Справа № 2-469/09

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2009 року                                                        

Суворовський  районний суд міста Одеси в складі:

головуючого    судді        -        Кисельова В.К.

            при секретарі                 -                 Голованець Н.Б.

            за участю скаржника  - ОСОБА_1

            представника суб'єкта оскарження - ОСОБА_2

            зацікавленої особи - ОСОБА_3

            розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 про скасування постанови начальника Першої виконавчої служби у Суворовському районі м. Одеси як незаконної, про визнання розрахунку заборгованості по сплаті аліментів незаконним, про скасування постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, -

                                                     ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся із скаргою на дії Першої виконавчої служби у Суворовському районі м. Одеси, в якій він просив  скасувати постанову начальника Першої виконавчої служби у Суворовському районі м. ОдесиНОМЕР_1 від 06.11.2006р. про відмову у задоволенні скарги,  визнати  незаконним розрахунок заборгованості по сплаті аліментів від 01.04.2006р., складеного старшим державним виконавцем ОСОБА_4 щодо виконавчого листа НОМЕР_2 від 18.10.2001р.,  а також  просив скасувати постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, затвердженою Першим заступником Першої виконавчої служби у Суворовському районі м. Одеси від 11.04.2006р.. Скаржник вважає, що вищевказані документи порушили його права.

Так, 01.04.2006р. державним виконавцем  Першої виконавчої служби у Суворовському районі м. Одеси ОСОБА_4 було здійснено розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, ОСОБА_1на користь ОСОБА_3 у розмірі ¼ частини з усіх видів заробітку на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження.

ОСОБА_1вважає, що вищевказаний розрахунок заборгованості, який він отримав тільки 18.10.2006р. не відповідає дійсності, оскільки його дохід був менший, аніж визначений в розрахунку заборгованості.

Так, згідно ч. 1 ст. 195 СК України, заборгованість за аліментами присудженими у частці від заробітку (доходу), визначаються виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення.

Однак, як стверджує скаржник, розрахунок заборгованості по сплаті аліментів був здійснений на підставі фіктивних довідок про його заробітну плату як інспектора Міжнародної федерації транспортників (МФТ), наданою головою Профспілки робітників морського транспорту (ПРМТУ) ОСОБА_6

Так, ОСОБА_6не є роботодавцем, тому не мав надавати такі довідки, також довідки не містять даних, коли і в якому розмірі скаржником була отримана заробітна плата, та не надано оригіналів документів.

ОСОБА_1стверджує, що сума заробітної плати як інспектора МФТ, у розмірі 24107 доларів США за період роботи з 01.07.2003р. по 30.06.2004р., що еквівалентно на час розрахунку за курсом НБУ (5,05) сумі у розмірі 121740, 35 гривень він не отримував.  Скаржник стверджує, що саме за вини ОСОБА_6вищевказану суму заробітної плати він не отримав. За вищевказаним фактом була порушена кримінальна справа.

Таким чином, за думкою скаржника, ОСОБА_6надав фіктивні довідки з метою використання державної виконавчої служби для його переслідування. 

ОСОБА_1вважає, що державний виконавець ОСОБА_4 без встановлення фактичного заробітку (доходу), який було отримано за відповідний період, сфабрикувала розрахунок заборгованості, що є порушенням  законних прав скаржника.

Крім того, ОСОБА_1оскаржує постанову державного  виконавця  Першої виконавчої служби у Суворовському районі м. Одеси ОСОБА_4, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Згідно цієї постанови державний виконавець наклала арешт на кв. АДРЕСА_1, яка належить сім'ї скаржника. Так, скаржник був позбавлений можливості здійснювати право володіти, користуватися й розпоряджатися квартирою. Крім того, ОСОБА_1бажав продати квартиру, у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем, та отримав завдаток у розмірі 5000 доларів США. Однак, через арешт квартири укласти договір купівлі-продажу квартири було неможливо.

Скаржник також стверджує, що державний виконавець ОСОБА_4, у порушення ч. 3 ст. 55, ч. 5  ст. 24 Закону України „Про виконавче провадження”, не надіслала йому копію постанови про відкриття виконавчого провадження у триденний строк із дня надходження виконавчого провадження. Вищевказану постанову ОСОБА_1отримав разом із розрахунком заборгованості, 18.10.2006р.

Крім того, державний виконавець, у порушення ч. 2 ст. 7 Закону України „Про виконавче провадження” не роз'яснила йому права та обов'язки учасника виконавчого провадження. 

У зв'язку із численними порушеннями, які припустила державний виконавець ОСОБА_4, ОСОБА_1звернувся зі скаргою на її дії начальнику Першої державної виконавчої служби у Суворовському районі м. Одеси ОСОБА_7. Однак, начальник ДВС 06.11.2006р. виніс постанову НОМЕР_3, якою безпідставно відмовив у задоволенні скарги. При цьому, начальник служби не звернув уваги на численні порушення державного виконавця ОСОБА_4, прийняв до уваги фіктивні довідки, не оцінивши надані скаржником зауваження щодо розрахунку заборгованості за аліментами.

Вищевказана постанова начальника ДВС не  була направлена скаржнику у встановлений термін, і він лише зміг із нею ознайомитись тільки  14.11.2006р.

 У судовому засіданні ОСОБА_1підтримав заявлені у скарзі вимоги, а також викладені у заяві обставини. Крім того, він також пояснив, що він не отримував заробітну плату 01.07.2003р. по 30.06.2004р.. Вищевказана заробітна плата, а також інші кошти, які виділяла МФТ, були перераховані на рахунок банку в Латвії, за вказівкою ОСОБА_6, після чого він так і не зміг отримати заробітну плату.

Державний виконавець  ОСОБА_4 була звільнена з ІНФОРМАЦІЯ_2р., згідно наказу Головного управління юстиції в Одеській областіНОМЕР_4від 03.09.2007р. (а.с. 191)

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦПК України, суд залучив до участі в справі державного виконавця ОСОБА_2 , якій було надано повноваження щодо участі в справі. (а.с. 218)

Представник суб'єкта оскарження - Першого відділу ДВС Суворовського районного управління юстиції м. Одеси, який є правонаступником Першої ДВС у Суворовському району м. Одеси, заявлені у скарзі вимоги  не визнала. При цьому, представник ДВС пояснила, що розрахунок заборгованості проводився на підставі наданих документів, у тому числі, на підставі листа голови профспілки ОСОБА_6, який повідомив про заробітну плату ОСОБА_1за спірний період.

ОСОБА_3просила не задовольняти скаргу, оскільки ОСОБА_1постійно намагається уникнути від сплати аліментів, у зв'язку із чим, скриває отримані доходи. Крім того, ОСОБА_3вважає, що боржник навмисно перерахував кошти на невідомий рахунок, з метою уникнення від сплати аліментів.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, свідка, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню на підставі фактів, які були встановлені в судовому засіданні.

Так, судом встановлено, що державний  виконавець     Першої ДВС    у Суворовському району м. Одеси, ОСОБА_4, склала розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, щодо примусового виконання виконавчого листа № НОМЕР_2 від 18.10.2001р., який був виданий Суворовським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів у розмірі ¼ частини з усіх видів заробітку на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1р., затверджений заступником начальника ДВС 01.04.2006р. (а.с 36-39)

ОСОБА_1стверджує, що у розрахунок заборгованості безпідставно вийшла сума заробітної плати як інспектора МФТ, у розмірі 24107 доларів США за період роботи з 01.07.2003р. по 30.06.2004р., що еквівалентно на час розрахунку за курсом НБУ (5,05) сумі у розмірі 121740, 35 гривень, оскільки він її фактично не отримував.

В підтвердження вищевказаного факт, скаржник посилається на порушення кримінальної справи за вищевказаним фактом.

Так,  листом Генеральної прокуратури України НОМЕР_5 від 05.02.2007р. було повідомлено ОСОБА_1, що у період з 2003-2005р.р. у фінансовий відділ Міжнародної Федерації Транспорту невстановленою особою були надані фінансові звіти щодо діяльності інспектора МФТ на території України на загальну суму 53927 доларів США. Вказані кошти призначались  для подальшого перерахування їх на рахунок ППМТУ з метою покриття витрат на виконання обов'язків зазначеним інспектором. Однак, кошти були перераховані не на рахунок профспілки, а у банк м. Риги Республіка Латвія на рахунок іншою юридичної особи. (а.с. 14)

В матеріалах справи є  копії звітів інспектора МФТ (ITF) ОСОБА_1на підставі яких  були здійснені перерахування коштів на утримання інспектора, його заробітну плату за спірний період, у банк м. Риги Республіка Латвія на рахунок  юридичної особи. (а.с.244-249).

Вищевказані відомості, також підтверджується копію листа МФТ від 26.01.2006р., зміст якого сторони не заперечували. (а.с. 239-240)

Необхідно відзначити, що в останньому судовому засіданні ОСОБА_1визнав той факт, що вищевказані звіти були складені ним особисто, а також саме ним надані в МФТ, згідно яких, були перераховані кошти. При цьому, ОСОБА_1пояснив, що банківські реквізити банку в р. Латвія, а також вказівку на перерахування коштів йому особисто надав ОСОБА_6, однак доказів цьому суду не надав. 

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6пояснив, що жодних вказівок на перерахування коштів у банк Латвії,  він не давав ОСОБА_1, а всі фінансові звіти надіслав у МФТ безпосередньо сам ОСОБА_1.

Суд вважає, що посилання ОСОБА_1на факти, встановлені прокуратурою, є безпідставні, оскільки саме із пояснень ОСОБА_1вбачається, що саме він надав всі необхідні документи МФТ для перерахування коштів, у тому числі його заробітної плати, у банк р. Латвія.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 СК України, заборгованість за аліментами,  присудженими у  частці  від заробітку  (доходу),  визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу),  який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення.

З листа Професійної спілки робітників морського транспорту України від 17.11.2008р. вбачається, що ОСОБА_1з 01.07.2003р. по 31.12.2004р. отримував заробітну плату інспектора МФТ безпосередньо від Міжнародної федерації транспортників по 2000 доларів США щомісячно. Вищевказаний факт, також підтверджується копією чека на отримання суми у розмірі 6000 доларів США. (а.с. 243).

В судовому засіданні ОСОБА_1визнав факт, що він отримав суму у розмірі 6000 доларів США безпосередньо в  МФТ. Однак, він у судовому засіданні так і не зміг пояснити, навіщо він суму заробітної плати, яку мав можливість особисто отримати, перерахував на рахунок  невідомої для нього   юридичної особи.

При цьому, ОСОБА_1знав про його зобов'язання сплачувати ¼ частку від доходу на утримання сина, однак, не перераховуючи частку коштів  на сплату аліментів, перерахував кошти на рахунок юридичної особи. 

В матеріалах справи,  є роздрукування відомостей про доходи, які отримав ОСОБА_1у термін з 01.07.2003р. по 30.09.2004р., в них дійсно відсутні відомості про отримання доходу у розмірі 2000 доларів США за спірний період.

Однак, суд вважає, що саме відсутність інформації про отримані доходи, не є безумовним доказом відсутності інших доходів, про  які платник податків може не проінформувати. В зв'язку із чим, суд не приймає вищевказаний доказ, як на підставу складання невірного розрахунку, зробленого державним виконавцем. 

На підставі викладеного, суд вважає, що оскільки ОСОБА_1, маючи можливість отримати заробітну плату безпосередньо в МФТ, сам розпорядився сумою заробітної плати, надав всі необхідні документи для перерахування вищевказаних коштів на рахунок юридичної особи в банк р. Латвія, тому він не звільняється від сплати аліментів в ¼ частці від цієї суми.

Таким чином, розрахунок заборгованості складений державним виконавцем відповідає фактичному заробітку боржника, і відсутні підстави вважати його незаконним.

Судом встановлено, що державним виконавцем було прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.04.2006р., яка була затверджена Першим начальником ДВС (а.с. 25).

Підставою накладення арешту було наявність заборгованості по сплаті аліментів у розмірі 63113,46 копійок, відповідно до розрахунку від 01.04.2006р..

            Суд вважає, що відповідна постанова державного виконавця прийнята відповідно до вимог  ст. 55 Закону України „Про виконавче провадження”, оскільки боржник не приймав заходів щодо погашення заборгованості.

            Крім того, у скарзі ОСОБА_1висловлювався щодо можливого продажу квартири, а також, про завдаток який він отримав за квартиру.

            На підставі викладеного, суд вважає, що накладення арешту на квартиру боржника є обґрунтованим, оскільки у разі продажу квартири, боржник зможе уникнути сплати заборгованості за рахунок належному йому майна.

            Судом також встановлено, що 25.10.2006р. ОСОБА_1звернувся до начальника Першої державної виконавчої служби у Суворовському районі м. Одеси ОСОБА_7, 25.10.2006р. (а.с. 8)

Постановою НОМЕР_3 начальник  Першої державної виконавчої служби у Суворовському районі м. Одеси ОСОБА_7 відмовив у задоволенні скарги, вважаючи її необґрунтованою.

Суд вважає, що підстав для скасування вищевказаної справи не має, оскільки постанова прийнята у відповідності до вимог ст. 85 Закону України „Про виконавче провадження”, у межах компетенції начальника служби та відповідає фактичним обставинам справи.

При розгляді скарги, суд перевіряє законність дій державного виконавця в межах заявлених скаржником вимог, оскільки скаржник яких-небудь інших вимог окрім вищенаведених судом не заявляв.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 55,85 Закону України „Про виконавче провадження”, ст. 195 СК України, ст. ст.  10, 11, 209, 212-215, 383-389  ЦПК України, суд,  -

УХВАЛИВ:

1.   У задоволенні скарги ОСОБА_1 про скасування постанови начальника Першої виконавчої служби у Суворовському районі м. ОдесиНОМЕР_1 від 06.11.2006р. про відмову у задоволенні скарги, про визнання незаконним розрахунку заборгованості по сплаті аліментів від 01.04.2006р., складеного старшим державним виконавцем ОСОБА_4 щодо виконавчого листа НОМЕР_2 від 18.10.2001р., про скасування постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, затвердженою Першим заступником Першої виконавчої служби у Суворовському районі м. Одеси від 11.04.2006р.  - відмовити. 

            Заяву про апеляційне оскарження даної ували суду може бути подано протягом п'яті днів з дня проголошення ухвали через Суворовський районний суд м. Одеси. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів після подання заяви про  апеляційне оскарження. 

Суддя