№ 1-16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2009 року                                                                                            місто Київ

Військовий місцевий суд Київського гарнізону в складі: головуючого - судді підполковника юстиції РИМАРА Є.П., при секретарі ШЕРЕМЕТ О.Ю., за участю державного обвинувача -військового прокурора Білоцерківського гарнізону БОНЧЕВА І.В., захисника-адвоката підсудного ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3., у відкритому судовому засіданні в приміщенні військового місцевого суду розглянув кримінальну справу за обвинуваченням військовослужбовця військової частини А-2167, молодшого сержанта, -

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Борщівці, Могилів-Подільського району Вінницької області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, призваний на строкову військову службу у листопаді 2006 року Могилів-Подільським РВК Вінницької області, не одруженого, не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 -

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 424 КК України. Судовим слідством військовий місцевий суд

ВСТАНОВИВ:

Молодший сержант ОСОБА_1, проходячи військову службу за контрактом на посаді командира бойової машини - командира відділення 1 механізованого взводу 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини А-2167, діючи в порушення вимог ст. ст. 11, 49, 50 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які зобов'язують його бути зразком високої культури, поважати честь і гідність кожної людини, піклуватись про підлеглих, знати їхні потреби, берегти військову честь, поважати гідність інших людей, стримуватись від вчинення протиправних дій, дотримуватись вимог Конституції України, Законів України, діючи з надуманих підстав та показуючи свою удавану перевагу над підлеглим йому військовослужбовцем ОСОБА_3, близько 12-ї години 25 листопада 2008 року, у підвальному приміщенні казарми 8 механізованої роти військової А-2167, застосував до нього фізичне насильство, яке виразилося в нанесенні одного удару кулаком правої руки в область нижньої щелепи зліва, чим заподіяв перелом нижньої щелепи в ділянці кута зліва, що відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою провину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю і про обставини скоєного дав покази, які повністю відповідають викладеним вище обставинам, пояснивши при цьому, що дійсно 25 листопада 2008 року за усним наказом старшини роти прапорщика ОСОБА_4. він був призначений старшим над особовим складом роти під час перенесення ящиків з матеріальною базою у підвал в кімнату зберігання майна. В підвальному приміщенні, будучи невдоволеним поведінкою ОСОБА_3, а саме відмовою нести ящик, він наніс йому один удар в область нижньої щелепи зліва кулаком.

Особистих рахунків з потерпілим він до того не мав. Більше ніяких ударів нікому не наносив.

Крім особистого визнання, вина підсудного підтверджується всією сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності, підсудним, потерпілим та іншими учасниками процесу не заперечуються, а тому, враховуючи, що підсудний та інші учасники процесу не оспорюють і правильно розуміють зміст фактичних обставин справи, що відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, заслухавши думку учасників процесу, та роз'яснивши їм положення ст. 299 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі, відносно цих фактичних обставин справи. При цьому учасникам судового розгляду судом було роз'яснено, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати вищезазначені фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Таким чином, дії підсудного ОСОБА_1, який будучи командиром відділення, перевищив владу, застосував до підлеглого фізичне насильство, що спричинило тяжкі наслідки, під якими суд

2

розуміє заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що відноситься до найбільш серйозних порушень військового правопорядку, а відповідно кваліфікує за ч. 3 ст. 424 КК України.

Призначаючи підсудному ОСОБА_1 покарання, суд бере до уваги і визнає обставинами, які значно пом'якшують покарання, явку з повинною, повне визнання своєї провини, щире каяття у вчиненому, добровільне та повне відшкодування заподіяної шкоди потерпілому та витрат на його лікування, відсутність претензій з боку потерпілого та прохання останнього суворо не карати ОСОБА_1, обстановку вчинення злочину, а саме те, що вчиненню злочину сприяла провокуюча поведінка потерпілого.

Беручи до уваги вказані обставини, а також враховуючи особу винного, те, що раніше ні в чому протизаконному замічений не був, до кримінальної відповідальності притягується вперше, дав в судовому засідання негативну оцінку своїм діям, під час проходження служби характеризується позитивно, а також з урахуванням вищевказаних пом'якшуючих обставин, що в сукупності істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, при призначенні йому покарання за ч.3 ст. 424 КК України, суд знаходить необхідним в даному конкретному випадку застосувати до підсудного ст. ст. 69, 60 КК України і призначаючи покарання ОСОБА_1, перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч.3 ст. 424 КК України - арешту, оскільки саме даний вид покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім в даному випадку для його виправлення.

З цих же підстав, а також враховуючи ставлення підсудного до виконання службових обов'язків, відсутність дисциплінарних стягнень, поведінку винного в колективі, інші обставини вчинення злочину, суд приходить до висновку про недоцільність в даному випадку позбавляти підсудного військового звання.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 299, 323, 324, 328, 332 КПК України, військовий суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. ст. 424 КК України, на підставі якої, із застосуванням ст. ст. 69, 60 КК України призначити йому покарання у виді арешту строком на 6 (шість) місяців з відбуванням покарання на гауптвахті Центрального управління військової служби правопорядку у м. Києві та Київській області.

Міру запобіжного заходу щодо засудженого ОСОБА_1 - підписку про невиїзд залишити без змін до набрання вироком законної сили та початку його виконання.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку у військовий апеляційний суд Центрального регіону України через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення.