Справа № 1-27 /2009р.

                                                                    В  И  Р  О  К

                                                         І М “ Я М     У К Р А Ї Н И

23 січня   2008 року.         Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

                                             головуючого судді   Білокур В.І.,

                                                         при секретарі            Сірій І.В.,

                                                         з участю прокурора  Трохименко Р.М.                                                                    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Прилуки кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 за ст.ст. 94, 140ч.2, 42 КК України (в ред.1960р.) до 13років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнився із Диканівської ВК Харківської області 30.11.2005року,          за ст. 383 ч.1 КК України, -

                                                               В С Т А Н О В И В :

            03 вересня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Прилуцького МВ УМВС України в Чернігівській області із письмовою заявою про те, що 30 серпня 2008 року його побив ОСОБА_2 із своїми знайомими та заволоділи його мобільним телефоном марки “Нокіа”. В ході  розслідування кримінальної справи яка була порушена слідством за ознаками ст.186ч.1 КК України по факту відкритого викрадення майна у ОСОБА_1 - не знайшли свого підтвердження обставини викладені у заяві останнього про вчинення злочину відносно нього, натомість установлено, що ОСОБА_1 зробив завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину у своїй заяві від 03.09.2008 року.

            Як і в ході досудового слідства, так і в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 визнав себе винним за пред'явленим обвинуваченням та в повному обсязі підтвердив викладені вище обставини скоєного ним злочину. Вказує, що він дійсно зробив завідомо неправдиве повідомлення в Прилуцький МВ УМВС у своїй заяві про обставини ніби-то вчиненого  грабежу іншими особами. Зокрема, не зовсім відповідали дійсності його вказівки  про ніби-то застосування фізичної сили та насильне відкрите його мобільного телефону “Нокіа”. Пояснив, що в дійсності цей телефон він сам віддав ОСОБА_2 в якості залогу з приводу інших взаємовідносин між ними та його співмешканкою. Він повністю  усвідомлює про свою вину та відповідальність, щиро розкаюється у вчиненому та просить не призначати суворої міри покарання.

Після допиту в судовому засіданні підсудного ОСОБА_1, останній просив справу розглядати без  дослідження письмових доказів по справі, правильно розуміючи зміст даних обставин справи і наявних доказів, згідно  пред'явленого йому  обвинувачення за ст.383ч.1 КК України. Інші учасники судового розгляду не заперечували проти цього,  а тому суд відповідно до ч.3ст.299 КПК України обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом підсудного, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі,  які ніким не оспорюються. Учасникам процесу роз'яснено, що в такому разі вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

            За таких обставин суд вважає, що органи досудового слідства правильно кваліфікували дії підсудного ОСОБА_1  за ст. 383 ч. 1 КК України як завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину,  за що підсудний і повинен нести кримінальну відповідальність.

До обставин, що пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_1 суд відносить його  щире каяття у скоєному злочині, та відсутні обставини обтяжуючі його покарання.

            Крім того суд враховує те, що хоча підсудний ОСОБА_1 І скоїв даний злочин маючи непогашену судимість, але він позитивно характеризується за місцем проживання, перебуває у фактичних шлюбних відносинах і має на утриманні дітину співмешканки, запевняє суд про бездоганну поведінку в подальшому.

            Тому, суд вважає  необхідно призначити покарання ОСОБА_1  у вигляді обмеження волі із звільненням від  відбування покарання з випробуванням, встановленням іспитового строку та покладенням на  нього  обов”язків за правилами ст.ст.75,76 КК України.

            Судові витрати у справі відсутні, а долю речових доказів необхідно вирішити в порядку передбаченому ст.81 КПК України.

            На підставі наведеного, керуючися ст.ст. 323 - 324 КПК України, суд --

                                                        З А С У Д И В :                        

 ОСОБА_1  визнати винним в скоєнні ним злочину, передбаченого ст. 383 ч.1  КК України і призначити йому покарання у вигляді  2(двох)   років обмеження волі.

            На підставі ст.ст.75,76 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1   від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю на 1 (один) рік,  в період випробувального терміну покласти на  нього  обов”язки:

–      повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання,

–      періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

            До вступу вироку в законну силу засудженому ОСОБА_1 міру запобіжного заходу  залишити попередньою  -  підписку про невиїзд.

            Речові докази по справі: мобільний телефон марки “Нокіа”,  який повернутий власнику ОСОБА_1 згідно зберігальної розписки - залишити у його законному володінні та розпорядженні. (а.с.26,27).

            На вирок суду може бути подана апеляція до Чернігівського апеляційного суду протягом 15 діб через Прилуцький міськрайонний суд з часу його проголошення.

Головуючий  суддя                                                                                                Білокур В.І.