Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________________________

Справа № 682/126/14-ц

Провадження № 22-ц/792/2092/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2014 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі : головуючої - судді Кізюн О.Ю.

суддів: Харчука В.М., Корніюк А.П.

при секретарі Дубовій М.В.

з участю: апелянтів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні справу провадженням № 22ц/792/2092 /14 за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 вересня 2014 року за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, з участь третьої особи - Старокривинської сільської ради Славутського району Хмельницької області, про встановлення сервітуту.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,

встановила:

В обґрунтування позовних вимог позивачі вказували, що проживають по АДРЕСА_1. Провулок має заїзд з центральної вулиці села та стежку до центра села, яка багато років пролягала через земельні ділянки, які належать відповідачам. Загальна довжина стежки сягає 51 метра, цією стежкою позивачі мали вихід до центра міста, в магазин, до автобусної зупинки. Проте, на даний час відповідачі заборонили прохід вказаною стежкою, тому позивачі просили встановити земельний сервітут, за яким надати право їм та членам їх сімей користуватися стежкою 51 м., яка пролягає через земельні ділянки відповідачів.

Рішенням Славутського міськрайоного суду від 15 вересня 2014 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 просять рішення суду першої інстанції скасувати як незаконне та необґрунтоване, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити їхні позовні вимоги. Апелянти вважають, що

________________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції - Мацюк Ю.І. Справа №22ц/792/2092/14

Доповідач -Кізюн О.Ю. Категорія № 8,10

висновки суду суперечать нормам матеріального права і дійсним обставинам справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.Згідно ст.ст. 401,404 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний) сервітут або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом

Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

За правилами ст.402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту. Ці ж положення закріплені і в ст.ст. 98 - 100 ЗК України.

При вирішенні справи суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивачів є безпідставними, оскільки їхні домогосподарства розташовані по АДРЕСА_1, до якого пролягає дорога, що з'єднується із центральною вилицею села Старий Кривин, а тому немає необхідності у встановленні проходу для позивачів до центральної вулиці села через земельні ділянки, які належать відповідачам.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду узгоджується із матеріалами справи, відповідає вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовується.

Посилання апелянтів на те, що до здійснення приватизації земельних ділянок відповідачами такий прохід існував, що дорога від провулку ОСОБА_10 до центральної вулиці знаходиться у поганому стані (ями, схили), не є підставою для встановлення сервітуту через земельні ділянки відповідачів, оскільки наявність дороги свідчить про те, що позивачі мають можливість проїзду і проходу від своїх осель до центру села.

Разом із цим, суд у своєму рішенні вказав ще одну підставу для відмови у позові, зазначивши, що усупереч вимогам ч.3 ст.402 ЦК України позивачами не надано, а судом не знайдено доказів, які свідчать про звернення позивачів до відповідачів з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту, у зв'язку з чим фактично позивачі позбавлені права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.

Колегія суддів визнає цей висновок таким, що суперечить обставинам справи та положенням ст.402 ЦК України, згідно яких сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Як убачається із матеріалів справи і ці обставини визнані відповідачами, позивачі зверталися до відповідачів із пропозицією щодо встановлення проходу через їхні земельні ділянки, однак відповідачі їх пропозицію не прийняли, у зв'язку із чим питання щодо доцільності існування стежки від провулка ОСОБА_11 до АДРЕСА_1 обговорювалось на сесії Старокривинської сільської ради Славутського району 27.11.2013 року, і в обговоренні цього питання приймали участь відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_12, які не дали згоди на встановлення стежки через їхні земельні ділянки (а.с.21-23)

Ці обставини суду першої інстанції залишив поза увагою, що призвело до порушення норм матеріального права - ст.402 ЦК України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про виключення із мотивувальної частини рішення суду першої інстанції абзацу „ Позивачами не надано, а судом не знайдено доказів, які свідчать про звернення позивачів до відповідачів з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту, у зв'язку з чим фактично позивачі позбавлені права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.", що тягне за собою зміну судового рішення з підстав, передбачених ч.3 та ч.4 ст.309 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 вересня від 2014 року змінити, виключивши із мотивувальної частини рішення абзац наступного змісту:

„ Позивачами не надано, а судом не знайдено доказів, які свідчать про звернення позивачів до відповідачів з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту, у зв'язку з чим фактично позивачі позбавлені права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду."

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча:підпис

Судді:підписи

Копія вірна. Суддя апеляційного суду О.Кізюн