ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2014 року Справа № 917/2572/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоАлєєвої І.В.,

суддів :Мирошниченка С.В., Татькова В.І. (доповідача),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатекс"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 р.

у справі№ 917/2572/13 господарського суду Полтавської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатекс" (надалі - ТОВ "Альфатекс")

доПублічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" (надалі - ПАТ "АвтоКрАЗ")

простягнення 7 470 094,74 доларів США

за участю представників:

від позивача- 1) Ковік П.П., дов. від 08.08.2012 р., - 2) Бут Ю.В., дов. від 10.11.2014 р.

від відповідача- 1) Білявський В.В., дов. № 2 від 02.01.2014 р. - 2) Степаненко О.М., дов. № 44 від 11.03.2014 р.

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2013 року ТОВ "Альфатекс" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з ПАТ "АвтоКрАЗ" 7 470 094,74 доларів США заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 14.07.2005 р. між ТОВ "ВКП "Альфатекс" та Холдінговою кампанією "АвтоКрАЗ" у формі відкритого акціонерного товариства договору № 1065Ри, з яких 6 062 580 доларів США основний борг, 545 632,20 доларів США 3 % річних за період з 15.12.2010 р. по 15.12.2013 р., 861 882,54 доларів США пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, що нарахована за період з 15.12.2012 р. по 15.12.2013 р.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.05.2014 р. (головуючий суддя Ківшик О.В., судді: Плотницька Н.Б., Сірош Д.М.), позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ "АвтоКрАЗ" на користь ТОВ "Альфатекс" 3 977 677 доларів США основного боргу та 36 646,65 грн. витрат по сплаті судового збору, в частині позовних вимог щодо стягнення з ПАТ "АвтоКрАЗ" на користь ТОВ "Альфатекс" решти основного боргу, 545 632,20 доларів США 3 % річних за період з 15.12.2010 р. по 15.12.2013 р. та 861 882,54 доларів США пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, що нарахована за період з 15.12.2012 р. по 15.12.2013 р. у позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 р. (головуючий суддя Пуль О.А., судді: Білоусова Я.О., Хачатрян В.С.), апеляційну скаргу ТОВ "Альфатекс" залишено без задоволення, апеляційну скаргу ПАТ "АвтоКрАЗ" задоволено частково, рішення господарського суду Полтавської області від 14.05.2014 р. в частині задоволення позову про стягнення з ПАТ "АвтоКрАЗ" на користь ТОВ "Альфатекс" 3 977 677 доларів США основного боргу та 36 646,65 грн. витрат по сплаті судового збору скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині, в іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 14.05.2014 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.08.2014 р. касаційну скаргу ТОВ "Альфатекс" задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 р. скасовано, а рішення господарського суду Полтавської області від 14.05.2014 р. залишено в силі.

Постановою Верховного Суду України від 14.10.2014 р. задоволено заяву ПАТ "АвтоКрАЗ", постанову Вищого господарського суду України від 20.08.2014 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Звертаючись до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, ТОВ "Альфекс" просило суд скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 р. та прийняти нове рішення про задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі, посилаючись в обґрунтування поданої скарги на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, а також на неналежне дослідження всіх обставин справи.

У поданому до Вищого господарського суду України відзиві ПАТ "АвтоКрАЗ" просило суд залишити касаційну скаргу ТОВ "Альфатекс" без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 р. залишити без змін.

Перед початком судового засідання, 19.11.2014 р., від представника ТОВ "Альфатекс" надійшли пояснення щодо касаційної скарги ТОВ "Альфактекс" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 р. у справі № 917/2572/13 з урахуванням висновків постанови Верховного Суду України від 14.10.2014 р., в яких Товариство вказало, що 20.08.2014 р. Вищий господарський суд України виніс законну та обґрунтовану постанову про скасування постанови апеляційного господарського суду та залишення в силі рішення місцевого господарського суду.

Також, 19.11.2014 р. перед початком судового засідання представником ТОВ "Альфатекс" було заявлено клопотання про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке у відповідності до положень ст. 811, ст. 1115 та ч. 3 ст. 44 ГПК України було задоволено.

Крім того, представником ТОВ "Альфатекс" було подано клопотання про відкладення розгляду справи через необхідність витребування у ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Альфатекс" відповідних пояснень щодо правовідносин, які існували між ним та ПАТ "АвтоКрАЗ" на підставі Договору № 1065Ри від 14.07.2005 р., зокрема, щодо обставин підписання Додаткової угоди № 203 від 02.11.2011 р. до Договору № 1065Ри та неврахуванні при її підписанні наявності у ПАТ "АвтоКрАЗ" заборгованості за Договором № 1065Ри у сумі 6 062 580 доларів США, у задоволенні якого було відмовлено з огляду на приписи статті 1117 ГПК України, відповідно до положень якої, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У судовому засіданні представники ТОВ "Альфатекс" підтримали вимоги своєї касаційної скарги та просили її задовольнити у повному обсязі.

Представники позивача ПАТ "АвтоКрАЗ" проти касаційної скарги заперечували та просили суд залишити постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 р. без змін.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, прийшла до висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 14.07.2005 р. між холдинговою компанією "АвтоКрАЗ" та ТОВ "ВКП "Альфатекс" було укладено Договір № 1065Ри (надалі - Договір), за умовами якого холдингова компанія "АвтоКрАЗ" (продавець) зобов'язалася поставити автомобілі КрАЗ у номенклатурі, кількості і в строки, зазначені у розділі 12 цього договору, а ТОВ "ВКП "Альфатекс" (покупець) - оплатити автомобілі.

Відповідно до умов Договору поставка автомобілів КрАЗ здійснюється партіями, номенклатура та обсяг яких узгоджуються сторонами додатково (п. 3.2 Договору); строк поставки кожної партії автомобілів - не більше 45 календарних днів з моменту надходження 100% попередньої оплати за узгоджену партію автомобілів на розрахунковий рахунок продавця (п. 3.3 Договору); ціни на автомобілі встановлені в доларах США при умові поставки згідно п. 3.1 договору та зазначені у розділі 12 даного договору. Загальна сума договору 12 398 000 доларів США (п. 4.1, п. 4.2 Договору); оплата за кожну партію автомобілів, що постачається, здійснюється шляхом 100% попередньої оплати протягом 2-х банківських днів з дати підписання відповідної додаткової угоди (п. 5.2 Договору); здавання (приймання) автомобілів по кількості здійснюється відповідно до товаросупроводжувальних документів, по якості - згідно документів, що підтверджують якість автомобілів відповідно до Інструкцій Держарбітражу СРСР № П-6, П-7 з урахуванням особливостей, зазначених у діючих технічних умовах на автомобіль (п. 6.1, п. 6.2 Договору); вірогідні спори щодо виконання договору підлягають розгляду у господарському суді по місцезнаходженню продавця (п. 10.2 Договору); правовідносини, які не врегульовано даним договором, регулюються діючим законодавством України (п. 11.11 Договору); даний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 30.04.2006 р. (п. 11.12 Договору).

У подальшому, між холдинговою компанією "АвтоКрАЗ" і ТОВ "ВКП "Альфатекс" було укладено 204 додаткові угоди до Договору поставки, предметом яких було визначення номенклатури, кількості, вартості і строків поставки автомобілів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони Договору погодили у редакції останньої додаткової угоди, що загальна вартість автомобілів становить 43 093 629,08 дол. США, кількість - 847 штук.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено судами, ТОВ "ВКП "Альфатекс" на виконання умов Договору поставки перерахувало 47 071 306,08 дол. США. У свою чергу, відповідачем було поставлено позивачу 847 автомобілів КрАЗ загальною вартістю 43 093 629,08 дол. США, що підтверджується наданими судам копіями додаткових угод, копіями відповідних товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур, довіреностей.

Судами також встановлено, що 17.05.2010 р. між ТОВ "ВКП "Альфатекс" (первісний кредитор) та ТОВ "Альфатекс" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 1/-ц, за умовами якого ТОВ "ВКП "Альфатекс" (первісний кредитор) відступило, а ТОВ "Альфатекс" (новий кредитор) набуло усі права вимоги до Холдингової компанії "АвтоКрАЗ" у формі відкритого акціонерного товариства за Договором № 1065Ри.

При цьому, сторони Договору про відступлення права вимоги узгодили, з урахуванням додаткової угоди до нього від 04.10.2010 р., зокрема, наступне: загальна сума права вимоги первісного кредитора до боржника, що передаються новому кредиторові, становить 6 062 580 доларів США; первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає усі права вимоги до Холдінгової компанії "АвтоКрАЗ" у формі ВАТ за Договором; право первісного кредитора переходить до нового кредитора в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу права вимоги, в тому числі до нового кредитора переходять права, що забезпечують виконання зобов'язання, а також інші пов'язані з правом вимоги права, втому числі право на несплачені відсотки.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлений законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існувала на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як свідчать матеріали справи, у червні 2010 року ТОВ "ВКП "Альфатекс" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до холдингової компанії "АвтоКрАЗ" у формі ВАТ про стягнення 6 062 580 доларів США передоплати за договором поставки у зв'язку з тим, що товар поставлено не було.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 30.09.2010 р. у справі № 16/89 позовні вимоги задоволено, стягнуто з ТОВ "Альфатекс" на користь холдингової компанії "АвтоКрАЗ" у формі ВАТ 6 062 580 доларів США.

У лютому 2013 р. ПАТ "АвтоКрАЗ" (правонаступник холдингової компанії "АвтоКрАЗ" у формі ВАТ) звернулось до господарського суду Полтавської області із заявою про перегляд рішення господарського суду Полтавської області від 30.09.2010 р. за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування заяви ПАТ "АвтоКрАЗ" як на нововиявлені обставини посилалося на те, що 08.01.2013 р. на адресу останнього надійшла копія заяви ТОВ "Альфатекс" від 03.01.2013 р. про заміну сторони правонаступниками, відповідно до якої товариство просило господарський суд Полтавської області провести заміну сторони судового процесу, змінивши ТОВ "НВП "Альфатекс" на ТОВ "Альфатекс"; під час ознайомлення з матеріалами даної справи ПАТ "АвтоКрАЗ" стало відомо, що правонаступництво між компаніями відбулось на підставі договору уступки права вимоги № 1/-ц від 17.05.2010 р. та додаткової угоди до нього від 04.10.2010 р.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.05.2013 р., яке було залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.08.2013 р. та постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2013 р. у даній справі, заяву ПАТ "АвтоКрАЗ" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Полтавської області від 30.09.2010 р. задоволено, рішення господарського суду Полтавської області від 30.09.2010 р. скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тобто, судом у справі № 16/89 було встановлено, що сторони за договором відступлення права вимоги, як первісний так і новий кредитор, не повідомили боржника - холдингову компанію "АвтоКраАЗ" у формі ВАТ, про заміну кредитора у зобов'язанні.

Частиною 2 статті 516 ЦК України визначено, що якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Судами попередніх інстанцій також було встановлено, що саме за таких умов в період з 11.05.2010 р. по 11.01.2012 р. між ПАТ "АвтоКрАЗ" та первісним кредитором ТОВ "ВКП "Альфатекс", було підписано низку додаткових угод на постачання 56 автомобілів КрАЗ, виконання яких з боку відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними документами.

Так, умовами додаткової угоди № 203 від 02.11.2011 р. до Договору сторони погодили, що загальна вартість автомобілів становить 43 093 629,08 доларів США, загальна кількість автомобілів, що поставляється 847 штук, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції спростовує твердження позивача про постачання відповідачем 797 автомобілів за Договором.

З матеріалів справи вбачається та як підтверджено судами, на виконання умов Договору ТОВ "ВКП "Альфатекс" перерахувало ПАТ "АвтоКрАЗ" 47 071 306,08 доларів США.

У свою чергу, відповідач на виконання умов Договору та додаткових угод до нього поставив ТОВ "ВКП "Альфатекс" 847 автомобілів КрАЗ загальною вартістю 43 093 629,08 доларів США, зокрема:

- за період з липня 2005 року по 18.12.2009 р. 791 автомобілів КрАЗ на загальну суму 40 748 442, 08 доларів США (додаткові угоди № 1 - № 186);

- 12.05.2010 р. 1 автомобіль КрАЗ вартістю 43 934 долари США та 22.09.2010 р. 5 автомобілів КрАЗ на загальну суму 216 350 доларів США (додаткова угода № 187 від 11.05.2010 р., додаткова угода № 188 від 20.09.2010 р.), тобто 6 автомобілів КрАЗ на загальну суму 260 740 доларів США - після зміни кредитора у зобов'язанні. Як вказував позивач у даній справі, виконання було прийняте як належне з огляду на неповідомлення боржника про відступлення права вимоги та приписи ч. 2 ст. 516 ЦК України;

- за період з 26.10.2010 р. по 19.01.2012 р. - 50 автомобілів КрАЗ на загальну суму 2 084 903 долари США (додаткова угода № 189 від 12.10.2010 р., додаткові угоди № 190 - № 204).

Наведене свідчить, як вірно підкреслено господарським судом апеляційної інстанції, що підписанням 04.10.2010 р. додаткової угоди № 1 до договору про відступлення права вимоги № 1/-ц між ТОВ "ВКП "Альфатекс" та ТОВ "Альфатекс", сторони договору встановили розмір вимоги до боржника, яка була передана новому кредиторові, у сумі 6 062 580 доларів США, тобто зарахувавши в якості належного виконання відповідачем первісному кредитору постачання 6 автомобілів за додатковими угодами № 187 від 11.05.2010 р. та № 188 від 20.09.2010 р.

Водночас, господарський апеляційний суд обґрунтовано дійшов висновку, що підписання в подальшому 16 додаткових угод між ТОВ "ВКП "Альфатекс" та ПАТ "АвтоКрАЗ" на постачання 50 автомобілів КрАЗ на загальну суму 2 084 903 доларів США та виконання ПАТ "АвтоКрАЗ" їх умов в повному обсязі, як свідчать матеріали справи, ніяким чином не було врегульовано в межах договору відступлення права вимоги.

Звертаючись до господарського суду Полтавської області з позовом до ПАТ "АвтоКрАЗ", ТОВ "Альфатекс" просило суд стягнути 3 977 677 доларів США заборгованості, яка, як підтверджено матеріалами даної справи, утворилася внаслідок здійснення переплати з боку ТОВ ВКП "Альфатекс", оскільки суми які підлягали перерахуванню за умовами Договору, так само як кількість автомобілів, були визначені його умовами, а також умовами відповідних додаткових угод до Договору.

Відповідно до п. 5.2. Договору оплата за кожну партію автомобілів, що постачається, здійснюється шляхом 100% попередньої оплати протягом 2-х банківських днів з дати підписання відповідної додаткової угоди.

З урахуванням викладеного та беручи до уваги обізнаність ТОВ "ВКП "Альфатекс" щодо розміру сум, які підлягають перерахуванню за Договором, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з позицією Харківського апеляційного господарського суду, що заявлена в позовних вимогах сума є такою, що була помилково, поза межами договірних платежів, перехована покупцем на рахунок продавця.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З огляду на зазначене вище, ПАТ "АвтоКрАЗ" (відповідач у справі) як одна із сторін зобов'язання, набув наведене майно, у вигляді перехованих коштів, за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, які застосовуються до окремих видів угод та на які послався позивач в обґрунтування позовних вимог. За таких умов правовідносини сторін регулюються нормами статті 1212 ЦК України, яка встановлює загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Господарський суд апеляційної інстанції правомірно та обґрунтовано підкреслив, що посилання позивача на здійснення йому відступлення права вимоги про стягнення саме заборгованості за Договором та зазначення про це в самому договорі про відступлення права вимоги, не змінює правової природи суми, яка була передана новому кредитору.

Отже, є правильним висновок суду про те, що за договором відступлення права вимоги позивач не став правонаступником ТОВ ВКП "Альфатекс" за Договором, не став стороною вказаного договору та не набув всіх прав ТОВ ВКП "Альфатекс", при цьому йому (позивачу) перейшло тільки право вимоги на конкретну суму.

Судова колегія суду касаційної інстанції зазначає, що відповідач як одна із сторін зобов'язання набув зазначені кошти за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, а поза підставами, передбаченими договором поставки, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість автомобілів, які підлягали і були поставлені, а тому ці кошти не могли бути віднесені до сум комерційного кредиту за Договором.

А отже, зобов'язання щодо повернення цих грошових коштів за правовою природою є таким, що виникло у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, тобто є окремим від зобов'язань, які виникають з договору поставки і заснованого на його умовах про попередню оплату вартості автомобілів договору комерційного кредиту.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з судом апеляційної інстанції щодо помилковості висновку місцевого господарського суду про задоволення позовних в частині стягнення з відповідача 3 977 677 доларів США та щодо правомірності відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Крім того, звертаючись до суду з позовом, ТОВ "Альфатекс" просило стягнути з ПАТ "АвтоКрАЗ" 545 632,20 доларів США 3 % річних та 861 882,54 доларів США пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання

Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Підпунктом 6.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти.

Згідно з підпунктом 6.3 даної постанови положення частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання.

Зважаючи на встановлений апеляційним господарським судом позадоговірний характер спірних правовідносин, висновок місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 545 632,20 доларів США 3 % річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідно до ч. 2 статті 625 ЦК України є законним та обґрунтованим.

У відповідності з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на позадоговірний характер спірних правовідносин висновки судів про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 861 882,54 доларів США за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання є також підставними та правомірними.

Враховуючи те, що позивач ТОВ "Альфатекс" є юридичною особою Російської Федерації, про що свідчить наданий до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадку якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.

Пунктом а) частини 1 статті 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності (ратифікована Постановою Верховної ради України № 2889-XII 19.12.1992 р.), учасником якої є Російська Федерація (ратифікована 09.10.1992 р.) визначено, що компетентний суд держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав має право розглядати зазначені в статті 1 цієї Угоди спори, якщо на території цієї держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав відповідач мав постійне місце проживання або місце знаходження на день висування позову.

Згідно з ч. 1 ст. 51 Закону України "Про міжнародне приватне право" до зобов'язань, що виникли внаслідок набуття, збереження майна без достатніх правових підстав, застосовується право держави, у якій такі дії мали місце.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов правомірних та обґрунтованих висновків про те, що при винесенні оскаржуваного рішення господарський суд Полтавської області не повно дослідив всі обставини справи, що мають значення для справи, рішення було прийнято при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та з порушенням норм процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, а тому немає підстав для зміни або скасування прийнятої у справі постанови.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального і процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатекс" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 р. у справі № 917/2572/13 залишити без змін.

Головуючий суддя І.В. Алєєва

Суддя С.В. Мирошниченко

Суддя (доповідач) В.І. Татьков