справа № 2- 684/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

30 січня 2009 року

            Суворовський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого      судді     -        Кисельова В.К.

при секретарі                        -       Голованець Н.Б.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

відповідачки - ОСОБА_2

            розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом  ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення авансу, відсотків, моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

            ОСОБА_3 звернувся з позовом ОСОБА_2 про стягнення суми авансу, 3-х відсотків річних, витрат на правову допомогу. Основний зміст позовних вимог ґрунтується на тому,  що в березні 2007р. ОСОБА_3 звернувся до ПП „Агентство з торгівлі нерухомістю „Альянс-Суворовський" з пропозицією щодо купівлі квартири АДРЕСА_1 Вищевказану квартиру, позивач разом з його майбутньої дружиною  ОСОБА_4 планував придбати в кредит, який намагався взяти в „Райффайзен Банк Аваль”.    Всі        організаційні        роботи щодо купівлі-продажу квартири здійснювала ОСОБА_5

29 березня 2007 року між ОСОБА_3 та  ОСОБА_2, був складений акт про передання завдатку, предметом якого була квартираАДРЕСА_1 ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 5000 (п'яти тисяч) доларів США, що складало 25 025 (двадцять п'ять тисяч двадцять п'ять) гривень за курсом Національного банку України на день підписання Акту.

При підписанні Акту про передання завдатку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дізналися про те, що відповідачка не є власником  квартири, а власниками є її неповнолітні діти - ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Крайній строк підписання Договору купівлі-продажу вказаної нерухомості - 15 травня 2007 року.

Позивачка стверджує, що Радою опіки та піклування Суворовської районної адміністрації 26.04.2007р.  було заборонено здійснення  продажу спірної квартири.

В зв'язку з чим, відповідачка повинна була повернути суму отриманого завдатку у подвійному обсязі.  Однак 11 травня 2007 року ОСОБА_2 замість суми завдатку у приміщенні агентства нерухомості надала позивачу  Розпорядження Суворовської районної адміністрації щодо надання їй дозволу на відчуження

квартири та укладення від імені своїх дітей договору.

Проте вищевказаний висновок був несподіваним для позивача, оскільки він вже не розраховував на купівлю спірної квартири, та відмовився від кредитного договору з банком.

На пропозиції повернути суму у розмірі 5000 доларів США, відповідачка відмовилась, в зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідачки суму у розмірі 25025 гривень.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідачки на його користь 3% відсотків річних за користування його коштами, яка склала суму у розмірі 1063 гривні 50 копійок.

Позивач також просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 3000 гривень. Вищевказані позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він відчув розчарування щодо неможливості купівлі вказаної нерухомості, що дуже сподобалася йому  та його  родині, він витратив додатковий час та  кошти на проведення експертної оцінки квартири та збір необхідних документів на укладення із банком кредитної угоди на купівлю квартири.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідачки витрати на правову допомогу у розмірі 10000 гривень.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та пояснила, що відповідачка отримала суму у розмірі 5000 доларів США, як завдаток за придбання її квартири. Однак, фактично укладення договору купівлі-продажу було розірвано, в зв'язку з тим, що орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації первісно відмовив у наданні згоди на продаж квартири, що належала неповнолітнім. В зв'язку з даними обставинами, ОСОБА_3 припинив спроби отримати кредит в банку для купівлі-продажу. При цьому, відповідачка відмовилась повертати отриману суму, а замість неї надала пізніше згоду Ради опіки та піклування на продаж квартири, проте така згода позивача більше не цікавила, оскільки він вже не мав наміру купувати  квартиру.

Відповідачка позовні вимоги не визнала та пояснила, що дійсно вона отримала від позивача суму в розмірі 5000 доларів США, як завдаток за придбання її квартири. В обумовлений час, вона отримала згоду органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації на продаж квартири. Проте, позивач відмовився купувати у неї квартиру, в зв'язку з чим, їй також було завдано матеріальну шкоду.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на підставі фактів, встановлених в судовому засіданні.

Так, судом встановлено, що 29 березня 2007 року між ОСОБА_3 та  ОСОБА_2, був складений акт про передання завдатку. (а.с. 12)

  Згідно п. 1 акту, ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 суму у розмірі 25025 гривень, в якості забезпечення угоди щодо відчуження квартири АДРЕСА_1.

В судовому засіданні сторони підтвердили факт укладення акту про передання завдатку, а також той факт, що ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_2отримала суму у розмірі 25025 гривень, що було еквівалентно сумі у розмірі 5000 доларів США.

Строк укладення договору купівлі-продажу квартири був визначений сторонами не пізніше  15 травня 2007р.

Необхідно також відзначити, що на час укладення вищевказаного акту, спірна квартира належала на праві власності неповнолітнім дітям відповідачки - ОСОБА_6  та ОСОБА_7. (а.с. 18)

Таким чином, на продаж квартири було необхідно отримати згоду органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації.

В справі є копія розпорядження Суворовської районної адміністрації НОМЕР_1р. від 11.05.2007р. щодо надання дозволу на вчинення правочину щодо відчуження квартири, яка належить  ОСОБА_6  та ОСОБА_7. (а.с.19)

В судовому засіданні представником позивача не була суду надано доказів того, що органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації відмовляв раніше у наданні дозволу щодо відчуження квартири.

Проте здійснення правочину щодо  купівлі-продажу  квартири є правом сторін, а не обов'язком.

Стаття  626 ЦК України визначає, що  договором   є   домовленість   двох   або  більше  сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

               У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно  до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з   урахуванням   вимог  цього  Кодексу,  інших  актів  цивільного законодавства,  звичаїв  ділового  обороту,  вимог  розумності  та справедливості.

               Таким чином, позивач мав можливість відмовиться від укладення договору купівлі-продажу, а також вимагати повернення суми коштів, які він передав відповідачці, оскільки неможливо вважати передану ним суму як завдаток.

               Так, відповідно до ст. 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме  майно,  що  видається  кредиторові  боржником  у  рахунок  належних  з нього за договором  платежів,  на підтвердження зобов'язання і  на  забезпечення  його  виконання. Якщо  не  буде  встановлено,  що сума,  сплачена в рахунок  належних  з  боржника  платежів,  є  завдатком,  вона   вважається  авансом.

               Судом встановлено, що між сторонами не було  укладено договору купівлі-продажу квартири, а таким чином, не виникло самого зобов'язання в силу якого, воно забезпечувалось завдатком, як у спосіб забезпечення зобов'язань.

               Таким чином, правові підстави для збереження суми у розмірі 25025 гривень у відповідачки відсутні.

               Відповідно до ст.1212  ЦК України, особа,  яка набула майно  або  зберегла  його  у  себе  за  рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави

(безпідставно набуте майно),  зобов'язана повернути потерпілому це  майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на  якій воно було набуте, згодом відпала.

               На підставі викладеного, суд вважає, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сума у розмірі 25025 гривень.

               Позивачем також заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% відсотків річних за користування коштами у розмірі 1063 гривни. Суд вважає, що вищевказані вимоги не підлягають задоволенню.

               Так, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання,  на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням  встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також  три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір  процентів не встановлений договором або законом.

               Однак між сторонами не виникло грошового зобов'язання, а тому посилання на ст. 625 ЦК України є безпідставним.

               Суд також вважає, що не підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідачки моральної шкоди у розмірі 3000 гривень. Так, диспозиція ст.ст. 23, 1167 ЦК України, визначає як обов'язкову ознаку моральної шкоди - протиправність дій відповідача. Однак невиконання договірних зобов'язань, що виникли між сторонами, не можуть бути підставою для відшкодування моральної шкоди.

               Витрати за правову допомогу, згідно наданої квитанції склали суму у  розмірі 2000 гривень, та вони підлягають задоволенню пропорційно задоволеної суми позовних вимог.

               На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 570, 625,626,627  1167, 1212 ЦК України, ст. ст.  10, 11, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

            1.   Позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.

            2. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму у розмірі 25025 (двадцять п'ять тисяч двадцять п'ять) гривень, суму витрат за правову допомогу у розмірі 1380 (одна тисяча триста вісімдесят) гривень, а всього стягнути суму у розмірі 26405 (двадцять шість тисяч чотириста п'ять) гривень. 

            3. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення 3 відсотків річних у розмірі 1063 гривні (одна тисяч шістдесят три) гривні 50 (п'ятдесят) копійок , моральної шкоди у розмірі 10000 (десяти тисяч) гривень - відмовити.

Рішення суду може бути  оскаржено в апеляційному порядку через Суворовський районний суд м. Одеси шляхом подачі в 10-ти денний строк з   дня проголошення рішення заяви  про  апеляційне  оскарження  рішення  суду і поданням після цього  протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку п. 4 ст. 295 ЦПК України.

            Суддя: