ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2014 року Справа № 904/3829/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. - головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І.
за участю представників сторін:
позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином
відповідачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуУправління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області
на постановувід 25.09.2014 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі№ 904/3829/14 господарського суду Дніпропетровської області
за позовомУправління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області
доПублічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК"
проповернення 1409,06 грн.
ВСТАНОВИВ:
Управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про стягнення 1409,06 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2014 року (суддя Юзіков С.Г.) у задоволенні позовних вимог відмовлено. Господарські витрати покладено на позивача.
За апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.09.2014 року (головуючий суддя Парусніков Ю.Б., судді Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.) змінено. Виключено абзац другий резолютивної частини рішення щодо покладення судових витрат на позивача.
Управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровського суду від 11.08.2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.09.2014 року і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Скаржник вважає, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
На думку заявника, суди попередніх інстанцій зробили невірний висновок щодо виконання відповідачем вимоги згідно пункту 13 Порядку затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року №1596 та договору від 30.12.2009 року №60/09-225/10 про фінансування та виплату пенсій, яким передбачено, що банк у разі надходження до нього відомостей про смерть одержувача пенсії та грошової допомоги зобов'язаний припинити зарахування коштів на поточний рахунок з місяця, наступного за місяцем смерті одержувача і зробити відповідні помітку у примірнику списку на зарахування пенсій та допомоги, що підлягає поверненню органу Пенсійного фонду або органу праці та соціального захисту населення.
Заявник зазначає, що оскільки за травень - червень 2012 року кошти не належали виплаті померлому пенсіонеру, банк не мав права погашення кредиту за кредитним договором вже після смерті пенсіонера. Кредитні договори, що укладаються між пенсіонерами та установами банку втрачають дію після смерті пенсіонера. Управління також вважає, що кошти за кредитним договором, які списані з карткового рахунку померлого пенсіонера банк, має повернути управлінню, оскільки вони не належали померлому пенсіонеру та відповідно не можуть бути зараховані на погашення кредитного боргу померлого.
Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року № 1596 "Про заходи щодо виконання статті 3 Указу Президента України від 04.07.1998 року № 734" (Порядок), виплата пенсій та грошової допомоги здійснюється за місцем проживання в населених пунктах, де функціонують установи уповноважених банків. Установи уповноважених банків здійснюють відкриття поточних рахунків, проводять операції із зарахування сум пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки відповідно до цього порядку, угод, укладених ними з управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, управліннями праці та соціального захисту населення райдержадміністрацій, виконкомів міських, районних у місті ради або центрами з нарахування і виплати пенсій та допомоги - у регіонах, де функціонують такі центри.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи 30.12.2009 року між Управлінням Пенсійного фонду України в Цюрюпинському районі Херсонської області, Управлінням праці та соціального захисту населення Цюрюпинської районної державної адміністрації, Херсонським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації та Публічним акціонерним товариством "ПриватБанк", в особі Цюрюпинського відділення Херсонської області був укладений договір на зарахування і виплату пенсій та грошової допомоги № 60/09-225/10, за умовами якого банк зобов'язувався виконувати функції виплати пенсій та грошової допомоги, передбачені Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженого постановою КМУ від 30.08.1999 року №1596 (а.с.6-9).
30.12.2010 року між цими ж сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору № 60/09-225/10, яка продовжила термін дії договору до 01.01.2012 року.
Згідно абзацу 3 статті 1 договору взаємовідносини між "Фондом", "Банком", "Управлінням" та "Центром" з питань виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банківських установах регулюються порядком, цим договором та додатковими угодами до цього договору, що є його невід'ємними частинами.
Згідно статті 3 параграфу 4 договору, Банк зобов'язався забезпечити зарахування відповідних сум пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки одержувачів не пізніше наступного операційного дня після надходження коштів від Фонду (пункт 19 Порядку).
Параграфом 1 статті 6 договору сторони передбачили, що за несвоєчасну виплату і доставку сум пенсійних виплат одержувачам або несвоєчасне повернення на банківські рахунки Фонду сум коштів, не використаних для здійснення пенсійних виплат, за умови своєчасного і в повному обсязі їх фінансування, на установи Банку накладається штраф у розмірі своєчасно не виплачених, не доставлених чи не зарахованих або своєчасно не повернених сум пенсійних виплат.
Аналогічна санкція передбачена частиною 11 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до параграфу 4 статті 8 договору, суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок одержувача, разом з нарахованими на них відсотками починаючи з місяця наступного за місяцем його смерті, Банк повертає Фонду за письмовим розпорядженням не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача, за умовами наявності цих сум на поточному рахунку пенсіонера.
Судами встановлено, що згідно з договором, сума пенсій належних ОСОБА_4 (ід. код НОМЕР_1) перераховувалась на поточний рахунок, відкритий у Херсонській філії ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК".
Також судами встановлено, що 27.06.2012 року позивач звернувся до відповідача з листом № 4816/04, яким просив повернути через ОПЕР В ХОУ ВАТ "Ощадбанк" 10021/90 на р/р № 25604314450 МФО 35245721294916 перераховану пенсію за період з 01.05.2012 року по 30.06.2012 року у сумі 1420,80 грн., нараховану ОСОБА_4, у зв'язку з його смертю 28.04.2012 року, актовий запис № 1009 від 30.05.2012 року (а.с.21-22).
У відповідь на вказаний лист листом за вих. №30.1.0.0/2-20120702/2837 від 03.07.2012 року відповідач повідомив про виконання вимоги позивача в межах наявного залишку грошових коштів на поточному рахунку його власника, на момент отримання повідомлення про смерть пенсіонера, у сумі 11,74 грн. (а.с.23).
Згідно пункту 13 Порядку, у разі надходження до уповноваженого банку відомостей про смерть одержувача пенсії та грошової допомоги уповноважений банк зобов'язаний припинити зарахування коштів на поточний рахунок з місяця, наступного за місяцем смерті одержувача, і зробити відповідну помітку у примірнику списку на зарахування пенсій та допомоги, що підлягає поверненню органу Пенсійного фонду або органу праці та соціального захисту населення.
Суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок разом з нарахованими на них відсотками починаючи з місяця, наступного операційного за місяцем смерті пенсіонера, підлягають поверненню уповноваженим банком відповідно органам Пенсійного фонду та органам праці та соціального захисту населення не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача.
Отже, Порядком передбачено обов'язок уповноваженого банку щодо повернення грошових коштів, зарахованих на поточний рахунок разом з нарахованими на них відсотками, після надходження до уповноваженого банку відомостей про смерть одержувача пенсії і грошової допомоги та з місяця, наступного за місяцем смерті пенсіонера.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив із належного виконання відповідачем умов договору № 60/09-225/10 (параграф 4 статті 8), Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банківських установах (пункт 13), а також Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (пункт 22.9 статті 22) щодо перерахунку позивачу залишку коштів на рахунку отримувача пенсії у межах одного операційного дня після отримання відомостей про його смерть.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.12.2010 року між пенсіонером ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПРИВАТБАНК" укладено договір № SAMDN50000039390947 на використання кредитної карти "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", з кредитним лімітом 3000,00 грн. (а.с.47-49).
Кошти у сумі 1420,80 грн. зараховані Банком на картковий рахунок ОСОБА_4 18.05.2012 року та 18.06.2012 року рівними частинами по 710,40 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с.39) за період з 01.05.2012 року по 22.08.2012 року про рух коштів по картковому рахунку пенсіонера ОСОБА_4, (основна карта НОМЕР_2) та перераховані банком наступним чином:
- 19.05.2012 року - 530,00 грн. видача готівки за допомогою платіжної картки через банкомат;
- 21.05.2012 року - 176,40 грн. погашення кредиту за договором № SAMDN50000039390947;
- 28.05.2012 року - 4,00 грн. погашення кредиту за договором № SAMDN50000039390947;
- 19.06.2012 року - 172,38 грн. погашення кредиту за договором № SAMDN50000039390947;
- 19.06.2012 року - 350,00 грн. видача готівки за допомогою платіжної картки через банкомат;
- 26.06.2012р. - 176,28 грн. погашення кредиту за договором № SAMDN50000039390947.
27.06.2012 року позивач надіслав відповідачу лист № 4816/04, в якому просив повернути через ОПЕР В ХОУ ВАТ "Ощадбанк" 10021/90 на р/р № 25604314450 МФО 35245721294916 перераховану пенсію за період з 01.05.2012 року по 30.06.2012 року у сумі 1420,80 грн., нараховану ОСОБА_4, у зв'язку з його смертю 28.04.2012 року, актовий запис № 1009 від 30.05.2012 року (а.с.21-22).
Листом за вих. №30.1.0.0/2-20120702/2837 від 03.07.2012 року відповідач повідомив про виконання вимоги позивача в межах наявного залишку грошових коштів на поточному рахунку його власника, на момент отримання повідомлення про смерть пенсіонера, у сумі 11,74 грн. (а.с.23).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин 1, 3 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Згідно частини 1 статті 1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунку укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку у банку на умовах, погоджених сторонами.
Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом (частина 2 статті 1068 ЦК України).
Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" дата валютування - зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача.
Отже, кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк в свою чергу у межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.
Відповідно до статті 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.
Пунктом 1.39 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що списання примусове - це списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.
Тобто примусове списання коштів із рахунка клієнта на підставі рішення суду та виконавчих документів визначає обов'язок банку виконати судове рішення, прийняте за наслідком захисту прав стягувача щодо особи - володільця рахунка, незалежно від волевиявлення цієї особи.
Оскільки відповідач у межах угоди № 60/09-225/10, укладеної між Управлінням Пенсійного фонду України в Цюрюпинському районі Херсонської області, Управлінням праці та соціального захисту населення Цюрюпинської районної державної адміністрації, Херсонським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації та Публічним акціонерним товариством "ПРИВАТБАНК", в особі Цюрюпинського відділення Херсонської області, свої зобов'язання виконав у повному обсязі; умовами зазначеної угоди не передбачено обов'язок банку стосовно списання коштів із рахунка клієнта на вимогу Управління Пенсійного Фонду України в Цюрюпинському районі Херсонської області; банк не є набувачем спірних коштів і не має повноважень з розпорядження особистими коштами клієнта, які є власністю останнього, поза межами договору між банком і клієнтом; будь-яке рішення, прийняте судом стосовно володільця рахунка або його спадкоємців, яке б зобов'язувало банк здійснити списання коштів з особового рахунка, відсутнє, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.09.2014 року у справі №904/3829/14 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т. Дроботова
С у д д і Н. Волковицька
Л. Рогач