РІШЕННЯ                                                      Справа №2-71/09р.

                                               ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

09 січня 2009 року

                        Красноперекопський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді               - Зінькова В.І.

             При секретареві                   - Гелич М.В.

            Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Красноперекопську цивільну справу за позовом ОСОБА_1до приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованності по заробітній платні, компенсації за неотриману заробітну платню, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні і відшкодування моральної шкоди,

                                                    ВСТАНОВИВ:

            Позивачка звернулась  07.10.08р. з позовом до суду до відповідача, вказавши, що з 01.11.2005 року на підставі трудового договору укладенного з приватним підприємцем ОСОБА_2., вона прийняла на себе обов”язки виконувати роботу продавця з оплатою 332 грн. на місяць, але не нижче встановленного розміру мінімальної заробітної плати.

            15.05.08р. позивачка звільнилась за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, запис про зняття з реєстрації проведено у міському центрі зайнятості - 19.05.2008 року.

            Факт того, що позивачка працювала продавцем протягом зазначенного терміну підтверджується копією трудового договору, витягом з трудової книжки, помісячним табелем обліку робочого часу, який вона власноруч вела, і довідкою з Пенсійного фонду України в місті Армянську про її дохід.

            Відповідно до ст. 47 КЗпП України - власник або  уповноважений ним орган забов”язаний  в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП.

            При звільненні  відповідач ОСОБА_2. не провела повний розрахунок з позивачкою, не була сплачена заробітна платня за період з 01.04.08р. по 15.05.08р.

            Крім того, за трудовим договором позивачка була прийнята продавцем до магазину на умовах 8-годинного робочого дня, але з 01.11.2007 року кожний день працювала по 14 годин: з 8 годин ранку до 22 годин вечора, при цьому оплату за надурочний час відповідач не проводив.

            Відповідно до ст. 106 КЗпП - відпрацьовпаний понад норму тривалості робочого часу за обліковий період, вважається надурочним і оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

            Таким чином заборгованність відповідача по заробітній платні, відповідно рохрахунку позивачки, становить - 7036, 36 грн.

            Крім того, за весь період роботи відповідачка жодного разу не надавала відпустку, і не сплачувалась грошова компенсація. Таким чином, грошова компенсація за невикористану відпустку за період з 01.11.05р. по 19.05.08р. становить - 1569, 55 грн.

            Позивачка вважає, що  при прорушенні відповідачкою строків виплати заробітної платні, не проводилось нарахування компенсації втрати частини заробітної плати, що регламентовано ст. 34 ЗУ “Про оплату праці”.

            На підставі цього, розмір компенсації за період несвоєчасно виплаченної заробітної плати становить - 67, 68 грн.

            Крім того, відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника належних звільненному працівнику сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного  розрахунку.

            Середній заробіток з 15.05.08р. по 30.09.2008 року, становить - 7075, 29 грн.

            Крім того,  відповідачка ОСОБА_2. образила позивачку і звинила її в нестачі ї товару. Дані вислови були безпідставними. І ця інформація була доведена до відома інших підприємців,  в зв”язку з чим, позивачка після звільнення не могла працевлаштуватись. Це вплинуло на її життя, привело до додаткових переживань, змінило звичайний спосіб життя.

            Вважає, що незаконими діями відповідача їй завдано шкоди. Вважає, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України  розмір  спричиненої моральної шкоди  становить - 4500 грн.

            Таким чином, позивачка ОСОБА_1. просить стягнути з відповідача ОСОБА_2. загальну суму заборгованності у розмірі 20 275, 88 грн.

            В судовому засіданні позивачка і її представник ОСОБА_3. підтримали свої вимоги і повністю на них наполягають.

            Відповідачка і її представники ОСОБА_4. і ОСОБА_5 з позовними вимогами позивачки не погодились, вказавши, що позивачці були сплачені всі належні їй суми відповідно до укладеного  трудового договору, але при звільнені позивачки були втрачені розрахункові документи, де вона розписувалась за отримані грошові кошти. Дані документи були об”єктом перевірки Управління Пенсійного фонду в м. Армянську, а також Департаменту по охороні праці, і ніяких нарікань на порушення діючого трудового законодавства  відносно ОСОБА_1. встановлено не було.

            Крім того, ОСОБА_1. була старшим продавцем і на неї покладалось обов”язок дотримання трудового розпорядку, встановленого трудовим договором,  в зв”язку з чим, її доводи про переробку в надурочний час є безгрунтовними, оскільки вона сама контролювала порядок своєї роботи.

            Приймаючи до уваги, що за період її роботи надавались відпустки, або сплачувалась компенсація за невикористану відпустку, її доводи з цього приводу є необгрунтованими.

            Крім того, доводи позивачки про заборгованність по заробітній платні є безпідставними, оскільки на момент розірвання трудового договору в центрі зайнятості у ОСОБА_1. не було до відповідачки яких-небудь претензій.

            Таким чином, приймаючи до уваги що позовні вимоги позивачки  є необгрунтованими, просять у їх задоволенні відмовити.

            Суд, вислухавши доводи сторін та їх представників, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне позовні вимоги позивачки задовольнити частково.

            Так, судом встановлено наступні факти і відповідні їм правостосунки:

            Згідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця - ОСОБА_2  - зареєстрована як фізична особа- підприємець з 10.04.1998 року. (а.с.46).

            Відповідно до трудового договору укладенного і зареєстрованного 01.11.05р.  в Армянському міському центрі зайнятості, між працівником і фізичною особою, встановлено, що підприємець  ОСОБА_2  найняла на роботу працівника - ОСОБА_1 на посаду продавця, і остання  взяла на себе обов”язки - приймати товар і здійснювати продаж товарів, з щомісячною оплатою праці у розмірі  332, 00 грн., але не нижче законодавчо встановленної мінімальної заробітної плати. Робочий час для працівника встановлено  з 08, 00 до 17, 00 годин. Вихідні по графіку, відпустка 24 календарних дні по графіку. Договір розірвано - 15.05.08р.,  зареєстровано розірвання договору 19.05.2008 року за власним бажанням ОСОБА_1.  по ст. 38 КЗпП України.(а.с.18).

            Допитана у якості свідків ОСОБА_6. пояснила, що вона працювала в магазині разом із матір”ю ОСОБА_1., без офіційного оформлення, за що отримувала зарплату. Режим роботи з 07, 00 до 21, 00 часу.

            Свідкі ОСОБА_7, ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9. пояснили, що ОСОБА_1. працювала ненормований робочий час, без вихідних, з оплатою мінімальної заробітної плати.

            Свідок ОСОБА_10. пояснила, що Хайло працювала старшим продавцем, з плаваючим графіком роботи, отримувала  мінімальну заробітну плату і 2% від прибутку.

            Свідки ОСОБА_11. і ОСОБА_12 пояснили, що раніше праювали в магазині у ОСОБА_2., графік роботи був 4 дні робочих, 2 вихідних. Отримували мінімальну заробітну платню. При звільненні ОСОБА_12було сплачено компенсацію за неотриману відпустку.

            Вирішуючи вимоги  позивачки по оплаті її роботи в надурочний час, суд виходив з того, що відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість|спроможність| заробляти  собі  на життя працею, яку він вільно вибирає, або на яку вільно погоджується.

            Враховуючи, що сторони досягли домовленості про умови роботи і її  оплату в усному порядку, суд вважає|лічить|, що  вимоги позивачки|позовниці,позивачки| про стягнення суми  за роботу в надурочний|понаднормовий| час (переробку),  задоволенню не підлягають, оскільки надурочними|понаднормовими| роботами вважається|лічиться| робота зверху встановленої|установленої| тривалості робочого дня, у виняткових випадках, встановлених|установлених|  ч. 3  ст.62 КЗпП  України.

            На підставі ст.61 КЗпП  України, на підприємствах, де не може бути дотримана щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, ведеться сумарний облік|урахування| робочого часу. На підставі ч.3 ст.106 КЗоТ України, оплата у разі|в разі| сумарного обліку|урахування| робочого часу оплачується як надурочна|понаднормові| за  всі годинни, відпрацьовані понад встановленого|установленого| робітника|робочий| часу за обліковий період.    

        Сторонам роз'яснювалася|роз'яснялася| ст. 10 ЦПК| України  про надання будь-яких доказів в обгрунтування своїх вимог і заперечень.          

        Такого обліку|урахування| сторони не вели, у зв'язку з чим неможливо встановити перевищення нормальної тривалості робочого часу, встановленої|установленої|  ч.1 ст. 50 КЗоТ України, не вівся також облік|урахування| видачі заробітної платні за надурочний час|плати|.

|вироблених,справлених||із| |плати||уявлено|         Позивачкою|позовницею,позивачкою| надавалися розрахунки|із||плат з|із| розрахунку мінімальної заробітної платні|плати| з урахуванням|з врахуванням| надурочних|понаднормових| робіт.|із| |уявлених|

              Враховуючи дані персоніфікованого обліку|урахування| Пенсійного фонду|фундації| України, відповідач проводила|виробляла,справляла| відрахування  із|із| заробітної платні|плати| ОСОБА_1. з|із| розрахунку мінімальної заробітної платні|плати|.

            Відповідно акту перевірки №10-Ф від 24.04.08р. УПФ в м. Армянську документів (розрахункові відомості, табелі обліку робочого часу) СПД - ОСОБА_2. за період  з 21.04.01р. по 21.04.2008 року  порушень трудового законодавства не встановлено.

            Крім того, допитана у якості свідка начальник УПФ м. Армянська ОСОБА_13  підтвердила, що їй на перевірку передавались оргінали  первичних документів по оплаті праці і іншим виплатам відносно найманих працівників ОСОБА_2., і яких-небудь порушень при перевірці трудового законодавства не встановлено.

            Згідно до ЗУ “Про мінімальний розмір заробітної плати” від 28.12.2007 року №107-У1 - розмір мінімальної заробітної плати на 01.04.08р. складав - 525, 00 грн.

            Таким чином, оплата за квітень 2008 року повинна становити - 525, 00 грн., а оплата за 5 днів травня склала - 87, 50 грн., а всього заборгованність склала - 612, 50 грн.

            Відповідно до пояснень представника відповідача ОСОБА_5 дана заборгованність ОСОБА_1. не була сплачена в зв”язку з наявністю у неї при звільненні  нестачи у розмірі -2033, 98 грн., на відшкодування якої, вона була направлена.

            Дані пояснення  відповідачи підтвердили наданими в судовому засіданні актом від 05.05.08р. про наявність при перевірці в магазині “Фаворит +”  у продавців ОСОБА_1. і ОСОБА_14. нестачи у розмірі 2033, 98 грн.

            Свідок ОСОБА_15. підтвердила, що 05.05.08р. в магазині “Фаворит +” у продавців ОСОБА_1. і ОСОБА_14. було проведено ревизію і встановлено нестачу, про що було складено акт.

            Вирішуючи питання правомірності дій відповідача в цій частині, суд виходив з того, що згідно до ст. 136 КЗпП України - покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника шляхом відрахування із заробітної плати працівника.

            У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником позову до районного, міського чи міськрайонного суду.

            Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачці неправомірно не виплачено її заборгованність  по заробітній платні у розмірі 612, 50 грн., і вважає за необхідне стягнути дану суму на користь позивачки.

            Позивачкою заявлено вимоги про оплату компенсації оплати за неодержану відпустку за весь час її роботи у розмірі 1569, 55 грн.

            Приймаючи до уваги, що діяльність відповідачки неодноразово перевірялась контролючими органами, і яких-небудь порушень трудового законодавства встановлено не було. Крім того, приймаючи до уваги, що після звільнення позивачки, ОСОБА_2. звернулась до внутрішніх органів з заявою про викрадення бухгалтерських документів, розрахункових відомостей і табелів обліку робочого часу її працівників, що підтверджується постановою Армянського ГО МВС України в АР Крим від 24.06.08р. про відмову в порушені кримінальної справи за заявою ОСОБА_2.(а.с.58).

            Таким чином, позивачкою не надано доказів, що їй не надавалась відпустка, або компенсація за неотриману відпустку. В зв”язку з чим, суд вважає за необхідне відмовити позивачці в задоволенні даної вимоги.

            |плату||із||однак||позовниця,позивачка||отримувала||із||установленого||плати||установленої|Відповідно до ст.ст.116,117 КЗпП| України, при звільненні працівника, виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, проводиться|виробляється,справляється| в день його звільнення. У разі|в разі| затримки розрахунку при звільненні працівнику виплачується середній заробіток за весь період затримки.

            При наявності спору про розміри належних звільненному працівникові сум, власник повинен сплатити зазначене в цій статі відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

            Таким чином, приймаючи до уваги, що зазначена позивачем заробітна плата з врахуванням надурочних робіт не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні, суд, виходячи із зазначенного в трудовому договорі  оплати у розмірі мінімальной заробітної плати, вважає, що  середній заробіток з 15.05.08р. по 09.01.2009 року, при мінімальній заробітній платні - 525, 00 грн., сума середнього заробітку становить - 4095, 00 грн.

            Позивачкою заявлені вимоги про виплату компенсації за несвоєчано виплату зарплати у розмірі  - 67, 68 грн.

            Приймаючи до уваги, що позивачкою дана компенсація вираховувалась із розміру заробітної плати з урахуванням надурочних робіт, які не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні даних вимог.

           Відповідно до ст. 237-1 КЗпП| України, власник або уповноважений їм орган зобов'язаний відшкодувати працівнику моральну шкоду, якщо порушення його законних прав привело до моральних страждань, втраті нормальних життєвих зв'язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В результаті|унаслідок,внаслідок| невиплати заробітної платні|плати|, ОСОБА_1. вимушена|змушена| була докладати зусилля в організації свого життя|дитяти|,  приймати заходи для працевлаштування і захисту своїх порушених прав.|спроможності|

            Вказані обставини спричинили ОСОБА_1. моральні страждання, збиток|шкода| від яких підлягає відшкодуванню, на думку суду, у розмірі 300 гривень.

Держмито в дохід держави у розмірі 51 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 367 ч.2 ЦПК України - суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові випалти заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

В зв”язку з чим, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання  стягнення з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_7. виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць у розмірі -  525, 00 грн.

Керуючись ст..ст. 213-215, 367 ЦПК України, ст..ст. 47, 50, 61, 62, 106, 116, 117, 136, 237-1 КЗпП України, ст.. 41 Конституції України, суд -

                                               ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1- заборгованість по заробітній платні у розмірі 612, 50 грн., середній заробіток за затримку розрахунку у розмірі 4095, 00 грн., і моральну шкоду у розмірі 300 грн., а всього 5007, 50 грн.

Стягнути з ОСОБА_2. держмито в дохід держави у розмірі 51 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.

Допустити до негайного виконання  стягнення з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_7. виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць у розмірі -  525, 00 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_7. відмовити.

            ||доход|Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Красноперекопський міськрайонний суд АР Крим  шляхом подачі в 10-денний  строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

            Суддя: