весь житловий будинок та господарські будівлі на своє імя, хоча фактично їй належала 1/6 частка житлового будинку та господарських будівель, а також 1/6 частка житлового будинку та господарських будівель в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7, а разом на 2/6 частки житлового будинку та господарських будівель.
Позивачів фактично позбавлено права власності на належні їм частки житлового будинку та господарських будівель як членів колгоспного двору, так як вони проживали, вели разом господарство і на даний час проживають в даному господарстві.
Згідно п.п.г п.2 Постанови пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» судовий захист права приватної власності громадян здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема за позовами про визнання незаконними актів державних органів, органів місцевого самоврядування про неправомірне втручання у здійснення власником правомочностей щодо володіння, користування і розпорядження своїм майном.
Відповідні положення щодо захисту права приватної власності поширюються також на особу, яка, хоча не є власником, але володіє майном з підстав, передбачених законом чи договором.
А тому їм необхідно в судовому порядку визнати частково недійсними вищезазначені рішення Тлумацької районної ради народних депутатів, Живачівської сільської ради народних депутатів, недійсними свідоцтва на право власності на житловий будинок і господарські будівлі від 22.08.1988 року на ім'я матері (бабусі) ОСОБА_7 та свідоцтва на спадщину за заповітом від 26.12.2013 року на ім'я відповідачки, ОСОБА_4 і визнати за позивача ми право власності на належні їм частки житлового будинку та господарських будівель.
В судовому засіданні позивачка та представник позивачів ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_1 позов підтримала з підстав, наведених в позовній заяві, додатково пояснила, що їй не будо відомо, що її мати ОСОБА_7 ще за життя оформила свідоцтво на право власності в цілому на домоволодіння на своє ім'я. Ствердила, що її мати дійсно говорила, що почувається хворою і напише заповіт. Однак, про те, що заповіт останньою був складений на ім'я ОСОБА_4, та те, що остання оформила свідоцтво про право власності на спірне майно, вона не знала. Дані обставини їй стали відомі тільки 13.01.2014 року, що змусило її звернулася в суд з вищезазначеним позовом. Їй також не було відомо, що для того, щоб оформити право власності на належну їй частку в спадковому майні, необхідно було звертатися із заявою в нотаріальну контору.
Відповідачка ОСОБА_4, надіславши 21.07.2014 року на адресу Тлумацького районного суду Івано-Франківської області заяву про визнання позову, в судовому засіданні 17.11.2014 року позов визнала частково, а саме не заперечила, щоб за позивачкою ОСОБА_1 було визнано право власності на 1/6 частку житлового будинку та господарських будівель, що знаходяться по АДРЕСА_1, яку добровільно бажає віддати матері. Вказала, що дійсно в даному житловому будинку з дня народження були прописані її сестри, а також мати, батько та бабуся. Вона не знає чи було комусь відомо про існування рішення Тлумацької районної ради народних депутатів від 10.08.1988 року та рішення Живачівської сільської ради народних депутатів від 26.07.1988 року, однак, про те, що свідоцтво про право власності на жилий будинок було видано у 1988 році на ім'я бабусі ОСОБА_7 в цілому на жилий будинок та господарські будівлі було відомо всім, і в той час ніхто не заперечував. На час смерті бабусі в житловому будинку були прописані її сестри, вона, мама і батько. Вона сама поклала пам'ятник бабусі. Десь біля 4-5 років тому, вона пропонувала оформити право власності на спірне майно позивачам, однак ніхто з них не хотів цього зробити. У 2011 році вона звернулася в нотаріальну контору із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. У цьому ж році їй було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай), яке ніхто не оспорював і не оспорує. Для того, щоб отримати субсидію вона у 2013 році звернулася в нотаріальну контору з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину та цього ж року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами. Категорично заперечує, щоб суд визнавав право власності на житловий будинок та господарські будівлі за сестрами, оскільки вони бабусю ображали, не доглядали за нею.
Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, однак надіслав на адресу Тлумацького районного суду Івано-Франківської області заяву, в якій позов визнав, не заперечує проти його задоволення.
Представник Тлумацької районної ради Івано-Франківської області в судове засідання не з'явився, однак надіслав заяву, в якій просить справу розглядати без участі їхнього представника. З приводу задоволення позову покладаються на розсуд суду.
В судове засідання представник Живачівської сільської ради Тлумацького районного суду Івано-Франківської області не з'явився, однак надіслав заяву, в якій просить справу розглянути у відсутності їхнього представника. Рішення Живачівської сільської ради народних депутатів за №39 від 26.07.1988 року «Про розгляд матеріалів для оформлення права власності на житлові будинки» приймалося згідно чинного законодавства. Про скасування вищевказаного рішення заперечують, що стосується спірного майна покладаються на розгляд суду.
Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, в зв'язку із пропуском строку позовної давності без поважних причин, з таких підстав.
Рішенням виконавчого комітету Живачівської сільської Ради народних депутатів Івано-Франківської області №39 від 26.07.1988 року одобрено матеріали зібрані на житлові будинки, які належать колгоспним дворам та окремим громадянам і розташовані на території Живачівської сільської ради, а також представлено Тлумацькому райвиконкому для прийняття рішення про оформлення особистої власності на житлові будинки з видачею свідоцтв та їх реєстрацію (а.с. 16).
Відповідно до архівного витягу з додатку до рішення райвиконкому від 26.07.1988 року Державного архіву Івано-Франківської області, Івано-Франківської обласної державної адміністрації № А-3/04-10 від 23.06.2014 року у списку голів колгоспних дворів та громадян по АДРЕСА_1 зазначена ОСОБА_7, яка проживала АДРЕСА_1, як голова колгоспного двору (а.с. 15).
Рішенням виконавчого комітету Тлумацької районної ради народних депутатів Івано-Франківської області № 145 від 10.08.1988 року «Про оформлення права власності на житлові будинки, які належить громадянам та колгоспним дворам сіл Живачів та Підвербці» вирішено оформити право власності на 346 будинків села Живачів (додаток №1) та на 237 будинків села Підвербці (додаток №2), які належать громадянам та колгоспним дворам цих сіл (а.с. 14).
Згідно виписки із погосподарської книги №1, особовий рахунок 20, Живачівської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області, станом на 01.07.1990 року в господарстві, яке числиться колгоспним двором, були зареєстровані: ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_11 (а.с. 17).
22.08.1988 року ОСОБА_7, як голові колгоспного двору, виконавчим комітетом Тлумацької районної Ради народних депутатів, видано свідоцтво про право власності на жилий будинок в цілому на жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 (а.с. 58).
Ще за життя 29.01.1999 року ОСОБА_7 склала заповіт, посвідчений секретарем Живачівської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області ОСОБА_12, яким все своє майно на випадок смерті заповіла ОСОБА_10 (а.с. 55 зворотня).
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 померла (а.с. 52 зворотня).
Згідно довідки Живачівської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області №360 від 19.07.2011 року з дня смерті ОСОБА_7 в управління спадковим майном за заповітом вступила ОСОБА_4, яка проводила похорон померлої, до дня смерті проживали разом і вели спільно господарство (а.с. 55).
22.07.2011 року державним нотаріусом Тлумацької державної нотаріальної контори Керничною М.В. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за №1031, ОСОБА_4, а саме на право на земельну частку (пай), що перебуває у колективниій власності СС «Живачівська» розміром 42,81 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, що посвідчується сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ІФ №0075879 виданий Тлумацькою районною державною адміністрацією 11.07.2011 року, зареєстровано в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №1 (а.с. 56). Дане свідоцтво ніким не оспорювалося, тому суд вважає ОСОБА_4 такою, що прийняли спадщину в цілому.
26.12.2013 року державним нотаріусом Тлумацької державної нотаріальної контори Керничною М.В. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за №1153, ОСОБА_4, а саме на житловий цегляний будинок житловою площею 29,3 кв.м., загальною площею 59,9 кв.м., зазначений в плані літерою «А» з господарськими будівлями та спорудами, які знаходяться по АДРЕСА_1 (а.с. 59 зворотня).
Як зазначено в п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до ч.1 ст.120 ЦК УРСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).
Статтею 112 ЦК УРСР 1963 року майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам. Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).
Згідно з ч.2 ст.123 ЦК УРСР 1963 року розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
З оцінки наявних в справі доказів, суд приходить до висновку, що позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_6, а також померла ОСОБА_7, як члени колгоспного двору, кожен мав право на 1/7 частку житлового будинку та господарських будівель, що знаходяться по АДРЕСА_1.
Відповідно до ч.6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Згідно ст.ст. 71, 74, 75, 76 ЦК УРСР 1963 року загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Вимога про захист порушеного права приймається до розгляду судом незалежно від закінчення строку позовної давності. Позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
На час прийняття рішень Тлумацькою районною радою народних депутатів за №145 від 10.08.1988 року «Про оформлення права власності на житлові будинки, які належать громадянам та колгоспним дворам сіл Живачів та Підвербці» та Живачівською сільською радою народних депутатів за №39 від 26.07.1988 року «Про розгляд матеріалів для оформлення права власності на житлові будинки», а також на час видачі свідоцтва про право власності в цілому на жилий будинок, який розташований по АДРЕСА_1, на ім'я ОСОБА_7, як і на час смерті останньої, позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 постійно проживали в спадковому майні (а.с. 18-25), а тому вони повинні були дізнатися про порушення свого права. Крім того, після смерті ОСОБА_7 позивачі могли звернутися в нотаріальну контору з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.
Як ствердила в судовому засіданні позивачка та представник позивачів ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_1 документи на свою частку в спірному майні вона не хотіла оформляти, оскільки вважала, що це її не потрібно.
Відповідно до ст. 80 ЦК УРСР 1963 року закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.
Позивачами строк позовної давності пропущено без поважних причин, з моменту виникнення права на позов минуло 26 років.
Посилання позивачки та представника позивачів ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_1, на те, що про порушення свого права вона разом з позивачами дізналися тільки 13.01.2014 року і їм не було відомо, що для оформлення права власності на належні їм частки в спадковому майні необхідно звертатися із заявою в нотаріальну контору є надуманим, з метою відновлення втрачених прав, а тому не можуть бути підставою для визнання частково недійсними рішення Тлумацької районної ради народних депутатів №145 від 10.08.1988 року «Про оформлення права власності на житлові будинки, які належать громадянам та колгоспним дворам сіл Живачів та Підвербці», рішення Живачівської сільської ради народних депутатів за №39 від 26.07.1988 року «Про розгляд матеріалів для оформлення права власності на житлові будинки» та визнання недійсним свідоцтва на право власності на житловий будинок і господарські будівлі від 22.08.1988 року на ім'я матері (бабусі) ОСОБА_7.
Таким чином в задоволенні даних позовних вимог слід відмовити в зв'язку із пропуском строку позовної давності без поважних причин.
Позовні вимоги в частині визнання недійсними свідоцтва на спадщину за заповітом від 26.12.2013 року на ім'я ОСОБА_4, визнання за ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 права власності на належні їм по 1/6 частині житлового будинку та господарських будівель, що знаходяться по АДРЕСА_1, є безпідставними, оскільки вони є похідними від позовних вимог про визнання частково недійсними рішення Тлумацької районної ради народних депутатів №145 від 10.08.1988 року «Про оформлення права власності на житлові будинки, які належать громадянам та колгоспним дворам сіл Живачів та Підвербці», рішення Живачівської сільської ради народних депутатів за №39 від 26.07.1988 року «Про розгляд матеріалів для оформлення права власності на житлові будинки», визнання недійсним свідоцтва на право власності на житловий будинок і господарські будівлі від 22.08.1988 року на ім'я матері (бабусі) ОСОБА_7.
Питання розподілу судових витрат по справі, суд вирішує відповідно до ст.88 ЦПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, Тлумацької районної ради Івано-Франківської області, Живачівської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області про визнання частково недійсними рішення Тлумацької районної ради народних депутатів від 10.08.1988 року за №145 "Про оформлення права власності на житлові будинки, які належать громадянам та колгоспним дворам сіл Живачів та Підвербці", рішення Живачівської сільської ради народних депутатів за №39 від 26.07.1988 року "Про розгляд матеріалів для оформлення права власності на житлові будинки", визнання недійсним свідоцтва на право власності на житловий будинок і господарські будівлі від 22.08.1988 року на ім'я матері (бабусі) ОСОБА_7, визнання недійсним свідоцтва на спадщину за заповітом від 26.12.2013 року на ім'я ОСОБА_4, визнання за ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 права власності на належні їм по 1/6 частині житлового будинку та господарських будівель, що знаходяться по АДРЕСА_1 - відмовити в зв'язку із пропуском строку позовної давності без поважних причин.
Судові витрати по справі понесені позивачами віднести на їх рахунок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Тлумацький районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуюча Н.І. Лущак