ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"20" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/19802/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Цвіркун Ю.І.
за участю секретаря Ковтун О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ритм»
на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.10.2010
та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011
у справі № 2а-4852/10/2570
за позовом Державної податкової інспекції у м.Чернігові
до Публічного акціонерного товариства «Ритм»
про стягнення податкового боргу, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.10.2010 позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Ритм» податок на додану вартість для виплати дотацій переробним підприємствам в сумі 582332, грн. до Державного бюджету України.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.10.2010 змінено в частині застосування норм матеріального права, які належать застосовувати при вирішенні справи. У решті постанова залишена без змін.
ПАТ «Ритм» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.
Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
ПАТ «Ритм» є платником податку на додану вартість, є переробним підприємством, яке відповідно до вимог п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР зобов'язане суму податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовувати виключно на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі. Порядок нарахування, виплати і використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзаців 1, 3, 4, 5 пункту 5 Порядку обліку та використання коштів, спрямованих на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2009 № 291 (далі - Порядок обліку та використання коштів), перерахування коштів сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними молоко та м'ясо в живій вазі здійснюється за платіжними дорученнями з поточного рахунка переробного підприємства за цінами відповідно до укладених договорів, а сум дотацій - з його небюджетного рахунка, відкритого в територіальному органі Державного казначейства (далі - небюджетний рахунок), на окремі рахунки сільськогосподарських товаровиробників (крім тих, що ведуть особисте селянське господарство), які вони повинні відкрити в обслуговуючих банках протягом одного звітного періоду.
Переробні підприємства у кінці кожного робочого тижня перераховують половину зарахованої їм на поточний рахунок суми податку на додану вартість, нарахованого на обсяги поставленої ними готової продукції, на небюджетні рахунки. Остаточний розрахунок належної до перерахування на небюджетний рахунок суми податку на додану вартість проводиться щомісяця відповідно до окремої податкової декларації.
Перераховані безпосередньо з поточних рахунків переробних підприємств без зарахування на небюджетні рахунки суми коштів за рахунок сум податку на додану вартість, що розраховуються переробними підприємствами за окремою податковою декларацією, не враховуються як дотації.
Не перераховані на небюджетні рахунки суми податку на додану вартість та виплати сум коштів, здійснені з небюджетних рахунків за призначенням з порушенням цього Порядку, вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету.
Зі змісту наведених норм законодавства випливає, що переробне підприємство, реалізовуючи молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, не сплачує податок на додану вартість до бюджету, а декларує податкові зобов'язанні за спеціальною податковою декларацією та спрямовує суму податку на додану вартість за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.
Для цього переробне підприємство перераховує зараховані йому на поточний рахунок за поставлену продукцію суми податку на додану вартість на небюджетний рахунок, відкритий в територіальному органі Державного казначейства. Перерахування половини сум податку на додану вартість з поточного рахунку на небюджетний рахунок здійснюється кожного робочого тижня, а остаточний розрахунок належної до перерахування на небюджетний рахунок суми цього податку проводиться щомісячно відповідно до окремої податкової декларації.
Суми податку на додану вартість перераховані переробним підприємством на небюджетний рахунок враховуються як дотації.
Відповідно до пункту 7 Порядку обліку та використання коштів переробні підприємства проводять щомісяця розрахунок сум дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставку молока та м'яса в живій вазі згідно з додатком 2 за фактичними даними про обсяги закупленого молока та м'яса в живій вазі і надходження на небюджетний рахунок сум податку на додану вартість. На підставі цього розрахунку переробними підприємствами проводиться остаточне перерахування за платіжними дорученнями сум дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені молоко та м'ясо в живій вазі за звітний період, крім особистих селянських господарств.
З урахуванням авансового платежу перерахування дотації проводитися переробним підприємством не менш як два рази на місяць.
Не перераховані переробними підприємствами на окремі рахунки сільськогосподарських товаровиробників суми дотацій у строки, встановлені законодавством для сплати податку на додану вартість до бюджету, вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету.
Таким чином, перерахування дотацій з небюджетного рахунку переробного підприємства на окремі рахунки сільськогосподарських товаровиробників здійснюється у строк, що встановлений законодавством для сплати податку на додану вартість.
Своєю чергою, строки погашення податкових зобов'язань з податків, в т.ч. з податку на додану вартість, визначені в п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ.
Відповідно до п.п. 5.3.1. п. 5.3 ст. 5 цього Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Таким чином, за вимогами вищенаведеної норми Закону граничний строк сплати податкового зобов'язання, зазначеного у податковій декларації, обчислюється залежно від граничного строку для подання податкової декларації, що встановлений п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону.
Відповідно до п.п. «а» п.п. 4.1.4. п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до абз. 1 п.п. 4.1.5 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.
Таким чином, граничним строком для подання податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року було 21.06.2010, а граничним строком сплати податкового зобов'язання - 01.07.2010. Відповідно, граничним строком для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам, зазначених в рядку 20 цієї декларації, було 01.07.2010.
З позовної заяви вбачається, що податковий орган просить стягнути до державного бюджету податок на додану вартість в сумі 582332,00 грн., (перерахований переробним підприємством на не бюджетний рахунок, який враховується як дотації), як такий, що використовуються не за цільовим призначенням і підлягає стягненню до державного бюджету. При цьому вказує, що борг в сумі 582332,00 грн. нарахований в картці особового рахунку відповідача станом на 01.07.2010, наголошуючи на тому, що позивач як переробне підприємство не перерахувало на окремі рахунки сільськогосподарських товаровиробників суми дотацій у строки, встановлені законодавством для сплати податку на додану вартість до бюджету, що задекларовані в рядку 20 декларації з податку на додану вартість переробного підприємства за травень 2010 року.
З огляду на викладене, при вирішенні справи на підставі декларації з податку на додану вартість переробного підприємства за травень 2010 року суду слід встановити суму задекларованого відповідачем податку, що підлягав перерахуванню на окремі рахунки сільськогосподарських товаровиробників як суми дотацій у строки, встановлені законодавством для сплати податку на додану вартість до бюджету, витребувати та дослідити дані особового рахунку відповідача на предмет сплати ним таких сум, розрахункові документи, на які посилався відповідач в обґрунтування своєчасної сплати, та причини неврахування цих платежів позивачем.
Відповідач в апеляційній скарзі вказував на виконання ним вимог закону та своєчасне подання до податкового органу декларації з податку на додану вартість переробного підприємства за травень 2010 року, своєчасне перерахування дотацій на окремі рахунки сільськогосподарських товаровиробників суми дотацій за травень 2010 року та надання контролюючому органу копій платіжних доручень про перерахування дотацій товаровиробникам, які безпідставно відповідачем враховані не були.
Також відповідач надавав суду апеляційної інстанції копію картки особового рахунку у підтвердження доводів про зарахування позивачем сум перерахованих відповідачем дотаційних коштів за травень 2010 року в погашення заборгованості за попередніх періоди.
Проте всі ці обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, залишились судом апеляційної інстанції не з'ясованими.
Вимоги процесуального закону (ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України) покладають на суд апеляційної інстанції, який здійснює апеляційний розгляд за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням особливостей, встановлених законом для апеляційного розгляду, і може дослідити нові докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції, а також може дослідити докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу, обов'язок повно та всебічно з'ясовувати обставини, що є предметом доказування у справі.
Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ритм» задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Київського апеляційного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді Л.В. Ланченко
Ю.І. Цвіркун