Справа № 2-А-173/2009
ПОСТАНОВА
Іменем України
05 лютого 2009 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі: головуючої - судді Старжинської О.Є., суддів - Вуїва О.В., Миронової О.В. при секретарі - Ніколаєнко Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську адміністративну справу за позовами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до управління праці та соціального захисту Вознесенської райдержадміністрації, Кабінету Міністрів України про визнання бездіяльності противоправною та зобов'язання здійснити перерахунок державної допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трьох річного віку та забезпечити її виплату
ВСТАНОВИВ:
В грудні 2008 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 звернулися до суду із позовами до управління праці та соціального захисту населення Вознесенської районної державної адміністрації (надалі - відповідач-1), Кабінету Міністрів України (надалі - відповідач-2) про захист соціальних прав шляхом визнання бездіяльності противоправною та зобов'язання здійснити перерахунок розміру державної допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трьохрічного віку та забезпечити її виплату.
В обґрунтування своїх вимог позивачі зазначали, що є отримувачами державної допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку, яким відповідач управління праці та соціального захисту населення Вознесенської районної державної адміністрації призначив в 2007 році та проводив нарахування цієї державної допомоги у розмірі, передбаченому Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" і виплату за рахунок коштів Державного бюджету.
Посилаючись на те, що відповідач-1 у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України 09.07.2007 року рішення про визнання неконституційним положення абзацу третього частини другої статті 56 цього Закону не призначив державну допомогу у розмірі, передбаченому Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", а відповідач -2 Кабінет Міністрів України не виділив кошти на ці цілі, позивачі просили позов задовольнити.
Пропуск строку звернення до суду за захистом порушеного права всі позивачі наявністю у них поважних причин не мотивували, зазначаючи разом з тим , що про порушення свого права на отримання державної допомоги по догляду за дітьми їм стало відомо в 2008 році.
Враховуючи, що предметом оскарження не є бездіяльність стосовно певного з позивачів або обставинами, що стосуються виключно певного позивача, суд визнав згадані позови однорідними.
З урахуванням цього, а також позиції позивачів, що полягає у об'єднанні зусиль з метою відстоювання своїх соціальних прав, суд ухвалив про об'єднання згаданих позовів в одному провадженні.
В судове засідання позивачі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 не з’явилися, судом належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, суду причини неявки не повідомили.
В судовому засіданні позивачі підтримали свої позовні вимоги.
Представник відповідача - управління праці та соціального захисту населення Вознесенської районної державної адміністрації - в судове засідання не з'явився, суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності та письмове заперечення про невизнання позову, зазначаючи, що після прийняття рішення Конституційним Судом України по справі про соціальні пільги змін в Державний бюджет України щодо механізму встановлення розміру державної допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трьохрічного віку та зміни розміру субвенцій до місцевих бюджетів для покриття витрат на виплату цієї державної допомоги внесено не було, що унеможливлює реалізацію права на перерахунок державної допомоги. Крім того, позивачі пропустили строк на звернення до суду, який повинен обчислюватися з 10.07.2007 року.
Представник відповідача - Кабінету Міністрів України - в судове засідання не з'явився, суду надав письмові заперечення, зазначаючи, що позовні вимоги про стягнення з двох відповідачів недоплаченої державної допомоги по догляду за дітьми по досягнення ними трьохрічного віку (позовними вимогами до відповідача Кабінету Міністрів України по матеріалам справи є зобов’язання забезпечити виплату) є необґрунтованими через те, що обов’язок виплати цієї допомоги не покладено на Кабінет Міністрів України . Крім того, представник відповідача вказував на пропуск позивачами строку звернення до суду за захистом порушеного права, передбаченого статтею 99 КАС України.
Вислухавши пояснення позивачів, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Матеріалами справи встановлено, що позивачі, є отримувачами державної допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку, яким відповідач управління праці та соціального захисту населення Вознесенської районної державної адміністрації призначив в 2007 році та проводив нарахування цієї державної допомоги у розмірі, передбаченому Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" - різниці між 50% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім"ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 90 грн. для незастрахованих осіб та не менш як 23% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб.
З 09.07.2007 року у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення про визнання неконституційним положення абзацу третього частини другої статті 56, пункту 7 статті 71 цього Закону управління праці та соціального захисту населення Вознесенської районної державної адміністрації при зверненні позивачів не призначило державну допомогу у розмірі, передбаченому Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (в редакції 2007 року), Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", а відповідач -2 Кабінет Міністрів України не виділив кошти на ці цілі шляхом підготовки проекту закону про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та при прийнятті Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" не передбачив бюджетне призначення на взяття зобов'язань для виконання Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року щодо соціальних гарантій зазначеної категорії громадян.
Інше (додаткове) правове регулювання відносин, ніж передбачено Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", встановлено діючими законами.
Так, згідно ст.15 Закону України від 21.11.1992 року "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (в редакції 2007 року) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей 6 років. Розділом 8 "Прикінцеві положення" цього Закону встановлено, що розмір державної допомоги сім'ям з дітьми, передбачений ст.15 визначається Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, а з 1 січня 2006 року - 50 відсоткам цього прожиткового мінімуму.
У відповідності до ст.43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" допомога по догляду за дитиною надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. Розділом 9 "Прикінцеві положення" цього Закону передбачено:
- до приведення законів України та інших нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
- до стабілізації економічного становища в Україні розмір витрат, передбачених ст.43 цього Закону, визначається Верховною Радою України щороку, виходячи з рівня забезпечення прожиткового мінімуму одночасно з встановленням розміру страхових внесків з поступовим наближенням виплат до прожиткового мінімуму.
Таким чином, щодо правовідносин, що виникли у зв'язку з прийняттям 09.07.2007 року рішення Конституційним Судом України мають застосовуватись вказані закони України. Відповідно до ст.152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення ним рішення про їх неконституційність.
В 2007 році зазначений вид допомоги виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів і заперечення відповідача щодо відсутності бюджетних асигнувань для задоволення вимог позивачів за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 року є необґрунтованим, оскільки невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність грошей для виплати не є підставою для виправдання. В даному випадку, в національному законодавстві мають бути визначені межі та спосіб здійснення відповідного права органів державної влади діяти з метою забезпечення громадян мінімальним ступенем захисту, на який вони, згідно з принципом верховенства права, мають право в демократичному суспільстві. Бездіяльність щодо реалізації права позивачів на перерахунок розміру державної допомоги є порушенням, в результаті недотримання державою в особі відповідача Кабінету Міністрів України своїх позитивних обов'язків (це такий обов'язок, коли держава повинна діяти таким чином, щоб захистити соціальні права людини), що створило для позивачів ситуації непевності стосовно реалізації ними зазначеного права .
Тому, доводи відповідача про відсутність механізму перерахунку розміру державної допомоги, не можуть бути підставою для невиконання вимог законів.
Тобто, вимоги позивачів з часу призначення в 2007 році державної допомоги по догляду за дітьми по 31.12.2007 року є обґрунтованими, але задоволенню не підлягають в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом, або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися (а не могла дізнатися) про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ст. 100 ч. 1 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна з сторін. З огляду на зміст зазначеної норми процесуального права, її положення про правові наслідки спливу строку позовної давності можуть застосовуватися лише в тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного адміністративного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалося, суд повинен відмовити не через пропущення строку позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.
Відповідачі посилалися в своїх письмових запереченнях на пропуск строку звернення до суду, вказуючи, що початком перебігу строку є 10.07.2007 року.
Для правильного обчислення позовної давності важливим є визначення її початкового моменту. Виходячи з вимог ст. 99 ч. 2 КАС України початок перебігу строку звернення до суду, суд пов'язує не з фактом обізнаності особи, якій належить порушене право в зв'язку з тим, що цей суб'єктивний момент є результатом недбалого ставлення особи до охорони власних прав, а з моменту, коли вона повинна була дізнатися про таке порушення. Об'єктивними даними про цей момент є актуальність положень рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року (офіційне опублікування в Офіційному Віснику України № 52 від 27.07.2007 року), які широко обговорювалися в Україні засобами масової інформації, на телебаченні на той час, а тому позивачі не могли не знати про факт порушення їх прав. Посилання позивачів на те, що про прийняте 09.07.2007 року Конституційним Судом України рішення вони дізналися в жовтні 2008 року з неофіційних видань не може бути підставою для поновлення процесуальних строків до суду. Адже з моменту публікації цього рішення в офіційному виданні вважається, що це рішення було доведене до невизначеного кола осіб, тобто до всього населення України, включаючи і позивачів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 156-161 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в позові ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до управління праці та соціального захисту населення Вознесенської райдержадміністрації, Кабінету Міністрів України про визнання бездіяльності противоправною та зобов'язання здійснити перерахунок державної допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трьох річного віку та забезпечити її виплату за пропуском строку звернення до суду.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку в апеляційний адміністративний суд Одеської області через міськрайонний суд з дня її оголошення шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів і апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Судді: Старжинська О.Є.
Миронова О.В.
Вуїв О.В.