ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

                 

17.07.2006                                                             Справа  № 10/213

 За позовом: Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м.Київ

   

   

  до відповідача: Мукачівського підприємства теплових мереж, м.Мукачево

   

   

Розглядається справа про стягнення  2911040,06  гривень.

Головуючий суддя - Якимчук Л.М.   

Представники:

від позивача -     

від відповідача - Демчик К.І. - представник, дов. від 08.08.2005    

від третьої особи на стороні позивача: не з'явився     

СУТЬ  СПОРУ :

ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України”, м.Київ звернулась з позовом до Мукачівського підприємства теплових мереж, м.Мукачево про стягнення суми 2911040,06грн., в тому числі 2290984,24грн. основного боргу за поставлений природний газ, 337163,58грн. пені, 160368,90грн. штрафу, 23167,94грн. інфляційних, 99355,40грн. - 3% річних.

  У судовому засіданні 06.07.2006 позивач подав уточнений розрахунок, відповідно до якого сума боргу складає 1881726,63грн.; пеня 276271,72грн.; інформаційні 82313,35грн.; 3% річних - 36106,57грн.

  Мотивує позов тим, що відповідач в порушення взятих на себе, згідно з договором №06/03-985 ТЕ-12 від 24.01.2003р., зобов’язань не оплатив своєчасно та в повному обсязі вартість спожитого природного газу, внаслідок чого за ним утворився борг в розмірі 2290984,24грн.

   Відповідач у відзиві на позовну заяву та в додатку на відзив позовні вимоги визнав частково з мотивів, викладених у них. Зокрема, визнає заборгованість за спожитий природний газ в сумі 1881726,63грн., що є вартістю неоплачених обсягів природного газу, фактично отриманого та облікованого згідно приладів обліку, встановлених на Мукачівському ПТМ (подано контррозрахунок боргу).     

   Вказує на неузгодженість сторонами обсягів газу за січень, лютий 2003 року, що є наслідком застосування різної методики  обліку.   Правомірність    обліку    за    ці    місяці    згідно   даних Мукачівського ПТМ доводить, зокрема, з посиланням на рішення господарського суду по справі №10/87, згідно з яким за результатами вирішення спору про розрахунки та транспортування спірного газу, встановлено обсяг газу, протранспортованого у січні, лютому 2003 року по фактично наявних на Мукачівському ПТМ приладах обліку газу. Оскільки по даній справі спірними є ті самі обсяги газу, вважає, що відповідно до абз.2 ст.35 ГПК України правильність їх визначення не потребує додаткового доказування. Отже, належною підставою для розрахунків вважає акти прийому-передачі природного газу за січень, лютий 2004 року в редакції Мукачівського ПТМ.

   Вимоги в частині стягнення 7% штрафу в розмірі 160368,90грн. відповідач вважає безпідставними, оскільки нарахування такого штрафу не передбачено договором, а також в зв’язку із закінченням на момент звернення з позовом строку, передбаченого п.6 ст.232 ГК України.

   Просить відмовити в решті позовних вимог, посилаючись на те, що предметом договору є постачання природного газу для потреб населення, тому, відповідно до ст.214 ЦК УРСР, інфляційні та 3% річних не можуть нараховуватися до 01.01.2004 (набрання чинності Цивільного кодексу України). Згідно з Законом України „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” від 20.02.2003, на суму реструктуризованної заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам за їхню заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг.

  Так, за період з 2003-2006 роки Мукачівським міським комунальним підприємством „Мукачівтепло” станом на 01.07.2006 року укладено 6694 договори реструктуризації заборгованості на загальну суму 5068222грн.

    У судовому засіданні оголошувались перерви з 09.06.2006 до 06.07.2006., до 12.07.2006 та до 14год. 30хв. 17.07.2006р.

   Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, доводи і заперечення сторін, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

    Із встановлених судом фактичних обставин і матеріалів справи вбачається, що протягом періоду з січня по жовтень 2003 року позивач здійснював постачання природного газу відповідачу з підстав укладеного ними договору №06/03-985 ТЕ-12 від 24.01.2003 року на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій. Врегульовані договором сторін порядок і умови розрахунків за поставлений природний газ передбачають, зокрема, зобов'язання Мукачівського підприємства теплових мереж, як Покупця за договором, здійснювати остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу та послуги з його транспортування на підставі акту приймання-передачі до 6 числа наступного за звітним місяця (п.6.1). Встановлено, що актами приймання-передачі газу, які підписуються Постачальником, Покупцем та підприємством, що здійснювало транспортування газу, закріплюється кількість газу, поставленого Покупцю (п.3.3).

     В підтвердження переданих відповідачу обсягів газу до матеріалів справи додано копії трьохсторонніх (підписаних з боку постачальника - ДК „Газ України”, покупця - Мукачівського ПТМ та ВАТ по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз”) щомісячних (з січня по жовтень 2003 року) актів передачі-приймання природного газу. Із змісту актів вбачається неузгодження сторонами обсягів газу за січень, лютий 2003 року.

      Судом встановлено, що розбіжності сторін у визначенні обсягів газу за січень, лютий 2003 року виникли внаслідок застосування ними різних способів розрахунку, а саме:

    -          позивачем кількість природного газу визначено згідно з даними газотранспортної організації ВАТ „Закарпатгаз”, яким через відсутність у відповідача у вказані спірні місяці приладів обліку газу з класом точності не гірше 1.0 здійснено нарахування за проектною номінальною потужністю газоспоживаючого обладнання та кількістю годин роботи на добу;

    -          відповідачем облік здійснено за показниками фактично наявних приладів обліку типу РГ з класом точності 1.5, які відповідають вимогам Держстандарту.

     При оцінці спірних позицій сторін в частині визначення обсягу переданого за січень, лютий 2003 року природного газу, суд вважає правомірними нарахування за даними відповідача, виходячи з наступних підстав:

  1)          обов’язкова наявність у відповідача в межах спірних місяців приладів обліку з класом точності не гірше 1.0 спростовується п.2.7 Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України (затв. Наказом Держнафтогазпрому №355 від 01.11.1994, зареєстр. в Мінюсті України 30.11.1994 за №281/491, із наступними змінами і доповненнями), в діючій, з врахуванням Висновку Мінюсту №3/16 від 20.03.2002р., редакції. Зокрема, вказаним Висновком скасовано державну реєстрацію наказу Держнафтогазпрому №103 від 19.06.1997, згідно з яким п.2.7 Правил передбачалась обов’язкова наявність у споживачів газу приладів обліку з класом точності не гірше 1.0. Однак, після скасування наказу №103 Правилами, що є обов’язковими для застосування обома сторонами, регламентовано порядок обліку газу за приладами обліку споживача, що відповідають вимогам Держстандарту;

  2)          нормами, діючих на момент виникнення спірних правовідносин Правил, інших правових актів, а також умовами договору №06/03-985 ТЕ-12 від 24.01.2003 року, не передбачено можливості здійснення нарахувань  кількості  газу  за  проектною  номінальною  потужністю

газоспоживаючого обладнання споживача у випадку відсутності приладів обліку з класом точності не гірше 1.0.

   3)          акти передачі-приймання газу за січень, лютий 2003р року, що є спірним по даній справі були предметом розгляду і оцінки господарського суду Закарпатської області по справі №10/87 при вирішення спору між ВАТ по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз” та Мукачівським ПТМ, зокрема, по розрахунках за транспортування природного газу за спірні місяці січень-лютий 2003 року. Згідно винесеного судом рішення від 06.05.2004 по справі №10/87 правомірними визнано нарахування по вказаних спірних актах, проведені за даними Мукачівського ПТМ.

     При дослідженні та оцінці обставин розрахунків за поставлений газ в межах усього спірного періоду, суд, беручи до уваги нарахування згідно доданих актів передачі-приймання природного газу, загальний розмір яких складає 2090687,61грн. (за даними Мукачівського ПТМ), а також дані про проведені проплат на загальну суму 208960,98грн., встановив, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 1881726,62грн. і вона підлягає стягненню.

    Крім того, позивач нарахував відповідачу пеню за прострочення платежу за період з 02.09.2003 по 01.12.2003, згідно уточненого розрахунку, у стягненні яких належить відмовити, виходячи з наступного.

    Законом України „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” від 20.02.2003 №554 - ІY передбачено, що заборгованість з квартирної плати та плати за житлово-комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергію, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир, яка склалася на дату набрання чинності цим Законом перед надавачами житлово-комунальних послуг, реструктуризується на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації (ст.1).

   Статтею 5 цього Закону встановлено, що на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їхню заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг.

   Відповідач надав докази про те, що за період 2003-01.07.2006 року Мукачівським міським підприємством „Мукачівтепло” укладено 6694 договори реструктуризації заборгованості на загальну суму 5068222грн., що значно перевищує суму позовних вимог.

      Позивач нарахував відповідачу збитки від інфляції за період січень-липень 2004 року у сумі 82313,35грн. та 3 відсотки річних за період з 11.01.2004 по 01.09.2004 у розмірі 36106,57грн., з врахуванням уточненого розрахунку, у стягненні яких також належить відмовити з огляду на наступне.

      У період виникнення заборгованості (січень-жовтень 2003 року) був чинним Цивільний кодексу УРСР, статтею 214 якого передбачена відповідальність боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді обов’язку сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% річних, якщо Законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Прикінцевими положеннями Закону України „Про внесення змін до ст.214 Цивільного кодексу Української РСР” від 08 жовтня 1999 року №1136- ХГУ, яким зазначена стаття викладена в новій редакції, передбачено, що цей Закон не поширюється на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов'язання, пов’язаного з оплатою населенням комунальних послуг.

  Предметом договору №06/03-985 ТЕ-12 від 24.01.2003 є постачання природного газу для потреб населення.

   Позов в частині стягнення 7% штрафу в розмірі 160368,90грн. також до задоволення не підлягає, оскільки згідно пункту 5 розділу ІХ Прикінцевих положень Господарського кодексу України встановлено, що положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов’язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов’язань  була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до зазначеного в пункті 1 цього розділу строку, а оскільки зазначений вище Договір №06/03-985 ТЕ-12 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій було укладено сторонами 24.01.2003, тобто до набрання чинності Господарським кодексом України (Кодекс набрав чинності з 01.01.2004), і умови вказаного Договору не передбачали такого виду відповідальності за невиконання грошових зобов’язань як штраф, то норми ст.231 ГК України до даних правовідносин не застосовуються.

   З огляду на викладене, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

       В И Р І Ш И В :

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Мукачівського підприємства теплових мереж (м.Мукачево, вул.Добролюбова,11; код:13591391) на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (м.Київ, вул.Урицького,45; код: 31301827) 1881726,63грн. основного боргу, а також

1105 грн. у відшкодування витрат по оплаті державного мита та 76,28грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити, судові витрати в цій частині покласти на позивача.

4.       Рішення набирає законної сили в порядку статті 85 ГПК України.

Суддя                                    Якимчук Л.М.