ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА МИКОЛАЕВА
м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 49
Справа № 2-а-6146/11
ПОСТАНОВА
Іменем України
25 вересня 2012 року суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Рудяк А.О., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Миколаєва про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
18.04.2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Миколаєва про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви, вона подана особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, її належить розглядати в порядку адміністративного судочинства та вона підсудна Центральному районному суду міста Миколаєва, як адміністративному суду. Крім того, відсутні підстави, передбачені ст.ст. 107, 109 КАС України, для її повернення позивачеві або для відмови у відкритті адміністративної справи по ній.
Частиною 2 ст. 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що є пенсіонером, отримує пенсію за віком та має статус дитини війни, а тому у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Посилаючись на те, що відповідач не проводив передбачене цим Законом нарахування підвищення до пенсії з 01.01.2008 року, просила суд визнати дії відповідача щодо не нарахування державної соціальної допомоги як дитині війни протиправними та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Миколаєва нарахувати і виплатити йому як дитині війни недоплачену щомісячну державну соціальну 30 % надбавку, що передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 01.01.2008 по 18.04.2011 року, та нараховувати і виплачувати таку надбавку в подальшому.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши в сукупності наявні у справі докази, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є одержувачем пенсії, яку йому сплачує управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва, а також має статус «дитини війни».
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року дітям війни пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік, який застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Пунктом 7 Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI (3491-17) «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності 19 червня 2011 року, установлено, що у 2011 році норми і положення ст.ст. 39,50,51,52,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 14, 22, 37 та ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
На виконання п.7 Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI (3491-17) «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»Кабінетом Міністрів України 6 липня 2011 року прийнято постанову № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року, та якою установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань»до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні.
Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме, слід визнати протиправними дії відповідача щодо виплати у неповному обсязі підвищення до пенсії як дитині війни та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 18.12.2010 року по 22.07.2011 року з урахуванням фактично виплачених сум.
Відповідач стверджує, що обчислення доплати провести неможливо, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком законодавчо не визначений, з чим погодитись неможливо.
Так, розмір мінімальної пенсії за віком є встановлений частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Посилання відповідача про неможливість застосування цієї норми є некоректними, оскільки позивач отримує пенсію саме в порядку згаданого закону, через що ця норма поширюється при обчисленні належної йому пенсії.
Відповідач також посилається на те, що в його є відсутнім обов’язок щодо сплати встановлених судом коштів, оскільки таке є обов’язком держави, отже –органів, що розпоряджаються коштами Державного бюджету України.
Проте, з таким також погодитись неможливо, оскільки саме на відповідача законом покладений обов’язок щодо здійсненню позивачеві належних йому виплат.
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача грошової допомоги по теперішній час не підлягають задоволенню, оскільки судовий захист є наступним, тобто передбачає встановлення факту порушення права, а тому захист права на майбутнє є незаконним.
За такого, позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 71, 162, 183-2 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Миколаєва про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва щодо виплати у неповному обсязі ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, яки втратили працездатність, визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 18.12.2010 року по 22.07.2011 року з урахуванням фактично виплачених сум як дитині війни.
В іншій частині в задоволені позову відмовити.
Постанова підлягає негайному виконанню відповідачем.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя А.О.Рудяк