УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2014р. Справа № 9104/174378/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючогосудді Левицької Н.Г.,

судді Обрізка І.М.,

судді Сапіги В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові

апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Ужгород

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.09.2012р. у справі №2а-0770/2655/12

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Ужгород

до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Закарпатській області, м.Ужгород

про визнання рішення протиправним, -

В С Т А Н О В И В:

22.08.2012р. позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2,м.Ужгород звернувся до Закарпатського окружного адмінстративного суду з адміністративним позовом до відповідача: Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС України у Закарпатській області, м.Ужгород (РУ ДСАТ ДПС) про скасування рішення про застосування фінансової санкції від 24.07.2012р. №070092-0001/21.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що, на думку позивача, в ході проведеної перевірки не було встановлено достатніх підстав для притягнення до відповідальності позивача, оскільки не було у наявності 2 обставин, які утворюють склад правопорушення, передбаченого вимогами абз.10 ч.2 ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів", а саме: необладнання місць для куріння та нерозміщення наочної інформації про такі місця та про заборону куріння.

За наслідками розгляду справи Закарпатський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про те, що до ФОП ОСОБА_2 правомірно застосовано штрафні фінансові санкції у розмірі 3400,00грн., оскільки, відповідно до вимог абз.10 ч.2 ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів" за необладнання спеціально відведених місць для куріння та не розміщення наочної інформації, передбаченої статтею 152 цього Закону до суб'єктів господарювання застосовуються санкції у вигляді штрафу - 3400,00грн.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, апелянтом (позивач у справі): ФОП ОСОБА_2 оскаржено її в апеляційному порядку. У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, невірно потрактовано норми матеріального права, тому оскаржувана постанова повинна підлягати скасуванню в апеляційному порядку.

Позиція апелянта полягає у буквальному тлумаченні норми абз. 10 ч.2 ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, конячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів". Зокрема, до суб'єктів господарювання згідно із цією нормою мають застосовуватись фінансові санкції у виглядів штрафів у разі не обладнання спеціально-відведених для куріння місць та нерозміщення наочної інформації. Апелянт вважає, що в такому випадку санкції можуть бути застосовані лише за наявності одночасно двох передумов: нерозміщення наочної інформації та не обладнання спеціально відведених місць.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, керуючись вимогами ст.197 КАС України, вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскаржувану постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, з огляду на наступне:

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що 10.07. 2012р., згідно із наказом РУ ДСАТ ДПС України у Закарпатській області №212 від 10.07.2012р. головним державним податковим ревізором-інспектором Ковальчуком А.В. відділу ліцензування та контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та головним державним податковим інспектором з юридичної роботи відділу контролю за виробництвом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Ціником М.О. проведено перевірку в кафе, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 де проводить торговельну діяльність ПП ОСОБА_2 Перевірка проводилась у присутності приватного підприємця ОСОБА_2

За результатами перевірки складено акт перевірки № 104/21-З/НОМЕР_1 від 10.07.2012р. (а.с.13-16), згідно з яким в ході перевірки було встановлено, що кафе складається з двох торгових залів та літньої тераси. В одному із торгових залів кафе, де споживачам дозволено курити, не розміщена наочна інформація "Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю"; в іншому торговому залі розміщена наочна інформація "Вибачте, у нас не палять", а згідно із вимогами ст.152 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", - повинна бути наочна інформація з текстом "Куріння заборонено". Дані факти, про відсутність відповідної наочної інформації підтверджуються поясненнями ОСОБА_2 (а.с.56).

При вирішенні спору суд керувався такими нормами матеріального права:

Керуючись вимогами ч. 4-9 ст. 152 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", - у місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!". У спеціально відведених для куріння місцях розміщується наочна інформація, яка складається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту: "Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!". У закладах громадського харчування відводиться не менше 50 відсотків площі торгових залів таких закладів для обслуговування осіб, які не курять. Власник або уповноважені ним особи чи орендарі відповідних споруд, окремих приміщень зобов'язані відвести спеціальні місця для куріння, обладнані витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, а також розмістити наочну інформацію про розташування таких місць та про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння тютюнових виробів. У місцях для куріння має бути розміщено прямокутний графічний знак із текстом такого змісту: "Місце для куріння" та інформація про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння тютюнових виробів, із текстом такого змісту: "Куріння шкодить Вашому здоров'ю!". На час проведення масових заходів сільські, селищні та міські ради в межах відповідної адміністративної території можуть заборонити або обмежити споживання пива (крім пива у пластиковій тарі), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та куріння тютюнових виробів.

Згідно із вимогами ч.2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", передбачено відповідальність за необладнання спеціально відведених для куріння місць та нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею 152 цього Закону. Дані зміни до вищевказаної норми були внесені Законом України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення".

За вимогами абз.11 ч.2 ст. 20 даного Закону, за невідведення на підприємствах (організаціях) громадського харчування для осіб, які не курять, не менше ніж половини площі цих громадських місць, розміщеної так, щоб тютюновий дим не поширювався на цю територію, накладається штраф у розмірі від однієї тисячі гривень до десяти тисяч гривень.

Згідно із Преамбулою Закону України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення", -цей Закон визначає основні принципи та напрями державної політики щодо попередження куріння тютюнових виробів, зниження рівня їх вживання серед населення, обмеження доступу до них дітей, охорони здоров'я населення від шкоди, що завдається їхньому здоров'ю внаслідок розвитку захворювань, інвалідності, а також смертності, спричинених курінням тютюнових виробів чи іншим способом їх вживання. Саме цим Законом були внесені зміни до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", відтак неухильне додержання всіх норм даного закону передбачає як обладнання місць для паління, так і розміщення наочної інформації про місця для куріння та про заборону куріння, чого позивачем виконано не було. Таким чином, як не обладнання місць для паління, так і не розміщення наочної інформації щодо заборони куріння та вказівок про місця для паління призводять до порушення вимог Закону України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення" та ст. 152 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" в частині незабезпечення прав осіб, які не палять, так і осіб, які вживають тютюнові вироби.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", передбачено, що рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами державної податкової служби та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Правильно проаналізувавши фактичні обставини справи та застосувавши до спірних правовідносин вищенаведені норми матеріального права, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про допущення позивачем порушень ч. 4, 5 ст. 152 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", що проявилось у нерозміщенні наочної інформації, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!" (всупереч імперативній нормі закону) а також у нерозміщенні наочної інформації, яка складається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту: "Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!".

Також судом першої інстанції правильно відхилено доводи позивача щодо необхідності наявності у спірних правовідносинах для застосування заходів відповідальності одночасно сукупності двох складових порушення, а саме: не обладнання місць для куріння та нерозміщення наочної інформації, виходячи із наступного.

Відповідно до судової практики Вищого адміністративного суду України, обов'застосування якої для всіх судів України встановлена вимогами ст.244-2 КАС України, - викладеної зокрема в ухвалах від 14.11.2013р. по справі №К/9991/14780/11 та від 25.11.2013р. по справі №К/9991/29321/11, статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" передбачено нарахування штрафних санкцій, які накладаються, як за не обладнання спеціально відведених для куріння, так і за невиконання обох вимог. У всіх трьох випадках санкція статті визначає максимальний розмір штрафу у розмірі 3400,00грн.

Колегія суддів констатує, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 4 розділу ІІ Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, затвердженої Указом Президента України від 10.05.2006р., де передбачено, що судові рішення мають відповідати критерію юридичної визначеності незалежно від якості законодавства, яке може бути нечітким, суперечливим або таким, що містить прогалини; суд, застосовуючи положення закону, повинен ураховувати цілі та намір законодавця.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.9 КАС України передбачено, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що до приватного підприємця ОСОБА_2 правомірно застосовано штрафні фінансові санкції у розмірі 3400,00грн. відповідно до абз.10 ч.2 ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів" наочної інформації, передбаченої статтею 152 Закону до суб'єктів господарювання застосовуються санкції у вигляді штрафу - 3400 гривень. Відповідач діяв у межах своєї компетенції, його дії є законними, а позов безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись вимогами ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Ужгород на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.09.2012р. у справі №2а-0770/2655/12 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Ужгород до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Закарпатській області, м.Ужгород про визнання рішення протиправним, - залишити без задоволення.

2. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.09.2012р. у справі №2а-0770/2655/12 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Ужгород до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Закарпатській області, м.Ужгород про визнання рішення протиправним, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.М. Обрізко

Суддя В.П. Сапіга